5 Вимоги до оформлення курсового проекту (роботи)

Пояснювальна записка до курсового проекту (роботи) має бути оформлена згідно вимогам [2].

Виготовляється пояснювальна записка переважно друкованим способом (машинним або машинописним) на аркушах формату А4 (210 х 297мм) з полями зверху, знизу, справа по 2,0 см, зліва – 2,5 см Для набору використовується шрифт Times New Roman Cyr, 14 кегль. Рядки вирівнюються за шириною, абзацний відступ 1,2 см, міжрядковий інтервал – одинарний. Текст пояснювальної записки також може бути чітко й акуратно написаний чорним (синім) чорнилом на аркушах вищезгаданого формату.

Мова пояснювальної записки українська або російська.

Нумерація сторінок пояснювальної записки починається з 4-ї (першою сторінкою є титульний аркуш, другий аркуш – технічне завдання, третій аркуш – реферат) та ставиться у правому верхньому куті.

Заголовки розділів необхідно розміщувати по центру рядка і набирати прописними літерами без крапки вкінці, без підкреслення. Переноси слів у заголовках не дозволяються.

Заголовки підрозділів треба починати з абзацного відступу і набирати рядковими літерами, крім першої прописної, без крапки вкінці. Відстань між заголовками і наступним або попереднім текстом дорівнює одному пустому рядку.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми) нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, які розділені крапкою. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Структурна схема замкненої системи».

Цифровий матеріал у тексті, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблиця – це текстовий і цифровий матеріал, згрупований у певному порядку в рядки і графи. Таблиці нумерують в межах розділу, номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Таблиця може мати назву, яку друкують рядковими літерами (окрім першої прописної) і розміщують зліва над таблицею.

Поділяючи таблицю на частини, можна у її верхньому рядку або боковику текст замінювати відповідно номерами граф або рядків. При цьому графи або рядки нумеруються арабськими цифрами.

Слово «Таблиця_______» вказують один раз злів над першою частиною таблиці, над іншими пишуть: «Продовження таблиці _________» та вказують її номер.

Набір математичних формул та рівнянь виконують за допомогою редактора формул Microsoft Equation.Формули або рівняння нумерують так само, як таблиці. Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках в крайньому правому положенні на рядку. Нумерують тільки ті формули, на які є посилання в тексті. Номер багаторядкової формули вказується на рівні останнього її рядка. Нумеруючи групи формул, номер розміщують посередині групи формул.

Двокрапку ставлять перед формулою, коли цього потребує побудова тексту, що передує формулі. Після формули ставиться той знак пунктуації, який потрібен для побудови фрази. Щоб забезпечити ідентичний вигляд символів, змінних, які містяться в тексті та є складовими формул, їх набирають курсивом або в редакторі формул.

Перелік посилань є обов’язковим структурним елементом основної частини методичних вказівок, який оформлюється згідно з [11].

Графічні матеріали курсового проекту (роботи) можуть виготовлятися у формі плакатів або комп’ютерних (електронних) ілюстрацій.

Незважаючи на те, що робота над текстом пояснювальної записки курсового проекту (роботи) є значною мірою творчим процесом і ґрунтується на індивідуальному досвіді студента, рекомендується врахувати кілька загальних порад.

Загальними вимогами до тексту пояснювальної записки є логічна послідовність викладення матеріалу, чіткість та конкретність викладення теоретичних та практичних результатів роботи, суті постановки завдання та мети проекту, методів дослідження, прийнятих інженерних рішень, доведеність висновків та обґрунтованість рекомендацій. В тексті пояснювальної записки необхідно дотримуватися єдиної термінології. Вона не має бути перевантажена мало інформативним матеріалом, описом загальновідомих методів, виводами формул тощо. В даному випадку необхідно посилатися на джерела інформації. В тексті пояснювальної записки має бути наведений аналітичний апарат та результати виконаних розрахунків за допомогою ЕОМ. Необхідно запобігати повторення однотипних розрахунків. При їх наявності результати необхідно подавати у вигляді таблиць.

Текст пояснювальної записки не слід викладати від першої особи, переважніше безособова форма (наприклад „обчислюємо”, „знаходимо”) за всім текстом у визначеному відмінку й часі.

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „...показано [2], що …”. Не рекомендується оперувати номерними посиланнями на джерела як словами для побудови речення, наприклад „... показано в [2], що ...”.

Текст пояснювальної записки має бути стислим, чітким, добре відредагованим, з формулюваннями, які не допускають неоднозначності їх тлумачення. При викладі обов’язкових вимог мають застосовуватися слова „повинний”, „випливають”, „необхідно” і похідні від них.

У тексті записки не допускається:

– застосовувати для одного поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);

– скорочувати позначення фізичних одиниць, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковиках таблиць й в поясненнях літературних позначень, що входять у формули;

– використовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин. Замість математичного знака (-) варто писати слово „мінус”;

– вживати математичний знак без цифр, наприклад (менше або дорівнює),(більше або дорівнює),(не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток).

Текст пояснювальної записки часто безпідставно поділяють на абзацні відступи після кожної фрази. Зустрічаються і такі роботи, в яких декілька сторінок підряд написані без абзаців. Неправильний поділ тексту пояснювальної записки на абзаци заважає перевірці і сприйняттю тексту.

Абзацними відступами необхідно виділяти приблизно рівні і відокремлені за змістом частини тексту, але які пов’язані між собою загальною логікою викладення.