54. Свобода слова в Україні

Парламентські слухання «Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура в Україні», що відбулися 4 грудня 2002 року, стали четвертими слуханнями у Верховній Раді, які стосувалися інформаційної сфери. Перші такі слухання було проведено 1997 року, наступні – 1999 та 2001 року. Цьогорічні слухання відрізнялися низкою особливостей, серед яких одна з основних – підвищений інтерес громадськості, викликаний подіями в інформаційній сфері та журналістському середовищі, які спричинили проведення парламентських слухань саме з такої тематики. Також, варто наголосити, що ці слухання проходили на тлі змін суспільної свідомості, які відбулися протягом останніх двох років (антипрезидентські акції та виборча кампанія), що проявилося, зокрема, у критичному ставленні громадськості до пропагандистського наповнення інформаційного простору та зростанні політичної культури населення.

Підвищений інтерес громадськості був зумовлений цілою серією виступів за свободу слова і проти політичної цензури авторитетних журналістів з усієї України, що мали місце восени 2002 року. Ці виступи змусили парламент ухвалити постанову щодо проведення спеціальних парламентських слухань з проблем свободи слова та цензури. Вперше ці слухання в прямому ефірі транслювалися національним радіо і телебаченням України. Природно, що це сприяло більшому розумінню громадськістю ключових проблем зі свободою слова в Україні та природи вимог журналістів.

55. Чи є в нас свобода слова?

Преса у нас повідомляє народу тільки те що вигідно політикам, і неважливо помаранчевий уряд або біло-блакитних.

Слухаю багато новин. Перші фрази диктора про негативне у світі та країні, Я, як багато жителів України, хотіла б більше дізнатися про життя України, про її досягнення та проблеми. А потім, можна і про інші країни. Але ставити ці страшилки на перше місце - це від нестачі чогось. А іменнно: свободи викладу матеріалу, і тупого підпорядкування комусь.

Очевидно думаючого, що думка народу можна регулювати валютою. А ідеологія ні кому не потрібна, тому що політичні партії не мають чіткого ідеологічного розмежування, а відрізняються тільки назвою і прізвищем лідера. У кожного представника суспільства, у групи людей, у громадській організації. Мета є - «постійне підвищення життєвого рівня населення при постійному зростанні рівня соціальної справедливості», а способу досягнення її НЕМАЄ. Раніше вважалося, що спосіб досягнення мети - право обирати і бути обраним. Але це тільки на словах, а тепер так вдосконалили виборчу систему, що досягти поліпшення без корінних іемененій її неможливо. Свобода слова, звичайно, не повинна перетворюватися на свободу балаканини. За сказані слова повинні нести відповідальність насамперед ті хто їх сказав.

Такі поняття як: совість, справедливість, культура поведінки та мови практично відсутні.

56. Спонсорство. Економічна залежність змі

ЗМІ отримує фінансування з ряду джерел. Складання бюджету видання з різних джерел доходів забезпечує часткову незалежність. Одним з найприбутковіших є реклама. Спонсорство є певною її різновидом. Більш рідкісним джерелом є міжнародні гранти. Найбільш слабкий спосіб заробляння грошей виданням - це виручка з тиражу. Тираж часто розкуповується лише частково і часом не окупає витрат на друк.