Розділ 9

Православ’я

§ 1. Структура Православної Церкви

Православ’я існує як самостійна організаційна струк? тура після розколу 1054 р. Зараз православ’я порівняно з католицизмом і протестантизмом кількісно менша те? чія християнства (близько 100 млн. віруючих).

Всесвітнє православ’я утворюють усі православні церкви, пов’язані спільністю віровчення, канонів цер? ковного життя, особливостями обрядової діяльності. Православ’я в цілому представлено кількома автоке? фальними (самостійними) церквами: Константино? польською, Александрійською, Антіохійскою (Сирія, Ліван), Єрусалимською, Руською, Грузинською, Сербсь? кою, Болгарською, Румунською, Кіпрською, Елладсь? кою (грецькою), Польською, Чехословацькою, Амери? канською та ін. У структуру православного християнст? ва входять також автономні православні церкви.

Найважливіші для православного християнства пи? тання розглядаються на Всесвітній Раді церков, а з’їзди представників кожної автокефальної церкви (Помісні собори) є для неї вищими законодавчими органами. Константинопольський патріарх вважається всесвітнім і найсвятішим, проте він не має права втручатися в діяль? ність інших православних церков. Межі самостійності автономних церков визначаються угодою з тією автоке? фальною церквою, що надає автономію. Глави авто? номних церков обираються Помісними соборами з по?

1 3 0

§ 2. Особливості православного віровчення і культу

дальшим їхнім затвердженням патріархом автокефаль? ної церкви.

В адміністративному відношенні автокефальні церкви поділяються на екзархати, єпархії, вікаріатства, благо? чиння, приходи. Первинним осередком православної церкви є прихід (громада віруючих). Група церковних при? ходів складає округ (благочиння), а округи, в свою чергу, поєднуються в єпархії. Церковна влада патріарха й інших вищих церковних посадових осіб поширюється тільки на служителів культу. Патріархат керує ними в межах усієї патріархії, єпархіальний архієрей — у межах єпархії, бла? гочинний — у межах церковного округу, настоятель хра? му — у межах приходу. В єпархіальних архієреїв, керуючих духівництвом великих єпархій, є заступники (вікарії).

Уся церковна організація (апарат управління, служи? телі культу, обслуговуючий персонал, навчальні заклади, господарські організації, монастирі тощо) існують за ра? хунок добровільних приношень віруючих та господар? ської діяльності церкви.

§ 2. Особливості православного віровчення і культу

Головні принципи православного богослов’я і прак? тики богослужіння сформульовані ще в IV ст. і система? тизовані так званими «отцями церкви» в IV—VIII ст. Православне богослов’я не допускає формулювання но? вих ідей, що не могли б бути підтверджені екзегезою (тлумаченням) Біблії і творами ранніх «отців церкви». Тому православ’я зберігає багато рис, притаманних хри? стиянству перших століть нашої ери.

У питаннях віровчення православне християнство дотримується «Символу віри», прийнятого на Вселенсь? ких Соборах 325 і 381 рр., рішень семи перших Вселенсь? ких Соборів і подальших Вселенських православних і Помісних Соборів, вчення «отців церкви», правил древ? ньої богослужбової практики.

1 3 1

Розділ 9. Православ’я

Управославному тлумаченні християнського догмату про Святу Трійцю Дух Святий (третя іпостась єдиного Бога) виходить тільки від Бога?Отця, хоча він і дорівнює

вдостоїнстві Богові?Отцю і Богові?Синові. За Біблією, Дух Святий зійшов на апостолів на 50?й день після Хри? стова Воскресіння. Вважається, що він може сходити на віруючих через старанну молитву і через здійснення таїнств. Центральним догматом православ’я є також визнання спокутного значення розп’яття Христа — Божої жертви заради людського порятунку.

Проповідь визначається головною складовою право? славного богослужіння (літургії) і проводиться за бого? службовими книгами «Типікон», «Служебник», «Треб? ник», «Молитвослов» та ін. Для православ’я характерне також розуміння Церкви як «сходів» між небом і землею і як триваючого життя Христа в людях. Догматичне зна? чення надається всім семи християнським таїнствам. Проте існують особливості в їхньому проведенні: водо? хрещення проводиться через занурення у воду, миропо? мазання відбувається під час водохрещення, причаща? ють квасним хлібом і вином усіх віруючих.

Управослав’ї відкидається католицький догмат про чистилище і вважається, що до другого пришестя Христа і відродження Ним тіл мертвих для Страшного Суду душі праведників перебувають в очікуванні вічних блаженств, а душі грішників, що не покаялися, — в очікуванні страшних мук. Оскільки душа людини не зникає зі смертю тіла, вва? жається можливим певний зв’язок між світом живих і по? кійних через молитви про душі померлих.

Особливу увагу православні церкви приділяють внут? рішньому оформленню й інтер’єрові храмів, де важливе значення надається іконам. Молитва під час богослу? жіння проводиться національною мовою, супровод? жується хоровим співом і дзвоном. Віруючі хрестяться трьома пальцями, складеними разом, із правого плеча на ліве, оголюють голову перед іконою, роблять колінопре?

1 3 2

§ 2. Особливості православного віровчення і культу

клоніння, слухають проповіді та повчання і т. ін. У церк? ві чоловіки мають бути без головних уборів, а жінки — тільки з покритою головою.

Важливе місце в культовій практиці займають хрис? тиянські свята, що поділяються на головні, великі і пре? стольні. Головних свят 12.

Православне церковне новоліття починається за тра? дицією з 13 на 14 вересня, що відповідає сакральному часу подій біблійної і церковної історії.

21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці (свято на честь чудесного народження Пречистої Діви Марії від старих батьків — святих Іоакима і Ганни. Уперше зга? дується в V ст.).

27 вересня — Поставлення Чесного і Животворящого Хре ста Господнього (святкується з IV ст. н. е., коли за доручен? ням матері імператора Костянтина був знайдений і по? ставлений хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос).

4 грудня — Уведення в Храм Пресвятої Богородиці (з VII ст., присвячений відвідуванню трирічною Марією Єруса? лимського Храму для здійснення обітниці присвяти себе Богові. Відповідно до переказу, Марія тоді була введена первосвящеником Захарією у «Свята святих» Храму).

6 січня — Навечір’я Різдва Христова (Різдвяний Свят вечір). Передує святу Різдва Христова — 7 січня.

19 січня — Водохрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Святе Богоявлення (у пам’ять про водохрещення Ісуса Христа в річці Йордан пророком Іваном Предтечею).

15 лютого — Стрітення Господа нашого Ісуса Христа

(свято, присвячене представленню Марією і Йосипом дитини Ісуса Богові на сороковий день у Храмі).

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці (вва? жається, що у цей день Марії з’явився архангел Гавриїл зі звісткою про те, що вона стане матір’ю Сина Божого).

Вхід Господень в Єрусалим, або Вербне воскресіння (на? гадує християнам про в’їзд Ісуса в Єрусалим, коли Він був зустрінутий людьми з пальмовими гілками в руках,

1 3 3

Розділ 9. Православ’я

тобто як цар) — святкується залежно від щорічно зміню? ваної дати Великодня.

Великдень, або Великодень (символізує торжество жит? тя над смертю, нагадує про спокутну місію Ісуса Хрис? та, відзначається в пам’ять про воскресіння Ісуса з мерт? вих).

Піднесення Господнє (на сороковий день після Вос? кресіння Ісус попрощався з апостолами, обіцяв послати їм Духа?Втішника і, благословивши, піднісся на небеса).

День Святої Трійці (святкується на 50?й день по Вели? кодню в пам’ять Зішесття Святого Духа на апостолів, після чого апостоли почали говорити різними мовами і змогли проповідувати вчення Ісуса по всьому світу).

19 серпня — Спас (відзначається в пам’ять про пере? творення Ісуса Христа в присутності апостолів у Божу сутність).

28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці (нагадує про день смерті Діви Марії).

Крім цих головних свят, є й велика кількість інших, присвячених біблійним подіям і окремим святим. З де? якими ще язичницькими святами (Коляди взимку або Купали влітку) церкві довелося примиритися і вони пов’язуються з подіями Священної історії.

У християнському культі поряд з молитвами та свя? тами важливе символічне значення мають також і пости, які через обмеження плотських бажань (споживання їжі, міцних напоїв, статевих відносин тощо) ведуть до духовного очищення людини. Серед тижня пісними днями є середа і п’ятниця. Найбільш строгим і тривалим є Великий піст (сім тижнів перед Великоднем). Ще є Різдвяний або Пилипівський піст (40 днів перед Різдвом Христовим), Петрів піст (починається через тиждень після Трійці і продовжується до дня пам’яті апостолів Петра і Павла), Успенський піст (перед святом Успення 14 днів). Усього в православному календарі пости займа? ють близько 200 днів на рік.

1 3 4