48. Концепція

АВТОРСЬКА КОНЦЕПЦІЯ – це та ж сума думок автора, але приведена у систему – модель майбутнього журналістського твору. Авторська концепція, немов каркас споруди, повинна заповнюватися фактами - квартирами, внутрішнє планування яких надзвичайно важливе. Концепція - рідна сестра теми, за віком молодша, бо народжується пізніше, але за значенням - за грунтовністю - старша. Тему можна сформулювати без доказів, а концепція обов‘язково містить обгрунтування, докази, резони. Від задуму до теми- півкроку, до концепції- повний крок.

50. Фейлетон і памфлет як сатиричні жанри

Фейлетон - сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.

Памфлет - різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тої чи іншої соціальної групи, партії, управління тощо, найчастіше — через розкриття окремих їхніх представників.

Ці жанри склалися, отримали розвиток тому, що органічне поєднання художніх та публіцистичних засобів, поняття та образу дозволяє найбільш ефективно вирішувати певні завдання: розкрити типове через індивідуальне, загальне через окреме, досягаючи необхідної повноти узагальнення, виявляючи характерне у поведінці людини.

Ці жанри оперують як понятійними, так і образно-художніми засобами. Використання образних засобів мови посилює емоційну виразність газетного виступу. Проте слід пам”ятати, що поняття часто володіють великою емоційною силою.

51. Байка та епіграма як сатиричні жанри

Байка - один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.

Епіграма - жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу епіграма вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До епіграми зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, Мелеагр Гадарський, а в римські часи — Марціал, Ювенал, Валерій Едітуй та інші, де епіграма набуває чітких ознак сатиричного твору.

52. Спілка журналістів України

Національна спілка журналістів України (НСЖУ) — незалежна, громадська, позапартійна організація, національна всеукраїнська творча спілка як суб'єкт творчої діяльності, що об'єднує професійних творчих працівників — журналістів та інших працівників засобів масової інформації, які професійно займаються журналістикою, публіцистичною діяльністю. Найвищим керівним органом НСЖУ — це з'їзд, який скликається один раз на п'ять років, та який обирає голову, правління та ревізійну комісію, затверджує Кодекс професійної етики українського журналіста. У квітні 1997 р. IX з'їзд Спілки журналістів України на альтернативній основі обрав головою СЖУ Лубченка Ігора Федоровича, який у квітні 2002 р. на Х з'їзді НСЖУ знову був переобраний на цю посаду. 2012-го року Головою НСЖУ став Олег Наливайко.

53. Кодекс професійної етики українського журналіста Кодекс професійної етики українського журналіста - документ, що визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Ухвалений 14 квітня 2002 р. на Х з'їзді Національної спілки журналістів України. Кодекс містить 11 статей. Вони написані на основі тих прав і свобод людини, що викладені в Загальній декларації прав людини, Всесвітній Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста Міжнародної Федерації журналістів, Конституції України та чинного законодавства. Випадки порушення кодексу розглядає Комісія з журналістської етики.

1) Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.

2) При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.