3.3 Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

У процесі управління дебіторською заборгованістю ДП «Агро-Коблево» слід зважати на те, що вона вимагає від продавця значного обсягу не тільки прямих, а й побічних поточних витрат, пов'язаних з ускладненням обліку і контролю, процесом інкасації, уповільненням грошового циклу тощо. Але водночас слід мати на увазі, що надання покупцям продукції кредиту приводить до зростання обсягу її реалізації, а відповідно, і до збільшення суми прибутку підприємства. Для того щоб позитивний ефект перевищував негативні наслідки формування дебіторської заборгованості, на кожному виробничому підприємстві має бути розроблено спеціальну кредитну політику щодо покупців його продукції.

Рис. 3.3. Схема трансформації окремих видів оборотних активів виробничого підприємства в процесі операційного циклу

На виробничих підприємствах України понад 90% дебіторської заборгованості припадає в сучасних умовах лише на один її вид – дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит її покупцям). Тому основні засади формування кредитної політики підприємства, а відповідно і визначення рівня дебіторської заборгованості.

Кредитна політика виробничого підприємства послідовно розробляється за такими основними стадіями (рис. 3.4):

Рис. 3.4 Стадії розробки кредитної політики виробничого підприємства

1. Визначення умов розрахунків із покупцями за реалізовану продукцію передбачає, що ці умови мають бути диференційовані за окремими видами цієї продукції. Так, якщо певні види продукції виробляються згідно з індивідуальним замовленням її замовника і потребують значного обсягу фінансування виробництва їх, підприємство може здійснювати продаж їх на умовах повної або часткової передоплати. За ті види продукції, яка користується високим рівнем попиту на ринку і реалізується широкому колу непостійних покупців, найбільш ефективною формою розрахунків є оплата за неї на момент поставки. Нарешті, за ті види продукції, яка реалізується постійному колу покупців або попит на яку зменшується внаслідок негативної кон'юнктури ринку, підприємство може надавати товарний кредит. Продаж продукції на умовах відстрочення платежу може бути застосований і як засіб розширення обсягів її реалізації, якщо виробничі потужності підприємства дають змогу збільшити обсяг її виробництва.Визначення умов розрахунків із покупцями за окремі види реалізованої продукції дає змогу спрогнозувати обсяг цієї реалізації на умовах передоплати, оплати на момент поставки та з наданням товарного кредиту.

2. Розробка системи знижок за швидку оплату реалізованої продукції покупцями покликана стимулювати її збут на умовах оплати на момент поставки. Така система цінових знижок є частиною маркетингової політики підприємства; її застосування визначається проведенням аналогічної цінової політики з боку підприємств-конкурентів. Критерієм визначення кількісних розмірів цінової знижки за швидку оплату реалізованої продукції може бути рівень поточних витрат, пов'язаних з обслуговуванням дебіторської заборгованості підприємства. В умовах ризику неплатежів розмір цінових знижок за швидку оплату реалізованої продукції досягає в Україні досить високого рівня – 10-15% порівняно із звичайними 3-5%, прийнятими в зарубіжній торговельній практиці [17,стр.99].

3. Визначення граничних строків надання товарного кредиту покупцям певною мірою диктується кон'юнктурою товарного ринку та торговельними звичаями в країнах, де розташовані покупці. Але поряд із цими об'єктивними умовами граничні строки надання товарного кредиту можуть бути диференційовані кожним підприємством на основі обраного типу політики формування оборотних активів. Так, більш тривалі строки надання покупцям товарного кредиту можуть стимулювати зростання обсягу реалізації продукції і суми доходу, але одночасно і викликати збільшення поточних витрат на обслуговування дебіторської заборгованості і підвищення ризику зростання частки безнадійних боргів. Скорочення ж строків надання товарного кредиту може призвести до зниження обсягів реалізації продукції, зменшення суми доходів, а в деяких випадках викликати негативну реакцію покупців; певною мірою ці негативні наслідки можуть бути компенсовані зниженням рівня кредитного ризику та обсягу фінансування оборотних активів. Певною мірою на управлінські рішення з цього питання впливають і такі фактори, як сезонність виробництва й реалізації продукції, граничний термін її зберігання, наявність надлишкових запасів готової продукції та деякі інші.

4. Розробка стандартів кредитоздатності покупців є однією з найважливіших умов проведення підприємством ефективної кредитної політики. Ця стадія формування кредитної політики пов'язана з визначенням рівня кредитного ризику, на який підприємство готове піти в процесі надання покупцям товарного кредиту. Якщо покупець не відповідає встановленим вимогам кредитування, він може отримати товарний кредит на більш жорстких умовах, а в певних випадках йому може бути зовсім відмовлено в наданні такого кредиту. Відповідно до цього стандарти кредитоздатності мають бути диференційовані для різних груп покупців згідно з рівнем їхньої платоспроможності.

У зарубіжній фінансовій практиці оцінка кредитоздатності покупців проводиться за так званою "системою 5С", тобто за оцінкою за п'ятьма факторами, назва яких починається з англійської літери "С". До цих факторів відносяться: 1) репутація покупця у діловому світі; 2) поведінка покупця щодо сплати за попередніми кредитами; 3) обсяг і структура капіталу, що використовується; 4) забезпечення кредиту, що надається, відповідними активами; 5) економічні умови, в яких покупець здійснює свою діяльність. Методи оцінки кредитоздатності покупців за кожним із наведених факторів розглядаються в спеціальній літературі з питань фінансового менеджменту . Ця міжнародно визнана система оцінки кредитоздатності покупців із певним ступенем адаптації до наших умов може бути використана і в Україні.

На основі кредитного аналізу покупців (відповідно до розроблених стандартів їхньої кредитоздатності) має бути проведено угрупування їх за рівнями кредитного ризику[16,стр.19].

5. Диференціація кредитного ліміту для різних груп покупців передбачає встановлення граничного обсягу надання товарного кредиту для кожної з цих груп. Розмір кредитного ліміту, що встановлюється підприємством, значною мірою залежить від обраного ним типу політики формування оборотних активів. При проведенні політики консервативного типу цей ліміт може досягати значних розмірів, що розширить коло потенційних покупців продукції при підвищенні ризику виникнення сумнівних боргів. І навпаки, при проведенні політики агресивного типу розмір кредитного ліміту у всіх групах покупців визначається мінімальним рівнем.

6. Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає встановлення на підприємстві певної системи процедур, пов'язаних із справлянням боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, подання до арбітражного суду позову про банкрутство тощо. У системі цих процедур можуть бути застосовані і спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборгованості – факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлено векселем) тощо. Досвід показує, що в деяких випадках процедура інкасації дебіторської заборгованості викликає найбільшу частку поточних витрат, пов'язаних із загальним процесом її обслуговування. Для зведення цих витрат до мінімуму слід проявляти певну твердість у фінансових стосунках із позичальниками [8].

7. Розрахунок очікуваного розміру дебіторської заборгованості є заключною стадією розробки кредитної політики підприємства. Для проведення цих розрахунків застосовується така формула :

де ДЗ – середня сума дебіторської заборгованості, очікувана в плановому періоді;

ОПк – планована сума продажу продукції в кредит (за цінами її собівартості);

КОдз – планована середня кількість обертань дебіторської заборгованості (разів) у періоді, що розглядається (вона розраховується на основі середньозваженого терміну надання товарного кредиту з урахуванням можливого прострочення цього терміну).

Для визначення впливу планового розміру дебіторської заборгованості на зміну тривалості операційного циклу підприємства цей розмір може бути встановлено в днях її обертання. Для цього плановану суму дебіторської заборгованості треба поділити на планований одноденний обсяг реалізації продукції (за цінами її собівартості).

ВИСНОВКИ

Раціональна організація обліку розрахунків сприяє зміцненню договірної і розрахункової дисципліни, виконанню по постачаннях продукції в заданому асортименті, підвищенню відповідальності підприємств (організацій) за дотримання платіжної дисципліни, скороченню дебіторсько-кредиторської заборгованості і прискоренню оборотності оборотних коштів.

Відповідно до діючого положеннями розрахунки з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками здійснюються, як правило, через установи банку. Видача контрагентам авансів і задатків, крім випадків, передбачених чинним законодавством, заборонена.

Оформлення розрахункових документів по безготівкових розрахунках виробляється відповідно до діючого правилами (інструкціями), видаваними Національним банком України.

Інвентаризація розрахунків виробляється відповідно до Положення про бухгалтерські звіти і баланси й Основні Положення по інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Таким чином, дослідивши облік та аналіз розрахунків з покупцями та замовниками в ДП «Агро-Коблево» можна зробити наступні висновки:

1. ДП «Агро-Коблево» товариство з обмеженою відповідальністю засноване як сільськогосподарський виробник . Метою його діяльності являється забезпечення району та області продукцією сільськогосподарського виробництва. Основною галуззю являється рослинництво. Також господарство займається тваринництвом, але воно цілком залежить від результатів діяльності основної галузі.

2. Низька платоспроможність підприємств викликає створення великих обсягів дебіторської заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (не операційну).

3. За строками платежу дебіторська заборгованість класифікується на відстрочену (строк здійснення обов'язків по якій ще не настав) і прострочену (строк здійснення обов'язків по якій вже настав).Безнадійна дебіторська заборгованість також відноситься до поточної дебіторської заборгованості (п. 4 П(С)БО 10).

4. В умовах економічної кризи її обсяги дещо гіпертрофовані внаслідок уповільнення грошового обігу, хронічної нестачі грошових коштів у покупців продукції та інших аналогічних причин. Тому управління формуванням рівня дебіторської заборгованості в сучасних умовах значно ускладнено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999 p., 996-X V // Відомості Верховної Ради (ВВР). -1999. - 40. -ст.365.

2.Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 335/94-вр від 28.12.94. З наступними змінами доповненнями.

3. Наказ Мінфіну |Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування" N 291 в д 30.11.99.

4. Інструкція №228/253 від 07.08.96р., затв. Наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затверджено Наказом Міністерства фі нансів України N 87 від 31.03.99.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.99.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. 318, зареєстроване в Міністерстві юстицій України 19.01. 2000 р. за 27/4248.

9. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:Підр.для студ.екон.спец.вищ.навч.закл. – 6-те вид. – К.:А.С.К.,2001. – 784с.

10. Бухгалтерський фінансовий облік.Підручник для студентів спеціальності ,,Облік і аудит ” вищих навчальних закладів/За ред..проф.Ф.Ф.Бутинця – 6-те вид.,доп. і перероб. – Житомир:ПП,,Рута” , 2005.-756с.

11. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник.- 2-ге вид., перероб. і доповн./М.Ф.Огійчук, В.Я.Плаксієнко, Л.Г.Панченко та ін.; За ред..проф. М.Ф.Огійчука. – К.:Вища Освіта,2003. – 800с.:іл.

12. В.Я.Плаксієнко,Л.М.Пісьмаченко,Є.А.Рябий ,,Бухгалтерський облік у сільському господарстві України” .Підручник /За ред..В.Л.Плаксієнка.-Київ:Центр навчальної літератури,2005.-490с.

13. Азаренкова Г.М. Самородова Н.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод.пос б. для самостійного вивч.дисципліни. - К.: Знання, 2004. - 415 с.

14. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Пос ібник. К:"Академія", 2002. - 672 с.

15. Сушко Н.: ,,Бухгалтерський облік і аудит "207№11с.25-31

16. " Бухгалтерія в сільському господарстві" -207.-№8 с.18-22

17. "Економіка АПК"-2005р.№12 стр.96-101

Размещено на Allbest.ru