1. Туристичне країнознавство та міжнародний туризм

Туристичне країнознавство- це комплексна синтетична географічна дисципліна, що займається вивченням регіонів та окремих країн, систематизує та узагальнює дані про їх природу, населення, господарство, культуру та соціальну організацію.

Об’єктом дослідження є регіони та окремі країни, як основні одиниці соціально-політичної організації світу.

Предметом вивчення є територіальна система господарства та населення, їх зміни та функціонування.

Основним підходом є уявлення про взаємозв’язок у просторі. Використовуються наступні наукові методи: історичний, картографічний, статистичний, порівняльний, районування.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язаний із збільшеним впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.

4. Із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм слід розглядати, погодившись з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить до числа трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувній промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособових контактів зростає.

Міжнародний туризм в світі украй не рівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону припадає понад 70% світовий туристичний ринок і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію разом узяті.

Всесвітня організація по туризму в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни є, в основному, приймаючими туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинив за собою створення численних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. До їх числа входять: спеціалізовані установи системи Організації З'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними у сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Згідно Статуту ВТО, метою її діяльності є заохочення туризму як засоби економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення миру, добробуту, пошани і дотримання прав людини незалежно від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічна і соціальна рада (ЕКОСОС). Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці, Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА).

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що проводять і реалізовують туристичні послуги і товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинуту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентів і позбавлених часто юридичної і господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися на туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися крупні корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страховок компаній і банків, здійснюючі операції за уявленням туристичних послуг клієнтам.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На промислово розвинуті країни доводиться понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70-75% здійснюваних в світі поїздок. При цьому на частку ЄС доводиться близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень

По зауваженню канадських фахівців, функціонування економік індустріально розвинутих країн, з одного боку, робило об'єктивно необхідним зміцнення господарських зв'язків і зростання виробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, з другого боку, — створювало працівникам матеріальні можливості для переміщень з метою відпочинку, у тому числі і за кордон.

Звичайно, найважливіший чинник, що визначає географію туризму в світі, — економічний. З погляду окупності капіталовкладень туристська індустрія входить до числа економічних форвардів, що дають значну величину доданої вартості. Туристські послуги на світовому ринку виступають як “невидимий товар”, характерною особливістю якого є те, що значна частина цих послуг надається з мінімальними витратами на місці.