2.4. Формування та облік власного капіталу

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• Інвестований (вкладений або сплачений капітал);

• Нерозподілений прибуток

Інвестиційний капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

• Внесення власниками підприємства грошових коштів та інших активів

• Накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві

Різновидами власного капіталу є:

• Статутний капітал

• Пайовий капітал

• Додатковий капітал

• Резервний капітал

• Вилучений капітал

• Неоплачений капітал

• Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

• Цільові надходження

• Забезпечення майбутніх витрат

• Страхові резерви

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 «Статутний капітал». Статутний капітал на державному підприємстві являє собою державні кошти, виділені в постійне користування і розпорядження госпрозрахунковому підприємстві у вигляді основних засобів та оборотних коштів. Розміри основних та оборотних кошті визначаються обсягом виробничої діяльності.

На рахунку 41 обліковують «Пайовий капітал». Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та їх підприємств, передбачено установчими документами.

Рахунок 42 «Додатковий капітал». Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Рахунок 43 «Резервний капітал». Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства, або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки». Нерозподілені прибутки (непокритий збиток) – це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Рахунок 45 «Вилучений капітал.» Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених акціонерними товариствами у його власників.

Рахунок 46 «Неоплачений капітал». Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників за внесками до капіталу.

На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення їх до витрат поточного періоду.

Рахунок 46 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в т. ч. отримана гуманітарна допомога). [4]

2.5. Зобов’язання і розрахункові операції

В Україна безготівкові розрахунки можуть здійснювати за такими формами:

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями та ін.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Нині найбільш поширеним видом розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми із свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення.

На рахунку № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.

На рахунку № 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, здавання замовникам робіт та надання послуг. [4]

Кредиторська заборгованість - це зобов'язання установи перед іншими юридичними та фізичними особами щодо сплати їм заборгованості за вже отримані матеріальні цінності, роботи чи послуги.

Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт чи послуг.

Найбільш поширено в установах використовується безготівкові та готівкові форми розрахунків.

Готівкові розрахунки застосовуються для розрахунків з працівниками, студентами, учнями по оплаті праці, допомоги, стипендіях, підзвітних сумах, по відшкодуванню завданих збитків та за іншими операціями з працівниками установи.

Безготівкові розрахунки є переважним видом розрахунків і передбачають перерахування коштів з рахунку установи на рахунок одержувача.

Основними завданнями обліку розрахунків є

• реєстрація в органах держказначейства всіх зобов'язань;

• суворе дотримання строків погашення всіх видів заборгованості,

• зниження рівня заборгованості бюджетних зобов'язань минулих періодів і недопущення її виникнення її виникнення за зобов'язаннями поточного року;

• своєчасне внесення змін до зареєстрованих в органах Держказначейства зобов'язань у зв'язку зі зміною умов договору;

• дотримання законності розрахунків;

• контроль за правильним і своєчасним оприбуткуванням оплачених матеріальних цінностей;

• забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку розрахункових операцій та відображення цих показників у звітності.

Для розрахунків за податками і платежами призначений рахунок 64 "Розрахунки з податків та платежів", який має два субрахунки:

• 641 "Розрахунки за платежами і податками в бюджет".

• 642 "Інші розрахунки з бюджетом".

Зокрема бюджетні установи сплачують такі податки і платежі:

- податок на додану вартість

- податок на землю

- податок з власників транспортних засобів

- податок з доходів фізичних осіб

- інші податки і платежі відповідно до законодавства. [7]

2.6. Праця та її оплата

Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану їм роботу відповідно до трудового договору.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна.

При відрядній оплаті праці заробітна плата працівників прямо залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовими угодами, що укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних засадах. [4]

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за контрактом. У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

При прийманні на роботу, підприємством заповнюється особова картка на працівників всіх категорій, в тому числі на спеціалістів з вищою та середньою спеціальністю освітою і молодших працівників, які закінчили училища. Картка заповнюється в одному примірнику на підставі відповідних документів: паспорта, військового квитка, трудової книжки, диплома на ін.

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № П-5) застосовується при оформленні переводу працівника з одного цеху (відділу, ділянки) в інший. Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

При звільненні працівників, застосовується наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (форма № П-8).

Табель обліку використаного робочого часу та розрахунку заробітної плати застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників, для контролю за дотримання працівниками встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування, розрахунок здійснюють у розрахунковій або розрахунково платіжній відомостях. Розрахунково-платіжна відомість складається в одному примірнику на підставі «Особового рахунку»

Особовий рахунок (форми П-54, 54а) застосовується для відображення даних про заробітну плату за попередні періоди, для запису всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат.

Платіжна відомість (форма № П-53) застосовується для обліку видачі заробітної плати. На титульному листі форми вказується загальна сума виданої та депонованої заробітної плати.

Рахунок № 66 «Розрахунки з оплати праці» призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премій, та ін.

На кредиті субрахунка 662 «Розрахунки з депонентами» відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо. [5]