9.4.3. Спрощені рівномірні поступові рубки та їх застосування

Зародилися спрощені поступові рубки у Німеччині, але широкого застосування набули у Росії. Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці визнаються рубки Кравчинського для ялинових лісів. Напри­кінці XIX ст. Д.М.Кравчинський застосував спрощені поступові рубки у приватних лісах Смоленської губернії, а потім запропонував їх для яли­ново-листяних насаджень Лісінського дослідного лісництва під Петер­бургом, де й проводив з 1896 по 1920 рік.

Д.М.Кравчинський поставив за мету припинити процес поступової зміни ялинових лісів листяними породами, який, за свідченням А.С.Ти-хонова, за 50 років інтенсифікувався (з 28 до 47%) унаслідок застосу­вання суцільнолісосічних рубок. Спочатку Д.М.Кравчинський проводив двоприйомну рубку, оскільки насадження середнього складу 6Яз2Бп20с мали невисоку повноту і достатню кількість підросту під пологом. До ру­бки призначалися ялинники 100-річного віку. За 3-5 років до початку ру­бки дерева осики кільцювали, тобто знімали кору до самої деревини навколо стовбура шириною ЗО см. Такий захід значно зменшував появу кореневих паростків, а дерева згодом усихали. У перший прийом виру­бувалося до 50% запасу за рахунок вибірки берези і значної частини ялини. На корені залишалися всохлі дерева осики і сосна. Для запобі­гання руйнування насадження вітром рубки вели лісосіками шириною 50 м з черезсмужним примиканням, зі сходу на захід, тобто проти пере­важаючих вітрів. Другий прийом рубки проводився через 10 років неза­лежно від насіннєвих років, бо лісосіки щорічно достатньо засівалися насінням. Під пологом насаджень залишався підріст ялини висотою до 0,5 м, решту більш високорослого підросту висмикували з ґрунту. Оскі­льки другий прийом проводили за наявності снігового покриву, то низь­корослий підріст добре зберігався.

Десятирічний досвід показав, що не в усіх лісорослинних умовах поновлення ялини проходить однаково успішно і не скрізь залишки де-ревостану після першого прийому рубки однаково пошкоджуються віт­ровалом.

Практика рубок також показала, що занадто велика вибірка запасу у перший прийом рубки викликає вітровал, особливо на лісосіках другої черги, тому Д.М.Кравчинський перейшов до триприйомних рубок. У пер­ший прийом вирубували 30-35% запасу, у другий - 25-30% і третій - реш­ту. Загальний термін рубки довелося збільшити до 15 років. У окремих місцях, де був відсутній підріст ялини, насіння підсівали або підсаджу вали 2-річний самосів ялини з грудкою землі. За 24 роки у Лісінському лісі проведені поступові спрощені рубки на площі близько 1500 га. Об стеження насаджень, що виросли на місці рубок Д.М.Кравчинського, по­казало, що у 60-80 річному віці вони мають склад 6Яз1Сз20с1Бп, при повноті 0,7-0,9 запас деревини становить близько 260 мта'¹. Так впер­ше на практиці був припинений процес зміни ялини листяними порода­ми шляхом вдосконалення способів рубки лісу. На жаль, одним з недо­ліків цих рубок є ігнорування існування високорослого підросту. Саме такий підріст здатний конкурувати з листяними породами, що й було згодом доведено. Уже в наш час дещо змінено порядок призначення дерев до рубки, а саме: у перший прийом вирубують осику і перестиглі дерева ялини, а березу залишають, що підвищує стійкість насадження до вітровалу. В цілому, вибиралося до 40% запасу. Другий прийом руб­ки здійснювали через 6-10 років, всі роботи проводили механізовано, тому у літературі ці рубки отримали назву спрощених поступових рубок за методом ЛЛТА. З кінця 50-х і до середини 70-х років рубки проведені на площі до 300 га, і результат виявився позитивним.

У соснових лісах спрощені поступові рубки вперше застосував Н.К.Генко у районах Середнього Поволжя наприкінці XIX ст. У цих райо­нах, як і в інших районах так званого сухого лісівництва, у сосняках ре­комендувалося проводити триприйомні рубки. Особливості соснових лісів вимагали об'єднання підготовчого прийому із засівним, причому для появи самосіву потрібно було розпушувати поверхню ґрунту, а для його збереження - боротися з трав'яною рослинністтю. У соснових лісах Волині, за даними Є.В.Алексєєва, до 1917 р. застосовувалися двопри-йомні рівномірні поступові рубки, при яких після першого прийому за­безпечувалося поновлення сосни, але при остаточній рубці знищува­лось 60-90% підросту. В соснових насадженнях Дубечанського лісниц­тва Київської області такі рубки дали позитивні результати. їх прихиль­ником був проф. Д.І.Товстоліс. Узагальнив результати поступових рубок у лісах України ще у 1927 р. СВАпексєєв у своїй праці "Семенно-лесо-сечньїе рубки". На його думку, позитивних наслідків рівномірно-посту­пових рубок у соснових лісах слід чекати у зоні Полісся в лісах усіх ти­пів, крім сухого і свіжого борів, а іноді й суборів. Учений вважав, що по­трібно дотримуватися триприйомних, а іноді і двоприйомних рубок, при­чому проводити їх можна лише за наявності снігового покриву. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни, - ви­рубування підліску, розпушування поверхні ґрунту смугами або площад­ками. Якщо такі вимоги виконувались і зрубані дерева вилучалися з лі­сосіки акуратно, все одно лишалося 20-25% площі, на якій не було здо­рового і надійного підросту, тому їх потрібно було заліснювати. Але у рівнинних лісах України поступові рубки так і не набули виробничих ма­сштабів.

Широко відомий позитивний досвід спрощених насіннево-лісосічних рубок, які провів лісничий О.М.Якубюк у Прокудиному бору, що знахо­диться у Підмосков'ї. Поступові 2-3-прийомні рубки він проводив з 1927 по 1960 p.p., причому головним моментом для визначення кількості при­йомів служила поява або відсутність достатньої кількості самосіву після проведення першого прийому. Якщо після проведення прийому рубки наступне літо не забезпечувало задовільного поновлення, то практику­вались заходи по його сприянню протягом 2-3 років. Як захід сприяння поновленню сосни застосовувалась і вогнева очистка місць рубок у кучах. При двохприйомних рубках Якубюк в перший прийом вибирав до двох третіх запасу деревостану, а при триприйомних - чверть, у другий - половину і у третій - чверть загального запасу.

З 1954 р. поступові рубки досліджували П.М.Мегалінський, B.C.Наконечний та В.Є.Свириденко у соснових лісах Боярського навча­льно-дослідного лісгоспу, що знаходиться поблизу Києва на межі Поліс­ся і Лісостепу. Для лісгоспу були характерні сосняки природного похо­дження віком 120-130 років з крупномірними деревами, що в умовах свіжого субору досягають висоти ЗО м і більше. Досліди показали, що поновлення сосни на лісосіках поступових рубок краще відбувається у вологому суборі, який за багатством ґрунту наближається до бору (Бо­ярське лісництво). У свіжому суборі сходи сосни часто не витримують конкуренції трав'яної рослинності, яка буйно розростається, і масово гинуть вже на першому році життя. Із заходів, що сприяють поновленню сосни, кращі результати відмічені у широких коритоподібних смугах, які створювалися важкими дисковими боронами.

Дослідні рубки показали, що при механізованих лісосічних роботах з деревами, об'єм стовбура яких перевищує 1 м³, дуже складно зберег­ти непошкодженим підріст при другому і третьому прийомі рубки. На таких лісосіках потрібно трелювати дерева тільки у сортиментах, а тре­лювальні волоки намічати так, щоб вони обходили групи підросту. Вста­новлена також можливість використання для поновлення сосни не тіль­ки підросту, що з'явився у процесі рубки, а й попереднього поновлення, яке особливо характерне для вологого субору. Дослідні рубки у Бояр­ському навчально-дослідному лісгоспі показали можливість застосу­вання спрощених поступових рубок у зоні Полісся, особливо у лісах, віднесених до першої групи.

Спрощені поступові рубки велись і у дібровах Росії, України, Біло­русі, Грузії. Оскільки дуб росте на багатих ґрунтах, поряд з ним завжди ростуть і його супутники - клен, липа, ільмові, граб, а також ліщина та інші кущі. Тому поступові рубки у дібровах потрібно проводити, не роз­тягуючи термін рубки, бо світлолюбний підріст дуба загине від нестачі світла.

Розроблена для букових лісів класична схема рівномірних поступо вих рубок не завжди доцільна. Як показала практика рубок у Карпатах, чутливість бука до крайніх температур занадто перебільшена, і тому самосів бука потрібно швидко звільняти від затінення материнським пологом. На відкритих місцях підріст бука подвоює приріст порівняно з підростом, який знаходиться під пологом лісу, тому доцільно скорочува­ти термін рубки і кількість прийомів. Однак при спрощенні схеми рубки потрібно мати на увазі, що короткострокова поступова рубка може знач­но знизити захисні функції лісу, адже молоде покоління не здатне пов­ною мірою виконувати такі функції.

Практика поступових рубок у Карпатах показала, що зі збільшенням стрімкості схилу при застосуванні цих рубок різко зростає питома вага пошкоджених дерев, іноді до 60% і більше. Недоцільні поступові рубки у бучинах, що ростуть на мілких ґрунтах, бо це призводить до вітровалу. Саме тому правилами рубок забороняється проведення поступових ру­бок на схилах, стрімкість яких понад 20°. У високоповнотних (0,9 і біль­ше) насадженнях рекомендується триприйомна рубка, а у середньопов-нотних - двоприйомна.

У рівнинних умовах України триприйомні рубки проводяться при повнотах 0,8-1,0, а при нижчих - двоприйомні за наявності життєздатно­го підросту. Лісосіка обмежується 25 га.

Досить широкого застосування, починаючи з 1957 р. набули спро­щені поступові рубки у букових лісах Українських Карпат, хоча такі рубки доцільно проводити тільки у відносно одновікових насадженнях при за­довільному ході поновлення. Переважають двоприйомні поступові руб­ки, які вигідні для виробничників. У табл.25 наводяться дані по головним рубкам у Свалявському лісокомбінаті Закарпатської області. Вони мо­жуть бути ілюстрацією співвідношення різних способів головних рубок і для інших підприємств, у лісовому фонді яких переважає бук.

Площі лісосік головних рубок Свалявського лісокомбінату Закарпатської області, га

Способи рубок	Роки
	1978	1979	1980	1981	1982	1983
Суцільні	16	3	9	14	22	9
Поступові	81	137	95	81	83	156
У т.ч.2-прийомні	35	55	77	73	74	96
Вибіркові	5	26	19	14	73	33

Наведені дані свідчать про надання переваги спрощеним поступо­вим рубкам перед іншими способами рубок.