Шлуночкова екстрасистолія

Причинами шлуночкових екстрасистолій можуть бути міокардити, дисметаболічні кардіоміопатії, наявність додаткових провідних шляхів, сколіоз грудного відділу хребта. Одинична шлуночкова екстрасистолія спостерігається при вегетативній дисфункції.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Клінічні:

- дані аускультації,

- скарги, як правило, відсутні, можуть бути „перебої", серцебиття

Параклінічні:

- ЕКГ: характерні відсутність зубця Р; наявність попередчасних деформованих шлуночкових комплексів збільшеної амплітуди та тривалості (більш ніж 0,11с); сегмент ST відсутній або скорочений; зубець Т високий, дискордантний по відношенню до головного зубця екстрасистоли; компенсаторна пауза повна.

- Найбільш інформативним для діагностики є ЧСЕФД та добове холтеровське моніторування серцевого ритму.

Градація шлуночкових екстрасистол по Лаун – Вольфу:

I - до 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування

II - понад 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування

III - поліморфні екстрасистоли

IVa - парні екстрасистоли

IVb - групові екстрасітоли, триплети і більше, короткі пробіжки шлуночкової тахікардії

V-ранні шлуночкові екстрасистоли типу R на T

ЛІКУВАННЯ

- Виявлення при холтеровському моніторуванні одиничних шлуночкових екстрасистол у здорових дітей не потребує дообстеження або специфічної антиаритмічної терапії.

- Режим без обмежень. Дієта звичайна. Заняття спортом дозволяються після лікування основного захворювання і ліквідації екстрасистолії.

- Антиаритмічні препарати призначаються при наявності групових або політопних екстрасистол, що привели до порушень гемодинаміки; при погрозі розвитку пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії (етмозин 3 мг/кг на добу за 3 прийома; аймалін 2-3 мг/кг на добу за 3 прийома; мексилетін по 2 мг/кг 3 рази на добу тощо). При шлуночковій екстрасистолії III-V класу по Lown препаратом вибору є аміодарон.

- Лікування основного захворювання (вегетативна дисфунція, органічне захворювання серця тощо), санація вогнищ хронічної інфекції.

Парасистолія

Парасистолія - особливий різновид ектопічних аритмій, характеризується наявністю гетеротопного вогнища, яке функціонує незалежно від основного водія ритму. Деякі автори відносять парасистолію до комбінованих аритмій, виходячи з особливостей патогенезу.

Клінічно проявляється у вигляді екстрасистол або ектопічної тахікардії (пароксизмальної або непароксизмальної).

Електрофізіологічні механізми: парасистолічний центр генерує імпульси в певному ритмі, коливання якого незначні. Імпульси з парасистолічного вогнища, що застали міокард поза рефрактерної фази, викликають його скорочення. Парасистолічний центр захищений від проникнення імпульсів основного (зазвичай синусового) ритму так званою блокадою входу. Для цього порушення ритму характерна і блокада виходу, що перешкоджає поширенню ектопічних імпульсів з парасистолічного центру. Парасістоліческій вогнище може локалізуватися в: передсердях; атріовентрикулярному з'єднанні; шлуночках.

ЕКГ ознаки:

Незалежність ектопічних комплексів від основного ритму. Виявляється непостійністю екстрасистолічного інтервалу (однак, якщо парасистолічний ритм є домінуючим, цей інтервал може бути постійним).

Сталість найкоротшого міжектопічного інтервалу між екстрасистолами. Коливання тривалості міжектопічних інтервалів зазвичай не перевищує 130 мс.

Наявність зливних скорочень (fusion beats), що утворюються при одночасному виникненні імпульсів основного і ектопічного водіїв ритму. При цьому різні ділянки міокарда збуджуються від різних джерел ритму.

Лікування:

Режим без обмежень. Дієта звичайна. Антиаритмічні препарати призначаються при наявності групових або політопних екстрасистол, що приводять до порушень гемодинаміки; при загрозі розвитку пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії (при шлуночковій екстрасистолії- етмозин 3 мг/кг на добу за 3 прийома; аймалін 2-3 мг/кг на добу за 3 прийома; мексилетін по 2 мг/кг 3 рази на добу тощо; при надшлуночковій ектрасистолії- верапаміл, аміодарон). При шлуночковій екстрасистолії III-V класу по Lown препаратом вибору є аміодарон. Лікування основного захворювання (вегетативна дисфунція, органічне захворювання серця тощо), санація вогнищ хронічної інфекції.

Диспансерне спостереження: при частій, злоякісній та симпатикозалежній ЕС діти повністю звільняються від фізкультури. При рідких та вагозалежних ЕС показані спеціальні групи ЛФК. Контрольне обстеження проводиться через 1,5 - 2 місяці після початку лікування, при використанні антиаритмічних препаратів - контроль ефективності через 2-3 тижні. Госпіталізація 1-2 рази в рік з повним обстеженням. При зникненні скарг, відсутності ЕС на ЭКГ, а при ХМ – частота ЭС не перевищує 3 на годину - хворі знімаються з диспансерного обліку.