1. «Історія русів»-твір української національно - політичної думки початку 19ст., де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 р. осн.увага- козаччині, хмельниччині, гетьманщині.

2. Панславізм - культурна і політична течія, ідеологія, поширена в державах населених слов*янськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність їх політичного об*єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільноти.

3. москвофильство- мовно - літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819 - 1930х рр. Відстоювали єдність із російським народом і Росією.

У пусці студентський невісці кістлявий перстні запястний студентство шелеснути тиждневий

4. Подвійна лояльність-явище, коли громадяни, одночасно в політичному розумінні ставали патріоти Великої Росії, куди і включали свою Україну - Малоросію, але як територію , а не як суспільство, що прагне політичної самостійності.

Контрастний розблислий

5. «Ді́ло» — провідний часопис Галичини: її перший, найстаріший і впродовж багатьох років єдиний щоденник; офіційний орган УНДО. Виходив у 1880—1939 роках

6. Громадівці - члени громад, що утворювались як національно - культурні осередки української інтелігенції в Києві та Петербурзі у 50х роках 19ст.

7. Українофіли - рух, що поширював любов до України, укр. народу та культури.

8. наздоганяюча модернізація - ті зміни, що відбуваються в країнах чи регіонах вже після того, як ці зміни відбулися в багатьох інших. Саме такий хар-р модернізації посттоталітарних держав, у тому числі і України.

9. Земства - виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, управи) в Рос. імперії та Російській Республіці (1917). Введені земською реформою 1864р. Скасовані в 1918 декретом Радянського уряду.

10. Отаманщина - це домінування в реальному житті Української Народної Республіки, в управлінні всіма її процесами, включаючи політичні, державотворчі, економічні, військового начала, аж до його практичної абсолютизації, підміни військовою владою будь- яких і, зрештою — всіх інших регуляторів суспільних відносин і процесів.

11. Анархо - комунізм - (безвладдя) - один із напрямків вчення про радянську владу - комунізму, і про суспільне самоврядування - анархізму, яке обґрунтовує ідею анархії, тобто безлюдського суспільства, в якому відсутня ієрархія, основаного на взаємодопомозі і солідарності всіх людей. Основа: децентралізація, свобода, рівність, взаємодопомога.

12. комнезами-комітети незаможних селян. Орган Радянської влади на селі в Україні в 1920 - 1933рр. перший-1920р.задачі: проведенні в життя радянських законів про наділення землею безземельних і малоземельних селян, у розгромі куркульства і боротьбі з бандитизмом

13. .Просвіта- українська громадська організація культурно-освітянського спрямування.1ша заснована в галичині в 1868р. Як противага антиукраїнським течіям. засн. з метою підняти національну свідомість галичан. боролася за рівноправність української мови, запровадження її у школах і установах.

14. націонал-ухильництво—прояв націонал-комунізму,представники якого намагалися поєднати комунізм з національним рухом, що мав місце в рядах більшовицької партії в період боротьби за побудову соціалізму. Намагалися підірвати непорушну дружбу народів та відірвати Україну в СРСР.

15. Концепція органічного розвитку - концепція, висунута народовцями, яка грунтуєтся на тому, що всі найважливіші, базові проблемі певного народу, нації, вирішує сама нація. Передбачався розвиток шляхом створення кооперативів.

16. Рада - державно - політичний, представницький чи керівний орган партії, організації чи установи.

17. Коронний край - адміністративно - територіальна одиниця Австрійської імперії в 1849-1867 рр. і австрійської частини Австро - Угорщини в 1867 - 1918.

18. Мазепинство - зневажливий ярлик вживаний у відношенні до національно - визвольного руху українців в Російській імперії.

нац-культ автономія- форма самоорганізації етнічної групи для збереження та розвитку їх самобутньої культури і забезпечення відповідних прав.

Масовізм - гонитва за кількістю, оминаючи якість. Суттєвий недолік літературних об*єднань 20ст.

Теорія боротьби двох культур - фундаментатор теорії Д. Лебідь. Прихильники цієї теорії розглядали українську культуру як відсталу, селянську, заперечували необхідність її розвитку

Хвильовизм - культурно - духовне і політичне явище, що навіть будучи сильним не змогло зруйнувати із середини існуючу систему поневолення, та й не ставивши перед собою такої мети, скерувавши сили на духовне пересотворення світу. Термін виник на політичному грунті доби і хар-ся двома основними феноминами: 1) Політика (з головним "ухилом" у національне питання), 2) культурно - духовний елемент (самобутня культура України) та історична перспектива.

Національний комунізм - термін, що описує національні меншини комуністичної течії, що виникали в колишній Російській імперії. Після створення більшовицької партії Леніна .

трести - найбільш централізована форма монополістичних об*єднань, в межах якої підприємства - учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню.

Форсована індустріалізація - процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р. Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.

Чорні дошки - міра залякування селян

 інтегральний націоналізм— теорія Д. Донцова, ідеологія ОУН. Інтегральний означає чинний (дія, справа). Основи теорії : на чолі України має бути верховний правитель, в країні повинна діяти єдина партія — ОУН, велика роль відводилась церкві.

колабораціонізм- співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників.

Історія України

Модуль 2

1. Головні прояви українського національно-культурного відродження кінця хvііі – першої половини хіх століття.

• Збирання та публікація народного фольклору;

• Поява праць з історії України, поява публіцистики на історичну тематику «Історія Русів»;

• Поява перших професійних істориків;

• Поява літератури сучасною українською мовою, 1798 рік – «Енеїда» І.П.Котляревського;

• Граматика і перші словники української мови;

• Розвиток усіх галузей культурного життя

2. Причини появи москвофільського руху. Його характеристика.

Москвофільство – мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819-1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а пізніше - державно-політичну єдність з російськім народом і Російською імперією.

Причини появи:

• в умовах ринкової конкуренції земля поступово переходила від українських селян до польських поміщиків, які були здатні заплатити за неї;

• захист всіх слов’ян від чужоземного гніту - гасло москвофілів;

Передумови появи:

• втрата Українським народом власної державності;

• денаціоналізація освіченої еліті та низько рівень національної самосвідомості мас;

• багатовікове іноземне поневолення;

• роздрібненість і відокремленість окремих земель;

Першим пропагандистом загальноросійських ідей у Галичині був відомий ідеолог панславізму М. Погодін.

Перетворення москвофільства в окрему суспільно-політичну течію прискорила революція 1848—1849 в Австрійській імперії.

Поразка революції, відновлення союзу австрійського уряду з польською та угорською політичною верхівкою коштом обмеження національних прав інших народів, крах надій політичних лідерів галицьких українців на задоволення їх побажань сприяли переорієнтації значної частини духовної та світської інтелігенції Галичини й Закарпаття на іншого могутнього покровителя — російське самодержавство.

В умовах реставрації абсолютизму 1849—1859 москвофіли не могли вести відкриту політичну діяльність і зосередили свої зусилля в сфері освіти й культури.

У цей період під вплив москвофілів потрапили практично усі культурно-освітні установи, видання наукових праць і шкільних підручників, викладання «руської словесності» в університеті й гімназіях, та навіть публікація законів і розпоряджень державних і церковних властей.

3. Порівняйте народівський і громадівський рух.

Громадівці – представники інтелігенції. М.Драгоманов – перший в Україні політичний теоретик, соціолог, літературознавець, представник громадівського руху.

Перша українська громада була створена у Петербурзі у 1859 році представниками української інтелігенції. Це утворення стало культурно-просвітницькою організацією, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості.

Підтримуючи національне відродження активно починають виникати громади Харкові, Києві, Одесі, Полтаві. Осередком національно-культурного відродження у 70-90-ті роки ХІХ століття стала так звана «стара громада», що утворилася на основі таємного гуртка хлопоманів, її лідерами були представники нової хвилі української інтелігенції – Антонович, Рильський, Житецький.

У 1878-1882 pp. M. Драгоманов у Журналі «Громада», Який виходе у Швейцарії, намагався Узагальнити подивись громадівців и викластись програму українського руху. У Основі запропонованої ним альтернативи були: демократизм, федералізм, європеїзм, культурництво, еволюційність.

Народовці – суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60 -х роках 19 століття у Галичині, на Буковині та Закарпатті.

Народовський рух виник на ґрунті ідей національного відродження, започаткованих «Руською Трійцею» та Кирило-Мефодіївськім братством, і сформувався під впливом творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова.

Сформувалася на противагу консервативній політичній течії - москвофільству, в основі якого лежала культурна и політична переорієнтація частини української інтелігенції, особливо духовенства, на Російську імперію.

Проводила культурно-просвітницьку роботу, організувала Товариство імені Шевченка у Львові ( 1873 ), Українські інституції «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін.

1899 року народовці з частинами радикалів організували Українську національно-демократичну партію, яка відіграла основну роль в Уряді ЗУНР.