Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
26.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.03.2016
Размер:
51.01 Кб
Скачать

26. Імунна система — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Органи імунної системи

  1. центральні (кістковий мозок і тимус)

  2. периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин)

Клітини імунної системи

  1. лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи):

  2. лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери)

  3. фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини)

  4. допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити)

Функція

Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

Імунітет

Класифікація імунітету

Вроджений імунітет

Набутий імунітет

Реакція неспецифічна

Специфічна реакція, прив'язана до чужорідного антигену

Зіткнення з інфекцією призводить до негайної максимальної реакції

Між контактом з інфекцією і максимальною відповіддю латентний період

Клітинні і гуморальні ланки

Клітинні і гуморальні ланки

Не має імунологічної пам'яті

Зіткнення з чужорідним агентом призводить до імунологічної пам'яті

Виявляється практично у всіх форм життя

Виявлено тільки у деяких організмів

Імунна відповідь складається з клітинних взаємодій, які активуються попаданням в організм чужорідного антигенного матеріалу. Після обробки макрофагами, антигеном займаються лімфоцити, які є головними клітинами виконавчої ланки імунної системи (рис. 10.1). Активація лімфоцита антигеном призводить до проліферації і трансформації лімфоцитів. Існує два головних типи імунної відповіді:

1) клітинний імунітет — це функція T-лімфоцитів; при клітинному імунітеті відбувається утворення ефекторних клітин — T-кілерів, здатних знищувати клітини, які мають антигенну структуру, шляхом прямої цитотоксичності та шляхом синтезу певних речовин, які названі лімфокінами, вони беруть участь у процесах взаємодії клітин (макрофагів, T-клітин, B-клітин) при імунній відповіді. Крім того, два підтипи T-клітин беруть участь у регулюванні імунної відпо­віді: T-хелпери підсилюють імунну відпо­відь; T-супресори виявляють протилежний вплив.

2) гуморальний імунітет — це функція B-клітин і характеризується перетворенням B-клітин в плазматичні клітини, які секретують імуноглобуліни (антитіла), що мають специфічну активність проти антигену, який надійшов до організму.

25.Регенерація — це відновлення структурних елементів тканини замість пошкоджених або загиблих.

Види регенерації

Фізіологічна регенерація

Відбувається протягом усього життя організму і характеризується оновленням клітин слизових, серозних оболонок, внутрішніх органів, різних тканин, залежно від зміни умов їх існування в процесі виконання тих або інших функцій. Подібна регенерація постійно відбувається, наприклад, розмноження та дозрівання в кістковому мозку еритроцитів, лейкоцитів тощо.

У високо диференційованих клітинах, де регенерація за рахунок клітинного поділу неможлива, цей процес характеризується періодичним оновленням тих або інших внутрішньоклітинних органел (головний мозок, серце тощо).

Репаративна регенерація

Буває у двох формах. У першому випадку некроз, що є наслідком патологічного процесу, поступово заміщується тканиною, ідентичною тій, що загинула, і місце пошкодження зникає безслідно. Такий вид регенерації називають повним, або реституцією. Подібна форма особливо характерна для тих органів і тканин, в яких регенерація відбувається тільки в клітинній формі (кістковий мозок, епідерміс, епітелій слизових оболонок та ін.). Ці зміни зникають безслідно при одужанні хворого, причому структура окремих клітин та тканин не відрізняється від норми. В інших випадках нормалізація порушених функцій забезпечується за рахунок гіперплазії клітин не в місці пошкодження, а в навколишніх тканинах. Сама ж ділянка некрозу поступово заповнюється сполучною тканиною, яка в подальшому трансформується в рубець. Така форма називається неповною регенерацією, або субституцією.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]