Бригадиренко В.В. Основи систематики комах

Усі комахи з типово гризучими рото-

польоті. Черевце з церками, у самки часто

вими частинами. Крила з добре розвине-

з яйцекладом, у самця іноді з грифельками

ною югальною зоною, у стані спокою

на IX сегменті. Надряд об’єднує 11 рядів:

складаються вздовж тіла. Вони різнорідні:

Blattoptera, Mantoptera, Isoptera, Pleco-

передня пара в більшості представників

ptera, Embioptera, Grylloblattida, Phasmato-

ущільнена, перетворена в надкрила, друга

ptera, Orthoptera, Hemimerida, Dermaptera

пара – сітчаста, відіграє основну роль у

та Zoraptera.

РЯД ТАРГАНИ (ТАРАКАНЫ, BLATTOPTERA)

Ротові органи гризучого типу, рот

личинкових віках відокремлюються зачат-

спрямований униз. Вусики довгі. Голова

ки крил. Довгокрилість чи короткокрилість

прикрита зверху передньоспинкою. Досить

у поліморфних видів залежить від щільно-

щільні надкрила лежать плоско на черевці;

сті популяції, фотоперіоду, інших умов

нижні крила прозорі, заховані під надкри-

навколишнього середовища.

лами (рис. 17а). У окремих видів зустріча-

Сучасні представники ряду дуже

ються короткокрилі або зовсім безкрилі

термота гігрофільні. Переважно нічні ко-

особини. Яйця вміщуються в капсулу –

махи, удень ховаються під камінням, у під-

оотеку. У тарганів відсутній спеціальний

стилці та ін. Тропічні представники досить

орган слуху.

добре літають та плавають, деякі з них до-

У палеозої існувало багато родин та-

сягають довжини 20 см. Тривалість життя

рганів. Дуже широко була представлена

тропічних видів – до 7 років. Частина тар-

родина Archimylacridae. Це були великі

ганів – синантропні, живуть у приміщен-

комахи, тіло яких не було сплощеним, які

нях (у кімнатах, кухнях,

хлібопекарнях,

мали міцні, пристосовані до польоту крила

їдальнях), пошкоджуючи запаси та вироби.

та довгий шестистулковий яйцеклад. Після

Таргани – переносники

хвороботворних

переходу тарганів до прихованого способу

бактерій (збудників туберкульозу, прокази,

життя в сухому середовищі яйцеклад реду-

холерних вібріонів та ін.), цист дизенте-

кувався, яйця стали відкладатися в оотеках.

рійної амеби та яєць глистів.

Тоді ж проявилося сплощення тіла, збіль-

У сучасній світовій фауні описано

шилися антени, зміцнилися ноги, у кишеч-

більше 3 600 видів, що об’єднуються в бі-

нику з’явились симбіонти.

льше ніж 20 родин. У країнах СНД знайде-

У деяких представників тарганів мо-

но близько 55 видів із 4 родин. В Україні

жливий партеногенез. Розвиваючись, ли-

зареєстровані представники 2 родин: Blat-

чинка зазнає 5–9 линянь. На двох останніх

tidae і Blattellidae.

а

б

в

Вусики не коротші за тіло. Задні

бурі або чорно-бурі тони, покриви блиску-

крила, якщо розвинені, віялоподібно скла-

чі, ноги рудувато-бурі. Надкрила в самця

даються під надкрилами. Церки в безкри-

трохи коротші за черевце, у самки – дуже

лих та короткокрилих представників роди-

вкорочені. Довжина тіла 18–30 мм. Чорний

ни членисті. У європейській частині СНД

тарган інколи мешкає в житлі людини,

поширено 3 види з 2 родів (Periplaneta,

а в Криму й на Чорноморському узбережжі

Blatta).

Кавказу – у природі. Переносник збудників

Тарган чорний (Blatta orientalis L.,

хвороб і яєць паразитичних червів.

рис. 17в, 18г) забарвлений у каштаново-

Родина блателіди (блаттеллиды, Blattellidae)

Тіло середньої величини або малень-

динках, де живиться хлібом, цукром, мас-

ке, іноді тендітне. Вусики довші за тіло.

лом та ін. Завдяки плесковатому тілу

Церки завжди членисті. Найбільш обширна

таргани заповзають глибоко в щілини в

родина ряду. У європейській частині ко-

стінах, меблях, під раковини, за шпалери.

лишнього СРСР поширено 4 роди

Тарган степовий (Ectobius duskei

(Blattella, Loboptera, Ectobius, Phyllo-

Adel., рис. 18б, в) – сіроабо буро-жовта

dromica).

комаха, надкрила з темними краями, у сам-

Тарган-прусак (Blattella germanica L.,

ки не досягають вершини черевця, у самця

рис. 18а) має червоно-жовте або буро-руде

вони заходять за неї. Передньоспинка з

тіло, надкрила довші за черевце, крила ціл-

дугоподібною чорною смугою. Довжина

ком розвинені. Передньоспинка з темними

тіла 6–7 мм. Живе на півдні степової зони

плямами. Стегна знизу з численними ши-

та в Криму на відкритих степових ділян-

пами. Довжина тіла 11–13 мм. Живе в бу-

ках, у верхніх шарах ґрунту та в підстилці.

а

б

в

г

Голова із відростком конічної форми,

сті та в Криму, занесена до Червоної книги

що стирчить уперед (рис. 19в). Середні та

України.

задні стегна із лопатеподібним придатком

Емпуза смугаста (Empusa fasciata

перед колінами. Вусики самців пірчасті.

Brulle) поширена в Криму, занесена до Єв-

Внутрішні шипи передніх стегон різнорід-

ропейського Червоного списку та Червоної

ні: між великими розташована серія дріб-

книги України. Тім’яний відросток голови

них шипів. Черевце із лопатями на задніх

посередині з кожного боку має тупий зу-

краях сегментів. Родина об’єднує кілька

бець, на вершині в обох статей містить дві

родів із південної Азії та Африки. Один рід

горизонтальні, притуплені на кінцях плас-

(Empusa) заходить у південну Європу. В

тинки. Надкрила блакитно-зелені. Передні

Україні поширені 2 види.

ноги з темними перев’язями. Середні тази-

Емпуза піщана (Empusa pennicornia

ки ззовні із широкою округлою лопаттю,

Pall.) знайдена на півдні Херсонської обла-

задні – із вузькою. Довжина тіла 47–67 мм.

РЯД ТЕРМІТИ (ТЕРМИТЫ, ISOPTERA)

Комахи середніх розмірів (6–40 мм),

рення німф у касту робочих. Друга причи-

із неповним

перетворенням.

Покриви

на виникнення соціальності – необхідність

м’які, у більшості форм незабарвлені. Ро-

у регулярному реінфікуванні симбіотич-

тові органи гризучого типу, мандибули

ними джгутиконосцями, тому що кишкова

зазвичай асиметричні. Голова прогнатична.

фауна губиться при кожному линянні.

У крилатих особин (самців і самок) по дві

Родина утворюється однією

парою

пари однорідних (за виключенням Mas-

крилатих особин. Якщо хтось із них гине –

totermitidae) сітчастих крил, за що ряд і

його місце займає робочеподібна фертиль-

одержав латинську назву, яка переклада-

на особина, яку ще називають другою ре-

ється «однаковокрилі» (рис. 20в). Ноги ко-

продуктивною кастою. Запліднена матка

роткі, ходильні, лапки в більшості видів

відкладає за своє життя до 15 млн яєць.

чотиричленикові. Черевце десятичленико-

Харчуються терміти деревиною, сухими

ве. У перетравлюванні їжі велику роль віді-

стеблами трав’янистих рослин, грибами й

грають симбіотичні мікроорганізми: джгу-

ін. Пошкоджують стовбури плодових дерев

тиконосці Hypermastigidae і Polymastigidae

і кущів, дерев’яні частини в будівлях, зни-

(у нижчих термітів), інфузорії, амеби та

щують на складах продовольчі запаси та

бактерії (у різних підродин вищих термітів

ін. Кількість особин в одному термітнику

Termitidae).

досягає декількох сотень мільйонів. Біома-

Перші терміти подібні до тарганів і

са термітів на 1 га тропічного лісу складає

ймовірно виникли від тарганів надродини

4–10 тонн.

Corydoidea. Терміти відомі із крейдяних та

У сучасній світовій фауні описано

кайнозойських відкладень. Часто термітів

близько 2 500 видів термітів, що належать

вважають дуже давнім рядом. У дійсності

до 9 родин. У країнах СНД знайдено 7 ви-

це один із наймолодших рядів комах, який

дів з 2 родин. В Україні знайдений 1 вид.

виник приблизно одночасно із соціальними

Терміт європейський (Reliculitermes

перетинчастокрилими. Одночасне виник-

lucifugus Rossi, рис. 20а, б) поширений на

нення соціальності – один із найбільш зага-

півдні України та на Кавказі. Тіло крила-

дкових моментів у історії комах.

тих особин чорне; довжина 9 мм. У «сол-

Терміти – так звані «суспільні» ко-

дата» голова циліндрична, із видовженими

махи, що живуть великими сім’ями, у яких

щелепами, вусики дванадцятичленикові,

є різні

форми:

статевозрілі особини, що

довжина тіла 6 мм. Робочі особини молоч-

живуть

до 10

років, «робочі»

особини

но-білі, із круглою головою. Вусики 14–17-

(рис. 20б) та «солдати» (рис. 20а, г). Вини-

членикові; довжина тіла близько

6 мм.

кненню соціальності в термітів (на відміну

Звичайно терміти живуть у ґрунті на ці-

від перетинчастокрилих) сприяла подіб-

линних та перелогових степових ділянках,

ність у будові різних статей, а також німф

по схилах ярів, звідки вони мігрують у бу-

та імаго; це дало можливість для перетво-

дівлі, сади та виноградники.

а

б

в

г

РЯД ГРИЛОБЛАТИДИ (ГРИЛЛОБЛАТТИДЫ, GRYLLOBLATTIDA)

Малі безкрилі комахи. Голова про-

Розвиток

цих

комах відбувається

гнатична, позбавлена органів зору, зрідка

протягом декількох років. Відомості про

може містити прості очі. Кінцівки однорі-

спосіб життя майже відсутні. У сучасній

дні, ходильні, із п’ятичлениковими лапка-

світовій фауні описаний 21 вид. На Дале-

ми. Церки довгі, гнучкі, багаточленисті,

кому Сході Росії поширено 2 види. Пред-

самка з яйцекладом. У грилоблатидах су-

ставник

ряду

– грилоблатида

Дяконова

містилися ознаки різних рядів ортоптерої-

(Grilloblattida djakonovi B.-Bien.). На тери-

дних, вони – «живі викопні». Крилаті

торії України цей ряд комах не зареєстро-

предки грилоблатид існували разом із ди-

ваний.

нозаврами 150 млн років тому.

РЯД ПАЛИЧНИКИ (ПАЛОЧНИКИ, PHASMATOPTERA)

Тіло велике, значно видовжене, вузь-

Виникли паличники в другій поло-

ке, паличкоподібне або широке, листоподі-

вині тріасу від прямокрилих родини

бне. Голова прогнатична, ротові органи

Tcholmanvissidae, що пов’язано із перехо-

гризучі (рис. 23б). Передньогруди невели-

дом від зоофагії до фітофагії та переходом

кі, рухливі. Середньогруди – найбільш ви-

від стрибків до активного польоту. Протя-

довжений грудний відділ. Кінцівки ходи-

гом майже всієї мезозойської ери палични-

льні, майже однорідні (рис. 23а). Крила в

ки були представлені видами, які активно

сучасних видів відсутні або передня пара

літали (надродина аеропланоїдів Aero-

коротша за задню. Черевце десятичленико-

planoidea та родина Prochresmodidae).

ве. Церки одночленисті. Спеціальні органи

Сучасні родини відомі з еоцена.

слуху відсутні. До цього ряду належать

У сучасній світовій фауні описано

найбільші комахи, довжина тіла яких дося-

близько 2 500 видів із 2 родин (Phasmati-

гає 25–33 см. Самки значно більші за сам-

dae та Phylliidae). Поширені переважно в

ців, менш рухливі, із спрощеними церками.

тропіках.

На

території СНД

знайдено

Живляться виключно рослинною

8 видів. Росії. На території України палич-

їжею. Паличники – малорухливі комахи,

ники відсутні, проте їх досить часто розво-

здатні впадати в стан каталептичної неру-

дять у лабораторних умовах та тримають

хомості. Живуть вони в траві, на деревах та

як кімнатних тварин у інсектаріях (перева-

кущах. Самки розкидають яйця, не турбу-

жно тропічні види).

(Baculum

ючись про їх захист. Яйця вкриті міцною

Уссурійський

паличник

оболонкою, яка робить їх схожими на на-

ussarianum B.-Bien.) поширений на півдні

сіння рослин. Частина видів розмножуєть-

Далекого Сходу Росії.

ся партеногенетично. Личинки схожі на

дорослих комах, линяють 6 разів.

а

б

Рис. 23. Phasmatoptera, Ramulus bituberculatus (за Бей-Бієнко):

а – загальний вигляд, б – передня частина тіла.