3. Роль прокурора в апеляційному та касаційному провадженнях, а також в провадженні у Верховному Суді України. Провадження за нововиявленими обставинами.

На практиці нерідко трапляються випадки, коли судові рішення постановляються з порушенням матеріального або процесуального закону. Для виправлення судових помилок прокурор повинен використовувати надане законом право на подачу апеляційної та касаційної скарги, а також правом оскарження рішення суду у Верховному Суді Ураїни.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону. Оскільки провадження справ у апеляційній інстанції може виникнути тільки за наявності апеляційної скарги, а оскарження в касаційному порядку можливе тільки після апеляційного перегляду, подача прокурором апеляції має вирішальне значення, адже засуджений чи його захисник, інші суб’єкти апеляційного оскарження (ст. 393 КПК України) не завжди зацікавлені в оскарженні вироку або ухвали суду.

Без апеляції прокурора на безпідставне виправдання особи, м’якість призначеного покарання, безпідставне закриття провадження чи необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин апеляційна та касаційна інстанції не можуть переглянути незаконне судове рішення. У подібних випадках сторона захисту не зацікавлена у скасуванні судового рішення, а тому роль прокурора за таких умов виявляється особливо важливою. А є чимало кримінальних проваджень, у яких немає потерпілих, як, наприклад, злочини проти основ національної безпеки України (розділ І Особливої частини КК України), злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII), злочини проти довкілля (розділ VIII) та ін. На незаконність, необґрунтованість, невмотивованість чи несправедливість судових рішень у таких справах, крім прокурора, рідко хто реагує.

Статтями 393, 425 та 446 КПК України визначено коло осіб, які мають право подати апеляцію, касацію та скаргу до ВСУ, в тому числі – прокурор.

Слід зазначити, що право внесення апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у кримінальних справах надано службовим особам органів прокуратури, які брали участь у судовому розгляді як прокурори, а також прокурорам вищого рівня - Генеральному прокурору України та його заступникам, прокурорам обласного рівня та їх заступникам. Якщо у справі підтримували обвинувачення кілька прокурорів, право на апеляційне, касаційне та оскарження у ВСУ має кожен із них у межах того обвинувачення, яке підтримував.

При підготовці апеляції (касації) прокурор повинен зважати на те, що апеляційний суд перевіряє правильність рішення суду першої інстанції тільки щодо оскарженої частини рішення, і навпаки, не повинен перевіряти ті висновки суду, які не були оскаржені. При внесенні апеляції на вирок суду першої інстанції прокурору необхідно приділяти особливу увагу виконанню вимог ст. 420 КПК України щодо можливості скасування вироку і постановлення апеляційним судом свого вироку. Виконання вимог зазначеної норми сприяє економії часу і грошових ресурсів при розгляді кримінальних справ, адже в такому разі вони не направляються на новий судовий розгляд у повному обсязі.

Зважаючи на те, що апеляційний суд не має права постановити свій вирок, якщо в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника не ставилось питання про скасування вироку і постановлення нового вироку, то подання саме такої апеляції є досить важливим і відповідальним завданням прокурора.

Прокурор також може ставити в апеляції питання про скасування ухвали місцевого суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановлення апеляційним судом своєї ухвали.

Прокурор в апеляційній (касаційній) скарзі повинен посилатись тільки на ті докази, які підтверджують апеляційні вимоги, виділяти головне і уникати зайвої інформації. Не можна посилатися на ті докази (обставини), що не були предметом судового розгляду.

Якщо прокурор дійде висновку про необхідність скасування вироку й постановлення апеляційним судом свого вироку стосовно одного засудженого, а щодо інших засуджених - про необхідність зміни вироку, - все це викладається в одній апеляційній скарзі. Задовольняючи таку апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд скасовує повністю чи частково вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок, а щодо зміни вироку стосовно інших засуджених - ухвалу.

Необхідно мати на увазі, що рішення місцевих судів, які постановлені під час судового розгляду (наприклад: ухвали про відмову в задоволенні клопотань, заяв), не підлягають самостійній перевірці апеляційним судом. Такі судові рішення оскаржуються і перевіряються апеляційною інстанцією тільки з кінцевим рішенням у справі (вироком, ухвалою).

Діяльність прокурора на стадії апеляційного провадження регламентована наказом Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні». Відповідно до зазначеного наказу прокурор зобов’язаний протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, ознайомитись із ними та матеріалами судового розгляду, апеляціями та скаргами інших учасників процесу, подавати письмові заперечення на них, своєчасно вносити документи прокурорського реагування на кожне незаконне, необґрунтоване або невмотивоване судове рішення. Узагальнюючи діяльність прокурора в апеляційному, касаційному та провадженні у ВСУ, необхідно зазначити, що вона здійснюється для того, щоб:

- виносились у кожній кримінальній справі законні, обґрунтовані, вмотивовані вироки, ухвали суду;

- не допустити виконання незаконного, необгрунтованого судового рішення, своєчасно виправити допущені помилки й порушення закону;

- забезпечити реалізацію конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства.

З метою недопущення втрати можливості оскарження вироків та ухвал суду п. 23 галузевого наказу зобов’язує державних обвинувачів не пізніше наступного дня після прийняття судового рішення надавати керівнику прокуратури довідку про результати судового розгляду для узгодження питання щодо необхідності оскарження судового рішення.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв’язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. На даній стадії кримінального провадження повноваження прокурора визначаються главою 34 де у ст. 460 зазначається право на подання заяви учасниками судового провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

4. Дії прокурора під час виконання судових рішень

Для виконання завдань при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів адміністраціями органів і установ, які виконують покарання і застосовують призначені судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць тримання затриманих і осіб, взятих під варту, прокурори для попередження, виявлення і усунення порушень закону наділені відповідними повноваженнями. З цією метою прокурори можуть використовувати не тільки відповідні спеціальні повноваження, надані їм при здійсненні нагляду за виконанням законів у цій галузі (ст. 44 Закону “Про прокуратуру”), але й з урахуванням специфіки предмета нагляду також повноваження, які передбачені іншими галузями прокурорського нагляду, зокрема, ст. 20 Закону “Про прокуратуру”, ст. 227 КПК. Повноваження прокурорів у цій сфері діяльності за своїм характером покликані забезпечити виконання поставлених перед органами прокуратури завдань.

На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;

2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;

3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;

4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;

6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Зазначені повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер. Закон України “Про прокуратуру” визначає, що постанови і вказівки прокурора щодо додержання законності і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону). Такі ж вимоги визначені у ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК).

Отже, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, використовує повноваження владно-розпорядчого характеру, що забезпечує їх невідкладне виконання і гарантує захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб. Прокурори мають організувати нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян методами, визначеними наказами Генерального прокурора.

Висновки

1. Прокурор є одним з учасників, що належить до сторони кримінального провадження, який виконує функцію нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

2. Процесуальне керівництво - це специфічний вид правового керівництва кримінальної процесуальної спрямованості, який полягає в упорядкуванні процесу досудового розслідування з використанням кримінальних процесуальних повноважень владно-розпорядчого характеру, закріплених у ст. 36 КПК.

3. Кримінальна процесуальна функція обвинувачення починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і завершуєтья складанням обвинувального акта. Цю функцію виконує прокурор, якого керівником прокуратури призначено здійснювати нагляд у формі процесуального керівництва у конкретному кримінальному провадженні.

4. Державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України).

5. Прокурор є незмінним протягом усього провадження у справі, що надає йому можливість належним чином підготуватися й успішно підтримувати обвинувачення в суді, а під час судових дебатів переконати суд в об’єктивності своєї обвинувальної позиції. Разом з тим слід мати на увазі, що коли у результаті своєї обвинувальної діяльності прокурор дійде переконання про відсутність події кримінального правопорушення або встановить у діянні обвинуваченого відсутність складу кримінального правопорушення, за яким той притягається до кримінальної відповідальності, він зобов’язаний відмовитись від обвинувачення і припинити свою процесуальну діяльність як державного обвинувача.

6. Право внесення апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у кримінальних справах надано службовим особам органів прокуратури, які брали участь у судовому розгляді як прокурори, а також прокурорам вищого рівня - Генеральному прокурору України та його заступникам, прокурорам обласного рівня та їх заступникам. Якщо у справі підтримували обвинувачення кілька прокурорів, право на апеляційне, касаційне та оскарження у ВСУ має кожен із них у межах того обвинувачення, яке підтримував.

Список використаної літератури

1. В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін.; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. - X.: Право, 2013. - 824 с.

2. Ляш, А. О. Процесуальний статус прокурора на досудовому кримінальному провадженні [Текст] / А. О. Ляш // Адвокат. - 2014. - N 4. - С. 24-27 : портр. - Бібліогр. : с. 27.

3. Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України [Текст] : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 20 квіт. 2012 р.) / Луганський держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка ; редкол. М. Й. Курочка [та ін.] . - Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. - 576 с. -

4. Спусканюк, Ю. Повноваження прокурора в стадії досудового розслідування у зв'язку з реформуванням кримінально-процесуального законодавства України [Текст] / Юрій Спусканюк // Вісник прокуратури. - 2012. - N 7. - С. 89-92

5. Марчук, Н. В. Повноваження прокурора в досудовому кримінальному провадженні [Текст] / Н. В. Марчук // Юридична осінь 2012 року : зб. тез доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (13 листоп. 2012 р.) / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого". - Х. : Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого", 2012. - С. 170-172

6. Юрчишин В. Обвинувальна діяльність прокуро¬ра у кримінальному судочинстві за новим КПК Укра¬їни / В. Юрчишин // Вісник прокуратури. - 2012. - № 6. - С. 89-97.

7. Сапін, О. Апеляційне та касаційне провадження у кримінальних справах у контексті міжнародних стандартів [Текст] / О. Сапін // Вісник прокуратури. - 2012. - N 2. - С. 74-79. - Бібліогр. : с. 79

8. Каркач П. Деякі питання суті державного об¬винувачення за новим кримінальним процесуальним кодексом України / П. Каркач, Я. Ковальова // Вісник прокуратури. - 2012. - № 11. - С. 26-32.

9. Тищенко С. Суб’єкти взаємодії сторони об¬винувачення / С. Тищенко // Вісник прокуратури. - 2013. - № 1. - С. 49-54.

10. Лець Н. Роль процесуального керівника у виконанні завдань кримінального судочинства // Вісник прокуратури. - 2013. — Х 11. — С. 82-86.

11. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

12. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

13. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. // Голос України. - 2012. - № 90-91.

14. Наказ Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

22