Піча

Тема 1. Соціологія - наука про суспільство

1.1. Соціологія та її місце в системі сучасних наук

НАУКА - це система абстрактних знань, створених теоретичним шляхом на основі аналізу фактів, явищ і процесів за їх специфічними ознаками, встановлення між ними зв'язків, які обумовлюють їх впорядковане функціонування і розвиток.

В залежності від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири основні групи:

НАУКИ ВИВЧАЮТЬ ПРИКЛАДИ

Природничі (СВІТ ПРИРОДИ) фізика хімія біологія тощо

Технічні (світ ТЕХНІКИ) електротехніка радіотехніка біотехнологія тощо

Гуманітарні (СВІТ ЛЮДИНИ) філософія психологія

Соціальні (СВІТ СУСПІЛЬСТВА) СОЦІОЛОГІЯ, політологія, економіка тощо

Якщо природничінауки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні - на пошуку нових і нових можливостей техніки,

гуманітарні (від лат. - людська природа, освіченість, духовна культура) - на заглиблені у світ самої людини,

то соціальні (від лат. зосіаііз -товаристський, громадський, суспільний) - вивчають сумісне життя в суспільстві.

Кожна з соц. наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя.

Наприклад, економіка досліджує господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо),

політологія - сферу політики, історія - процес розвитку суспільства, педагогіка - проблеми навчання і виховання.

Соціологія (від лат. зосіеіаз - суспільство + гр. Іо^оз - слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, все соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, їх взаємодію.

♦ Отже, соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відмінність соціології від інших суспільних наук полягає в тому , що вона вивчає соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку.

Соціологія як самостійна наука з'явилась майже 200 років тому.

1.6. Зв'язок соціології з іншими суспільними науками

Нині соціологія не потребує доказу свого права на існування як самостійної науки. Вона одержала широке визнання у всьому світі і міцно зайняла місце серед інших наук. Зростає і роль української соціології в вирішенні нагальних проблем реформування посткомуністичного суспільства, всієї системи соціаль­них відносин, розбудови нової соціальної реальності в Україні.

Особливе місце соціології в системі суспільних і гуманітарних наук обумов­люється рядом факторів:

♦ вона є перш за все наукою про громадянське суспільство, його явища та процеси;

* включає загальну соціологічну теорію (або теорію суспільства), яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук;

* всі суспільні і гуманітарні науки, які вивчають різні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди включають соціальний аспект, тобто ті закони і законо­мірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються у діяльності людській;

♦ техніка і методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру, які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними і гуманітарними науками;

♦ склалась певна система досліджень, що проводяться на стику соціології та інших наук, які одержали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціально-політичні соціально-психологічні, соціально-демографічні та ін.).

Будучи наукою про суспільство, соціологія водночас структурно включає як загальну теорію соціальної багатоманітності явищ і процесів суспільного життя, що є об'єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соці­альні теорії різних специфічних об'єктів, а саме соціальні теорії праці (соціоло­гія праці), освіти (соціологія освіти), релігії (соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітар­них наук, ще не означає її перетворення у філософську науку.

Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структуру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер.

Соціологія має безпосередній вихід на ряд суспільних і гуманітарних наук.

В системі соціальних наук визначається насамперед тим, що соціологія є наука про суспільство, а, отже, включає загальну соціологічну теорію, що може служити теорією та методологією всіх інших суспільних наук.

Методика та техніка вивчення людини і її діяльності, методи соціального виміру, розроблювані соціологією, використовуються всіма іншими гуманітарними, суспільними науками.

Крім того, в сучасних умовах склалась система досліджень, що ведуться на рубежі соціології та інших галузей знань. їх прийнято називати соціальними. Соціологія як система знань не може розвиватися і виконувати свої функції не взаємодіючи з іншими науками.

Що ж до спеціальних суспільних наук (філософія, психологія, соціальна філософія, історія, політологія та ін.) соціологія займає таке місце, як загальна біологія займає щодо спеціальних біологічних галузей знань зоології, ботаніки тощо.

Серед суспільних наук, що мають справу з світом людей, соціологія виконує функцію генератора ідей, теорій про людину, її місце, роль в системі соціальних зв'язків тощо.

Пшеничнюк

Місце соціології в системі суспільних наук

Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі суспільних дисциплін.

Органічно вписуючись у систему наукового знання, соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук.

Основоположники соціології, обґрунтовуючи необхідність іншої науки, підкреслювали її винятковість.

М. Шаповал - перший доктор соціології в Україні - зауважував: "Наука про суспільство найтяжча з усіх наук, бо їй доводиться вивчати таке складне явище, як поведінка людини, суспільне життя і її історичну долю суспільства, одночасно виясняючи при­чини суспільних явищ, форми цих явищ і багато іншого"*.

Найголовніші особливості соціології як науки

• Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища. На цю відмінність соціології звернув увагу американський учений російського походження П. Сорокін. Візьмемо для прикладу два соціальні явища: Французьку буржуазну революцію та Другу світову війну. Якщо історія - індивідуалізуюча наука - при вивченні цих явищ буде наголошувати на унікальному, неповторному, оригінальному, що зумовлюється специфічністю та індивідуальністю явищ (Друга світова, Французька біуржуазна), то соціологія - генералізуюча наука - зосереджуватииме увагу на соціально-типовому, повторюваному, по­дібному в явищі, яке розглядається як приклад (револю­ція, війна).

• Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юрисп­руденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що при­таманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення. Водночас соціальне як таке, хоч і не втрачає власної специфіки, але пронизує всі суспільні процеси, сфери, структури, а тому є логічним широкий ужиток таких словосполучень: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, про­цеси, феномени тощо.

• Соціологія вивчає соціальні зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це пред­метна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливо встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію цікавить те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку.

• Соціологія слугує методологією для інших гуманітар­них дисциплін. У її межах розробляється й удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних до­сліджень. Результати проведених досліджень набувають широ­кого застосування в усіх суспільних дисциплінах.

• Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо.

Система суспільних наук є системою, передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет до­слідження, пов'язані між собою.

Сукупність наук, які вивчають один і той же об'єкт, що по­єднана між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею.

До міждисциплінарної матриці соціологічного знання на­лежать такі науки, як філософія, історія, економіка, психо­логія, антропологія та ін.

Специфіка ж соціології полягає в тому, що саме соціо­логічне знання внутрішньо глибоко диференційоване та стано­вить функціонально пов'язану систему.

Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер і підсистем називається внутрішньодисциплінарною матрицею.

До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії. Соціологія праці, соціологія сім’ї, етносоціологія та багато інших.

Городяненко

Місце соціології у системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками

Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища;

охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних на­ук.

Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти жит­тєдіяльності суспільства і людини, завжди передбача­ють і соціальний аспект, тобто закони та закономірнос­ті, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей.

Техніка й методи­ки вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільни­ми та гуманітарними науками.

Соціологія як система не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками (рис. 1.5).

Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономір­ностей взаємодії його різноманітних структур.

Соціологія активно співпрацює і взаємодіє з такими суспільними науками, як історія, політологія, соціальна філософія, соціальна психологія правознавство, політекономія та ін.

На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.

Проте у системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв'язок соціології найтісніший і взаємонеобхідний. Йдеться про історію.

Об'є­ктом і предметом досліджень і історії, і соціології є суспільство та закономірності його розвитку в їх конкретних проявах. І та і інша наука відтворюють соціаль­ну дійсність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одного боку, з наявними у суспільстві об'єктивними, незалеж­ними від волі і свідомості людей закономірностями, які детермінують зміст, характер і напрям його розвитку, а з другого боку, з існуючими індивідуальни­ми, неповторними явищами і процесами, які не можуть бути причинно пояснени­ми, але мають закономірний характер, суттєво впливають на "зигзаги" сусп­ільства та його історії. Саме цей, другий вид закономірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології. Як і соціологія, історія опирається на філо­софію, зокрема, на соціальну філософію (іноді її називають філософією історії). Разом з соціальною філософією соціологія виступає як загальнотеоретична і методологічна основа історичної науки. Одним із проявів поглиблення взає­мозв'язку соціології і історії може бути виникнення соціологи історії, покли­каної дати соціологічний аналіз історичного процесу.

Якщо історія концентрує увагу на вивченні соціальних явищ, що виступають унікальними і неповторними в часі, просторі (наприклад, США — унікальна країна за національним складом, християнство — унікальна релігія, тридцятирічна війна відрізняється від інших війн і змістом і метою та ін.), то соціологія вивчає властивості всього суспільства, що повторюються в часі і просторі, тобто стають загальними, спільними для всіх соціокультурних явищ — для всіх війн, всіх націй, всіх релігій, всіх революцій тощо.

Не зважаючи на таку функцію і роль, що її відіграє соціологія, зв'язок соціології з історією найтісніший і необхідний.

Історія і соціологія мають об'єктом вивчення суспільство.

Історія, як і соціологія, натрапляє на дві основні проблеми, по-перше, з наявністю певних соціальних закономірностей і,

по-друге, з існуванням індивідуальних, неповторних явищ і процесів, що впливають на зигзаги у розвитку суспільства.

Заперечення спадкоємності та історичного досвіду обертається великими лихами для людства. Виявити еволюцію суб'єктивно-об'єктивних зв'язків, відносин, норм та цінностей можливо лише спільними зусиллями історії та соціології.

У системі суспільних наук соціологія найтісніше нишмодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його роп нитку тп функціонування у конкретних часових ви-мірпх. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Однак історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній по­слідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціо­логія. Соціологія більше переймається актуальними су­часними проблемами. Джерела, використовувані історі­єю та соціологією, збігаються лише частково.

Основна форма існування суспільства — це матеріальне виробництво і економічна діяльність. Зміни в засобах виробництва, зміна ролі і місця людини у виробничому процесі — все це впливає на еволюцію соціальної діяльності людей. Саме тому-то соціологія не може не взаємодіяти з політичною економією. Сама ж трудова діяльність людини змінюється з урахуванням розвитку самої ж людини як соціальної істоти. І це досліджує уже соціологія.

Соціологія вивчає громадянське суспільство, політологія — політичне життя суспільства, політичні відносини.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм фун­кціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціа­льних відносин і процесів, умовою життєдіяльності лю­дини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціо­логічні дослідження (соціологія праці, міста і села, еко­номічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Тісний зв’язок Взаємодія двох наук - соціології та політології породжує нову галузь науки —політичну соціологію. Зв'язок соціології та політології визначається, по-перше, тим, що виявити закономірності політичного життя можна лише враховуючи особливості суспільства в цілому як соціальної системи, по-друге, суспільство не можна зрозуміти і змінити без впливу на суспільство політичних структур та різноманітних режимів.

Дуже тісний зв'язок соціології з політологією. Він визначається тим, що:

соціальні спільності, соціальні інститути і організації є важливими суб'єктами і об'єктами політики;

політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості та її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві.

Політика як дуже широке, складне і багатоманітне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна політика, куль­турна політика і т. д.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємовплив соціології і політології відображається у появі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін.

Отже, соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на ре­зультати досліджень соціальної філософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціо­логії були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, широко окреслювали межі соціологічних досліджень.

Історичний розвиток наук (не лише суспільних), свідчить про те, що в точ­ках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії.

Соціологія тісно пов'язана з політологією. їх взає­мозв'язок виявляється в тому, що з'ясування законо­мірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім то­го, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та полі­тології покликала до життя нову галузь науки — полі­тичну соціологію.

Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регу­люванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціо­логія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну пове­дінку людей.

Багато спільного між соціологією та філософією. Однак соціологія має справу не лише з абстрактними за­конами та категоріями, а й з конкретними фактами дій­сності, її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.

Соціологія тісно зв'язана з філософією. В основі зв'язку — початкова цілісність соціальної думки людства.

Закони, категорії, принципи філософи лежать в основі понять соціології суспільства, суспільних відносин, соціальних зв'язків, соціальних дій тощо. Філософія вивчає такі поняття, як матерія та свідомість, соціологія ж — соціальну структуру, соціальні інститути, культуру, соціальну організацію суспільства та ін.

Якщо ж філософія вивчає суть людини, особи, то соціологія —особу як соціальний тип

Якщо ж філософія вивчає соціальні відносини в їх суті, то соціологія —соціальну взаємодію і соціальні взаємозв'язки, зв'язки та ін.

Звичайно ж, соціологія вирішує завдання непосильні загальній філософії —безпосередньо перероблює конкретні дані суспільного життя.

Важливим завданням у формуванні та розвитку сучасної філософської думки виступає обґрунтування моделі інформативно-технологічної цивілізації, що формується і впливає на стан навколишнього природного середовища, знаходження шляхів, засобів вирішення глобальних проблем людства, осмислення глибоких інтеграційних процесів у світовій співдружності, нових підходів до вирішення сучасних етнічних процесів. Принципово нові рішення у сучасній філософії та соціології, політології одержує і проблема людини, її ціннісно-смислової орієнтації в сучасному світі Проте перехід людства на якісно новий виток розвитку соціально, духовно, культурно, економічно і політично — це в сучасних умовах пока лише реальна можливість виходу з кризи, але поки що не справжнє становище.

Проте, слід зауважити, що у своїй теоретичній частині соціологія пере­плітається з філософією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філософії, як соціальна філософія, яка має чимале соціологічне забарвлення. Водночас тео­ретична соціологія має елементи соціальної філософії. Деякі спеціалісти цілком слушно вважають соціальну філософію вищим теоретичним рівнем соціологіч­ного знання. Соціальна філософія конструює загальні принципи соціального буття, закони його функціонування і розвитку, які становлять логічну основу соціології. Крім того, через соціальну філософію в соціологію переходять і загальні принципи буття (онтологія) і загальні принципи пізнання (гносеологія, логіка, методологія). Отже, кордони між філософією і соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. В той же час соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатоманітності, сприяє збагаченню понятійного апарату і предметного змісту соціальної філософії, а також конкретизації її положень і висновків на основі розширення і поглиблен­ня їх зв'язку з реальним життям, практикою.

Насамперед спостерігається п тісний зв’язок із соціальною психологією.

Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичають знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експеримен­ту, тестування широко застосовують соціологічні методи-анкетні опитування та інтерв'ю, аналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, мето­ди дослідження соціальних орієнтацій особистості, які с необхідними компонентами при дослідженні поведін­ки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної пси­хології, мають велике значення при вивченні соціологі­чних проблем освіти.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою - галуззю ста­тистики, предмет якої - соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформацій­ною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці верств і груп для підготовки науково обґрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвиток теорії суспільства, його структури, різних га­лузей соціологічної науки, покликаний методологічно забезпечити вдоскона­лення соціальної статистики.

Тісний зв'язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в ми­нуле зневажливе ставлення до частини соціологів, які схильні були поясню­вати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються. Водночас зменшилась кількість право­знавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціо­логів. Нині ці дві науки зближаються. І соціологи, і правознавці дійшли висновку, що повний опис і пояснення сучасних соціальних процесів вимагають об'єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія - "соціологія права".

Соціологія, особливо прикладна, ґрунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові математичного знання, у тому числі й закону великих чисел, на підставі відкриття певних константних залежностей і за­кономірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумов­лює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики утворилась "математична соціологія" - спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються основні компоненти соціального аналізу, стратегія побудо­ви соціальних моделей.

Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через приз­му тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, а ніж до їх розмежування. На сьогоднішній день переважає тенденція до комплексного, всебічного дослід­ження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження кількома науками, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.

У процесі дослідження системи «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з техніч­ними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.

Широко застосовує соціологія математичні методи, ми роблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математи­чні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і пігпчітиий аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Піча

1.2. Об'єкт і предмет соціології. З’ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чіткорозрізнятиїїоб'єкті предмет. Останій не може бути тотожним об'єкту.

(Обєктом соціологічного пізнання є :

• суспільство як цілісна соціальна реальність;

• емпірично надана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону соціального життя; У такі об'єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв'язки, соціальні

організації, соціальні інститути тощо.

^Предмет науки — це відтворення емпіричної реальності на абстрактно­му рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних іп'язків і відносин цієї реальності. Предмет будь-якої науки - це не просто якесь явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного обгрун­тування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчаються, які є специфічними тільки для даної науки.

♦ Отже, предметом соціології є загальні і специфічні закони та законо­мірності розвитку і функціонування історично визначених соціеталь-них систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірно­стей в діяльності особистотей, соціальних груп, класів, народів.

Предмет соцілогії

Інічніи і шкшюміриості функ-

цііміуміншн ні розвитку особистості,

і ицііііімюі групи, спільноти,

суспільства в цілому

Соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб'єктів з

проблем, пов'язаних з їх соціальними статусами і ролями

Вихідним для розуміння особливостей об'єкта соціологічного пізнання і визначення предмета соціологічної науки є поняття соціального. Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

^> це загальна якість, притаманна різним групам індивідів;

Ч> це характер і зміст відносин між: різними індивідами і групами в за­лежності від місця, яке вони займають в різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони виконують в них;

Ч> соціальне проявляється у відносинах різних індивідів і груп один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Увага! Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка"" навіть одного індивіда підпадає під вплив іншого або групи (спільноти) не­залежно від того, чи присутні фізично індивід або спільнота.

+Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливос­тей соціальних відносин, які проявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії).

Поєднуючи теоретичні й емпіричні засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого прояву соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний прояв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем.

Пшеничнюк

Об'єкт і предмет соціології як науки

Етимологічно слово "соціологія" походить від таких складо­вих: лат. societas- суспільство, socius - товариш, компаньйон і грецьк. lоgоs - слово, наука, вчення. Соціологія належить до групи наймолодших наук, її вік ще не досяг навіть двохсот років. Виникла вона в середині XIX ст. Одним із фундаторів соціології як науки вважають французького філософа, пред­ставника позитивізму Огюста Конта - людину, котра дала ім'я новій науці.

Кожна наука має власний об'єкт і предмет дослідження.

Об'єкт будь-якої науки - це емпірично (у досвіді) дана об'єктив­на реальність, на яку спрямовується увага науковця, дослідника, і керований ними процес дослідження. Об'єкт науки може бути однаковим для багатьох наук. Якщо говорити про соціологію, то вже етимологія цього слова дає можливість припустити, що об'єктом соціології є соціальна реальність, або суспільство. Водночас суспільство є об'єктом дослідження й інших наук, зокрема: історії, філософії, культурології, психології, економі­ки, демографії, політології тощо. Проте ці науки, маючи спільний об'єкт дослідження, суттєво різняться предметом дослідження.

Предмет науки - це певні специфічні елементи, власти­вості, відносини об'єкта, що мають бути відтворені в мисленні.

Що ж власне є предметом соціології? Незважаючи на те, що ця проблема не є новою для наукового співтовариства, єдиної думки, на жаль, не існує, а тому дискусії з цього при­воду тривають.

Визначальним у таких дискусіях є підхід, згідно з яким автори обирають базове, ключове, основоположне поняття, за допомогою якого визначають предмет соціології.

Так, відомий російський учений С. Фролов розглядає соціо­логію як науку, що вивчає "структури суспільства, їхні елементи й умови існування, а також с Трактуючи соціологію як один зі способів набуття знань про людей, американський соціолог Н. Смелзер визначає й я к "наукове вивчення суспільства та соціальних відносин"*.

Російсько-американський учений П. Сорокін підкреслює, що соціологія є генералізуючою наукою, котра вивчає "найбільш загальні властивості явищ взаємодії людей"**.

Сучасний український соціолог В. Піча визначає соціологію як науку "про тенденції, закони функціонування і роз­витку соціальних систем, про прояви цих законів у діяльності суб'єктів - великих і малих соціальних груп і спільностей людей, а також окремих особистостей"***.

Сучасний американський соціолог Е. Гіденс, наголошу­ючи на понятті "соціальний інститут", тлумачить соціологію нк науку про соціальні інститути індустріального суспільства, що "вивчає людське соціальне життя, життя соціальних груп і суспільств"****.

Варто зауважити, що предмет науки не може бути раз і назавжди даним, стабільним, незмінним, сталим. Він об'єктивно має перебувати в русі, бути плинним, як і весь процес пізнання.

Рухливість, динамічність предмета соціології зумовлені як прогресом власне науки, удосконаленням методики пізнан­ня, так і потребами та розвитком самого суспільства.

Найбільш повним визначенням предмета соціології є визначення відомого російського соціолога В. Ядова: "Соціо­логія - це наука про становлення, розвиток, зміни та перетворення, про функціонування соціальних спільностей і форм їхньої самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, зумовлені актив­ністю соціального суб'єкта; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між різноманітними соціальними спільностями; наука про закономірності соціаль­них дій і масової поведінки"*.

Городяненко

Предмет і об'єкт соціології

Соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів остаточно оформилася у 30-ті роки XIX ст.

Термін «соціологія», що походить від латинського слова «sосіеtаs» (суспільство) і грецького «lоgоs» (слово, вчення), запровадив до наукового вжитку французький філософ, учений Огюст Конт (1798—1857), який ототож­нював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Домінував у тогочасно­му суспільствознавстві, був обґрунтований О. Контом по­зитивізм — філософська течія, представники якої єди­ним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цін­ність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соці­ально-філософському теоретизуванню. Головне для по­зитивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспі­льства, створення «позитивної» (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філосо­фія» О. Конта зводилася до простого нагромадження ви­сновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного буття. Фі­лософське їх осмислення заперечував як «схоластику» й «метафізику».

Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у науко­вих дослідженнях суспільства, поряд з економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно предмет со­ціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки французький соціолог і філософ Еміль Дюркгейм (1858—1917), який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосереди­лася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — іс­торією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і дони­ні, свідченням чого є майже 100 її визначень. Попередні трактування предмета соціології підкреслювали об'єкти­вний характер соціологічної дійсності, соціальної струк­тури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й ві­дображаючого, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на пер­ше місце висунула активний чинник у соціальних від­носинах — суб'єкт дії, виділила поняття «соціальна спільнота» як основоположну категорію соціологічно­го аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до ви­значення предмета соціології. Одні автори стверджу­ють, що соціологія — наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття «соціальні відносини», вважають, що соціоло­гія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес наукових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історич­ні традиції, постійно змінювані потреби суспільства.

Соціологія є мультипарадигмальною наукою, тобто наукою, яка складається з кількох предметних парадигм (моделей постановки і розв'язання наукових проблем, що формують наукову традицію). Оскільки соціальна ре­альність є мінливою, то і предмет соціології не може бути стабільним, а перебуває у постійному розвитку.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої на­уки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване до­слідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати рі­зні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспе­кти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Суча­сне тлумачення предмета соціології має враховувати на­самперед те, що вона є специфічним науковим знанням

про суспільство, яке відрізняється від інших суспіль­них наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія (лат sосіеtаs — спільність, суспільство і грец. lоgоs - слово, вчення) — наука про становлення, розвиток і функціону­вання суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціаль­них процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на уза­гальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціо­логія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот — соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах (рис. 1.1).

Як наука про соціальні спільноти соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і фор­ми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків і N ідей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально неповторні особистості, так і соціаль­ні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позиції соціально типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість є не тільки частинкою малої контактної групи, а й типо­вим представником певної великої соціальної спільноти, носієм властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин вона керується у своїй поведінці передусім набутими та вста­новленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не є тотожним з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Об'єкт соціології

Об'єкт соціології
Емпірична реальність: оцінки, судження, думки, статистика	Суспільство як цілісна соціальна реальність	Об'єктивні соціальні явища і процеси	Розвиток і функціону­вання суспільства

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і від­носини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Про особливості соціології як науки про суспільство в єдності її предмета і об'єкта можна зробити висновок, проаналізувавши рис. 1.3.

Рис. 1.3. Структурні особливості соціології як науки в єдності її предмета і об’єкта

Соціологія як наука
Об’єктивна і суб’єктивна соціальна реальність
Становлення, розвиток і функціонування суспільства як цілісної соціальної системи		Соціальні відносини як механізми взаємозв’язку між структурними елементами суспільства			Закономірності соціальних дій і соціальної поведінки людей
спільноти	класи	соціальні групи	особистості	соціальні інститути	соціальні процеси та явища	соціальні відносини

Різноспрямований погляд на сутнісні особливості соціології, її предмет і об'єкт дає підстави для висновку, що вона є наукою про універсальні і специфічні форми буття суспільства, соціальних спільнот, людини, явища і процеси, які характеризують їх розвиток на різних етапах, тобто наукою про соціальне (особистість як сус­пільну істоту, соціальні групи, спільноти, соціальні інс­титути, суспільство, закономірності індивідуальної, групової! колективної поведінки людей).

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і від­носини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Про особливості соціології як науки про суспільство в єдності її предмета і об'єкта можна зробити висновок, проаналізувавши рис. 1.3.

Різноспрямований погляд на сутнісні особливості соціології, її предмет і об'єкт дає підстави для висновку, що вона є наукою про універсальні і специфічні форми буття суспільства, соціальних спільнот, людини, явища і процеси, які характеризують їх розвиток на різних етапах, тобто наукою про соціальне (особистість як сус­пільну істоту, соціальні групи, спільноти, соціальні інс­титути, суспільство, закономірності індивідуальної, групової! колективної поведінки людей).