39. Місцевий бюджет може складатись із:

а) загального фонду;

б) спеціального фонду;

в) резервного фонду;

г) поточного фонду.

40. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на:

а) фінансування субвенцій;

б) реалізацію програм соціально-економічного розвитку;

в) фінансування установ та організацій.

41. Страховий агент — це:

1. фізична або юридична особа, яка самостійно здійснюєстрахові операції;

2. штатний працівник страхової компанії;

3. фізична особа, яка за дорученням страховика укладає договір страховика;

4. юридична особа, яка від свого імені та за дорученням страховика виконує частину його страхової діяльності.

42. Страховий тариф — це:

1. ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за весьперіод страхування;

2. ставка страхового відшкодування;

3. ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування;

4. ставка страхової суми в особистому страхуванні.

43. Страховий інтерес — це:

1. усвідомлена потреба у страховому захисті майна, доходів, життя громадян;

2. міра економічної зацікавленості участі страховика і страхувальника у страхових відносинах;

3. вартість застрахованого майна і можливість отримання відшкодування внаслідок настання страхового випадку;

4. страхова сума в яку оцінюється можливий збиток страховика за умови виплати страхового відшкодування страхувальникам.

44. Обов'язками страхувальника є:

1. вчасно вносити страхові платежі та повідомляти страховика про настання страхового випадку;

2. тримати в таємниці договірні умови страхування зі страховиком;

3. вимагати від страховиків відшкодувати збитки в разі відмови у виплаті страхових сум;

4. припиняти дію договору страхування;

5. всі відповіді правильні.

45. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів забезпечує захист інтересів:

1. власника транспортного засобу;

2. держави;

3. страхової компанії;

4. потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді.

46. За умови страхування домашнього майна громадян страховими подіями є:

1. нещасні випадки;

2. стихійні лиха;

3. зміни кон'юнктури ринку;

4. вибух парових котлів.

47. Із закінченням договору змішаного страхування життя страхувальник одержує:

1. страхове відшкодування;

2. викупну суму;

3. страхову суму;

4. компенсацію витрат громадян, пов'язаних із підтримкою здоров'я.

48. Які страхові резерви формуються страховими товариствами в Україні:

1. резерв збитків;

2. резерв коливань збитковості;

3. технічні резерви?

49. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності страховика визначається на основі:

1. розміру статутного фонду;

2. кількості страхових договорів (полісів);

3. страхових премій, сплачених перестраховикам;

4. надходжень страхових премій та страхових виплат.

50. Фінансовий ринок — це:

1. специфічна сфера грошових відносин, яка функціонує за умов наявності в економіці реальних власників;

2. ринок, який складається з ринку цінних паперів та ринку позичкових капіталів;

3. сукупність економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних коштів у позичковий капітал через фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів на основі попиту та пропозиції.

51. Фінансовий ринок — це механізм:

1. утворення капіталу;

2. використання капіталу;

3. перерозподілу капіталу;

4. акумуляції капіталу.

52. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділяється на

1. ринок грошей та ринок капіталів;

2. фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів:

3. обліковий та міжбанківський ринок;

4. ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок;

5. ринок банківських кредитів та депозитів.

53. Фінансовий ринок за часовою ознакою поділяється на:

1. ринок грошей та ринок капіталів;

2. обліковий та міжбанківський ринок;

3. кредитний ринок та фондовий ринок;

4. ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок.

54. До ринку капіталів належить:

1. фондовий та валютний ринок;

2. ринок грошей та довгострокових банківських кредитів та депозитів;

3. обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4. 4) ринок цінних паперів, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

55. До грошового ринку належить:

1. фондовий та валютний ринок;

2. ринок капіталів, довгострокових банківських кредитів та депозитів;

3. обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4. ринок грошових сурогатів та середньострокових фінансових інструментів.

56. До ринку цінних паперів належить:

1. ринок грошей та ринок капіталів;

2. первинний та вторинний ринок цінних паперів;

3. біржовий та "вуличний" ринок;

4. обліковий, міжбанківський та валютний ринок.

57. Суб'єкти фінансового ринку, що вкладають свої кошти в цінні папери суто з метою отримання доходу — це:

1. фінансові посередники;

2. емітенти;

3. індивідуальні інвестори;

4. портфельні інвестори;

5. стратегічні інвестори;

6. інституціональні інвестори.

58. Кредитори та позичальники — це суб'єкти:

1. страхового ринку;

2. ринку позичкових капіталів;

3. ринку цінних паперів;

4. ринку нерухомості.

59. Об'єктами фінансового ринку є:

1. фінансово-кредитні інститути;

2. інститути інфраструктури фінансового ринку;

3. держава, господарчі суб'єкти та домашні господарства;

4. інструменти фінансового ринку;

5. продавці та покупці фінансових активів.

60. Емітенти — це:

1. суб'єкти, що залучають фінансові ресурси;

2. суб'єкти, що вкладають грошові кошти у фінансові інструменти;

3. суб'єкти, що перерозподіляють фінансові ресурси;

4. суб'єкти, що реалізують різні види страхових послуг.

61. Суб'єкти фінансового ринку, що купують контрольний пакет акцій для здійснення управління підприємством — це

1. фінансові посередники;

2. емітенти;

3. індивідуальні інвестори;

4. портфельні інвестори;

5. стратегічні інвестори;

6. інституціональні інвестори.

62. До боргових фінансових інструментів належать:

1. акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

2. акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

3. державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки;

4. первинні фінансові інструменти та деривативи.

63. За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі:

1. інструменти грошового ринку, інструменти валютної: ринку, інструменти страхового ринку, інструменти ринку цінних паперів, інструменти ринку золота та нерухомості;

2. короткострокові та довгострокові фінансові інструменти

3. боргові та дольові;

4. первинні та вторинні;

5. з фіксованим та невизначеним доходом.

64. Деривативи в основному використовуються для:

1. отримання дивідендів;

2. отримання процентів;

3. засвідчення права власності на депозит в банку;

4. хеджування цінового ризику;

5. обслуговування операцій на ринку позичкових капіталів.

65. Класифікація валютних системи базується на:

1. тому, який саме актив визнається резервним;

2. золотому вмісті;

3. виникненні паралельного обігу валют на ринку країни.

66. Валютне котирування буває:

1. пряме, непряме, внутрішнє, зовнішнє;

2. зовнішнє, внутрішнє;

3. пряме, непряме;

4. поточне, форвардне.

67. До валютних елементів міжнародної валютно-фінансовоїсистеми (МВФС) належать:

1. валютний курс, національні та міжнародні механізми регулювання обмінного курсу, національні валюти, валютний паритет, міжнародні фінансові ринки;

2. національний паритет, національні валюти, валютний курс;

3. міжнародні фінансові ринки, механізм торгівлі кредитами, цінними паперами, міжнародні розрахунки;

4. національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаємної конвертації та обігу національних валют, національні та міжнародні механізми регулювання міжнародного курсу.

68. Форми паралельного обігу:

1. доларизація, євроризація, валютне заміщення;

2. доларизація, євроризація;

3. валютне переміщення, валютне заміщення;

4. доларизація, євроризація, валютне заміщення; валютне переміщення.

69. Валюта, яка характеризується стабільним валютнимкурсом:

1. тверда;

2. вільно конвертована;

3. фіксована;

4. резервна.

70. Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин:

1. Ямайська валютна система;

2. Паризька валютна система;

3. Бреттон-Вудська валютна система;

4. Генуезька валютна система;

5. Лондонська валютна система;

6. не діяв узагалі.

71.Ямайська валютна конференція:

1. розв'язала проблеми обміну валютна золото;

2. ухвалила рішення про випуск євро;

3. затвердила долар як єдиний резервний засіб;

4. розв'язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;

5. скасувала обмін долара США на золото.

72. Резервна валюта — це:

1. валюта, в якій країни зберігають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу;

2. платіжний засіб інших країн, який законним або незаконним шляхом використовується на території певної країни;

3. валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

4. законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

5. валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається та купується на головних валютних ринках;

6. валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.