Бригадиренко В.В. Основи систематики комах

Тіло як у представників попереднього ряду або більш сплощене, бокові вирости грудних сегментів спрямовані в боки. Очі невеликі, розташовані з боків голови, складаються з 10–40 оматидіїв. Ротовий апарат протогнатичний. Мандибули зчленовані із головною капсулою за допомогою двох виростків. Щелепні щупики п’ятичленикові. Грифельки на ногах відсутні, на черевці розвинені лише на сьомому– дев’ятому сегментах. Церки довші за парацерк.

У викопному стані ряд відомий із пізньої крейди.

Поширені переважно в країнах з теплим та жарким кліматом. Ряд видів – співмешканці мурах та термітів, окремі види – синантропні.

Ряд об’єднує близько 330 видів, поділяється на 3 родини: Lepidotrichidae (родина в сучасній фауні представлена лише 1 видом, поширеним у Каліфорнії),

Lepismatidae та Nicoletiidae.

Тіло видовжене. Очі є. Вусики, церки та хвостова нитка довгі. Вільноживучі види, або термітофіли, мирмікофіли або синантропи. У світовій фауні більше 20 родів із великою кількістю видів. У європейській частині колишнього СРСР поширено 3 роди із 4 видами.

Лусочниця звичайнa (Lepisma saccharina L., рис. 12) – довгаста (8–13 мм), укрита сріблясто-сірими лусочками комаха. Вусики довгі. На кінці черевця розташовані довгі церки та парацерк. Космополіт. Зустрічається по всій Україні. Ця прудка

комаха нерідко трапляється в житлі людини, переважно на кухні. Інколи пошкоджує книги, картини. Часто лусочниці падають у ванни, звідки потім не можуть вибратися. На відміну від Machilidae, лусочниця звичайна не може стрибати. Живиться борошном, цукром, хлібом та ін.

Термобія хатня (Thermobia domestica

Pack., рис. 10б) забарвлена в темні кольори, із жовтими плямами. Вусики майже вдвічи довші за тіло. Довжина тіла 8– 10 мм. Термобія поширена по всій Україні, часто мешкає в магазинах, хлібопекарнях.

Очі завжди відсутні. Мешканці ґрунту, термітників та мурашників. Родина об’єднує кілька родів, поширених переважно в тропіках, з яких на півдні Європи поширений один вид – ателура мурашина

(Atelura formicaria Heyd.). Тіло в неї вкрите лусочками, овальне, черевце такої ж довжини, як і груди. Церки та парацерк коротші за половину довжини черевця. Довжи-

на тіла 8–10 мм. Мешкає в мурашниках, найчастіше в тих, що побудовані під камінням чи іншими прикриттями на добре прогрітих сонцем місцях. Поширена ателура на півдні України. Краде в мурах крапельки рідкої їжі (під час передавання її від одної мурахи до іншої). Хоча в ателури немає очей, у разі небезпеки вона по ходах швидко тікає всередину мурашника.

Малі чи середніх розмірів (до 35 мм) комахи, тіло з м’якими, тонкими покривами. Голова маленька, із великими фасетковими очима. Вусики коротенькі, щетинкоподібні. Ротові органи імаго не функціонують. Крила перетинчасті, їх од- на-дві пари; передні – видовжено-трикутні, задні – коротші або їх немає зовсім. У стані спокою крила складені вертикально над спиною. Десятичленикове черевце на вершині з двома або трьома нитками (рис. 13).

Перетворення неповне, з елементами протоморфозу. У личинок на сегментах черевця розвинені зовнішні зябра. Личинки живуть у прісних водоймах від 2 місяців до 1–3 років, линяють до 25 разів, перетворюються в дорослу крилату статевонезрілу фазу – субімаго, яка після линяння перетворюється в імаго. На імагінальній стадії комахи не живляться, живуть від кількох годин до кількох днів.

Яйця відкладають у воду, де розвиваються личинки, що живляться органічними рештками й одноклітинними водоростями. Мають велике значення як корм риб. У гірських районах одноденки складають до 90 % від біомаси водяних тварин. Дуже красиве роїння самців одноденок: тисячі самців парять у повітрі, наче сніг. Більшість видів може бути використана як індикатор чистоти водойм.

У світовій фауні описано близько 1600 видів, що об’єднують у 24 родини та 7 надродин.

У країнах СНД зареєстровано близько 200 видів із 15 родин. Близько 75 % видів нашої фауни належить до родин

Baetidae, Heptageniidae, Leptophlebiidae, Ephemerellidae, Siphlonuridae, Ephemeridae.

В Україні поширені такі родини:

Передні крила овальної форми, поперечних жилок мало. Задні крила дуже малі, із 2–3 поздовжніми жилками та кількома поперечними або зовсім відсутні. Верхній відділ складного ока самців дуже великий, світлозабарвлений. На кінці черевця дві хвостові нитки. Личинки плаваючі, із циліндричним черевцем та 7 парами листоподібних зябер. Більшість видів поширена в Голарктиці. У європейській частині колишнього СРСР поширено 25 видів із 8 родів.

Одноденка двокрила (Cloеоn dipterum L.) має лише одну пару крил. Тіло самця чорне, черевце бурувате, дві хвостові нитки білі. Черевце самки з темно-

червоними лініями й смужками, хвостові нитки з білими кільцями. Довжина тіла 8– 10 мм. Поширена одноденка двокрила на Поліссі та в лісостепу. Літ у травні – вересні. Личинка живе в болотах та ставках.

Одноденка білохвоста (Baеtis bioculatus L.) має дві пари крил. Задні крила маленькі, видовжено-яйцеподібні. Черевце зверху бурувате, на другому–шостому сегменті в самця прозоре, а в самки зеленувате. Груди темні. Ноги в самця білуваті, а в самки буруваті. Церки білі. Довжина тіла 5–8 мм. Поширена одноденка білохвоста на Поліссі та в лісостепу України. Літ імаго в цього виду спостерігається протягом літніх місяців.

Середньої величини бабки. Тіло струнке, із металічним блиском. Крила забарвлені. Основа крила не стебельчаста. Яйця відкладаються без супроводу самців у тканини рослин. У європейській частині колишнього СРСР поширено 2 види роду

Calopteryx.

Красуня блискуча (Calopteryx splendens Haris.) поширена по всій Україні, зустрічається біля водойм. Тіло в самця металічно-синє, у самки золотисто-зелене. Крила в самця при основі й вершині прозорі, середина крила з широкою синьою чи темно-синьою перев’яззю. У самок крила майже безбарвні, із металічно-зеленими жилками. Довжина черевця 34–38 мм.

Літ у червні–серпні. Підвид, поширений у Криму (C. splendens taurica Selys), занесе-

ний до Червоної книги України.

Красуня-дівчина (Calopteryx virgo L.,

рис. 15а) відрізняється від попереднього виду забарвленням крил: у самців від основи майже до вершини темно-сині, у самок димчасті, із бурими жилками. Тіло в самця металічно-зелене чи синє, у самки бронзово-зелене. Ноги чорні. Довжина черевця 34–36 мм. Літ у червні – вересні. Генерація дворічна. Самка відкладає до 300 яєць у тканини водяних росдин Поширена поблизу проточних водойм у більшій частині України. Літає біля водойм. Вид занесений до Червоної книги України.

Малі види. На тім’ї за вусиками є борозда. Передні й задні крила однакові, із стебельчастою основою й негустим жилкуванням. Тіло здебільшого металіч- но-зелене. Яйця відкладають у тканини рослин у супроводі самців, що тримають самку за передньоспинку. Повільно літа-

ють понад берегами річок і зарослих стоячих водойм. У європейській частині колишнього СРСР поширено 8 видів із 2 родів (Lestes та Sympycna). По всій території України звичайна лютка-наречена

(Lestes sponsa Hansem.).

Малі бабки. Середні та задні гомілки самців розширені. Кладка яєць у рослини відбувається в супроводі самців, що тримають самку за передньоспинку. У європейській частині колишнього СРСР поширено 3 види роду Platycnemis.

Один із найбільш звичайних видів – стрілка-плосконіжка (Platycnemis pennipes

Pall.). Самець блакитний, із чорними сму-

гами на голові й черевці, груди чорні, із блакитними смугами. У самок світлі місця зеленуваті. Середні й задні гомілки значно розширені й плоскі, білі або блакитні, із чорною поздовжньою зовнішньою смугою. Волоски ніг довгі. Довжина черевця 27–31 мм. Літає ціле літо. Поширена по всій Україні.

Малі бабки, що мають струнке тіло. Передні й задні крила зі стебельчастою основою й негустим жилкуванням. Тіло

металічно-зелене. Кладка яєць відбувається як у попередньої родини. Дуже ніжні, тендітні види, що повільно літають серед

трав’янистої рослинності біля стоячих водойм, понад річками, по луках, узліссях і лісових галявинах. Живляться невеликими комахами. У європейській частині колишнього СРСР поширено до 20 видів із 7 ро-

дів (Nehalennia, Ceriagrion, Ischnura, Enallagma, Coenagrion, Pyrrhosoma та

Erythromma). По всій території України поширені стрілка списоносна (Coenagrion

hastulatum Charp., рис. 15б), стрілка-

еналягма блакитна (Enallagma cyathigerum

Charp.) та стрілка-наяда (Еrytromma najas Hansem.). Стрілка Ліндена (Coenagrion lindeni Selys) та стрілка меркурія (C. mercuriale Charp.), поширені в дельті Дунаю, занесені до Червоної книги України. Останній вид включено також до Європейського Червоного списку.

Дорослі комахи мають крила, як у підряду рівнокрилих, а личинки подібні до личинок підряду різнокрилих. Представники цього підряду були широко розповсю-

джені в мезозойську еру. У наш час представлені єдиним родом Epiophlebia із двома видами, поширеними в Японії та Індії.

Великі та рухливі комахи. Очі розташовані дуже близько. Задні крила біля основи значно ширші, ніж у рівнокрилих. Личинки дихають зябрами, що зміщені в задню кишку (ректальні зябри). Плавають швидкими ривками за допомогою «водяно-

го пострілу», з силою викидаючи із задньої кишки струмінь води. В Україні підряд представлений 5 родинами (Gomphidae,

Aeschnidae, Сordulegasteridae, Corduliidae

та Libellulidae), зареєстровано 47 видів.

Передні й задні крила неоднакової форми. Очі торкаються одне одного на певному проміжку. Великі бабки, що швидко літають вдень понад річками й озерами. Яйця відкладають у рослини без супроводу самців, рідко – у мокрий ґрунт біля води. Часто залітають далеко від місць розмноження, ловлячи різних комах над лісовими галявинами, стежками та узліссями. Здобич наздоганяють, як шуліки, тільки на льоту. Увечері й після заходу сонця бабки полюють на різних кровосисних двокрилих

– комарів, мошок. Личинки завдають певної шкоди, знищуючи у водоймах молодих рибок. У європейській частині колишнього СРСР поширено 17 видів із 5 родів (Caliaeschna, Brachytron, Aeschna, Anax та Hemianax).

До Червоної книги України занесе-

ний дозорець (Anax imperator Leach.).

Це одна з найбільших наших бабок. Лоб зелений, із вузькою чорною перев’яззю, позаду неї синя перев’язь, а перед тім’ям чорна пляма. Груди зелені. Черевце в самця ясно-синє, зверху із широкою, виїмчастою з країв, чорною смугою; у самок воно зелене, із бурою смугою. Довжина черевця 49–61 мм. Літ у липні – серпні. У минулому вид був поширений по всій Україні.

Більшу чисельність має коромисло синє (Aeschna cyanea Mull.). Лоб у цього виду з чорною Т-подібною плямою. Перед грудей рудий, із двома жовтими або зеленими довгастими плямами, а боки їх зелені, із чорними смугами по швах. Черевце в самця зверху із зеленими, а з боків із синіми плямами, у самки всі ці плями зелені. Довжина черевця 51–60 мм. Літ у липні – вересні. Вид поширений по всій Україні.

Великі бабки. Очі торкаються одне одного в одній точці. Яйцеклад є, але він непридатний до відкладання яєць у рослини: яйця відкладаються на льоту в ґрунт на невелику глибину без супроводу самців. У європейській частині колишнього СРСР поширено 2 види роду Cordulegaster. Кор-

дулекастер кільчастий (C. annulatus annulatus Latr.) розвивається в проточних водоймах. Самка відкладає яйця у водойми з повітря. У минулому цей вид був поширений по всій Україні, зараз занесений до Червоної книги.