Особливості іменників другої відміни

1. Тільки у словах чоловічого роду на – us (наприклад, amicus, dominus, servus, populus) в однині vocativus має форму, відмінну від nominativus singularis: amic-e, domin-e, popul-e; інші іменники у nominativus i vocаtivus мають однакові закінчення.

2. Іменники, які у nominativus singularis закінчуються на –er, або зберігають e в усіх відмінках, як, наприклад, socer, soceri m тесть; gener, generi m зять, шурин; puer, pueri m хлопець; vesper, vesperi m вечір; liberi, liberorum m діти, або тільки в nominativus i vocativus singularis: ager, agri m поле; magister, magistri m учитель (пор. yкр. вітер, вітру).

3. Власні імена на – ius, eius, aius мають у vocativus singularis закінчення на – i, ei, ai: Valerius - Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Закінчення – і у vocativus singularis мають також такі іменники: filius син – fili; genius геній, дух – geni, присвійний займенник meus мій – mi.

4. Деякі іменники в genetivus pluralis мають давню форму на – um замість –orum. Вони означають:

а) вагу і міру: iugerum, і n югер – gen.pl. iugerum; modius, і m модій – gen.pl. modium; nummus, i m монета – gen.pl. nummum; sestertius, i m сестерцій – gen.pl. sestertium;

б) назви посад і службових становищ: decemvir, i m децемвір, член колегії десяти в Римі – gen.pl. decemvirum; faber, fabri m майстер, ремісник – gen.pl. fabrum.

5. Іменник locus, i m місце у nominativus pluralis має форму loci – розділи у книжці і loca – місця (взагалі), географічні місцевості.

6. Деякі іменники другої відміни у множині набувають іншого значення, ніж в однині: auxilium, i n допомога – auxilia, auxiliorum n допоміжні війська; comitium, i n місце зборів – comitia, comitiorum n народні збори; castrum, i n фортеця, укріплення – castra, castrorum n – табір (військовий); impedimentum, i n перешкода – impedimenta, impedimentorum n багаж, обоз, валка.

7. Іменник deus бог у vocativus singularis має форму deus, у nominativus i vocativus pluralis dei або di, y dativus i ablativus pluralis – deis, diis i dis, y genetivus pluralis дуже часто вживається форма deum замість deorum.

8. Іменники другої відміни у dativus i ablativus pluralis мають однакові закінчення – is.

9. Іменники середнього роду мають однакові закінчення у nominativus, accusativus однини і множини. У множині у цих відмінках іменники середнього роду закінчуються на – а: argumentum, i n доказ – nom., acc.,voc. Pl. argumenta (пор.укр.вікно- вікна).

10. Іменники deus, i m бог відмінюється в однині і множині так:

casus	singularis	pluralis
Nom.	deus	dei, dii, di
Gen.	dei, divi	deorum, deum
Dat.	deo, divo	deis, diis, dis
Acc.	deum	deos
Abl.	deo, divo	deis, diis, dis
Voc.	deus, dive	dei, dii, di