Вісник СНТ ДонНУ 2014

Отже, аналіз творів Григора Тютюнника дає підстави говорити про домінанти експресіонізму у художній прозі письменника. Для художньої прози Тютюнника характерними є глибинний психологізм, глибокий ліризм, «візійність», подекуди «нервова напруженість», посилений інтерес до деталей, які відіграють сюжетотвірну роль. Мова тютюнникових творів виразна, образна. Письменник вдається до яскравих порівнянь, гіпербол, використовує прийом контрастування. Показовим є те, що формальний обсяг творів Тютюнника не відповідає глибині сенсу, смислу, який вкладає автор у свої рядки. Тобто йдеться про один із найпоказовіших рис експресіоністичної поетики – про перевагу змісту над формою (тобто антиестетизм). Антиестетизм тютюнникових творів не означає применшення ролі мовного оформлення. Цей концепт у творчості письменника набуває нового (майже парадоксального) значення: глибинний, поліфонічний зміст творів подається письменником у дуже сконденсованому вигляді. При цьому зовсім не страждає формальна сторона.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Дзюба І. М. З криниці літ: у 3 т., т. 1 [Текст] / І. М. Дзюба. – К.: Вид. дім «Києво – Могилянська академія», 2006. – 973 с.

2.Сизоненко О. О. Не вбиваймо своїх Пророків! Книга талантів [Текст] / О.О. Сизоненко. – К., 2003. –

895c.

3.Чепурна О. В. Образ дитини-дивака – ключ до розуміння художнього світу Григора Тютюнника [Текст] / О. В. Чепурна // Вісник Луганського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2009. – № 3. – С. 91 –

4.Вічна загадка любові : Літ. спадщина Г. Тютюнника. Спогади про письменника [Текст] / [упоряд. та примітки А. Шевченка]. – К. : Рад. письменник, 1988. – 492,[3] с.

5.Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 2 [Текст] / Автор-укладач Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ „Академія”, 2007. – 608с.

6.Осьмак О. О. Експресіонізм в контексті Західноєвропейської культури ХХ століття [Текст] : автореф. дис. канд. філософ. наук : 09.00.08 / О. О. Осьмак; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К, 1999. – 19 с.

7.Ковалів Ю. Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.. : підручник : у 10 т. / Юрій Ковалів. –К. : ВЦ «Академія», 2013. – 510 с.

8.Моклиця М.В. Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика. [Текст] / М. В. Моклиця. – Луцьк: Вежа, 2002. – 390 с.

9.Недошивин Г. Проблема экспрессионизма [Текст]: сборник статей / Г. Недошивин. – М.: Наука,1966.

– С. 8 – 36.

10.Літературознавчий словник-довідник [Текст] / за ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: Академія, 2006. – 752 с.

11.Петренко, Л. Я. Поетика експресіонізму в українській літературі 20-40-х років ХХ століття [Текст]: автореф. дис. канд. філол. наук : 10.01.01 / Л. Я. Петренко; Прикарпат. нац. ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008. – 19 с.

12.Ткачук М. Збірка «Карби» Марка Черемшини як вияв модерністського дискурсу української прози початку ХХ століття [Текст] / М. Ткачук // З його духа печаттю... Збірник наукових праць на пошану Івана Денисюка. – Львів, 2001. – Т.1. – С. 88 – 93.

13.Шумило Н. Під знаком національної самобутності : Українська художня проза і літературна критика кінця ХІХ – поч. ХХ ст. [Текст] / Н. Шумило. –К.: «Задруга», 2003. – 353 с.

14.Мєднікова Г. С.Українська і зарубіжна культура ХХ століття : навчальний посібник [Текст] / Г. С. Мєднікова. – К.: «Знання», 2002 . –214с.

15.Черненко О. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника [Текст] / О. Черненко. – Мюнхен: Сучасність, 1989. – 280 с.

16.Черненко О. Імпресіонізм та експресіонізм [Текст] // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. – К.: Рось, 1994. – Кн. 1. – С. 204 – 214.

17.Аврахов Г. Григір Тютюнник, яким прописався в моєму серці [Текст] / Г. Аврахов // Слово і час. –

2009. – № 9. – С. 69 – 79.

18.Лихачова, О. А. Поетика новелістичної творчості Григора Тютюнника [Текст] : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.01.01 / О. А. Лихачова; Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 2002. – 16 с.

19.Фащенко В. У глибинах людського буття: Літературознавчі студії [Текст] / В. Фащенко. – Одеса: Маяк, 2005. – 640 с.

141

20. Дончик В. Любов і біль / В. Дончик // Облога: вибрані твори. / Тютюнник Г. – К.: Універаситетське вид-во «Пульсари», 2005. –С. 5 – 23.

21.Зборовська Н. Стильовий портрет шістдесятництва // Слово і час. –2001.– № 12. – С. 27 – 38.

22.Ковалів Ю. Новелістичні апробації Григора Тютюнника [Текст] / Ю. Ковалів // Вісник Маріупольського держ. гуманітарного ун-ту. – 2009. –№ 2. – С. 60 – 92.

23.Тютюнник Г. М. Облога: Вибр. Твори [Текст] / передм., упорядкув. та приміт. В. Дончика. –К.: Унів. Вид-во «Пульсари», 2004. – 584 с.

УДК 159.9

ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ УЧЕБНОЙ И ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО УЧИЛИЩА

А. В. Кобзарь, А. А. Кацеро

Резюме. В данном исследовании рассмотрены мотив и мотивация как предмет исследования в отечественной и зарубежной психологи, специфика учебной мотивации, профессиональная мотивация. Были выявлены особенности учебной и профессиональной мотивации студентов педагогического училища.

Ключевые слова: мотивы профессиональной и учебной деятельности, баланс мотивов, деятельность.

Профессиональная и социально-трудовая сферы жизнедеятельности общества всегда выступали базовыми для саморазвития социума и его прогресса, самореализации молодежи и обретения ею социального статуса. Одной из важнейших проблем в психологии и педагогики является проблема учебной и профессиональной мотивации. В данных типах мотивации высвечиваются основные моменты взаимодействия индивида и общества, в котором образовательный процесс приобретает приоритетное значение. Изучение профессионально-ориентированной мотивации студентов средних специальных учебных заведений педагогических специальностей, знание мотивов, побуждающих к работе в сфере образования, позволит психологически обоснованно решать задачи повышения эффективности педагогической деятельности: правильно осуществлять отбор, обучение, создание педагогических условий, обеспечивающих профессиональный рост студентов.

Мотивационно-потребностные компоненты учебной и профессиональной деятельности изучались в работах многих отечественных и зарубежных исследователей (В. Апельт, А.А. Бодалев, Р.С. Немов, Е.П. Ильин, А.Н. Леонтьев, А.К. Маркова, Г.А. Мухина, Н.В. Нестерова, А.Н. Печников, Х. Хекхаузен, Г.И. Щукина, П.М. Якобсон, В.А. Якунин и др.).

В трудах этих авторов показано, что на успешность учебной деятельности влияет сила мотивации и её структура, и только наличие сформированной потребности в овладении конкретной предметной деятельностью, конкретным видом труда делает выбор профессии мотивированным и образует механизм сознательного выбора профессии.

Положительные мотивы учения предопределяют его успех. В основе положительного мотива лежит познавательная потребность, интерес. Для обеспечения эффективности обучения необходимо, чтобы особенности построения и организации учебного процесса на разных этапах образования отвечали мотивационной сфере студента.

Актуальность данного исследования определяется современными объективными требованиями, предъявляемыми к профессионализму специалистов, высвечивая проблему профессионального самоопределения современного студента. Эти требования, связанные с профессиональным самоопределением личности, ее самореализацией в профессиональной деятельности стимулируют поиски новых

142

подходов в оказании помощи и поддержки студентам, находящимся на этапе профессионального обучения. Диагностика и коррекция мотивации учения, как основа решения проблемы мотивации учения, является насущной задачей психологов – специалистов в сфере образования.

Целью нашей работы является выявление особенностей мотивации учебной и профессиональной деятельности студентов – будущих преподавателей, анализ сходств и различий между выраженностью мотивов учебной и профессиональной деятельности у студентов первого и третьего курсов.

Объектом нашего исследования выступает мотивационная сфера молодых людей на этапе профессионализации. Предметом исследования являются особенности мотивации к учебной и профессиональной деятельности студентов педагогического училища. Мы предположили, что учебные и профессиональные мотивы у студентов первого курса отличается от мотивов студентов третьего курса по уровню выраженности отдельных мотивов.

Выборку составили 40 студентов педагогического училища (Донецкий регион), обучающихся на первом и третьем курсе (соответственно 20/20).

В эмпирической части работы были использованы следующие методики:

1.«Методика изучения мотивации профессиональной деятельности» (методика К. Замфир в модификации А. Реана) [1].

2.«Методика для диагностики учебной мотивации студентов» (А.А. Реан и В.А. Якунин, модификация Н.Ц. Бадмаевой) [2].

Под профессиональной мотивацией, применительно к учебной деятельности студентов, нами понималась совокупность факторов и процессов, которые побуждают

инаправляют личность к изучению будущей профессиональной деятельности. Профессиональная мотивация выступает как внутренний движущий фактор развития профессионализма и личности, так как только на основе ее высокого уровня формирования возможно эффективное развитие профессиональной образованности и культуры личности.

На основе полученных на первом этапе эмпирического исследования данных в двух группах испытуемых нами рассчитывались мотивационные комплексы. Оптимальным считался баланс мотивов ВМ > ВПМ > ВОМ и ВМ = ВПМ > ВОМ, в котором внутренняя мотивация (ВМ) – высокая; внешняя положительная мотивация (ВПМ) – равна внутренней мотивации или ниже, но относительно высокая; внешняя отрицательная мотивация (ВОМ) – очень низкая и близкая к 1. Чем оптимальнее мотивационный комплекс (баланс мотивов), тем более активность студентов мотивирована самим содержанием профессионального обучения, стремлением достичь в ней определенных позитивных результатов.

Анализ полученных результатов показал, что студенты в обеих группах не весьма удовлетворены избранной профессией. Выбирая между наилучшим, оптимальным и наихудшим типами соотношений, студенты, как на первом курсе, так и на третьем, в меньшей мере выбрали оптимальный комплекс. Так оптимальный мотивационный комплекс на первом курсе встречается только у 35%, а на третьем – у 30% студентов. Это свидетельствует о том, что студенты, с данными мотивационными комплексами, вовлекаются в эту деятельность ради нее самой, а не для достижения каких-либо внешних наград. Такая деятельность является самоцелью, а не средством для достижения некой другой цели. Т.е. это те студенты, которых привлекает, прежде всего, интерес к самому процессу учения, они склонны выбирать более сложные задания, что позитивно отражается на развитии их познавательных процессов.

Средний групповой мотивационный комплекс обеих групп одинаковый и выглядит как: ВМ = ВПМ > ВОМ. В обеих группах в равной степени доминирует

143

внутренняя мотивация и внешняя положительная мотивация. Внешняя отрицательная мотивация менее значима. Можно сказать, что у исследуемых в равной степени побуждает к активности в труде удовлетворенность от хорошо выполненной работы, денежный заработок, стремление к продвижению по службе. Наименее всего на активность в трудовой деятельности у исследуемых влияет стремление избежать возможных наказаний или неприятностей, критики. Преобладающий в обеих группах мотивационный комплекс относится к оптимальным (баланс мотивов).

Учебная мотивация понималась нами вслед за рядом исследователей как частный вид мотивации, включенный в определенную деятельность, – в данном случае деятельность учения, учебную деятельность. Как и любой другой вид, учебная мотивация определяется рядом специфических факторов для той деятельности, в которую она включается. Во-первых, она определяется самой образовательной системой, образовательным учреждением; во-вторых, – организацией образовательного процесса; в-третьих, – субъектными особенностями обучающегося; в-четвертых, – субъективными особенностями педагога и, прежде всего, системы его отношений к ученику, к делу; в-пятых, – спецификой учебного предмета [3].

На следующем этапе исследования в группах студентов первого и третьего курса были выявлены преобладающие мотивы учебной и профессиональной деятельности, была найдена связь между сходствами и различиями профилей выраженности мотивов профессиональной и учебной деятельности в каждой группе (рис 1).

Рис. 1 Сравнение средних групповых показателей выраженности мотивов учебной деятельности в группах.

Наблюдаются некоторые сходства и различия в выраженности шкал мотивов. Как на первом курсе так и на третьем одинаково выражены учебно-познавательные мотивы. У студентов первого курса уровень выраженности выше таких мотивов как коммуникативные, мотивы избегания, престижа, профессиональные, социальные мотивы. У студентов третьего курса уровень мотивов творческой самореализации выше, чем у студентов первого курса.

Для выявления значимых различий в уровне выраженности мотивов учебной деятельности в исследуемых группах использовался двухвыборочный t-критерия Стьюдента с одинаковыми дисперсиями. Данные были занесены в таблицу (таб. 1).

144

Таблица 1 Результаты сравнения шкал мотивов учебной деятельности студентов первого и третьего курсов

Таким образом, различия между уровнем выраженности мотивов избегания в группах испытуемых значим на 1 % уровне. Можно предположить, что у студентов первого курса проходящих период адаптации в новой среде обучения, более выражено стремление учится, чтобы не отставать от однокурсников, чтобы избежать осуждения или наказания за плохую учебу и т.д. Для первокурсников важно показать и проявить себя и свои способности, чтобы занять соответствующие место в группе. У студентов третьего курса мотивы избегания менее выражены также потому, что они уже имеют определенный статус в группе, они знают всех преподавателей, а те, в свою очередь, имеют какое-либо представление о них.

Избегание в данном случае также является как наименее оптимальный стиль адаптации, которая неизбежна в тех случаях, когда возникает противоречие между человеческими возможностями и требованиями среды.

Таким образом, можно сказать, что у студентов первого курса в большей мере выражен избегающий стиль адаптации в связи с выраженностью мотивов избегания.

В результате проведенного исследования в группах студентов первого и третьего курса педагогического училища были выявлены особенности мотивации учебной и профессиональной деятельности характерные для студентов этих групп. Гипотеза исследования, предполагающая то, что уровень выраженности мотивов учебной и профессиональной деятельности у студентов первого курса отличается от уровня выраженности этих мотивов у студентов третьего курса частично подтвердилась. Имеется множество сходств в уровне выраженности мотивов и преобладании мотивационных комплексов. Из всех имеющихся различий, значимым различием является только выраженность мотивов избегания, все остальные различия являются не значимыми. Опираясь на результаты проведенного исследования можно сказать, что с

145

особенностями учебной и профессиональной мотивации связана длительность обучения студентов в вузе.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

1.Реан А. А. Психология и педагогика / А. А. Реан, Н. В. Бордовская, С. И. Розум. – СПб.: Питер, 2002. –

432с.: ил. – (Серия «Учебник нового века»).

2.Бадмаева Н.Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: Монография / Н.Ц. Бадмаева – Улан-Удэ: 2004. – 386 с.

3.Аткинсон Дж. В. Теория о развитии мотивации / Дж. В. Аткинсон – М.: Акварель, 2006.–367с.

УДК 81373.21(477.62)

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМОВНОЇ ТА ЖАРГОННОЇ НОМІНАЦІЇ ВНУТРІШНЬОМІСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ М. ДОНЕЦЬКА (ВОРОШИЛІВСЬКИЙ РАЙОН)

Є. В. Кондрашова, Є. С. Отін

Резюме. У статті досліджено неофіційну урбанонімію м. Донецька, виявлено особливості розмовного та жаргонного найменування внутрішньоміських об’єктів, встановлено характер урбанонімів, встановлено зв’язок специфіки урбанонімів із їхніми типами та функціями із застосуванням системного підходу до проблеми.

Ключові слова: топоніміка, урбанонім, ергосленгонім, годонім, артіосленгонім.

Лінгвістичні дослідження топонімів проходять з урахуванням історичного розвитку мови, виділенням давніх тополексик, здійсненням етимологічного аналізу, встановленням зв’язку з конкретними мовами, виявленням мовних та діалектологічних ареалів тощо. Сучасні топонімічні дослідження обов’язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя. Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних

В.С. Кусов, Г.М. Мєзенко, Е.М. Мурзаєв, В.А. Никонов, Е.С. Отін, Е.М. Поспєлов, М.Е. Рут, Г.П. Смолицька, І.І. Срезнєвський, О.В. Суперанська, О.М. Щокатов та багато

(Я. Редьква „Гідронімія Зх. Поділля”, 1998); Луцьку (Л. Василюк „Фізико-географічна зумовленість топонімії Волинської області”, 2000) та інших.

Із розвитком томоніміки як наукової ґалузі у ній почали виділятися різноманітні розділи, у залежності від конкретизації предмету їх вивчення. Одним з таких розділів виявилася урбаноні міка(«міський» + «ім’я, назва»), що займається вивченням власних назв внутрішньоміських топографічних об’єктів – урбанонімів.

Одним із дошкульних питань топоніміки залишається на сьогодні питання про найменування назв поселень або так званих малих топооб’єктів у межах населеного пункту. Особливу увагу привертають відтопонімні сленгоніми, а також зразки неофіційної лексики. Наше дослідження здійснюється на базі урбанонімії Донецька в межах Ворошилівського району.

146

Із усвідомленням потреби документального закріплення топонімів, виникли два основних її види: топоніми офіційні та неофіційні. Розробкою теми неофіційної урбанонімії займалися такі вчені як Д.С Болдаєв., І.С. Потанухіна, А.М. Мезенко та ін.

Є.С. Отін зауважує, що в регіональних і професійних жаргонах наявні численні власні імена відонімного походження, що виступають в якості паралельних ненормативних утворень [1]. Такими утвореннями є сленгові годоніми, ергосленгоніми та артіосленгоніми, що слугують матеріалом нашого дослідження.

Важливим зауваженням щодо специфіки дослідження у нашій статті є базисна специфіка жаргононімів. Оскільки однією з особливостей розмовного внутрішньоміського простору Донецька є використання російськомовних лексем, маємо акцентувати увагу на відповідному характері текстового матеріалу.

У нашій статті маємо на меті здійснити спробу визначити шляхи та способи номінації неофіційних власних географічних назв, здійснити аналіз неофіційної урбанонімії Ворошилівського району м. Донецька (розмовний та сленґонімний характер урбанонімів), виявити специфіку найменувань урбанонімічного плану.

До неофіційної урбанонімії належать внутрішньоміські розмовні власні назви, сленгоніми (або жаргононіми). До складу останніх зараховуємо сленгові годоніми, ергосленгоніми та артіосленгоніми.

З огляду на тенденції створення словника сленгонімів на кафедрі загального мовознавства Донецького національного університету, ми вважаємо доречним навести нижче словникові статті відповідної тематичної орієнтації.

Першою групою неофіційної урбанонімної лексики становлять розмовні еквіваленти власних назв по відношенню до офіційного простору онімів внутрішньоміських об’єктів.

КОʹВАНКИ. Розмовний агоронім, що відповідає офіційній назві Донецькому паркові Кованих та різьблених фігур, і який утворився шляхом універбації й усічення основи частини з наступною суфіксацією: Донецький парк Кованих та різьблених фігур > Кован + -к-.

ПЛОЩАʹДКА. Розмовний годонім, що відповідає означенню території спортивної площадки в районі студентської їдальні Донецького національного «Бригантина» і ставків парку ім. Щербакова.

ВОРОШИʹЛОВКА1, ЦЕˊ НТР2. Розмовний хоронім, що відповідає офіційній назві Ворошилівського району м. Донецька, утворений: 1) шляхом усічення основи оніма з наступною суфіксацією: Ворошилов(ский) + к; 2) означення території центру міста.

РОʹЗА. Розмовний годонім, що відповідає офіційній назві вул. ім. Рози Люксембург, утворена шляхом універбації оніма.

НАʹБЕРЕЖНАЯ. Розмовний хоронім, що відповідає офіційній назві вул. Набережної, а також території навколо р. Кальміус (водосховище), тобто утворене шляхом метонімізації

ДЕКОʹР. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві ТЦ «ДекорДонбас» і який утворився шляхом усічення основи оніма.

ЮʹЖНЫЙ, КОЛЬЦОʹ. Розмовний годонім, що відповідає офіційній назві: 1) АВ «Південний»; 2) ТЦ «Золотое кольцо» та вживається на означення відповідних топообїєктів, а також території площі ім. Павших Комунарів.

КАʹССЫ. Розмовний годонім, що відповідає офіційній назві відділення залізничних кас на розі вул. Університетської і пр. Театрального, утворений шляхом усічення основи оніма.

147

АРЕʹНА. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві стадіону «Донбасс Арена», утворений шляхом усічення основи оніма.

КРЫʹТЫЙ. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві «Крытый рынок» і території навколо нього, що охоплює частину вул. імені Б. Хмельницького, вул. 50-річчя СРСР, б-ру ім. Т. Шевченка та вулиця ім. Челюскінців, утворений шляхом усічення основи оніма.

СИʹТИ. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві ТОЦ «ДонецькСіті», утворений шляхом усічення основи оніма.

МОЩЁʹНКА. Розмовний годонім, що відповідає офіційній назві відрізку проспект ім. Ілліча від пл. ім. Леніна до вул. Набережної, утворений на означення характеру дороги не заасфальтованої, а власне вимощеної, із наступною суфіксацією.

РИʹТА. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві магазину «Рита», утворений на означення квадрату будинків, розташованих на вул. ім. Щорса, пр. Гурова, вул. ім. Р. Люксембург та пр. Театрального.

ЕДИНИʹЦА, ДВОʹЙКА, ТРОʹЙКА, ЧЕТВЁʹРКА. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві гуртожитків №1, №2, №3, №4 Донецького національного університету, розташованих на вул. Р. Люксембург, утворений шляхом універбації з наступною суфіксацією.

БРИʹГА. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві їдальні Донецького національного університету «Бригантина», утворений шляхом усічення основи оніма: Брига(нтина).

ФИЛАʹРА. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві Донецької обласної філармонії, утворений шляхом усічення основи оніма: Филар(мония) >

Филара.

ГЛАʹВНЫЙ. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві головного корпусу Донецького національного університету, розташованого на пр. ім. Гурова, утворений шляхом універбації: Главный корпус > Главный.

ПУʹШКА. Розмовний артіосленгонім, що відповідає офіційній назві пам’ятника «Царь-пушка», утворений шляхом усічення основи оніма: (Царь-)пушка.

ДПИ. Розмовний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві Донецького національного технічного університету, що є зразком старої назви університету – Донецький политехнічний інститут. Університет пройшов 4 стадії перейменування:

Сталінський індустріальний інститут (1926) > Донецький политехнічний інститут (1960) > Донецький державний технічний університет (1993) > Донецький національний технічний університет (2003).

ПОЖАʹРКА. Розмовний годонім, що відповідає назві трамвайного кільця на пл. ім. Дзержинського, де колись розташовувалась пожежна частина, утворений шляхом усічення основи оніма з наступною суфіксацією: Пожар(ная) + к.

Друга група неофіційної урбанонімії Ворошилівського району Донецька стосується особливого простору онімів, що, як попередньо зазначалося нами, містять у собі додаткову емоційно-оцінну конотацію й експресивне забарвлення.

ГРЕʹНКА. Сленговий однослівний годонім, що відповідає офіційній назві пр. ім. Грінкевича, утворений шляхом усіченням основи офіційного оніма з наступною суфіксацією і аналогізацією до апелятива: Грин(кевич) + к + формальне співвіднесення з апелятивом «гренка».

148

ФЛЁʹРА. Сленговий однослівний годонім, що відповідає офіційній назві вул. Флеровського, утворений шляхом усічення основи і переміщенням акценту: Флеровского > Флёра

ГОЛОВАʹ1, ПЯТАʹК2. Однослівний артіосленгонім, що відповідає: 1) офіційній назві пам’ятника О.С. Пушкіну у вигляді бюста письменника; 2) офіційній назві пам’ятника О.С. Пушкіну і овальної території навколо на перетині б-ру ім. Пушкіна та пр. ім. Грінкевича. Утворений шляхом уподібнення до значень 1) «голови»; 2) овальної форми території.

ЯʹМА. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві АС «Центр», і виник як означення рельєфного характеру території, на якій розташована автостанція.

ТРАМВАʹЙНАЯ. Сленговий однослівний годонім, що відповідає офіційній назві вул. ім. Челюскінців, якою проходить шлях міськогого трамвайного транспорту.

ЧИʹКА. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві НК «Чикаго», утворений шляхом усічення знімної основи з наступним співвіднесенням значення з жаргонним словом на означення гарної дівчини, що часто відвідує нічні клуби:

Чика(го) + «чика».

УТЮʹГ. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві ТОЦ «GREEN Plaza», шляхом уподібнення до асоціації із архітектурою хмарочоса, що своєю пласкою стороною нагадує праску.

ГАНДОʹНАЛЬДС1, МАКДАʹК2. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві сітці ресторанів швидкого харчування «Макдоналдс», і утворений:

1)шляхом співвіднесення оніма з жаргонним апелятивом та наступним використанням його кореня та пом’якшенням [л]: Макдоналдс > гандон + -алдс- > Гандональдс;

2)усічення основи до утворення акроніма за аналогією до імені персонажу Скруджа МакДака: Макдоналдс > МакДак.

КАМСАʹ. Сленговий однослівний годонім, що відповідає офіційній назві пр. Комсомольський, шляхом усічення основи з відповідного співвіднесення з апелятивом:

Комсомольський > Комса + «камса» > Камса.

ЧЛЕНТАʹНО. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві Сітці піцерій «Челентано», утворений шляхом кореневого уподібнення до апелятива з обсцінним значенням.

ГАʹНДЖ. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві бару «Gung’ю’bazz», утворений шляхом усічення основи оніма: Gung(’ю’bazz).

РЫГАНТИʹНА. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві студентської їдальні Донецького національного університету «Бригантина», утворений шляхом опускання першого приголосного звука та наступного формального уподібнення до апелятивного кореня: (Б)ригантина > «рыгать» > Рыгантина.

ЖЕЛЕʹЗКА. Сленговий однослівний годонім, утворений на означення центральних воріт парку ім. Щербакова, зроблених із металу.

САРАʹЙ. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві бару «Байкерс-бар», утворений як метафоричне означення колориту інтер’єру закладу.

НАʹДЬКА. Сленговий однослівний годонім, що відповідає території скверу біля бібл. ім. Надії Крупської, утворений шляхом універбації, усіченням основи оніма з наступною суфіксацією, що призводить до уподібнення до зневажливого власного оніма особи жіночого роду: Надежда Крупская > Над(ежда) + к > Надька.

149

МИʹША. Однослівний артіосленгонім, що відповідає офіційній назві Собору Архістратигові Михайлу, і прилягаючого до нього сквера, утворений шляхом універбації, усіченням основи оніма й утворенням зменшено-пестливого найменування особи чоловічого роду: Собор Архистратигу Михаилу > Мих(аила) > Миша.

СКУ ЛА. Сленговий однослівний годонім, що відповідає офіційній назві скверу на Театральній площі (ріг вул. Артема і Театрального пр.), утворений від іншомовного «school» – «школа», переданий надалі транслітерацією. Оскільки номінаторами виступили представники субкультури «олдскул» («стара школа»), утворилася назва відповідного усіченого характеру.

ЭʹЛВИС1, СОЛОВЕʹЙ2. Однослівний артіосленгонім, що відповідає офіційній власній назві пам. О. Солов’яненку: 1) як означення зовнішнього вигляду пам’ятника (стиль костюмів Е. Преслі); 2) усічення основи оніма і формальний збіг із апелятивом:

Солов(ьяненко) > «соловей» > Соловей.

ЛИʹВЕР. Однослівний ергосленгонім, що відповідає офіційній назві готелю, артресторану, бару та їдальні «Ліверпуль», утворений шляхом усічення основи оніма: Ливер(пуль), що призвело до формального збігу з апелятивом.

На думку А.М. Мезенко, урбанонімний простір – це сукупність усіх назв, що входять до складу міста, які існують зараз і ті, що використовувалися в попередні епохи. Це назви лінійних (вулиць, провулків, проспектів, проїздів, тупиків і та ін.) і масштабних об’єктів (церков, костелів,монастирів, кінотеатрів, готелів, кафе, пам’ятників і та ін.). Дослідниця зазначає, попри те, що урбанонімія являє собою набір назв дуже різнорідних об’єктів, одиниці, які входять до неї, тісно пов’язані між собою, переплетені і виконують однакові функції, що є основою їх об’єднання в один клас топонімів [2].

Урбонімний простір є складовою частиною топонімічного, а звідси, відповідно, усього ономастичного простору. Тому під урбонімним простором ми розуміємо мікросистему, структура якої репрезентована організованою сукупністю різних класів онімів на позначення локально закріплених об’єктів: (годонімів, дромонімів, агоронімів, ойконімів, ергонімів, фірмонімів, емпоронімів і та ін.) [3].

Урбанонімія, як особливий розділ топонімії, має ряд спільних для більшості розрядів топонімів рис: 1) зумовленість позамовними факторами; 2) системність організації; 3) наявність варіантів офіційна/неофіційна назва; 4) наявність словотворчих формантів структурно-граматичних типів; 5) можливість бути зафіксованими в художніх текстах, у результаті чого вступати в інші системні зв’язки і навіть брати участь у стилістичних прийомах; 6) спільність функцій [3].

Особливість урбанонімії полягає у специфічності ознак. Так, крім спільних для всіх розрядів топонімів характеристик, урбанонімам властиві: 1) високий ступінь змінюваності; 2) загалом низький ступінь популярності; 3) переважна одномовність; 4) слабкий зв’язок з діалектом; 5) семантична мотивованість більшості урбанонімів; 6) перевага штучної номінації над природною; 7) писемна закріпленість [2].

Урбаноніми виконують дві основні функції: 1) ідентифікуючу; 2) інформативну. Ідентифікуюча функція пов’язана з особливістю власної назви загалом, адже основне її призначення – виділяти і розрізняти однотипні об’єкти. Ця функція належить і до урбанонімів, оскільки вони називають окремий локальний об’єкт і виділяють його з ряду подібних. Інформативна функція топоніма пов’язана з тим, що він повинен орієнтувати людину в навколишньому просторі, у місті, служити, так би мовити, адресою. Інформативна функція урбаноніма має свою специфіку: адже вони несуть інформацію про особливості локально закріпленого об’єкта (виду діяльності, асортименту послуг і товарів та ін.) [4].

150