Розділ 7. Іудаїзм — національно державна релігія єврейського народу
§7. Сучасний іудаїзм
Усучасному іудаїзмі розрізняють три основних на? прямки:
— ортодоксальний, що зберігає незмінними тради? ційні ідеї та культ;
— консервативний, поширений головним чином у США, — ритуали дещо спрощені, але догматика зали? шається незмінною;
— реформістський, що поширюється з Німеччини на Західну Європу з XIX ст., — докорінна трансформація релігійного життя.
Усучасному Ізраїлі інститути іудаїзму тісно пов’язані
здержавними структурами та фінансуються з держбюд? жету. З моменту утворення Ізраїлю в ньому діє так звана загальноприйнята домовленість.
1. Субота є вихіднім днем, і в цей день не повинні працювати державні установи та приватні підприємства, магазини, громадський транспорт.
2. Релігійна ортодоксальна освіта існує незалежно від світської.
3. Справи укладання шлюбу та розлучення перебува? ють у компетенції судів рабинів.
4. Верховний рабинат Ізраїлю контролює не лише релігійні установи, але й поширює свою діяльність на світські сфери життя. Головною релігійно?політичною партією, що представляє інтереси рабинату в парламенті (кнессеті) та в уряді, є Мафдал (національно?релігійна партія).
5. Повсюди зберігаються вимоги кашруту.
6. Громадянином Ізраїлю може стати або єврей за етнічним походженням (принаймні по материнській лінії), або іудей за віросповіданням. Взагалі ще з 444 р. до н. е. шлюби євреїв з не?євреями були заборонені.
На державній службі Ізраїлю зараз перебуває 450 ра? бинів, що займаються оформленням актів цивільного
1 1 0
§ 7. Сучасний іудаїзм
стану, впроваджують контроль над кашрутом та прави? лами дотримання вимог суботи та єврейських свят, зай? маються духовними справами в ізраїльській армії. У де? сяти містах діє 24 рабинських суди.
Релігійні школи в сучасному Ізраїлі становлять близь? ко 17% від кількості всіх середніх навчальних закладів дер? жави, а 1/4 частина навчального часу в усіх ізраїльських школах відводиться вивченню релігійних дисциплін.
Питання до самопідготовки
1.Що таке монотеїзм? Під впливом яких соціальних явищ він почав формуватися?
2.Які з цих ідей повторюються в більшості релігій: 1) ідея
створення світу Богом; 2) ідея визначення Богом подій, що відбуваються у світі; 3) ідея доцільності світового устрою; 4)
ідея душі як особливої сутності людини; 5) або всі перера?
ховані?
3.Коли і де виник іудаїзм? Причини його виникнення?
4.Етапи розвитку іудаїзму.
5.Які з перелічених рис характерні для віровчення і культу іудаїзму:а) ідея перевтілення душі; б) ідея нірвани; в) ви?
знання Тори як віросповідального джерела; г) свято Суккот; д) монотеїзм; е)месіанізм; е) есхатологія; ж) віра у боже? ственну природу Ісуса Христа?
6.Чому більшість іудеїв діаспори прихильні до хасидизму?
1 1 1
Розділ 8
Загальна характеристика християнства
§ 1. Соціально7історичні причини виникнення християнства
Християнство виникло в І ст. н. е. в одному зі східних районів Римської імперії — Палестині. Рим являв собою цивільну громаду вільних, повноправних людей, не вхо? дили до громади раби й іноземці. До I ст. н. е. різко зросла економічна нерівність, концентрація влади і грошей у невеликої групи громадян. Війни і пограбування про? вінцій призвели до збідніння більшості населення, під? корені народи прагнули при найменшій можливості звільнитися від влади Риму. Починаючи з 30?х рр. II ст. до н. е. і по 30 р. до н. е. у римській державі йшла бороть? ба: повстання, боротьба полководців один з одним. Це був період громадянських воєн. Римські власті не могли справитися з кризою. Сенат на цей час представляв інте? реси вузького прошарку, це була олігархія, усередині якої велася боротьба за вплив.
В другій половині I ст. до н. е. влада старої сенатської знаті була зломлена й у боротьбу вступили полководці. У 48 р. до н. е. у результаті битви між Гаєм Юлієм Цезарем і Гнеєм Помпеєм одноособовим правителем стає Цезар. Після вбивства Цезаря, у результаті запеклої боротьби до влади приходить Октавіан Август, потім Тіберій. У пері? од правління цих імператорів склався бюрократичний
1 1 2
§ 1. Соціально історичні причини виникнення християнства
апарат, прокуратори в провінціях одержали судові по? вноваження, але основні питання вирішувалися військо? вою силою. У I ст. до н. е. у містах Греції, Італії, Малої Азії став зменшуватися авторитет античних божеств, ста? ра релігія вже не здатна була задовольнити духовні запи? ти народу. Велике поширення одержали чаклунство, ма? гія, віра в пророкування, античні боги стали поступати? ся східним божествам: єгипетським Осірісу, Ісіді й Серапісу, фрігійському Атісу, перському Мітрі тощо.
Релігійна криза особливо гостро проявилася в Пале? стині, де і виникло християнське віровчення. У 63 р. до н. е. Помпей, який захопив Сирію, скористався внутрі? шньою боротьбою в Іудеї і ввів туди війська. Іудея ввій? шла до складу Римської держави і була приєднана до провінції Сирії.
У цілому в Палестині відбувалися ті ж процеси, що й в інших областях держави: майнові, соціальні, етнічні і ре? лігійні протиріччя дестабілізували обстановку в країні. У палестинському суспільстві не було єдності: існували різні угруповання, що сперечалися з політичних питань і пи? тань віровчення. До суспільної верхівки належали саддукеї, які вимагали чіткого дотримання встановлень, записаних у Біблії; фарисеї — релігійна течія, представники якої вис? тупали за чистоту іудаїзму, проти контактів з чужоземцями. На відміну від саддукеїв, фарисеї займалися тлумаченням священних книг, визнавали воскресіння мертвих, загробне воздаяння. Наприкінці I ст. до н. е. — на початку I ст. н. е. склалася радикальна течія зелотів і сикаріїв, що виступали за непримиренну боротьбу з Римом і власною знаттю. Крім цих груп, у Палестині I ст. н. е. була велика кількість бро? дячих проповідників, що провіщали швидкий прихід ря? тівника — Месії (машіах), помазаника божого, який звіль? нить народ і стане царем іудейським.
Серед релігійних груп була секта єссеїв, про які роз? повідали ще античні історики Йосип Флавій, Філон Александрійський і Пліній Старший. Рукописи цієї гро?
1 1 3