
- •Міністерство освіти і науки
- •Житомир 2015 р. Зміст
- •Розділ 1. Стисла характеристика об’єкта проектування.
- •1.2. Природні умови району діяльності
- •Розділ 2. Обрунтування технологій запроектованих робіт та підбір машинно-тракторних агрегатів для їх виконання.
- •2.3. Механізація протипожежних заходів
- •2.4. Механізація лісозахисних робіт
- •Розділ 3. Розрахунок продуктивності машино-тракторних агрегатів
- •Відомість необхідної кількості тракторів і робочих машин
- •Зведена відомість даних машинно-тракторних агрегатів
- •Розділ 4. Охорона праці та основні положення техніки безпеки на механізованих роботах
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Розділ 2. Обрунтування технологій запроектованих робіт та підбір машинно-тракторних агрегатів для їх виконання.
Технологія створення лісових культур.
Корчування пнів — найбільш трудомістка робота у лісовому господарстві.
Великі пні корчуються під дією сили до 500 кН і більше. Для корчування пнів твердих порід потрібне зусилля майже в 1,5 раза більше, ніж для хвойних. Найбільше зусилля витрачається на корчування пнів свіжої рубки. Для корчування 5-річ-ного пня зусилля потрібне майже у 2 рази менше.
При корчуванні пнів, чагарників, згрібанні і струшуванні ви-корчованої рослинності застосовують корчувальні відвали, навішені попереду трактора. Для меншого порушення ґрунтового покриву ці відвали обладнують зубами або іклами. Застосовують відвали одно- і двоповоротні. У першому випадку відвал або корчувальні зуби жорстко кріпляться на штовхальній рамі машини. Корчування при цьому виконується штовхальним зусиллям трактора. У другому випадку на штовхальній рамі встановлюють поворотні корчувальні зуби і корчування виконується поворотом цих зубів за допомогою гідроциліндрів з опорою штовхальної рами на ґрунт. Оскільки зусилля, що створюється гідроциліндрами; хоч і перевищує у кілька разів штовхальне зусилля трактора, однак передається воно не на трактор, а на ґрунт і це значно зменшує динамічні навантаження на трактор.
У роторних викорчовувачів робочі органи встановлені на загальній осі групами у певному поєднанні. Розрізняють роторні корчувальні машини пасивної й активної дії. У машини пасивної дії ротор повертається навколо осі періодично під дією зростаючого до певної межі опору корчуванню або по команді тракториста за допомогою важеля корчування. При повертанні ротора за допомогою важеля корчування ротор приводиться у рух через передавальний механізм від двигуна трактора. Для видалення пнів на зрубах застосовують корчувальну машину КМ-1, викорчовувач ДП-25, викорчовувачі-збирачі МП-7А, Д-695А, КСП-20, корчувальний агрегат МП-8А, машину для розчистки смуг МРП-2 і викорчовувач безперевної дії КНД-1
Корчувальна машина КМ-1А призначена для розчищення зрубів смугами при підготовці площ під лісові культури та для суцільного корчування пнів під лісорозсадники, сільськогосподарські угіддя та протипожежні розриви і дороги.
Основними частинами машини є рама, робочий орган, начіпний пристрій, два відвали і гідроциліндри.
Робочий орган являє собою двоплечий важіль, верхній кінець якого вушками з'єднується зі штоками гідроциліндрів, а на нижньому кінці закріплені три корчувальних зуби. По боках, під кутом 90° один до одного, встановлені два відвали, за допомогою яких при смуговому розчищенні пні розсуваються на обидва боки. Залежно від діаметра пня корчувати його можна одним з трьох способів: заглибленням зубів робочого органа під пні з наступним повертанням двоплечого важеля відносно осі, зсуванням пня штовхальним зусиллям трактора і заглибленням зубів під пень і зсуванням його штовхальним зусиллям трактора з одночасним видаленням його із ґрунту за допомогою піднімання корчувальної рами.
Машиною корчують пні діаметром до 60 см, її продуктивність — 30-60 пнів за годину.
Агрегатується корчувальна машина з гусеничними лісогосподарськими тракторами класу 3,0 (ЛХТ-100, ЛХТ-100Б).
Викорчовувач-збирач МП-7А (випускається замість викор-човувача Д-695А) призначений для корчування пнів, чагарників і дрібнолісся на осушених і слабкоосушених болотах, видалення великого каміння на мінеральних ґрунтах і навантаження його у транспортні засоби.
При корчуванні чагарників і збиранні раніше викорчованих пнів ширина відвала викорчовувача з розширювачами становить 3550 мм. Продуктивність — до 59 пнів, або 0,11-0,20 га чагарника за годину.
Монтують корчувач на гусеничних тракторах класу 6,0 болотної модифікації.
Викорчовувач-збирач поворотний КСП-20 застосовують для корчування і збирання пнів, каміння, чагарників, їх транспортування і навантаження у транспортні засоби. Він має поворотний відвал з підрізувальним ножем, що дає змогу корчувати пні діаметром до 60 см. Продуктивність за годину основного часу при корчуванні пнів становить 12 шт., чагарників — 0,064 га.
Монтується на гусеничному тракторі класу 6,0.
Машину для суцільного корчування МТП-26 використовують для корчування пнів і чагарників у рядах лісозахисних смуг під час реконструкції їх і відновлення.
Вона складається з рами, робочого органу й опірних коліс. Робочий орган - це скоба для підрізування ґрунтової скиби на певну глибину, перерізування коріння чагарників і пнів. Попереду скоби і вище неї встановлено ротор, виготовлений із труби з привареними до неї зубами. Ротор приводиться у дію від вала відбору потужності трактора через конічний редуктор і ланцюгову передачу.
До площини скоби приварено три підйомника у вигляді похилих у напрямі ротора зубів.
Агрегат працює методом сідлання рядка. Підрізана скиба разом з пнями переміщується по підйомниках вгору до ротора, зуби якого руйнують скибу, очищають коріння від ґрунту і виносять пні (або чагарник) на поверхню смуги, що розчищають.
Ширина захвату робочого органу становить 1,1 м, діаметр пнів, що корчують — до 30 см, продуктивність за годину зміни при корчуванні — 2 км, а при розчищенні чагарників — 3 км.Машина навішується на трактор класу 6,0.
Для корчування дрібних пнів і чагарників використовують також такі знаряддя, як корчувальна борона і чагарникові граблі.
Корчувальна борона К-1 призначена для корчування пнів діаметром до 15 см і чагарників. Борона має раму з начіпним пристроєм у передній частині, до якої приварені дев'ять зубів, що заглиблюються у ґрунт на 4 см. Ширина захвату борони — 3 м. Вона навішується на гусеничний трактор класу 6,0, обладнаний заднім механізмом для навішування знарядь.
Викорчувані пні трелюють кількома способами.
Перший спосіб — кожний пень відразу після видалення його з ґрунту трелюють за межі площі, яку розчищають, на зубах корчувальної машини.
Другий спосіб — до трактора приєднують саморозвантажувальну лижу, на яку навантажують пні, або приєднують сталевий лист розміром 2x4 м, на який корчувальна машина штовхаючим зусиллям навантажує пні. Після навантаження пні вивозять за межі ділянки, що розчищають, і там за допомогою гідросистеми трактора передній кінець лижі піднімають так, щоб кут перекидання її досягав 110°. При цьому пні самороз-вантажуються.
Третій спосіб — викорчувані пні вивозять за межі ділянки машинами, що обладнані захватними пристроями. Викорчувані великі пні або кілька дрібних за допомогою такого пристрою піднімають над поверхнею ґрунту і транспортують до місця розвантаження. Такі машини використовують для навантаження пнів у транспортні засоби при вивезенні на далекі відстані.
Четвертий спосіб. Найбільш ефективне трелювання пнів змінним робочим органом — трелювальником, що встановлюють на універсальній рамі замість корчувального пристрою.
Самонавантажувальна машина для вивезення дерев «Зайчик» призначена для навантаження, вивезення і розвантаження зрізаних дерев завдовжки до 15 м, одержаних з них сортиментів, а також дерев, гілок, пеньків, осмолу тощо. Ця машина складається із автомобільного тягача сідельного типу ЗИЛ-130 В1 і переобладнаного причепа ОДАЗ-885 або причепа-розпуска.
За кабіною автомобіля встановлено гідрокран з максимальним вильотом стріли 3,7м і вантажопідйомністю до 5 кН, за допомогою якого водій навантажує і розвантажує дерева. Гідрокран має змінні грейферні захоплювачі для навантаження різних вантажів. На напівпричепі встановлений гідроциліндр із механізмом розвантаження. Час, потрібний на навантаження одного щільного кубометра деревини (залежно від довжини сортиментів), становить 1,8-2,4 хв, час на розвантаження платформи — 5 хв, вантажопідйомність машини — 6,5-8,0 кН, маса - 10200 кг.
Розрівнювання ґрунту та планування ділянок. Грунт, відсипаний у насип, розрівнюють шарами для створення однорідної будови насипу. Великі маси ґрунту, вивантажені з автомашин, доцільніше розрівнювати бульдозером. Загальний опір бульдозера під час роботи складається з таких опорів: опору при нарізуванні ножем та деформації ґрунту відвалом, опору при переміщенні ґрунту попереду відвалу та терті об нерухому поверхню ґрунту; опору при переміщенні ґрунту вгору по відвал опору при переміщенні ґрунту вздовж відвалу та опору під час руху бульдозера вгору на підйомах.
Корені вичісують після корчування пнів, зрізання чагарників та дрібнолісся з метою очищення ґрунту від коренів діаметром більше як 1 см, які утруднюють механізовані лісокультурні та сільськогосподарські роботи. При вичісуванні коренів робочі органи слід заглиблювати у ґрунт до 30 см.
Для вичісування коренів використовують чагарникові граблі, корчувальні борони, корчувальні машини, вичісувачі коренів та розпушувачі.
Під час роботи вичісане зубами машини коріння відвалом переміщується до країв розчищуваної площі.
Чагарникові граблі начіпні К-3 використовують для згрібання у купи зрізаних і викорчуваних чагарників та корчування пнів діаметром до 15 см. Граблі складаються із рами, кронштейнів, зубів і обладнання для спалювання. На рамі з пристроєм для начіпки кріпляться 11 зубів заввишки 13,5 см, які забезпечують ширину захвату в 5 м.
У лісовому господарстві оранку проводять на площах двох категорій. До першої категорії належать площі, вкриті лісом, старі і свіжі зруби із залишеним підростом і підліском та перезволожені; до другого — розкорчовані площі, площі, які довго не були під лісом (наприклад, орні та лучні угіддя, пустирі) та площі, відведені під захисні лісонасадження.
На площах першої категорії можна проводити обробіток по борознах і зрідка по смугах. Метою борозенного обробітку є створення сприятливих умов для пророщування насіння і росту сіянців, забезпечення загортання їх кореневих систем, знищення бур'янів у зоні садіння та видалення надґрунтового покриву за межі оброблюваних смуг. При борозенному обробітку ґрунту плугами роблять борозни на рівних відстанях одна від одної або стрічками.
Щоб одержати максимальну кількість борозен на одиниці площі, їх слід розміщувати з мінімальними відстанями між ними Ігпіп.
Відстань між борознами у стрічці має бути меншою, ніж між крайніми борознами двох сусідніх стрічок. Борозенний обробіток застосовують для підготовки ґрунту під лісові культури, сприяння природному відновленню лісу, а також з метою створення протипожежних смуг. Він можливий у зріджених насадженнях, на незахаращених і з досить рівним рельєфом площах, на яких не більше ніж 600-700 пнів на 1 га. У разі більшої кількості пнів борозенний обробіток утруднюється, а якщо пнів більше 1000-1200 шт/га, то обробіток ґрунту тракторним плугом неможливий.
На площах, де дуже багато пнів, коренів та на крутих схилах, де обробіток ґрунту смугами неможливий, ґрунт обробляють площадками.
На перезволожених площах борозни формують так, щоб у відвалені скиби можна було висаджувати сіянці або висівати насіння. При цьому слід дбати про те, щоб перевернута скиба щільно притискувалася до поверхні ґрунту.
Якщо утворені двополицевими плугами борозни не відводять надмірну кількість вод у природні низини, нарізують дві скиби з одночасним утворенням між ними канави завглибшки 0,4-0,6 м плугом-канавокопачем або дві скиби з канавою між ними завглибшки 0,6-0,8 м.
На площах другої категорії застосовують суцільний і смуговий обробіток ґрунту, бо за таких умов можна використовувати плуги загального і спеціального призначення. Суцільний обробіток ґрунту у лісовому господарстві має багато спільного з суцільною оранкою у сільському господарстві.
При механізованому садінні глибина обробітку ґрунту повинна бути не менше ніж 27-28 см. Якщо при такій глибині оранки на поверхню ґрунту вивертається опідзолений горизонт, скиби треба перевертати на меншу глибину і додатково до цього застосовувати грунтопоглиблювання.
При близькому заляганні орштейнового горизонту ґрунт обробляють плугами із безполицевими корпусами.
Під час підготовки орного агрегату перевіряють технічний стан плуга і проводять установку робочих органів, а також змащують частини, що труться. При комплектуванні агрегатів залежно від умов роботи кількість корпусів підбирають з таким розрахунком, щоб коефіцієнт використання тягового зусилля трактора був якомога ближчим до одиниці.
Підготовка ґрунту до обробітку передбачає попереднє видалення з нього перешкод, що утруднюють рух агрегату — окремих пнів, чагарників, каміння, а також зарівнювання ям.
Правильна організація роботи агрегатів передбачає ретельне і своєчасне розбивання поля на загінки (смуги) певної ширини з одбиванням в кінці гонів розворотних смуг. Ширина їх залежить від радіуса повороту агрегату та його ширини захвату. Для начіпних плугів вона становить 12-15 м, для напівна-чіпних п'яти і шестикорпусних — 20 м, для причіпних з тракторами класів 1,4 і 2,0 — 14-16 м, з тракторами класу 3,0 — 18-22 м, з тракторами класів 6,0 з двома плугами — до 28 м. При роботі з начіпними плугами радіус повороту агрегату і ширина поворотної смуги менша.
При борозенній оранці на зрубах ширина загону має бути не меншою ніж 100 м, а довжина — не меншою ніж 200 м.
При визначенні якості оранки перевіряють глибину, ступінь перевертання скиби, зароблення рослинних решток, наявність огріхів та недорізів скиби. Глибину оранки вимірюють по діагоналі поля металевим стрижнем, заглиблюючи його до дна борозни. При цьому необхідно враховувати розпущеність ґрунту, зменшуючи заміряну середню глибину на 20 % для свіжозораного ґрунту і на 10 % — для ущільненого поля і для поля після дощів. Відхилення від заданої глибини не повинно перевищувати 1 см. Для вимірювання глибини оранки можна використовувати борозномір.
Боронування — агротехнічний прийом, яким завершують обробіток верхніх шарів ґрунту, роздрібнюючи великі глиби і видаляючи бур'яни. Боронування застосовують також для зберігання вологи у ґрунті (розпушування верхніх шарів, знищення ґрунтової кірки), для загортання і змішування мінеральних добрив з ґрунтом.
Боронування зубовими боронами як окремий процес проводять якщо до трактора зчіпкою приєднують кілька ланок борін. Застосовують його і разом з іншими тракторними роботами (оранкою, культивацією, висіванням мінеральних добрив).
Перед початком роботи ланки зубових борін з'єднують так, щоб їх хід був рівномірним, а передні й задні ряди зубів заглиблювалися на однакову глибину. З цією метою правильно встановлюють причеп, коли напрям сили тяги трактора проходить через слід центра маси ланки, а сам причеп з горизонталлю утворює кут 10-15°. Якщо передні зуби заглиблюються у ґрунт більше, ніж задні, причеп треба зробити коротшим і, навпаки, при більшому заглибленні задніх зубів його подовжують.
Велике значення для якості боронування має швидкість агрегату, що для подрібнення великих глиб повинна бути не менше як 6 км/год.
Щоб мати вищу продуктивність і раціонально використовувати тягове зусилля ланки борін приєднують до трактора причіпними зчіпками С-11У, С-18А та напівначіпними СН-35М і СН-75. У разі використання напівначіпних зчіпок або при агрегатуванні зубових борін із тракторами малої потужності застосовують раму-брус з навіскою РБН-4, до якої приєднують три ланки борони. На зчіпку типу СН-35М навішують дві ра-ми-бруса із зубовими боронами, а третю - на начіпну систему трактора. Ширина захвату такого агрегату становить 8,5 м.
Найбільш ефективний агрегат із зчіпкою начіпною універсальною НУБ-4,8 із шириною захвату 4,8 м. Він складається із трактора класу 0,6 або 1,4, начіпної зчіпки і кількох ланок причіпних борін: сітчастих, зубових (посівних легких, середніх і важких) або пружинних з лапчастими зубами.
Розрізняють три способи боронування: тоновий, фігурний та діагональний.
Під час гонового і фігурного способів боронування може бути поздовжнім, поперечним і комбінованим. При поздовжньому боронуванні борони спрямовують уздовж борозен, при поперечному — впоперек, при комбінованому — боронують у два сліди: вздовж і впоперек борозен.
Кращим способом боронування зябу або парів є діагональний, при якому борони спрямовують під кутом близько 45° до борозни.
Діагональне боронування буває однослідним, двослідним перехресним та двослідним поперечним.
При діагональному способі боронування по краях загонів трапляються пропуски. Тому боронування загону або поля закінчують одним-двома проходами агрегату навколо поля.
Крім зубових борін для подрібнення скиб після оранки застосовують дискові борони, що одночасно з подрібненням скиб гострими краями дисків перерізають та подрібнюють кореневища.
Зубові борони. Залежно від маси, яка припадає на один зуб, борони «Зигзаг» поділяють на важкі, середні і легкі. У важких і середніх борін зуби мають квадратний переріз, у легких, які застосовують для знищення ґрунтової кірки, загортання насіння та добрив,— круглий. У важких борін на один зуб припадає 20-30 Н, у середніх — 10-20 Н, у легких — 5-10 Н.
Крім борін «Зигзаг», використовують борони з робочими органами у вигляді лап або ножів, при цьому рама може бути шарнірною.
Найчастіше використовують такі зубові борони: БЗТС-1,0, БЗСС-1,0, ЗБП-0,6, ШБ-2,5. Регулюють глибину обробітку зміною кута нахилу ножа.
У багатьох держлісгоспах України для одночасного догляду в рядках і міжряддях насаджень застосовують зубові борони з високими зубами. Рама цих борін така сама, як і у важкої борони БЗТС-1,0, але зуби мають круглий перетин і довжину 450 мм. Такими боронами можна виконувати суцільний обробіток ґрунту в насадженнях у перший та другий роки розвитку сіянців, не боючись їх пошкодження.
Борона дискова начіпна БДН-3 складається із рами з навіскою та чотирьох батарей — двох передніх та двох задніх. Кількість вирізних дисків залежить від ширини захвату — на двох передніх батареях і правій задній встановлюють по дев'ять, а на лівій задній — десять. Якщо необхідно мати ширину захвату у 2 м, то як і в попередньому випадку, на трьох батареях встановлюють по шість дисків, а на лівій задній — сім, відповідно зближуючи бруси рами, до яких приєднують батареї.Агрегатується борона з тракторами класу 3,0.
Борона дискова важка БДТ-3 причіпна. У неї, як і у БДН-1,ЗА, чотири батареї, на двох передніх та на правій задній по сім вирізних дисків, а на лівій задній — вісім таких самих дисків. Ширина захвату борони — 3 м. Глибину обробітку регулюють до 20 см зміною кута атаки від 12 до 18° через три градуси, розсуваючи або зсуваючи кінці батареї. Для рівномірності заглиблення дисків передніх і задніх батарей борона має механізм вирівнювання рами, за допомогою якого повертають вісь з опірними колесами. У транспортне положення борону переводять опусканням коліс за допомогою гідроциліндра, встановленого на рамі культиватора. Ця борона краще копіює поверхню ґрунту. Агрегатується з тракторами класу 3,0.
Суцільна
культивація – розпушування раніше
зораного грунту з метою знищення бур,
нагромадження і узбережжя вологи.
При культивації з одночасним боронуванням тяговий опір агрегату розраховують за сумарним опором культиваторів і борін.
Начіпні культиватори агрегатують з тракторами за допомогою напівначіпних зчіпок, розміщуючи їх у такий спосіб: два культиватори по боках трактора на брусах зчіпки і один позаду трактора.
Підготовка до культивації передбачає видалення перешкод для руху агрегату та відбивання поворотних смуг, ширина яких має бути у 3 рази більшою за ширину захвату агрегату. Поворотні смуги відбивають однокорпусним плугом на глибину 8-10 см. Під час культивації агрегат переміщується впоперек напряму попереднього обробітку ґрунту.
Поля завширшки менш ніж 300 м ефективно обробляти начіпними культиваторами. Щоб дотримуватись прямолінійності руху перший прохід культиватора роблять по вішках.
Потім агрегат рухається човниковим способом, роблячи петельні повороти у кінці гонів на розворотній смузі. Перед поворотом, як тільки задні лапи досягають відміткової смуги, робочі органи піднімають, а після повороту опускають до підходу їх до межі поля. Якість культивації перевіряють при першому проході. Для цього визначають чистоту зрізування бур'янів, глибину розпушування ґрунту, глибину обробітку по всій ширині захвату культиватора, гребенистість поверхні поля.
Щоб запобігти огріхам суміжні проходи роблять із перекриттям 10-15 см.
Культиватор-розпушувач КРТ-3 використовують для догляду за лісовими, садовими, сільськогосподарськими культурами та виноградниками. Можна також застосовувати його для передсадивного глибокого розпушування та культивації терас і схилів. Запобіжні пружини дають змогу глибоко розпушувати і кам'янисті ґрунти. Рама культиватора складається з основної рами та двох знімних напіврам. Бруси напіврам входять у брус основної рами. Ширину рами можна змінювати від 1,5 до 3 м. Опірні колеса встановлюють за допомогою гвинтового механізму.
Культиватор лісовий борозенний КЛБ-1,7 призначений для догляду за лісовими культурами, створеними висіванням або садінням у дно борозен, зроблених лісовим плугом, або на смугах, оброблених іншими знаряддями і машинами.
Робочими органами культиватора є дві батареї сферичних дисків, встановлених на осях. Кожна батарея трьома стовпами приєднується до плити, яка складається з двох з'єднаних болтами листів — верхнього та нижнього. Ширина захвату - 1,7 м.
Така конструкція плити забезпечує зміну кута атаки дисків, що необхідно для досягнення потрібної глибини обробітку. Глибину обробітку ґрунту регулюють також завантаженням баластних ящиків. Запобіжні пружини запобігають ушкодженню дисків батарей при потраплянні на перешкоди. Глибина обробітку — 6-10 см.Агрегатується з тракторами класу 3,0.
Міжрядний обробіток ґрунту застосовують для розпушування ґрунту, боротьби із бур'янами, внесення добрив, руйнування ґрунтової кірки у міжряддях посівів у розсадниках, у деревних школах і плантаціях, на площах після культивації та у лісових смугах.
Кількість обробітків і строки їх проведення визначаються природними умовами створення культур, кількістю та інтенсивністю росту бур'янів. У середніх умовах при весняному садінні у перший рік здійснюють, як правило, 4-5 міжрядних обробітків, у другий — 3-4, у третій — 2-3, у четвертий і наступні роки — по 1-2. Глибина обробітку ґрунту протягом вегетаційного періоду змінюється залежно від природно-кліматичних умов зони та часу його проведення. Так, на чорноземах перший обробіток здійснюють на глибину 8 см, другий — на 10 см, третій — на 12 см, наступні на — 14 см.
Вибираючи машини для міжрядного обробітку ґрунту слід ураховувати розміщення рядів і рослин у них, ширину міжрядь і ступінь прямолінійності рядів культур, висоту культур, вид ґрунту та його стан.
Для міжрядного обробітку застосовують причіпні, начіпні, універсальні та просапні культиватори, а також машини з дисковими робочими органами і ґрунтові лісові фрези.
Міжрядний обробіток ґрунту виконують двома способами. Під час обробітку лісових культур у перші роки їх росту, коли висота рослин не перевищує 50 см і вони не пошкоджуються під трактором та культиватором, обробляють одночасно більше одного (два або три) міжряддя одним широкозахватним культиватором типу КРН-2,8А або культиваторами КПН-2, КПН-4, КЛ-2,6 та ін. Агрегати бажано комплектувати з тракторів класів 1,4 та 2,0, напівначіпної зчіпки і трьох культиваторів КРН-2,8А .
Щоб зменшити ширину захисних зон під час обробітку міжрядь у перші роки після садіння, у деяких лісгоспах використовують культиватор КРН-2,8МО, агрегатований з тракторами класів 0,6 або 0,9. Цей культиватор має рульове керування, за допомогою якого тракторист може вести культиватор, не пошкоджуючи рослини навіть при непрямолінійному їх розмінні. Для обробітку міжрядь ефективний культиватор КРСШ-2,8А, встановлений на самохідному шасі класу 0,6 (робочі органи культиватора розміщені у полі зору тракториста).
При висоті культур понад 50 см обробляють тільки одне міжряддя агрегатом, що складається із трактора і культиватора. Перед міжрядним обробітком перевіряють і у разі потреби змінюють ширину колії, регулюють та встановлюють культиватор. Ширину колії для міжрядного обробітку грунту змінюють так, щоб під час роботи колеса трактори не пошкоджували рослин, а рухалися від них на відстані не менше ширини захисної зони.
Різальні лапи встановлюють із перекриттям 4-8 см, щоб їх леза торкалися по всій довжині з поверхнею площадки, на якій відбувається розстановка. Розпушувальні лапи після розстановки повинні торкатися своїми носками площадки.
Обробіток ґрунту дисковими робочими органами здійснюють у звал і урозвал, відповідно встановлюючи диски. Під час догляду за лісовими культурами у перший рік садіння диски у батареях ставлять урозвал. Щоб не оголювати кореневі системи, останній догляд в цьому році виконують культиваторами з дисками, встановленими у звал. У наступні роки обробіток ґрунту у лісових культурах чергують: перший проводять культиватором з дисками урозвал, другий — у звал. При цьому краще розпушується і переміщується ґрунт та зберігається вирівняна поверхня.
Глибину обробітку змінюють встановленням відповідного кута атаки дискових батарей та завантаженням баластних ящиків. У культиваторів КЛБ-1,7 кут атаки можна змінювати від 0° до 30° через кожні 10°. Чим більший кут атаки, тим глибшим буде обробіток ґрунту. Важкі й дуже задернілі ґрунти обробляють з більшим кутом атаки дискових батарей. Крім зміни кута атаки у культиватора КЛБ-1,7 можна змінювати і кут нахилу батарей до середини борозни від 0° до 20° через кожні 5°. Цей культиватор з кутом нахилу батарей в 5°-10° використовують для догляду за лісовими культурами, створеними за допомогою садіння посередині борозен, що прокладені двопо-лицевим плугом ПКЛ-70.
Залежно від умов створення лісових культур батареї дисків на рамі культиватора встановлюють з різною шириною захисної зони. На розчищених площах з легкими ґрунтами ширина захисної зони становить 10-15 см, на нерозкорчованих зрубах — 15-20 см. При встановленні дисків у звал ширина захисної зони має бути на 5-8 см більшою, ніж при встановленні дисків урозвал. Чим більше кут атаки, висота сіянців, глибина обробітку та криволінійність борозен, тим більшою повинна бути ширина захисної зони.
Культиватор лісовий КЛ-2,6 використовують для обробітку за один прохід міжрядь лісових культур 2,5-3,0 м завширшки. Ширина захвату — 2,05 та 2,55 м. Основні його частини - це рама з начіпним пристроєм та рамкою автозчіпки, опірні пневматичні колеса, робочі органи, щитки та пристрій для приєднування зубових борін. Щитки запобігають пошкодженню лісових насаджень. Глибину обробітку регулюють за допомогою гвинтового механізму, переміщуючи колеса відносно рами.
Стрілчасті та пружинні лапи забезпечують розпушування ґрунту на глибину до 12 см, а долотоподібні — до 16 см. Агрегатується з тракторами класів 0,9 та 1,4.
Найбільш трудомістким у догляді за лісовими культурами є весняно-літнє розпушування і знищення бур'янів у міжряддях, у рядах і захисних зонах, яке проводять до змикання культур у рядах.
Донедавна механізованим був лише обробіток міжряддя, а ґрунт у захисних зонах і рядах культур обробляли вручну. Обробіток ґрунту в рядах культур і захисних зонах - досить трудомісткий процес: на 1 га насаджень затрачають 12-15, а іноді й до 30 людино-днів.
Щоб не застосовувати ручну працю, треба розпушувати ґрунт і вичісувати бур'яни зубовими боронами або голчастими дисками на першому-другому році після садіння; обробляти ґрунт ротаційними та висувними робочими органами та ручною моторизованою фрезою.
Дослідження свідчать, що при застосуванні у лісгоспах борін типу «Зигзаг» з висотою круглих зубів 450 мм і більше кількість пошкоджених сіянців не перевищувала 1 %, а якість розпушування ґрунту і вичісування бур'янів були задовільними.
Голчасті диски, що використовують для такого обробітку ґрунту, близькі за будовою до голчастих дисків ротаційних мотик, але мають більший діаметр (близько 600 мм) і загострені та вигнуті круглі зуби діаметром 12 мм. Ці диски вільно посаджені на осях і обертаються при переміщенні агрегату в результаті зчеплення кінців зубів із ґрунтом. Аналогічні за будовою та принципом дії робочі органи ротаційного культиватора РКП-1, що використовують для поверхневого суцільного розпушування ґрунту, на посівних стрічках і у шкільних відділеннях розсадників. Під час робочого руху зуби заглиблюються у ґрунт на 5-6 см, розпушують його і виривають бур'яни.
Голчасті диски і зубові борони ефективніші під час обробітку ґрунту у рядах і захисних зонах культур, коли корені бур'янів проросли у ґрунті не більше як на 5-8 см.
Ґрунт у рядах культур і захисних зонах обробляють ротаційними робочими органами культиватора КРЛ-1А.
З метою одночасного обробітку ґрунту у міжряддях, рядах культур і захисних зонах робочі органи КРЛ-1А закріплюють на рамі культиватора. При цьому для полегшення роботи перед ними на секціях культиватора встановлюють стрілчасті лапи.
Під час догляду за ґрунтом у лісонасадженнях, створених на легких і середніх ґрунтах садінням великомірного садивного матеріалу, або у культурах заввишки до 2 м можна використовувати культиватор бічний лісовий КБЛ-1. Він монтується з правого боку трактора класу 1,4, на задній начіпці якого розміщують культиватор для обробітку ґрунту у міжряддях.
Для одночасного обробітку ґрунту у міжряддях, рядах і захисних зонах лісових культур висотою 1 м з відстанню у ряду не менше як 1 м в будь-яких ґрунтових умовах ефективний агрегат з висувним робочим органом і автоматичним пристроєм для керування. Такий агрегат складається із трактора, позаду якого навішений культиватор для міжрядного обробітку, з правого боку — автоматичний пристрій для розпушування ґрунту і знищення бур'янів у ряду і захисній зоні з одного боку ряду культур.
Автоматичний керуючий пристрій належить до стежачих систем автоматичного керування (САК), датчиком якого є механічний щуп. Зміна довжини шляху робочого органу досягається встановленням щупа під різним початковим кутом за допомогою регулювального пристрою.У початковий момент руху агрегату робочий орган за допомогою гідроциліндра1 опускається на задану глибину і повертає пристрій у вертикальній площині відносно осі. Якщо під час руху агрегат потрапляє на стовбур, щуп відвертається і через важіль, тягу та кулачок за допомогою золотника включає гідроциліндр, який переміщує паралелограмний механізм і відводить робочий орган від стовбура. Після того як робочий орган мине стовбур, щуп за допомогою пружини повертається у попереднє положення, після чого включається у дію гідроциліндр, і робочий орган повертається у вихідне положення.
Робочий орган - це однобічна плоскорізальна лапа, на якій для поліпшення розпушення ґрунту закріплені пальці. Встановлення на потрібну глибину обробітку ґрунту досягають переміщенням опірного колеса, що забезпечує копіювання робочим органом рельєфу оброблюваної поверхні. Ширина захвату робочого органу становить 0,55 м, найбільше переміщення його -0,5 м, робоча швидкість агрегату — 5-8 км/год.
Культиватор ротаційний лісовий КРЛ-1А застосовують для обробітку ґрунту у рядках і захисних зонах на глибину 3-8 см при висоті лісових насаджень до 1 м (сосни до 0,6 м). Основними частинами його є рама з начіпним пристроєм у передній частині, два опірних колеса, що за допомогою гвинтових механізмів переміщуються у вертикальному напрямі відносно рами, та два робочих органи — крильчатки, осі яких встановлені під кутом 5° до вертикалі так, що частина робочого органу, розміщеного ближче до рядка сіянців, заглиблена у ґрунт, а протилежна — виступає над його поверхнею. Внаслідок цього під час руху культиватора робочі органи обертаються, розпушуючи ґрунт і вириваючи бур'яни. Робочі органи культиватора є трьох видів: багатолопатеві крильчатки, каркаснодротяні та багатозубові крильчатки. Перші два види використовують почергово: спочатку багатолопатеві крильчатки розпушують ґрунт і видаляють бур'яни, нагортаючи при цьому ґрунт до рядка сіянців, а потім застосовують каркасно-дротяні, що роблять те саме, але розрівнюють ґрунт біля рядка. Культиватор з багатозубовими крильчатками використовують у перші роки після садіння сіянців. Агрегатується культиватор з тракторами класу 1,4.
Технологія вирощування садивного матеріалу
Посадковим матеріалом для створення лісових культур, захисних насаджень і озеленення є сіянці, саджанці і дички. Сіянець лісовий – це молода деревна чи чагарникова рослина, вирощена із насіння у відкритому чи закритому грунті посівного відділення лісового розсадника без пересаджування, яка використовується як садивний матеріал 1-4-річного віку. Саджанець лісовий – це лісовий садивний матеріал, вирощений із пересадженого сіянця чи укоріненням частин деревної рослини. Дичка – це рослина природного походження, що використовується для посадки. Сіянці і саджанці вирощують у лісових розсадниках (земельні ділянки, призначені для ведення спеціалізованого господарства з метою вирощування садивного матеріалу для лісового господарства).
Розсадники бувають тимчасові і постійні. Термін дії тимчасових розсадників до 5 років. Зазвичай вони невеликих розмірів.
Постійні розсадники розраховані на тривалий термін функціонування (більше 5 років). Площа їх може складати від декількох до 30 і більше гектарів. Розсадник зазвичай влаштовують на ділянках з рівним рельєфом чи з ухилом до 2-3 градуса. Краще підходять грунти слабко- і середньопідзолені супіщані чи легкосуглинкові з вмістом гумусу в перегнійному шарі більше 2%.
За своєю структурою постійний лісовий розсадник складається з продукуючої і допоміжної частин. У продукуючу частину входять посівне, шкільне і маточне відділення. Посівне відділення складає частину площі розсадника. Призначену для вирощування з нього сіянців. Шкільне відділення – частина площі розсадника, призначена для вирощування саджанців. Маточне відділення – частина площі розсадника, де вирощують дерева і чагарники для одержання живців і насіння.
При вирощуванні посадкового матеріалу в лісових розсадниках здійснюють цілий комплекс необхідних агротехнічних операцій і прийомів.
Обробіток грунту потрібний для забезпечення сприятливих грунтових умов для росту сіянців і саджанців і знищення бур’янів. Розрізняють первинний, основний і передпосівний чи передпосадковий обробіток грунту.
Первінний обробіток грунту роблять на вперше чи знову освоєних площах, частіше на вирубках. Після звільнення площі від порубкових залишків, пнів, коренів і вирівнювання поверхні виконують оранку з оборотом шару на глибину гумусового горизонту з розпушуванням нижнього шару грунтозаглиблювачем до 30-40 см. При оранці не допускають виносу підзолистого шару на поверхню. У наступні 2 роки грунт утримують під паром (спочатку сидеральним, потім чорним). Досить родючі грунти можуть утримуватися під чистим паром 1 рік.
Основний обробіток грунту проводять за системою чорного, раннього і сидерального пару.
Обробіток за системою чорного пару полягає в осінній оранці (оранка під зяб), ранньовесняному боронуванні, літній культивації, осінньому переорюванні пару і весняному боронуванні на наступний рік. Оранку проводять на глибину гумусового шару з оборотом шару, а при його малій потужності проводять розпушування нижнього шару без виносу його на поверхню. Загальна глибина обробітку 20-30 см у посівному відділенні і 30-40 – у шкільному.
Для знищення бур’янів влітку проводять 3-4 (іноді і більше) культивації, що починають звичайно в ІІ декаді травня при глибині обробітку грунту 8-10 см. Потім глибину культивації поступово збільшують до 14-15 см.
Обробіток грунту за системою раннього пару починають з весняної оранки з оборотом шару. Потім провдять культивації, осіннє переорювання пару і весняне боронування.
При обробітку грунту за системою сидерального пару проводять осінню оранку (чи весняну) з оборотом шару, ранньовесняне боронування, передпосівне розпушування, посів сидерату, боронування посіву, дискування грунту перед заорюванням, заорювання зеленої маси с наступним дискуванням. Із сидеральних культур для посіву можуть бути ви користанні люпин жовтий, люпин синій вузьколистий (на піщаних, супіщаних і суглинистих грунтах). Норма висіву насіння люпину складає 150-180, середели – 40-60 кг/га. Насіння люпину перед посівом піддають скарифікації і протравлюванню, а середели – термічній обробці.
Боронування посівів проводять на важких запливаючих грунтах до появи сходів і по сходах для руйнування грунтової кірки. Зелену масу люпину заорюють у фазі блискучих бобів, а середели – у період масового цвітіння. Глибина заорювання від 10-15 (на легких грунтах) до 20 см. Потім до кінця вегетаційного періоду проводять 2-3 дискування.
Передпосівна (чи передпосадкова) підготовка полягає в ретельній обробці і вирівнюванні поверхні грунту для забезпечення високої якості посіву чи посадки. Легкі грунти культивують і боронують, а важкі переорюють без обороту шару на глибину 15-20 см, боронують і здійснюють створення гряд (при грядкових посівах).
Для обробітку грунту використовують плуги ПЛН-4-35, ПЛН-4-35, ПКУ-3-35, культиватор КПС-4, зубові борони БЗСС-1,0; БЗП-0,6.
Застосування чорного і раннього пару дає змогу провести ефективну боротьбу з бур’янами, а сидерального – значно підвищити родючість грунту.
Обробку пару повторюють через 2-3 роки і більше в залежності від числа полів у сівозміні. Воно може бути різним, до 3-5 у посівному і 4-6 і більше у шкільному відділеннях.
При тривалому терміні вирощування сіянців і саджанців застосовують дворічний пар: спочатку сидеральний з добривами (1-е поле), потім чистий з гербіцидами (2-е поле). Далі в сівозміні йдуть сіянці (чи саджанці) однолітні 93-е поле), дворічні (4-е поле), трирічні (5-е поле), чотирирічні (6-е поле).
При обробітку в грунт вносять органічні, мінеральні, органо-мінеральні і бактеріальні добрива. З органічних найчастіше використовують торф і приготовлені на його основі компости (торф у суміші з перегнійною землею, гноєм і деревною корою), а також сидеральні добрива.
Ефективність застосування компостів вища, ніж чистого торфу. З мінеральних добрив найбільше застосування знаходять азотні, фосфорні і калійні. Терміни посіву можуть значною мірою регулюватися шляхом спеціальної обробки насіння. У профілактичних цілях для захисту насіння від грибкових захворювань і шкідників здійснюють їхнє протравлювання фундазолом (5-10 г на 1 кг) чи іншими препаратами.
Більшість порід висівають навесні чи восени. Літні і зимові посіви застосовують для обмеженого числа порід (береза, жимолость).
Навесні стратифікованим насінням чи восени без попередньої підготовки висівають карагану деревоподібну, березу бородавчасту, грушу звичайну, клен, липу дрібнолисту, горобину звичайну, ясен звичайний і ряд інших порід.
Навесні не стратифікованим насінням проводять посів акації білої, дуба червоного і звичайного, ялини, сосни, модрини, кедра, вільхи чорної. Однак хвойні породи частіше висівають насінням, що зберігалося методом снігування.