2. Криза підліткового віку

Передумови кризи підліткового віку пояснюються фахівцями з психології по-різному.

Враховуючи думку Зиґмунда Фрейда, Стенлі Холла, криза підліткового віку, біологічно обумовлена і тому неминуча. Вони обґрунтують свою точку зору тим, що в організмі підлітка відбуваються глибокі перетворення, які чинять великий вплив на його переживання і психічне становлення.

Л. С. Виготський акцентував увагу, що першопричина кризи підліткового віку міститься в неузгодженості дозрівання, становлення та психосоціального формування. Це протиріччя, зумовлене випередженням дозрівання, має незвичайно гострий характер.

Погляди Л. С. Виготського отримані підтвердження в дослідженнях Рут Бенедикт і Маргарет Мід, які показали, що криза підліткового віку не має негативного багатоцільового характеру, а знаходиться в залежності від суспільних умов. Так, дослідниці не виявили кризи підліткового віку у мешканців острова Самоа в Океанії, що знаходяться на ранній стадії соціального розвитку. У молодих людей острова є гармонійний перехід до дорослості внаслідок відсутності часових відмінностей між біологічною та соціальною зрілістю. Коли дитина досягає фізичної зрілості, вона проходить обряд ініціації (набрання повнолітнього життя), після цього вважається повноправним членом суспільства. Дослідження М. Мід і Р. Бенедикт говорять про те, що тривалість підліткового віку і присутність кризи визначено конкретними соціальними життєвими обставинами.

Дослідження вітчизняних фахівців з психології показують, що криза підліткового знаходиться в залежності від успіху в розбудові системи відносин підлітка з дорослими. Криза виявляється тоді вже, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу у молодих людей бажання до нових форм відносин з вчителями та батьками.

Вчителі та батьки суб'єктивно пов'язують проблеми виховання з кризою як такою, а не з докризовим періодом, коли починався і відбувався процес руйнування старих емоційних структур. які суттєво змінюють переживання і поведінку дитини. Дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед непередбаченими і різкими змінами в поведінці підлітка, і не встигають перебудувати власний стиль спілкування з ним.

Л. С. Виготський підкреслював, що за всяким негативним симптомом кризи "ховається позитивний зміст, що складається зазвичай у переході до нової і вищої форми".

Криза підліткового віку проходить три фази:

1. Негативну, або передкризову, - фазу ломки старих звичок, стереотипів, розпаду сформованих раніше структур;

2. Кульмінаційну точку кризи (це, як правило, 13 років);

3. Посткризову фазу, тобто період формування нових структур, побудови нових відносин і т.д.

Кризова симптоматика властива першій і частково другій фазам.

У літературі описані два основні шляхи перебігу вікових криз:

1. Криза незалежності (її симптоми - норовистість, упертість, негативізм, свавілля, знецінення дорослих, негативне ставлення до їхніх вимог, які раніше виконувалися, протест-бунт, ревнощі до власності).

2. Криза залежності (надмірна слухняність, залежність від старших або сильніших, регрес до старих інтересів, смаків, форм поведінки).

З точки зору розвитку найбільш сприятливим виявляється перший шлях.

Висновки про кризу підліткового віку:

• Першопричина кризи підліткового віку міститься в неузгодженості процесів дозрівання, становлення та психосоціального формування;

• Криза підліткового віку не має універсального характеру, а знаходиться в залежності від суспільних критерій;

• Криза підліткового розвитку виникає в тих випадках, коли дорослі не замінюють власної поведінки у відповідь на появу у підростаючої дитини прагнення до нових форм відносин з ними;

• Дорослі звикли до плавних змін у поведінці дитини і виявляються неозброєними перед несподіваними і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати власний стиль спілкування з ним.