3. Запобігання корупції на сучасному етапі державотворення в Україні

Питання ефективного запобігання та протидії корупції є одним із найважливіших проблем, які намагається вирішити сучасна Українська держава. На державному рівні для реалізації завдання по викоріненню корупції зроблено чимало: прийнято нове антикорупційне законодавство та низку нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції; здійснюються наукові дослідження з питань запобігання корупції та боротьби з нею; формується публіцистика антикорупційного характеру. Та незважаючи на весь пройдений шлях, питання корупції залишається основною проблемою українського суспільства. Оскільки державні органи влади мають репутацію найбільш корумпованих інституцій в будь якій державі, ми у своїй роботі приділили увагу шляхам і методам подолання корупції саме в цій сфері. Однозначної оцінки феномену корупції у соціумі немає, а шкода від самого злочину сприймається досить розмито. Впливаючи на суспільну мораль та руйнуючи систему ціннісних орієнтирів, вона перешкоджає цілісному формуванню ментальності нації. Більш того, давання хабаря, як приклад, сприймається громадянами ледь чи не як єдиний засіб досягнення своєї мет. Населення просто не бачить іншої можливості, як давати хабарі, позаяк в багатьох випадках людей ставлять в такі рамки і вимагають давати гроші, тим самим брати участь в корупційних схемах. Тому, в питанні боротьби з корупційними злочинами необхідно зважати на морально-ідеологічні аспекти подолання кризи. Так, науковець Молдован Е.С. пропонує прийняття та втілення в життя певної Концепції реалізації морально-ідеологічних антикорупційних заходів (далі – Концепція), яка може стати підґрунтям у формуванні морально-ідеологічного механізму боротьби з корупцією, визначила б інструментарій протидії корупції шляхом зміцнення морального стану українського суспільства в цілому та його окремих структур, визначила національну ідею та загальнодержавну ідеологію духовного відродження та культурного збагачення народу, самоусвідомлення та консолідації нації⁷.

Автор Концепції вбачає ефективну реалізацію її принципів через взаємодію владних інституцій, високий рівень усвідомлення службовцями відповідальності перед суспільством, цілеспрямованості інформаційних заходів на свідомість громадян, їх відповідності загальним принципам державної антикорупційної політики та заходам іншого характеру, спрямованим на запобігання та протидію корупції. Також, в статті визначено, що поточний та підсумковий двосторонній – державний та громадський – контроль є головним складником успіху реалізації та дії запропонованої Концепції. Завдяки напрацюванням науковців, які дали класифікацію заходів із запобігання та протидії корупції на державній службі у нас є можливість розглянути кожен вид і напрям боротьби з протиправними діяннями. (Див. Додаток1) Спираючись на дані Таблиці, можна вивести систему пріоритетів, яких слід дотримуватись в боротьбі з корупцією в Україні. Першочерговим має стати запозичення зарубіжного досвіду протидії та удосконалення вітчизняного законодавства до міжнародних норм. Також, законодавці мають посприяти механізму виведення основної маси грошових активів, задіяних у тіньовій економіці, у легальне користування, забезпечити контроль у сфері кадрової політики органів публічної влади.

Основними інструментами зведення корупції нанівець мають стати заходи превентивної антикорупційної системи, яка матиме в собі такі складові як спеціалізований орган з питань запобігання корупції та спеціальні антикорупційні інструменти. В Законі України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII передбачено створення спеціалізованого превентивного антикорупційного центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом – Національної агенції з питань запобігання корупції. Тим же законодавчим актом і було визначено основоположні повноваження органу.

• проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції;

• розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії;

• підготовка та подання в установленому законом порядку до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики;

• формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів з цих питань;

• організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції;

• здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

• координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм;

• здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

• дійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей;

• затвердження розподілу коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, відповідно до закону;

• забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

• затвердження відповідно до цього Закону правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

• координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

• погодження антикорупційних програм державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

• здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав, у зв’язку з таким інформуванням;

• організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування;

• надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

• інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

• залучення громадськості до формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики;

• координація виконання міжнародних зобов’язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями в межах своєї компетенції;

• обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

• інші повноваження, визначені законом.

При цьому Національна агенція наділятиметься правом одержувати від органів необхідну інформацію; вносити обов’язкові до виконання приписи (щодо усунення порушень виконання антикорупційного законодавства); звертатися до правоохоронних органів з обов’язковими для розгляду висновками щодо виявлених ознак правопорушень; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, визнання нікчемними правочинів, виданих (прийнятих, укладених) внаслідок порушення антикорупційного законодавства); мати доступ до баз даних органів.

Отже, зважаючи на викладений матеріал у розділі можна виділити такі механізми антикорупційних ініціатив в майбутньому як схвалення на вищому державному рівні Концепції реалізації морально-ідеологічних антикорупційних заходів, яка матиме на меті формування морально-ідеологічного механізму боротьби з корупцією; розвиток функції внутрішнього контролю в органах публічної адміністрації (фінансовий контроль та службові розслідування); поширення чинності Закону України «Про боротьбу з корупцією» на всіх посадовців, які працюють у державних установах і організаціях; посилення кримінального переслідування, підвищення відповідальності чиновників найвищих рангів.