Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
26.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.03.2016
Размер:
51.01 Кб
Скачать

Патологічна регенерація

Виникає при спотворенні ходу регенераторного процесу. Це спостерігається при порушенні харчування (білкова, вітамінна недостатність), нервової регуляції, гормональних розладах, пригніченні імунних реакцій і характеризується сповільненням або спотворенням регенерації. У цих випадках загоєння рани, перелому кістки затримується і набуває в'ялого перебігу, виникають виразки, що не загоюються, колоїдні рубці, несправжні суглоби та ін. Основними загальними умовами є вік і стан хворого. В молодому віці репаративні процеси перебігають значно інтенсивніше, ніж у похилому і старечому. В ослабленої, виснаженої хворобою людини процеси репарації є в'ялими і нерідко набувають форми патологічної регенерації.

Регенерація

Велике значення має регенерація після радіоактивного опромінення. Малі дози стимулюють, а великі, навпаки інгібують даний процес. Гостро стоїть проблема регенерації печінки. При цирозі печінки доводиться проводити її часткове видалення. Іноді подібна операція проводиться декілька разів, печінка швидко регенерує без збереження форми, зберігаючи функцію і загальну масу. Регенерацію можна стимулювати антікейлоном, вітаміном В12, АТФ, РНК. Виділяють типи регенерації в патологічно змінених органах.

• Регенерація після впливу токсичних речовин шкідливих фізичних факторів.

• Регенерація після захворювань, що викликаються мікроорганізмами і вірусами.

• Регенерація після порушення кровопостачання.

• Регенерація після голоду, гіпокінезії (знерухомлення), атрофії.

• Регенерація після пошкоджень, що викликаються в організмі порушенням функції органів.

24.Старість як етап онтогенезу.

Старіння – загально біологічна закономірність, що наступає в пост репродуктивному заключному періоді онтогенезу після періоду зрілості. Старість характеризується істотними структурними, функціональними і біохімічними змінами в організмі, що обмежують його пристосувальні можливості. Процес старіння поширюється на всі функціональні системи і виявляються на всіх рівнях організації особини - молекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному, системному, організмовому. У людини розрізняють хронологічний (календарний) і біологічний (фізіологічний) вік (людей, хронологічний вік яких сягає 60 - 74 років, називають літніми, 75 - 89 років - старими, понад 90 років - довгожителями; визначення біологічного віку ускладнене тим, що окремі ознаки старості з'являються у різних людей у ​​різному хронологічному віці). Для визначення біологічного віку використовують систему різних тестів: артеріальний тиск, холестерин в крові, акомодацію очі, життєву ємність легенів та ін. При старінні на організмовому рівні: змінюється постава, форма тіла, зменшуються його розміри з'являється сивина, шкіра втрачає еластичність, ослаблення зору і слуху, погіршення пам'яті, стоншуються кістки, зменшується життєва ємність легень, збільшується артеріальний тиск, атеросклеротично змінюються стінки судин, послаблюється активність щитовидної залози, зменшується основний обмін, відбувається інволюція статевих залоз і зниження продукції статевих гормонів, відбувається зниження ефективності систем регуляції і трофіки тканин, зниження імунітету. На клітинному рівні: зменшення вмісту води в клітині, порушення активного транспорту іонів, зниження процесу окисного фосфорилювання, збільшення процесу гліколізу, зниження вмісту АТФ, знижується активність ферментів і інтенсивності синтезу ДНК і РНК порушується синтез необхідних білків, в цитоплазмі накопичуються вільні радикали, зниження інтенсивності асиміляції (переважання Дисиміляційна процесів), посилюється мутаційний процес пошкодження хромосом, накопичуються дефекти макромолекул, знижується число клітинних поділів, порушується клітинний гомеостаз

Геронтологія (гр. Geron - старий) - наука про причини, механізми та закономірності старіння на різних рівня організації особини

Геріатрія (від дав.-гр. γέρων — «старий» і ἰατρεία — «лікування») — окремий розділ геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку. Деякі захворювання часто спостерігають саме у літніх людей. Основне завдання з'ясувати можливості нормалізації обмінних і фізіологічних процесів в організмах, що старіють.

Теорії

Теломерна теорія старіння грунтується на відкритті американського геронтолога Л. Гейфліка, зробленому в 1961 році. Він виявив, що здатні до поділу клітини шкіри діляться тільки близько 50 разів.

Онтогенетична теорія старіння висунута російським геронтологом В.М. Дільманов, який припустив, що причина старіння в зниженні чутливості гіпоталамуса, до якого надходять регуляторні сигнали від нервової системи і залоз.

Наступну, адаптаційно-регуляторну модель старіння запропонував фізіолог і геронтолог В.В. Фролькіс. Він висунув гіпотезу, що старість генетично запрограмована. А тривалість життя і ймовірність розвитку тих чи інших старечих захворювань визначаються балансом процесу старіння і зворотного процесу.

Теорія вільних радикалів була висунута Д. Харманом і Н.М. Еммануелем. Вона здатна пояснити і сам процес старіння, і виникнення серцево-судинних та інших захворювань. Причиною порушення функціонування клітин з цієї теорії є вільні радикали. Вільний радикал - це активна форма кисню, яка синтезується в мітохондріях

У 1954 р. американський фізик М. Сциллард висунув гіпотезу, що старіння організму - це помилка. Суть цієї теорії в тому, що з плином життя клітини організму піддаються безлічі впливів, внаслідок чого вони мутують. А мутації викликають старіння.

Теорію апоптозу, самогубства клітин, обґрунтував академік В.П. Скулачов. Він припустив, що закінчує свій життєвий цикл клітина само знищується, щоб її місце зайняла нова і здорова. А процес старіння відбувається через те, що нових клітин народжується менше, ніж гине старих.

23. Постнатальний (постембріональний) онтогенез – це період життя людини від моменту народження до смерті. У процесі еволюційного розвитку людини змінюється її онтогенез. Для людини як біологічного виду характерне збільшення тривалості внутрішньоутробного періоду, сповільнення статевого дозрівання, поява перехідного періоду – клімаксу – між періодами статевої зрілості і літнього віку.

На даний час немає єдиної схеми періодизації постнатального онтогенезу тому що вона повинна відображати біологічні (морфологічні, фізіологічні, біохімічні та ін.), психологічні і соціологічні аспекти розвитку і старіння організму. Необхідно зважати на фактори, що в різні періоди життя мають різну інформативність.

Періоди

Межі

Новонародженість

1-10 днів

Грудний вік

10 днів-1 рік

Раннє дитинство

1-3 роки

Перше дитинство

4-7 років

Друге дитинство

8-12 років (хлопчики), 8-11 років (дівчатка)

Підлітковий вік

13-16 років (хлопчики), 12-15 років (дівчатка)

Юнацький вік

17-21 рік (хлопчики), 16-20 років (дівчатка)

Зрілий вік І

22-35 років (чоловіки), 21-35 років (жінки)

Зрілий вік ІІ

36-60 років (чоловіки), 36-55 років (жінки)

Літній вік

61-74 років (чоловіки), 56-74 років (жінки)

Старечий вік

75-90 років

Довгожителі

90 років і старше

Гуморальна регуляція - це координація фізіологічних функцій організму людини через рідкі середовища (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин (гормонів), які виділяють певні клітини. Такими є продукти обміну речовин (продукти розпаду білків, вуглекислота та інше), деякі речовини, які виробляються спеціалізованими клітинами, наприклад нервовими, шлунковими, нирковими. Найважливішими біологічними регуляторами обміну речовин та інших функцій організму людини є гормони, що виділяються залозами внутрішньої секреції.

Соматотропін (гормон росту)

Гіпофіз

Стимуляція білкового синтезу й росту, особливо кісток кінцівок

Тироксин

Щитоподібна залоза

Регулювання обміну речовин, росту й розвитку організму

22. Вроджені вади розвитку являють собою певні аномалії розвитку, відхилення від нормальної будови людського організму, які виникають під час внутрішньоутробного або післяпологового періоду розвитку. Інакше їх ще називають вродженими вадами розвитку плода.

Класифікація причин вад розвитку людини (Лазюк Г.І.):  I. Ендогенні причини (внутрішні фактори)  - Зміни спадкових структур (мутації): геномні (поліплоїдії, трисомії, моносомії, часткові або повні), хромосомні (дуплікації, транслокації, інверсії, делеції, кільцеподібні хромосоми), генні  - "Перезрівання" статевих клітин  - Ендокринні захворювання  - Вік батьків (занадто юний чи старий)  II. Екзогенні причини (фактори зовнішнього середовища)  - Фізичні фактори: радіаційні, механічні  - Хімічні фактори: лікарські речовини, хімічні речовини, застосовувані в побуті та промисловості, ендокринні захворювання, гіпоксія, неповноцінне харчування  - Біологічні фактори: віруси (вірус краснухи, токсоплазми, вірус цитомегалії та ін), найпростіші. 

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]