Вісник СНТ ДонНУ 2014

Отже, на підставі всього вищезазначеного можна зробити висновки: 1) системний підхід є важливим при аналізі об’єктів наукового пізнання в царині ономастики; 2) урбанонімія створює відкриту мікросистему, яка містить власні назви на позначення локально закріплених об’єктів і є особливим розділом топонімії; 3) урбаноніми в

системі назв на території міста є ідентифікуючими найменуваннями штучно створених об’єктів; 4) урбанонімія неминуче вбирає в себе назви фізико-географічних об’єктів міської території: 5) неофіційна урбанонімія постійно кількісно зростає, відображаючи активні розумово-мовленнєві процеси суспільства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1, Отин Е.С. Труды по языкознанию. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 479с.

2. Мезенко А.М. Имя внутригородского объекта в истории: Об урбанонимах Белоруси XIV – нач. XX в. / А.М. Мезенко. – Мн.: Выш. шк., 2003 – 301с.

3.Цілина М. М. Проблемні питання структури урбанонімів (на матеріалі урбанонімії міста Києва)

/ М. М. Цілина // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 354 –

4.Титаренко А. Місце урбанонімів в ономастичному просторі//Теоретична і дидактичка філологія. – Вип.

12. – 2012. – С. 235–238.

5.Отин Е.С. Словарь коннотативных собственных имён. — Донецк: Юго-Восток, 2004. — 412 с 6. Отин Е.С. Сленговые собственные имена в онимном пространстве современного русского языка / Е.С. Отин // Логос ономастики. — № 1 (3). — Донецк. — 2009. — С. 59—63.

7.Поляков В.Е. Историческая эволюция городской топонимии Симферополя / Поляков В.Е. – Симферополь, 2001. – 223 с.

8.Флоренский П. А. Имена. — СПб.: Авалонъ, 2007. — 332 с.

9.Степкин В.П. Полная история Донецка: (1779-1991) / В.П. Степкин, В.А. Гергель. – Донецк: Апекс, 2008. – 540 с.

10.http://www.iling-ran.ru/

11.Галай О.Б. Українська урбанонімія Закарпаття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.Б. Галай. – Ужгород, 2009. – 17 с.

УДК 81'373.43-112:81'371

ОСОБЕННОСТИ ВЕРБАЛИЗАЦИИ КОНЦЕПТА «ЖЕНЩИНА» АНГЛИЙСКИМИ НЕОЛОГИЗМАМИ НАЧАЛА ХХІ ВЕКА

М. А. Костенко, Ю. К. Островская

Резюме. В данном исследовании рассматриваются особенности вербализации концепта «женщина» английскими неологизмами начала ХХІ века. Установлены лексико-семантические доминанты в поле актуализации концепта «женщина».

Ключевые слова: вербализация, концепт, макрополе.

1. Отличительной чертой развития английского языка в XXI веке является процесс активной номинации новых социальных, культурных и научных реалий, возникающих вследствие бурных экономических и политических преобразований в современном английском обществе. В современных научных исследованиях в области неологии новая лексика рассматривается уже в когнитивном аспекте, что позволяет проанализировать процесс формирования семантической структуры новой языковой единицы [1; 2; 3; 5; 6; 8; 9 ]. В настоящее время активно разрабатываются основные проблемы неологии: неологизмы исследуются на материале английского [2; 3; 6 и др.], немецкого[1], русского языков [1; 7; 8; 9].

Совокупность множества представлений носителей языка об окружающей среде составляет национальную картину мира. Один из ключевых ее концептов – концепт «женщина», который является культурно значимым образованием, отражающим национальные особенности представлений о действительности. Важную роль в исследовании его трансформации играют процессы вербализации этого концепта

151

неологизмами. Проблема вербализации концепта является актуальной для научного поиска, так как язык служит средством актуализации и обмена интегральными единицами сознания – концептами.

В данной статье рассматриваются особенности вербализации концепта «женщина» средствами английской неологии начала XXI века. Несмотря на достаточно активные разработки проблемы связи номинации с трансформацией концептуальной картины мира человека, комплексное изучение особенностей репрезентации гендерных представлений носителей языка в неологизмах, а также анализ вербализации концепта «женщина» английскими неологизмами XXI века еще не проводились.

Материалом исследования являются языковые единицы, возникшие и зафиксированные в начале XXI века, отобранные путем сплошной выборки из одноязычных и двуязычных словарей неологизмов общим объемом 200 единиц.

2. Лексема woman, а также ряд сочетаний слов, фразеологизмов, устойчивых выражений, пословиц, предложений и даже текстов являются средствами актуализации данного концепта, так как имя концепта woman, взятое отдельно, не может охватить все многообразие его характеристик. В связи с этим важно определить ядро концепта «женщина» и его периферию, обратившись к словарным дефинициям лексемы «woman» и воспользовавшись компонентным анализом. Расмотрев дефиниции слова woman, можно отметить, что многие из них совпадают: «an adult human female» [12], an adult female human being [13], указывая на такие признаки, как принадлежность к человеческому роду (human, human being), пол (female), биологический возраст (adult). Данные ядерные признаки, выделенные с помощью анализа словарной дефиниции, составляют небольшую и наиболее обобщенную часть содержания концепта.

3. Анализ периферийного поля концепта, представленного неологизмами, проходил в несколько этапов. На первом этапе исследования все неологизмы были разделены на семантические макрополя. Среди признаков, присущих концепту «человек», нашедших отражение в содержании концепта, выделяют категории «внешний человек» (и сопутствующие семантические поля: «внешность», «одежда», «манеры») и «внутренний человек» (с соответствующими полями: «ум», «характер», «духовный мир»). Третьей неотъемлемой частью содержания антропоморфного концепта является пласт лексики, раскрывающий его отношения с окружающей действительностью. В рамках данного пласта мы выделили макрополе «окружение женщины» (см. табл. 1.).

Таблица 1

Семантические макрополя в поле актуализации концепта «женщина»

На втором этапе исследования внутри каждого макрополя были выделены тематические группы, отражающие основные семантические слои его структуры, представленные в таблице 2.2.

152

Неологизмы, принадлежащие макрополю «внутренний человек», можно подразделить на следующие тематические группы: «интересы, убеждения», «характер», «чувства, эмоции», «интеллект».

Однако помимо данных признаков, характеризующих концепт как таковой, можно выделить семантическое макрополе «окружение женщины», характеризующее женщину как субъекта социальных отношений. Внутри данного поля можно выделить такие тематические группы, как «отношения женщина-социум», «отношения между мужчинами и женщинами», «карьера», «институт брака» и «культурное окружение».

3.1. Особенности тематического макрополя «внешний человек». Одним из семантических полей, присутствующих в концепте «целостный человек», является макрополе «внешний человек». В рамках данного исследования оно представлено 65 лексическими единицами, что составляет 32,5% от общего числа неологизмов. Данное семантическое пространство подчиняется четкой структуре, в нем можно выделить различные тематические субполя, отображенные в табл. 2. В процессе вербализации концепта «женщина» большее значение уделяется физическим, телесным признакам денотата, и в меньшей мере – эстетическим, эмоционально-экспрессивным. Традиционные представления о женщине, связанные с заботой о продолжении рода, по-прежнему определяют критерии оценки ее привлекательности, которые нашли яркое отражение в субполе «тело и его части». Вместе с этим наблюдается смещение гендерного стереотипа в сторону маскулинизации, о чем свидетельствует появление единиц, объективирующих явные маскулинные признаки, характеристики или поведение. Также создается более благоприятная лингвистическая картина, связанная с образованием «женских» двойников уже существующих номинаций, обозначающих реалию, связанную исключительно с феминным. Большая группа неологических единиц носит ярко выраженный снижающий, пейоративный характер, что связано с представлением о некультурных и неэтичных манерах женщины, чересчур легкомысленной или следующей маскулинным паттернам поведения, а также с просторечной принадлежностью создаваемых единиц.

Таблица 2

Тематическое макрополе «внешний человек»

153

3.2. Тенденции в рамках макрополя «Внутренний человек ».

Вторым и не менее важным элементом образа-концепта «целостный человек» является макрополе «внутренний человек», включающее в себя такие глобальные культурные конструкты, как характер, интеллект, эмоции. Парадигма этого лексического слоя лежит на пересечении с макрополем «внешний человек», так как зачастую внутренние состояния находят проявления во внешнем облике человека или определяют его. Данное макрополе представлено 29 неологическими единицами, что составляет 14.5% от их общего числа. Ядром поля является дихотомия «рациональное-иррациональное» с явной доминантой последнего, нашедшая проявление в семах «разум» – «эмоции», «убеждения» – «характер». Соответственно макрополе «внутренний человек» было разделено на субполя, отраженные в таблице 3. Можно заключить, что в процессе вербализации концепта «женщина» прослеживается тенденция к акцентированию внимания на традиционных атрибутах гендерного стереотипа, то есть таких характеристиках женского, как иррациональность, принадлежность больше к хаосу, чем к логосу, эмоциональность. Многие единицы носят явный пейоративный характер, что обусловлено либо нарушением женщиной социальных стереотипов поведения, норм общественной морали, либо выходом за рамки традиционных представлений о ней. Также снижающая оценка присутствует в лексемах, характеризующих эмоциональное, так как излишнее проявление чувств рассматривается как выход за общепринятые рамки. Отдельную группу составляют новообразования, так или иначе относящиеся к феминизму, определяющие попытку женщин занять доминирующее положение над мужчинами, пока имплицитную, то есть выраженную в их взглядах. В рамках этого субполя нарушение женщиной своих прямых, исторически сложившихся гендерных функций рассматривается как отклонение от нормы, и данные новообразования всегда носят негативную коннотацию.

Таблица 3

Тематическое макрополе «внутренний человек»

3.3. Семантическая репрезентация периферийного макрополя «окружение женщины». Анализ концепта «женщина», сделанный в рамках образа-концепта «целостный человек» был бы неполным, если бы не учитывался периферийный пласт лексики, характеризующий отношения «человек-человек», представленный в данном исследовании макрополем «окружение женщины». В рамках этого исследования оно представлено 106 лексическими единицами, что составляет 53% от общего числа

154

неологизмов. Данное макрополе было разделено на субполя «социальное окружение» и «культурное окружение», что отражено в таблице 4. Можно утверждать, что в рамках этой тематической группы наиболее активно создаются номинации, обозначающие различные формы гендерной дискриминации, проявления феминистского движения и аспекты отношений между полами. Уже упомянутый неологизм third-wave feminism ‘третья волна феминизма, современный этап борьбы женщин за равноправие, для которого характерно желание женщин гармонично совмещать карьеру, семейную и общественную жизнь’ наиболее полно отображает тенденцию внутри этого поля – все большее проникновение женщины в профессиональную сферу, считавшуюся до этого сугубо мужской, и ее желание совмещать профессиональную деятельность с традиционными обязанностями матери и жены. В контексте этого сдвига появилось большое число номинаций, обозначающих проявление карьерной гендерной дескриминации, препятствующей женщинам занять определенные ниши в профессии. Еще одной тенденцией является активная вербализация представлений о различных схемах и моделях поведения полов и их взаимоотношений: взаимных уступок и ограничений, обмана, негативного отношения, боязни женщин, сексуального их преследования. Кроме этого существенный пласт лексики составляют неологизмы, образующие феминистский дискурс – активно создающиеся гендерно нейтральные и корректные номинации профессий и их субъектов женского пола, местоимения, обозначающие как мужчин, так и женщин, обозначения форм и тактик движения женщин за их права.

Таблица 4

Периферийное тематическое макрополе «окружение женщины»

4.Выводы.

4.1.Процесс активной вербализации концепта «женщина» является следствием происходящих в сознании социума трансформаций гендерного стереотипа и ключевых характеристик концепта. В соотнесении с проанализированными тематическими макрополями можно сделать вывод, что наиболее активные изменения происходят в плоскости окружения женщины, культурного и социального.

4.2.Количественное соотношение представленности семантических макрополей свидетельствует о доминировании номинаций женщины как субъекта социокультурных отношений. В контексте вербализации данного концепта носителями языка большее внимание уделяется внешнему человеку, чем внутреннему, что свидетельствует о

155

материализации, физиологизации представлений о женщине и подавлению духовных доминант в характеристиках концепта.

4.3.Выход женщины за рамки исторически сложившихся социальных и гендерных ролей – овладение мужскими профессиями, проникновение в сферы, до этого считавшиеся сугубо мужскими, маскулинный стиль поведения или одежды, доминирующее положение в семье – сопровождается критикой социума и появлением негативно окрашенных неологизмов.

4.4.В рамках данного исследования была выявлена тенденция к уравновешиванию гендерной ассиметрии языка путем создания гендерно нейтральных местоимений, профессиональных терминов, наименований реалий, исключения из существительных дискриминирующего суффикса –man и его заменены на исторически используемые для обозначения феминности суффиксы. Помимо этого идет активный процесс создания номинаций, дублирующих уже существующие с явно выраженным маскулинным компонентом, что свидетельствует о формировании более благоприятных языковых условий для женщин.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1.Алиаскарова Г. Ф. Сравнительный анализ неологизмов в русском и немецком языках: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: 10.02.20 / Г. Ф. Алиаскарова. – Чебоксары, 2006. – 203 с.

2.Андрусяк I. В. Англійські неологізми кінця XX століття як складова мовної картини світу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.04 / І. В. Андрусяк. – К., 2003. – 20 с.

3.Васильева Г. М. Лингвокультурологические аспекты русской неологии: автореф. дис. на соискание науч. степени д–ра. филол. наук: — 10.02.01 СПб, 2001, — 350 с.

4.Зацний Ю. А., Янков А. В. Лінгвальні і соціолінгвальні параметри інновацій англійської мови початку ХХІ століття / Ю. А. Зацний, А.В. Янков // Інновації у словниковому складі англійської мови початку XXI століття: англо–український словник. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 360 с.

5.Колоїз Ж. В. До питання про диференціацію основних понять неології / Ж. В. Колоїз // Вісник Запорізького ун–ту : філологічні науки. – 2002. – №3. – С. 78–83.

6.Кубрякова Е. С. Неология: проблемы и перспективы / Е. С. Кубрякова // Проблемы английской неологии: материалы науч. конф., 29 января 2002 г. – М.: Изд–во МГЛУ, 2002. – С. 13–20.

7.Попова Т. В. Русская неология и неография [Электронный ресурс] . – ГОУ ВПО УГТУ–УПИ,

2005. – Режим доступа: http://www.unizd.hr/Portals/35/2011–12/neol.pdf

8.Сенько Е. В. Теоретические основы неологии: [монография] / Е. В. Сенько. – Владикавказ, 2001. – 107 с.

9.Шалина Л. В. К вопросу о сущности неологизма в современной лингвистике / Л. В. Шалина // Известия ПГПУ им. В.Г. Белинского. – 2007. – №8. – С. 32–38.

10.Barsalou L. W. Frames, concepts and conceptual fields / L. W.Barsalou // Frames, fields and contrasts. New essays in semantics and lexical organization. – Hillsdale, 1992. – P. 21–74.

11.Lakoff G. Cognitive Models and prototype theory / G. Lakoff // Concepts and conceptual development: Ecological and Intellectual factors in categorization. – Cambridge, 1987. – P. 63–100.

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКИХ ИСТОЧНИКОВ

12.Collins Pocket Dictionary and Thesaurus / [Third edition]. – Glasgow: HarperCollins Publishers, 2003.

– 725 p.

13.The Oxford English Dictionary [Электронный ресурс]. – Clarendon Press, Oxford, 1989. – Режим доступа: http://www.oed.com

156

УДК 81’ 373 – 115

ПЕРЕНОСНІ ЗНАЧЕННЯ ДЕНДРОНІМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

О. О. Лук’янюк, І. М. Подгайська

Резюме: Дане дослідження присвячене вивченню особливостей переносних значень найменувань дерев і кущів (дендронімів) в англійській та українській мовах. Шляхом аналізу словникових дефініцій встановлено, що в англійській мові переносні значення розвивають 42 дендроніми; в українській мові – 43. Унаслідок проведеного дослідження виявлено спільні та специфічні риси переносних значень дендронімів у зіставлюваних мовах. В досліджуваній тематичній групі більш поширеним в обох мовах є метонімічний перенос.

Ключові слова: дендронім, лексичне значення, метафоричний перенос, метонімічний перенос.

Сучасна лінгвістична думка відзначається підвищеним інтересом до вивчення різних аспектів семантики лексичних одиниць, серед яких розробка поняття лексичного значення слова, його структури й типів (О.А. Потебня, В.В. Єлісеєва, В.М. Манакін, З.А. Харитончик та ін.), лінгвістичні й екстралінгвістичні причини зміни лексичного значення (Г.М. Скляревська, С.Ульман, А.К. Біріх, Р. Якобсон, В.М. Прохорова, В.В. Зайцева та ін.), вторинна номінація та переносні значення слів (Г.М. Скляревська, А.Г. Удинська) тощо. Особлива увага приділяється аналізу семантики найменувань різних тематичних груп як на матеріалі окремих мов, так і у зіставному аспекті у мовах з різною структурою. Досліджується семантика найменувань частин тіла (О.В. Материнська), явищ природи (А.Ф. Малюга), будівель (Я.В. Просалова), назв професій (С.С. Риженко), лексики на позначення віку людини (І.Ю. Проценко) та ін. Найменування дерев і кущів, як правило, розглядаються лінгвістами у межах флоронімів (С.С. Шумбасова) або фітонімів (Л.В. Бабіна, А.Г. Дементьєва, І.Е. Подолян). Праці, присвячені дослідженню власно найменувань деревних рослин (дендронімів), мають поодинокий характер (А.А. Ісакова, Д.В. Лісничий).

Актуальність роботи зумовлена недостатнім рівнем вивчення дендронімів у досліджуваних мовах, як окремо, так і в зіставному аспекті, необхідністю подальшого емпіричного дослідження семантики лексичних одиниць різних тематичних груп на матеріалі різноструктурних мов, а також важливістю цієї групи найменувань як одиниць базового словнику мови у порівнянні різних мовних картин світу.

Об’єктом даного дослідження є дендроніми, тобто найменування деревних і кущових рослин в англійській та українській мовах.

Предметом дослідження виступають метафоричні та метонімічні переноси значень дендронімів в англійській та українській мовах.

Мета даного дослідження полягає у виявленні спільних рис і розбіжностей у переносній семантиці досліджуваних одиниць.

Матеріал дослідження був відібраний шляхом суцільної вибірки з тлумачних словників англійської та української мов [1, 2, 3, 4]. Обсяг вибірки становить 125 лексичних одиниць (63 найменування в англійській мові й 62 – в українській).

1.Лексичне значення вважається центральною категорією в лексичній семантиці

йосновним предметом вивчення змістової сторони порівнюваних одиниць у порівняльній лексикології. Значення слова є діалектичною єдністю мовного та позамовного змісту, відображенням явищ позамовної дійсності й включає в себе поняття про ці явища, яке й являє собою його внутрішній стрижень [5, с.86-88]. Отже, лексичне значення – це смисловий зміст слова. Воно сформоване на основі поняття, яке узагальнено відображає в свідомості носія мови які-небудь об’єкти, і додаткових смислових відтінків [6, с.7–8].

157

Семантику слова в аспекті його статики й динаміки описують за допомогою поділу лексичних значень на первинні й вторинні, прямі й переносні. Прямі номінативні значення слова є результатом первинної номінації. Вони безпосередньо вказують на співвідношення слова з явищем дійсності. Такий зв’язок історично усталений у національній мовній свідомості мовця. На основі прямого значення слова виникає його переносне значення. Сама наявність переносного значення слова в його співвідношенні з прямим означає, що слово називає різні явища дійсності та відповідно виражає різні поняття. Наявність прямого і переносного значення слова та їх усталення в мовній системі приводить до появи багатозначності, або полісемії. Переносне значення слова завжди є його вторинним значенням [7, с. 66–69].

2. На розвиток та зміну значення слова впливають різні чинники, які умовно поділяються на позалінгвальні (події, які відбуваються в житті мовної спільноти) та лінгвальні (пов’язані з процесами, які відбуваються в системі мови). Особливе місце серед лінгвальних причин зміни значення слова посідає зсув значення на основі переносу найменування. Види переносу залежать від типу зв’язків між денотатом та його найменуванням. Прийнято виділяти два типи таких зв’язків – імплікаційний (заснований на логічній передумові, який припускає зв’язок між частиною та цілим) і кваліфікаційний (який припускає наявність спільної ознаки у різних денотатів). До імплікаційного типу належать такі види переносу як метонімія, синекдоха та конверсія. Маються на увазі природні мовні процеси формування і змінення значення лексичної одиниці. Кваліфікаційний тип переносу ґрунтується на наявності спільної ознаки у декількох денотатів та включає метафору й функціональний перенос [6, с.13–14].

Р. Якобсон описує метафору та метонімію з огляду на два типи афазії, пов’язані з руйнуванням асоціацій за суміжністю та схожістю [8, с. 41]. В свою чергу, А.Ф. Малюга зазначає, що «метафора та метонімія часто розглядаються одна поряд з одною. Вони є універсальними способами переосмислення. Різниця між метафорою та метонімією зводиться до того, що метафора як прийом – це предикація нової якості, яку було отримано на основі аналогії, та вибір імені на основі такої подібності, а метонімія

– це витяг якої-небудь властивості з уже омовленого відображення дійсності з огляду на його суміжність з властивістю нового позначуваного та підбір йому імені, що відображає цю суміжність у своїй семантиці» [9, с. 27]. Метафоричні та метонімічні переноси як засоби створення вторинних значень відрізняються від метафори й метонімії як тропів, тобто особливих прийомів образного мовлення, що використовуються із стилістичною метою. Головна відмінність полягає в тому, що, виникаючи спочатку у мовленні, метафоричні та метонімічні переноси першого типу внаслідок частого вживання перетворюються на факти мови й мають бути засвоєними тими, хто вивчає відповідну мову, тим часом як стилістичні прийоми залишаються фактами мовлення, що створюють особливу образність і впливають на художнє сприйняття слухача або читача [10, с. 51].

2.1. Вивченню метафори присвячені дослідження Г.М. Скляревської, В.М. Прохорової, Н.Д. Арутюнової, С. Ульмана, М.І. Філона, О.Є. Хомік та ін. Метафора є важливим засобом розвитку лексичної семантики, засобом пізнання дійсності та її семантичної категоризації [7, с.75]. Це – вторинна непряма номінація при обов’язковому збереженні семантичної двоплановості й образного елементу [11, с. 12].

За напрямками метафоризації дослідники пропонують різні класифікації метафор. В.М. Прохорова поділяє метафори на мовні, узуальні та оказіональні [12, с. 40], Г.М. Скляревська – на мовні та художні [11, с. 30]. Н.Д. Арутюнова виокремлює номінативну, образну, когнітивну та генералізуючу метафору, при цьому зазначаючи, що «метафора є постійним розсадником алогічного в мові» [13, с. 336]. С. Ульман класифікує метафори на такі різновиди: антропоморфічний (перенесення від людини на

158

природу і від природи на людину), зооморфічний (від тварини на природу, людину), від конкретного до абстрактного, синестетичний [14, c. 200]. У функціональному плані М.І. Філон та О.Є. Хомік виділяють індикативні, когнітивні та експресивні метафори

[7, с. 77].

В сучасній лінгвістиці існує декілька класифікацій метафоричних переносів, що залежать від матеріалу, який досліджується. Отже, досліджуючи метафоричне поле «Вода», Г. М. Скляревська виділяє вісім видів регулярних метафоричних переносів: предмет → предмет, предмет → людина, предмет → фізичний світ, предмет → психічний світ, предмет → абстракція, тварина → людина, людина → людина, фізичний світ → психічний світ. Серед нерегулярних дослідниця виділяє переноси фізичний світ → фізичний світ, фізичний світ → людина тощо [11, с. 98].

На матеріалі найменувань частин тіла в різноструктурних мовах О. В. Материнська виокремлює такі типи метафоричних переносів: перенос за аналогією з тваринами; перенос за аналогією з рослинним світом; перенос за аналогією з природним середовищем; перенос за формою, частина якого нагадує частину іншого цілого; перенос за функцією; перенос за якістю, властивістю, що асоціюється з певним найменуванням; перенос за розташуванням [15, с. 94–95].

Л.В. Бабіна та А.Г. Дементьєва виявляють п’ять найбільш вживаних метафоричних переносів, згідно з якими відбувається формування переносних значень фітонімів: людина ← рослина, природний світ ← рослина, артефакт ← рослина, абстрактне явище ← рослина, соціальне явище ← рослина [16, с. 181].

2.2. У сучасній лінгвістичній літературі можна зустріти багато визначень метонімії, але більшість із них збігається в тому, що метонімія – це різновид переносних значень, що ґрунтується на суміжності двох об’єктів. Суміжність може бути просторовою, часовою, атрибутивною, інструментальною, причинно-наслідковою тощо.

Метонімія характеризується такими ознаками: 1) належністю до певного мовного рівня (лексична, граматична, синтаксична); 2) за стилістичною характеристикою (загальномовна та індивідуально-авторська); 3) за особливостями суміжності, що лежать в основі перенесення; 4) за специфікою зв’язку із мовним і ситуативним контекстом (метонімія власне лексична, конструкційно зв’язана, ситуативно зумовлена) [7, с. 82].

Досліджуючи метонімію у різних мовах, лінгвісти пропонують власні класифікації метонімічних переносів. С. Ульман на матеріалі німецької мови поділяє метонімічні перенесення на атрибутивні, локальні й темпоральні [14, с. 217]. А.Г. Удинська аналізуючи метоніми на позначення людини в англійській та українській мовах, виокремлює каузальний, атрибутивний, локальний, темпоральний, синекдохічний та комбінований типи метонімічних переносів, які вона поділяє на моделі та тематичні групи [17, с. 8–16]. Згідно з класифікацією О.К. Біріха, в російській мові існують квантитативний, партитивний (синекдоха) та каузальний типи метонімічних перенесень [18, с. 31]. В свою чергу, В.В. Зайцева поділяє метонімічні переноси української мови на каузальні, атрибутивні, локальні, темпоральні та кількісні (або синекдоху). Дослідниця ілюструє типи метонімічних переносів прикладами газетних заголовків [19, с. 3–4].

За спостереженнями дослідників, у локальній метонімії виділяються два підтипи: «місце → об’єкт» та «об’єкт → місце», у темпоральній – «час → об’єкт» та «об’єкт → час», в атрибутивній – «ознака → об’єкт» та «об’єкт → ознака». Каузальна (причиннонаслідкова) метонімія охоплює чотири основні підтипи перенесення, обумовлених асоціаціями між поняттями дії та суб’єкта дії, дії та об’єкта дії, дії та результату дії, суб’єкта дії й результату дії [19, с. 3–4]. Комбіновані переноси поєднують у собі семні

159

ознаки різних типів метонімічного переносу: каузально-атрибутивний, атрибутивнокаузальний, атрибутивно-локальний, локально-атрибутивний, каузально-темпоральний, темпорально-каузальний, темпорально-атрибутивний, локальний і синекдоха [17, с. 15– 16]. Синекдохічні позначення ґрунтуються на взаємозв’язку понять частини і цілого, що передбачає зміну круга референтів: найменування більш вузької множини використовується для позначення більш широкої кількості об’єктів, у якому більш вузька множина є лише складовою частиною, й навпаки: позначення широкої множини стає позначенням окремих її підмножин. В лінгвістичній літературі цей процес описаний також як розширення та звужування значень [17, с.14; 10, с. 47].

3.В процесі дослідження було виявлено, що в англійській мові – 63 дендроніми, а

вукраїнській – 62, враховуючи синоніми. Розбіжність складає 1 одиниця (hickory). У словниках точний переклад цього найменування українською мовою не знайдений: приводиться лише тлумачення або транслітерація (‘гікорі’, ‘північноамериканська ліщина’). З відібраних 63 дендронімів у англійській мові 42 мають переносні значення; з 62 українських одиниць переносні значення мають 43 дендроніми. В обох мовах у одного найменування деревної рослини спостерігаються в середньому 1-3 переносних значення.

3.1.Метафоричний перенос в англійській мові властивий 16 дендронімам і здійснюється згідно з двома моделями: за якістю та за формою.

Модель переносу за якістю або властивістю є характерною для 13 дендронімів, наприклад: ebony ‘негр’ (амер. розм.) ← ebony ‘чорне дерево’ (в даному випадку колір кори дерева порівнюється з кольором шкіри).

Модель метафоричного переносу за формою притаманна трьом найменуванням, наприклад: apple ‘м’яч’ (амер. розм.) ← apple ‘яблуня’. В цьому випадку перенесення здійснюється за аналогією з формою плода деревної рослини.

В українській мові метафоричний перенос мають лише два дендроніми. Перенесення значення здійснюється за аналогією з формою плода деревної рослини, наприклад: груша (лампочка) ← груша (плід дерева).

3.2.В англійській мові моделі метонімічного переносу є односпрямованими, тобто реалізуються лише в одному напрямку. Вони відбуваються за трьома типами: синекдохи, каузальним та атрибутивним.

Найбільш поширеним типом є синекдоха, яка в досліджуваній групі лексичних одиниць представлена 33 одиницями й реалізується у підтипі «ціле → частина». Матеріал дослідження показує, що цей підтип представлений такими моделями: «деревна рослина → деревина» (11 найменувань), наприклад: aspen ‘осика’→ aspen ‘деревина осики’; «деревна рослина → плід цієї рослини» (20 найменувань): chestnut

даному випадку здійснюється підтип переносу «об’єкт → ознака». Цей підтип представлений двома моделями: «деревна рослина → запах цієї рослини» (4 найменування), наприклад: lilac ‘бузок’ → lilac ‘бузковий запах’ та «деревна рослина → колір» (13 найменувань): mahogany ‘червоне дерево’ → mahogany ‘коричневочервоний колір’.

Каузальний тип представлений чотирма метонімами. Перенос здійснюється за підтипом «матеріал → результат», який представлений моделлю «деревна рослина → меблі, що виготовлені з цієї рослини», наприклад: oak ‘дуб’ → oak ‘дубовий стіл’.

Загальна кількість метонімічних переносів становить 54 одиниці (враховуючи те, що деякі дендроніми мають більше одного метонімічного значення).

160