- •Глава 1. Цивільне процесуальне право України як галузь права
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права
- •Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •Глава 17. Відкриття провадження у справі
- •Глава 23. Апеляційне провадження
- •Розділ і. Теоретичні основи цивільного процесуального права Глава 1. Цивільне процесуальне право України як галузь права
- •Предмет і система цивільного процесуального права
- •Метод цивільного процесуальногоправа
- •Джерелацивільногопроцесуальногоправа
- •Діяцивільних процесуальнихнорм
- •Цивільне процесуальне право як наука і навчальна дисципліна. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права
- •Поняття та система принципів цивільного процесуального права
- •Застосування загальноправових принципів у цивільному процесі
- •Міжгалузеві принципи, що властиві правосуддю в цілому
- •Глава 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •Поняттяцивільних процесуальнихправовідносин
- •Передумови і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •Зміст, об'єкт та суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •Розділ II. Загальні положення цивільного процесу Глава 4. Особи, які беруть участь у справі. Сторони у цивільному процесі
- •Поняття осіб, які беруть участь у справі. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
- •Поняття сторін у цивільному процесі, їх процесуальні права і обов'язки
- •Процесуальнаспівучасть
- •Замінаненалежноговідповідача,залученняспіввідповідачів
- •Процесуальнеправонаступництво
- •Глава 5. Треті особи у цивільному процесі
- •Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •Глава 6. Участь у цивільному процесі органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Суб'єкти та форми участі у цивільному процесі
- •Участьпрокурорав цивільномупроцесі
- •Участь у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб як захисників прав, свобод та інтересів інших осіб
- •Глава 7. Представництво у цивільному процесі
- •Поняттяпредставництвауцивільномупроцесі
- •Процесуальне становище представника у цивільному процесі
- •Підстави виникнення представництва у цивільному процесі. Види представництвауцивільномупроцесі
- •Документи,щопосвідчуютьповноваженняпредставників
- •Глава 8. Інші учасники цивільного процесу
- •Поняття"іншихучасників процесу"
- •Особи, які допомагають при розгляді та вирішенні цивільної справи по суті
- •3. Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення цивільного процесу
- •Глава 9. Цивільна юрисдикція. Підсудність цивільних справ
- •Поняттяюрисдикції та їївиди
- •Підсудністьта її види
- •Глава 10.Докази
- •Судове доказування: поняття, предмет, етапи. Обов'язок доказування і подання доказів. Підставизвільненнявід доказування
- •Судові докази: поняття і види. Належність та допустимість доказів
- •Оцінкадоказів.Забезпеченнядоказів
- •Види засобів доказування
- •Глава 11. Процесуальні строки
- •Поняття, значення і види процесуальних строків
- •Обчислення, поновлення і продовження процесуальних строків
- •Глава 12. Судові виклики і повідомлення
- •Судові повістки
- •Зміст судової повістки і оголошення про виклик до суду
- •Порядок вручення судовихповісток
- •Глава 13. Судові витрати
- •Поняття та види судових витрат. Судовийзбір
- •Витрати, пов'язані з розглядом судової справи
- •Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення розміру та повернення судових витрат
- •Глава 14. Заходи процесуального примусу
- •Поняття, підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу. Види заходів процесуальногопримусу
- •Попередження і видалення із залу судового засідання
- •Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Привід свідка
- •Розділ III. Провадження у суді першої інстанції Підрозділ і. Наказне провадження Глава 15. Судовийнаказ
- •Поняття, правова природа та особливості інституту наказного провадження
- •Стадії наказногопровадження
- •Підрозділ II. Позовне провадження Глава 16. Позов
- •Поняттяпозову
- •Елементипозову
- •Види позовів
- •Правонапозов
- •Об'єднання і роз'єднанняпозовів
- •Захист інтересів відповідача
- •Відмова від позову і визнання позову. Мирова угодасторін
- •Забезпеченняпозову
- •Глава 17. Відкриття провадження у справі
- •Відкриттяпровадження у справі
- •Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
- •Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
- •Глава 18. Провадження у справі до судового розгляду
- •Поняття, мета та завдання провадження у справі до судового розгляду
- •Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду
- •Глава 19. Судовийрозгляд
- •Поняття та суть судового розгляду. Строки судового розгляду. Головуючий у судовому засіданні
- •Порядок розгляду справи
- •Зупинення провадження у справі, його відновлення
- •Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •Фіксуваннясудовогопроцесу
- •Глава 20. Судові рішення
- •Поняттятавиди судовихрішень
- •Рішення суду: зміст і вимоги до нього
- •Негайне виконання рішення суду, забезпечення його виконання
- •Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Додатковерішення.Роз'ясненнярішеннясуду
- •Законнасиласудовогорішення
- •Ухвали суду першої інстанції та їх законна сила
- •Окремі ухвалисуду
- •Глава 21.Заочний розгляд справи
- •Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи
- •Порядок подання та розгляду заяви про перегляд заочного рішення
- •Глава 22. Окреме провадження
- •Загальні положення
- •Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •Розглядсудом справ проусиновлення
- •Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Розділ IV. Перегляд судових рішень Глава 23. Апеляційне провадження
- •Суть та значення апеляційного провадження в цивільному судочинстві. Модель апеляції
- •Право апеляційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •Прийняття апеляційної скарги до розгляду і підготовка розгляду справи апеляційним судом
- •Розглядсправи судом апеляційної інстанції
- •Повноваженнясудуапеляційної інстанції
- •6. Ухвали та рішення апеляційного суду
- •Глава 24. Касаційне провадження
- •Суть та значеннякасаційногопровадження
- •Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації
- •Прийняття касаційної скарги до розгляду, підготовка до розгляду справи та розгляд касаційної скарги судом касаційної інстанції
- •Повноваженнясудукасаційної інстанції
- •Ухвали та рішення суду касаційної інстанції
- •Глава 25. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •Загальна характеристика і підстави перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України
- •Подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •Процесуальні особливості перегляду судових рішень Верховним Судом України
- •Глава 26. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Поняття, суть та значення перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Підстави перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Процесуальний порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Розділ V. Питання виконання судових рішень. Провадження у справах за участю іноземних осіб. Третейськесудочинство Глава 27.Участь суду у виконанні судових рішень
- •Зверненнясудових рішеньдовиконання
- •Виконавчі документи
- •Мирова угода в процесі виконання. Зміна та встановлення способу і порядку виконання рішення суду
- •Поворотвиконаннярішеннясуду
- •Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів
- •Глава 28. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні. Провадження у справах за участю іноземних осіб
- •Поняття визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні
- •Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
- •Цивільнепроцесуальнестановище іноземнихосіб
- •Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет
- •Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці
- •Глава 29. Третейське судочинство
- •Поняття та суть третейського судочинства. Види третейськихсудів
- •Загальні умовитретейськогорозглядусправи
- •Порядок третейського розгляду і вирішення справи
Процесуальне становище представника у цивільному процесі
Представник — це особа, наділена повноваженням здійснювати процесуальні дії в інтересах і від імені особи, яку представляють.
Процесуальним представником можуть бути фізичні та юридичні особи.
Представник має бути дієздатним.
Процесуальне законодавство надає можливість широкому колу осіб виступати в цивільному процесі як представники (на відміну від законодавства багатьох західних країн, наприклад, США, Англії та інших, де передбачається можливість здійснення договірного представництва виключно адвокатами). У більшості західних країн юристи, які надають правову допомогу, поділені на, власне, адвокатів та юрисконсультів,
консультантів, повірених (так званих юристів-підприємців). І лише адвокати мають право представляти інтереси своїх довірителів у судах.
Стаття 40 ЦПК визначає, що представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.
Однак це правило має виняток. Так, ч. 2 ст. 156 С К передбачає, що неповнолітні батьки, які досягли 14 років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини, а ч. 1 цієї статті урівнює повнолітніх та неповнолітніх батьків у правах та обов'язках та наголошує, що неповнолітні батьки можуть здійснювати їх самостійно. Крім того, представниками можуть бути неповнолітні особи, яким у порядку гл. З розділу IV ЦПК надано повну цивільну дієздатність. Названі винятки можна спростовувати, оскільки у ст. 40 ЦПК як умова можливості стати представником зазначається і дієздатність, і окремо вік.
При цьому треба наголосити, що особи (неповнолітні батьки) молодше 14 років за змістом С К не можуть бути представниками у суді (ст. 156), а особи, які отримали повну цивільну дієздатність, повинні бути не молодше 16 років, оскільки відповідно до ст. 242 ЦПК тільки після досягнення 16 років особа може звертатися до суду із заявою про надання їй повної дієздатності.
Законодавець не визначає, які категорії осіб можуть бути представниками.
Перешкодою до можливості стати представником може бути правове становище, наприклад, посадовий статус фізичної особи.
Відповідно до цивільного процесуального законодавства не можуть виступати як представники в суді судді, слідчі та прокурори (ст. 41 ЦПК).
Зазначеним особам як державним службовцям заборонено займатися іншою оплачуваною діяльністю, а представницька діяльність переважно здійснюється за плату, і взяття на себе функцій представництва чужих інтересів допускає витрату на це значного часу, що не може сприятливо позначатися на державній службі.
їхня нездатність бути представниками в суді є відносною, тобто в окремих справах. Особи, зазначені у п. 2 ст. 41 ЦПК, можуть бути представниками в суді у випадках, коли вони діють як законні представники або представники відповідного суду, прокуратури чи слідчого органу, що є стороною у справі.
Цілком справедливим є і те, що зазначеним особам не заборонено бути законними представниками, тому що в іншому випадку це могло б привести до обмеження інтересів осіб, законними представниками яких вони є відповідно до закону.
Стаття 7 Закону України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" встановлює випадки, коли адвокат не має право прийняти доручення про надання юридичної допомоги, тобто не може бути представником у суді, одним із яких є такий: коли у розслідуванні або розгляді справи брала участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.
Відповідно до ч. 5 ст. 44 ЦПК втрачає можливість бути представником особа, яка відмовилася від наданих повноважень на ведення справи в суді. Але це обмеження має відносний характер, оскільки не означає неможливість бути представником іншої сторони у цій самій справі.
Відносний характер має і заборона бути представником одночасно іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні (ч. 2 ст. 40 ЦПК). Тобто у цій нормі фактично втілений такий принцип цивільного процесу, як неможливість процесуального сумісництва. Так, якщо особа має певний матеріально- правовий інтерес у справі, або мають місце інші обставини, що дають підстави для вступу або залучення цієї особи до процесу як сторони, третьої особи тощо, з огляду на вищезгаданий принцип, така особа повинна зайняти місце відповідного учасника процесу і не вправі здійснювати представництво у цій справі. Винятком із цього правила є процесуальна співучасть. Згідно з ч. З ст. 32 ЦПК співучасники можуть доручити нести справу одному із учасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
Щодо юридичних осіб як представників у цивільному процесі, при тлумаченні ст. 40 ЦПК можна зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути представниками у цивільному процесі, адже в ній йдеться про те, що представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла 18 років і має цивільну процесуальну дієздатність, тобто фізична особа.
Процесуальне становище представників характеризується тим, що вони, вступаючи у правовідносини із судом, мають самостійні процесуальні права і обов'язки, захищають не свої інтереси, а права та інтереси інших осіб і діють в процесі від їх імені.
Основними ознаками, що визначають процесуальне становище представників у цивільному процесі, є: по-перше, юридична заінтересованість представника в кінцевому результаті розглянутої цивільної справи; по-друге, наявність ряду процесуальних прав, що забезпечують здійснення представницьких функцій і дають можливість впливати на розвиток процесу; по-третє, наявність процесуальних обов'язків і відповідальності за невиконання процесуальних обов'язків.
Не має законодавчого вирішення питання про можливість участі декількох представників на одній стороні, що іноді ще називається "множинністю осіб" у представництві. Наприклад, ЦПК Франції зазначає, що "сторона може бути
представлена лише однією особою, фізичною чи юридичною, з числа тих, хто має законні повноваження" (ст. 414).
Ускладнення судових спорів неминуче призводить до того, що на стороні позивача чи відповідача виступає більше одного представника. Причинами такого становища може бути відома спеціалізація представників, один з яких є, наприклад, фахівцем у галузі податкового права, а другий — у галузі процесу1. Стаття 38 ЦПК не дає чіткої відповіді про можливість участі в процесі від імені однієї особи декількох представників. Так, ч. 1 ст. 38 ЦПК дозволяє брати участь у цивільній справі особисто або через представника, використовуючи слово "представник" в однині. Проте це не відповідає цілям представництва у процесі, яке покликане захищати права і законні інтереси осіб найкращим чином. Судова практика не вважає порушенням процесуального законодавства участь у справі від імені однієї особи декількох представників. Тому особа для реалізації свого права на участь стороною в процесі може мати декілька представників.
Повноваження представника в суд і
Відповідно до ст. 44 ЦПК представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти віл імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
Категорія "повноваження" має істотне значення для визначення правосуб'єктності представника, який, не маючи повноважень, не може вважатися таким. Наявність повноваження у представника є обов'язковою умовою виникнення процесуального представництва, з огляду на яке представник наділяється відповідними правами та обов'язками, і в межах визначених повноважень здійснює процесуальні дії. Таким чином, повноваження представника визначає конкретний зміст процесуальних відносин, звісно, разом із цивільними процесуальними нормами.
Повноваження представника у суді є відносним суб'єктивним правом представника здійснювати від імені особи, яку представляють, визначені процесуальні дії, які породжують правові наслідки безпосередньо для особи, яку представляють, в її відносинах із судом, і одночасно обов'язком здійснити зазначені дії для законного представника.
Варто враховувати той факт, що в цивільному процесуальному праві, на відміну від цивільного права, обсяг та зміст повноважень представника визначаються не волевиявленням сторони, а нормами ЦПК. Довіритель має право лише обмежити повноваження представника на певні процесуальні дії
(ч. 2 ст. 44 ЦПК), які передбачені законодавством. Власне, факт наділення представника повноваженнями означає згоду довірителя на здійснення всіх процесуальних дій, які він сам міг би здійснити, крім тих, які ним обмежені.
Однією з характерних рис представництва у цивільному процесі є те, що представник діє в інтересах особи, яку представляє, і його правова позиція не може суперечити правовій позиції особи, яку він представляє. При здійсненні процесуальної діяльності представник зобов'язаний керуватися вказівками особи, яку він представляє. Звісно, йдеться про здійснення добровільного представництва. Фактично представник є виразником волі довірителя і не може діяти всупереч його інтересам.
Обсяг прав, якими наділяється представник, визначається тими повноваженнями, якими наділили його закон та довіритель (чи тільки закон у випадку законного представництва). Довіритель має право лише обмежити повноваження представника на певні процесуальні дії, які передбачені законодавством.
Це зовсім новий підхід для законодавця у визначенні прав представника. Якщо раніше довіритель розширяв права та обов'язки представника порівняно із загальними правами, то тепер довіритель обмежує права порівняно з єдиним комплексом прав, які належать особам, що беруть участь у справі. Раніше чинне положення виправдовувалося тим, що використання прав, зазначених як такі, на здійснення яких потрібно було мати спеціальні повноваження, потребувало особливої уваги, маючи на увазі серйозні наслідки, що виникають для довірителя. Наприклад, відмова від позову назавжди позбавляє довірителя можливості захищати цю вимогу в судовому порядку. Зміна предмета позову породжує можливість повторного звернення до суду за первісною вимогою. Укладання мирової угоди остаточно розв'язує спір у тому варіанті, про який домовилися сторони. Аналогічні наслідки тягне визнання позову. Позитивною рисою правила, яке діяло до прийняття ЦПК, є також те, що особа, яку представляють, залишала за собою вирішення всіх найважливіших для неї питань і при цьому завжди могла розширити повноваження представника.
Повноваження представника припиняється разом із закриттям провадження у справі, винесенням рішення суду, якщо представник позбавлений права вносити апеляційну чи касаційну скаргу, винесенням рішення суду, що не підлягає оскарженню.
Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються ст.ст. 248—250 ЦК. Особистий характер правовідносин представництва зумовлює те, що усунення одного з його учасників (смерть, оголошення померлим, визнання недієздатним або безвісно відсутнім, недієздатним тощо) тягне припинення представництва.
Повноваження у межах "представництва за довіреністю" припиняється також у випадках: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність. Припинення дії довіреності як документа, що підтверджує повноваження представника, за своєю суттю є припиненням повноважень представника, які були встановлені цією довіреністю.