- •Тема «Предмет і завдання етики» охоплює специфіку й основний зміст етики, розкриває зміст основних термінів та понять цієї науки.
- •§ 1. Етика як філософська наука про мораль
- •§ 2. Взаємозв'язок етики з іншими науками, що вивчають мораль
- •§ 3. Основні завдання етики у сучасних умовах
- •Розділ II. Головні етапи історичного розвитку етичної думки
- •§ 1. Етичні ідеї Стародавнього світу
- •§ 2. Етична думка Середньовіччя та Відродження
- •§ 3. Етичні вчення Нового часу
- •§ 4. Західна етична думка XX століття
- •§ 5. Історія етичної думки в Україні
- •Розділ III. Походження та історичні типи моралі
- •§ 1. Передумови виникнення моралі
- •§ 2. Особливості моралі традиційного суспільства
- •2.1. Звичаї родоплемінного суспільства
- •2.2. Система моралі Давнього Сходу
- •2.3. Мораль і звичаї античності
- •§ 3. Основні тенденції розвитку моралі у сучасній цивілізації
- •Розділ IV. Сутність, специфіка та функції моралі
- •§ 1. Природа і сутність моралі
- •§ 2. Специфіка моралі
- •§ 3. Головні соціальні функції моралі
- •§ 4. Структура моралі
- •Розділ V. Моральна свідомість
- •§ 1. Структура моральної свідомості
- •§ 2. Добро і зло як провідні поняття моральної свідомості й категорії етики
- •§ 3. Справедливість, обов'язок і відповідальність
- •§ 4. Сенс життя і щастя
- •§ 5. Совість, гідність і честь
- •Розділ VI. Моральний вибір та відповідальність особистості
- •§ 1. Цінності та ціннісні орієнтації у системі людської діяльності
- •§ 2. Проблема морального вибору і свободи особистості
- •§ 3. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи його розв'язання
- •§ 4. Моральна відповідальність: сутність і специфіка
- •Розділ VII. Мораль та інші форми суспільного життя
- •§ 1. Мораль та економіка
- •§ 2. Мораль і політика
- •§ 3. Мораль і релігія
- •§ 4. Мораль і мистецтво
- •§ 5. Співвідношення права й моралі
- •Розділ VIII. Моральні аспекти глобальних проблем сучасної цивілізації
- •§ 1. Етичний сенс екологічних проблем
- •§ 2. Турбота про здоров'я й виживання — моральний імператив сучасності
- •§ 3. Проблема голоду в світлі загальнолюдських моральних цінностей
- •§ 4. Моральні основи взаємодії культур
- •§ 5. Проблеми війни та миру крізь призму моралі
- •Розділ IX. Моральна культура особистості та її формування
- •§ 1. Поняття моральної культури
- •§ 2. Зміст і структура моральної культури особистості
- •§ 3. Моральна культура посадової особи (керівника)
- •§ 4. Формування особистості та її культури
- •Розділ X. Моральна культура спілкування та етикет
- •§ 1. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс
- •§ 2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування
- •§ 3. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви
- •§ 4. Етикет як морально-естетична культура спілкування
- •Розділ XI. Моральна цінність товариськості, дружби, любові та шлюбно-сімейних стосунків
- •§ 1. Товариськість
- •§ 2. Дружба
- •§ 3. Любов
- •§ 4. Моральні основи шлюбно-сімейних стосунків
- •Розділ XII. Професійна етика та етика юриста
- •§ 1. Умови виникнення й призначення професійної етики
- •§ 2. Види професійної етики та їх гуманістична спрямованість
- •§ 3. Особливості професійної етики юристів
- •Список літератури
§ 3. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви
Моральна культура спілкування є різновидом людської діяльності, коли соціально-моральна активність спрямована на вирішення комунікативних протиріч таким чином, щоб перемога все-таки залишалася за принципами гуманізму й соціальної справедливості.
Саме специфічні людські способи поведінки, які забезпечують гармонійний перебіг процесу спілкування між людьми, і називаються культурою спілкування.
Моральна культура спілкування невід'ємна від моральної культури особи, випливає з неї і являє собою ступінь засвоєння морального досвіду попередніх поколінь у вигляді знань, умінь, навичок, почуттів, установок.
Моральна культура особи включає: культуру моральної свідомості, культуру моральних почуттів і культуру моральної поведінки. Ці складові характеризують рівень засвоєння і реалізації моральності кожної конкретної соціальної особи.
Спілкування є мірилом (дзеркалом) моральної культури людини. Моральна культура спілкування, зокрема, включає: знання культурних моделей поведінки (загальних зразків, етикетних правил, стратегій) і уміння їх адекватно використовувати в кожній конкретній ситуації спілкування.
Будь-який людський контакт виникає за умов певного культурного середовища, учасники спілкування займають ті чи інші соціальні позиції. Моделі поведінки, які визначаються загальнокультурними установками і соціальною роллю, утворюють соціокультурну матрицю спілкування. Ця матриця і дає нам готові форми поведінки. Коли учасники спілкування вступають у формалізований контакт у звичайній, часто повторюваній ситуації, їм не доводиться винаходити способи поведінки; вони мають можливість використовувати готові правила етикету і стратегії спілкування, адаптуючи їх для даного випадку (наприклад, використовуючи готові форми привітань, запропонованих культурною традицією, найбільш доречні у даний момент, конкретизуючи звертання називанням імені того, до кого звертаються).
Якщо ж ситуація і правила поведінки учасників не визначені одночасно традицією і правилами соціальної гри, пристосування доводиться виробляти самостійно. Ці пристосування неминуче будуть включати в себе і етикетні моделі, і відпрацьовані стратегії, але як поодинокі моменти цього нового, не стандартизованого пристосування. Можна сказати, що, пристосовуючись, людина виробляє стратегію, придатну для даної конкретної ситуації спілкування. Моральна культура спілкування особи в тому й виявляється, що на основі знань загальних культурних моделей поведінки особистість може виробляти нові зразки поведінки, застосовувані до нестандартної конкретної ситуації, адаптуючи вже відоме й усталене (тривале) до нового, нетипового.
Вироблення і втілення стратегій спілкування передбачає врахування психологічних закономірностей спілкування і цілий ряд умінь. Тут ми лише перерахуємо найважливіші з них: уміння координувати свою поведінку з поведінкою партнера на рівні психофізичної взаємодії (враховується сила голосу, швидкість реакцій тощо), інтелектуальних операцій (врахування кмітливості співбесідника, його тезаурус тощо), уміння давати зворотній зв'язок, не викликаючи захисних реакцій, забезпечувати психологічну підтримку, здійснювати самопрезентацпо. Всі ці вміння входять до структури комунікативних здібностей.
Отже, моральна культура спілкування особи являє собою, з одного боку, знання і володіння культурними інструментами спілкування і моральними нормами поведінки, які вироблені в ході суспільно-історичної практики і прийняті в тій соціокультурній групі, до якої належить людина. З другого боку, це розвинені комунікативні здібності людини, вміння створювати гармонійне спілкування.