1.2 Геологічна будова та рельєф як фактор формування стану навколишнього середовища

Територія міста Харкова розташована в межах північного борту Дніпровсько-Донецької западини, ускладненого системою сходів. Дніпровсько-Донецька западина представляє собою південно-східну частину Східноєвропейської платформи, яка знаходиться між Українським щитом та Воронізьким кристалічним масивом, де кристалічний фундамент опущений на декілька кілометрів. Нахил тектонічної основи (з північного сходу до південного заходу) визначає напрямок та характер розповсюдження забруднюючих речовин зі стоком поверхневих та підземних вод.

Від північної частини Дніпровсько-Донецької западини південно-західний схил Воронезького кристалічного масиву відокремлюється регіональним розломом. характерною рисою південно-західного схилу Воронезького кристалічного масиву є моноклинальне залягання поверхні докембрійського кристалічного фундаменту.

Докембрійський кристалічний фундамент розбитий системою поздовжніх скидів і поперечних розломів. Він перекритий осадовими відкладами різного віку [11].

Через місто проходить осьова лінія Харківської крейдяної мульди, що представляє собою брахісинкліналь, тому потужність крейдяного шару тут досягає найбільших значень. На розмитій поверхні крейдяних відкладів залягають породи палеогенового періоду, які представлені канівською, бучацькою, київською та харківською світами, породи неогену – полтавською серією.

Найбільш розповсюдженими четвертинними відкладами є лесовидні суглинки з прошарками викопних ґрунтів, річкові (алювіальні), делювіальні, озерні осадки та інші. Вони здатні пропускати забруднюючі речовини, які попадають на поверхню ґрунту. Рухаючись вниз по профілю вони забруднюють ґрунтові води, що потім використовуються в промисловості і для питних потреб населення.

У межах Харкова тривалий час існували моря, в яких накопичувались товщі осадових порід, що поступово нівелювали глибоку западину і перетворили її в рівнину.

Прошарки піску, що зустрічаються в товщі суглинків за певних умов, що виникають в результаті природних процесів чи господарської діяльності, можуть стати колекторами для накопичення води.

Щодо екологічної оцінки гідрогеологічних умов, то особливу увагу слід звернути на те, що деякі райони м. Харкова схильні до підтоплення. У підтопленому стані знаходиться близько 3500 га забудованих територій. Найбільш небезпечними є райони Основи, Журавлівки, заводів „Будкераміка” та „Комсомолець”, греблі через Саржин яр, схилів річкової долини вздовж вул.Клочківська, Журавлівських схилів тощо.

Підтоплення ґрунтовими водами території м. Харкова є однією з причин погіршення екологічного і санітарного стану, умов експлуатації житлового фонду та комунікаційних мереж забудованих територій.

Центр міста розташований в межиріччі Лопані і Харкова. У геоморфологічному відношенні – це лівобережні тераси Лопані. Північна частина Харкова розміщується на вододільному плато цих річок. Абсолютні висоти тут сягають 205 м [26].

Західна частина міста займає межиріччя річок Уди та Лопань і являє собою тераси р. Уди. Південно-західна частина розміщена на правому березі р.Уди в межах плато і правобережних її терас.

Східна частина міста знаходиться на лівому березі річок Харків і Уди, нижче впадіння р.Лопань. Це – терасова зона, ширина якої сягає 10 км.

В заплаві р.Уди, де розміщується південна частина м.Харкова, абсолютні позначки висот не перевищують 95 м.

Таким чином, значна амплітуда висот сприяла розвитку яружно – балкової мережі. Важливим елементом рельєфу є річкові долини, які мають виражену асиметричну будову: крутий правий і терасований пологий лівий схили.

Місто Харків розташоване в межах долин річок Харків, Лопань та Уди, тому найтиповішим та самим розповсюдженим типом рельєфу тут є річкові тераси. Виділяється вісім терас різного геологічного віку.

Заплава (голоценова) з абсолютними відмітками поверхні від 90 до 110 м піднімається над руслом річок від 0,5 до 2 м, ширина від 0,5 до 2 км і більше, під час повені заливається водою. Розповсюджена в долинах всіх річок м. Харкова [20].

Друга – борова (неовюрмська) тераса розвинута в районі Новоселівки, Основи, Москалівки і, частково, Журавлівки. Абсолютна висота її досягає відмітки 110 м. Поверхня тераси нерівна, місцями з дюнами і кучугурами.

Третя – трубіжська (палеовюрмська) однолісова тераса має абсолютні відмітки поверхні 105-110 м. В межах міста користується невеликим розповсюдженням, а за висотою взагалі не відрізняється від борової тераси.

Четверта – переяславсько-Черкаська тераса виникла у другій половині четвертинного періоду й розвинута на лівобережжі річки Харків від Левади до площі Повстання і заводу ім. Малишева.

П’ята – таганська тераса сформувалася на початку четвертинного періоду та розвинута в межах вододілу річок Лопань та Харків на території від Театральної площі до центрального міського парку ім. Горького й охоплює центр міста, частину Павлового поля, Шатилівки, Холодної Гори. Висота тераси досягає 130-140 м, а ширина – 3-4 м.

Шоста – бурлуцька тераса розвинута на вододілі річок Лопань та Харків в районі від саду ім. Шевченка до Сокольників абсолютними відмітками висоти від 150 до 169 м.

Сьома – новохарківська тераса розвинута на вододілі річок Лопань та Харків на території від іподрому до Помірок і на лівобережжі річки Харків в районі залізничної станції “Лосєво” та тракторного заводу й має абсолютні відмітки висоти – 175-186 м.

Восьма – найдавніша іванківська тераса розвинута на вододілі річок Лопань та Харків на північ від Помірок й має висоту від 190 до 197 м і ширину до 5 км.

Штучні наноси на території м. Харкова користуються значним розповсюдженням, сюди відноситься засипка мілких водоймищ і навіть мілких річок, заболочених та понижених дільниць в заплавах річок, що заповнювались навесні водою. Ці пониження представляють собою залишки колишніх русел річок (“стариці”).

В місті широко практикується вирівнювання території шляхом засипки окремих дільниць будівельним та промисловим сміттям. При цьому виникають джерела забруднення, тому що засипаються найбільш понижені ділянки території, на яких відбувається підйом рівня ґрунтових вод.

У м. Харків підтоплення багатьох ділянок пов'язане з відсутністю природних дрен внаслідок засипання балок. Активність процесу підтоплення у 2012 році залишилась, у порівнянні з попередніми роками, без особливих змін. Підтопленню території сприяє збільшення орних земель, що обумовлює замулення річок, знищення лісів в басейнах, засипання балок.

Крім того, природно високі рівні ґрунтових вод мають тенденцію до підвищення через розораність схилів і заплавних ділянок, що активізує замулення річок. Активне замулювання характерно для річок Уди, Лопань, Берека, Оріль та їхніх приток. Помітний вплив на коливання рівнів ґрунтових вод чинять атмосферні опади.

Аналіз стану природно-техногенної безпеки м. Харкова – підтверджує, що зсувні процеси і підтоплення території ґрунтовими водами є найбільше шкідливими та небезпечними фізико-геологічними процесами, які загрожують безпеці життєдіяльності людей.