Тема 3. Цивільні процесуальні правовідносини

(колоквіум)

1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин.

2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

3. Елементи цивільних процесуальних правовідносин.

Список літератури

В.В. Комаров., П.І. Радченко. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти. – К.: Навч. метод. каб. вищ. освіти, 1991.

Проблемы науки гражданского процессуального права /Под ред. В.В.Комарова – Х.: Право, 2002.

Тема 4. Склад суду, відводи

(для самостійного вивчення)

1.Правосуб’єктність органів судової влади.

2.Система судів цивільної юрисдикції.

3.Склад суду.

4.Відвід судді.

Тема 5. Цивільна юрисдикція

Завдання

1. У жовтні 2004 р. внаслідок ДТП, що сталася через випадковий розрив одного з коліс автобуса, були спричинені тілесні ушкодження одній з його пасажирок Самойленко. Постановою від 23.05.2005 р. орган дізнання відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом вказаного ДТП за відсутності складу злочину в діях осіб, що експлуатували автобус.

Потерпіла пасажирка Самойленко звернулася до власника автобуса Хохлова з вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної їй джерелом підвищеної небезпеки під час ДТП. Хохлов, у свою чергу, на підставі належним чином оформленого страхового полісу звернувся з відповідною претензію до ЗАТ “Міська страхова компанія” про виплату відповідної страхової суми потерпілій пасажирці Самойленко. Але ЗАТ “Міська страхова компанія” відмовилося виплатити страхову суму, посилаючись на те, що “...в п.1 Поліса... визначено, що Страхувальник забезпечує відшкодування шкоди, спричиненої потерпілим – третім особам внаслідок ДТП, яке сталося в період дії цього полісу, і винним був визнаний володілець (водій) транспортного засобу”, тобто у зв’язку з тим, що водія автобуса не визнано винним в одержанні Самойленко тілесних ушкоджень.

Вважаючи відмову у виплаті страхової суми необґрунтованою, Хохлов звернувся до місцевого суду з позовом до ЗАТ “Міська страхова компанія” про тлумачення змісту правочину, оскільки, як він вважає, вказане ДТП підпадає під поняття страхового випадку згідно з положеннями про умови виплати страхової суми, вказаних у полісі.

Ухвалою від 26.09.2005 р. суддя відмовив у відкритті провадження у справі на тій підставі, що такі вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Чи правильні дії судді? Визначте коло справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Якими спільними критеріями вони характеризуються? Чи є у даному випадку спір про право?

2. Борисенко звернувся до Васильківського районного суду Київської обл. з позовом до Петренка про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки площею 0,04 га, обгородив її і відмовляється звільнити. Цими неправомірними діями завдає йому моральної шкоди.

У ході судового розгляду Борисенко підтримав свої позовні вимоги, зазначивши, що звертався за вирішенням спору щодо меж земельної ділянки до Петрівської сільської ради Васильківського р-ну, однак Петренко із рішенням сільської ради був незгодний і не виконав його.

Ухвалою Васильківського районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в судах, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органами місцевого самоврядування.

Дайте оцінку діям суду. Які органи уповноважені законом вирішувати земельні спори? Чи поширюється юрисдикція суду на всі земельні спори?

3. Смирнов звернувся до Лисичанського міського суду Луганської обл.з позовною заявою до Лисичанського міського відділу УМВС України в Луганській обл.про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він займається підприємницькою діяльністю в галузі пасажирських перевезень на автобусі, який знаходиться у його власності. Приблизно о 13 год 45 хв 1 березня 2006 р. у м. Лисичанську трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю водія, який здійснював перевезення пасажирів, і водія Лисичанського МВ УМВС на службовому автомобілі останнього. В діях водія МВ УМВС вбачаються порушення Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автобусу, який йому належав, спричинені пошкодження, йому особисто моральна шкода.

Ухвалою Лисичанського міського суду Смирному відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що позивач є приватним підприємцем, його позовними вимогами є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої йому під час та у зв’язку із здійсненням ним підприємницької діяльності, відповідачем є юридична особа. У мотивувальній частині ухвали також було зазначено, що відповідно до ст. 1 ГПК України суб’єкти підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, і оскільки господарські відносини регулюються Господарським кодексом України, то ця справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Чи правильні дії суду? За якими критеріями здійснюється розмежування юрисдикції загальних і господарських судів?

4. У березні 2006 р. Мірошниченко звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 29.05.2005 р. Путивльський районний суд Сумської обл. виніс постанову про порушення кримінальної справи проти неї, а 31.01.2006 р. Апеляційний суд Сумської обл.скасував зазначену постанову районного суду й провадження у справі закрив. Позивачка просила суд стягнути на її користь 7 тис. 464 грн як компенсацію за завдану моральну шкоду.

Суддя Путивльського районного суду ухвалою від 10.04.2006 р. відмовив Мірошниченко у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив із того, що згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

Чи правильні дії судді? Як має діяти суддя у даному випадку?

5. У вересні 2005 р. Науменко звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ “Вторметекспорт”, ЗАТ “Транс-порт” про визнання недійсним договору експедиції на підставі ст. 50 ЦК УРСР 1963 р. (недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям). У судовому засіданні позивач пояснив, що 15.11.2002 р. між відповідачами було укладено договір експедиції згідно з умовами якого ЗАТ “Транс-порт” як експедитор зобов’язалось видавати ТОВ “Вторметекспорт” як клієнту квитанції експедитора на вантаж, а клієнт – сплачувати винагороду у розмірі 7000 доларів США за будь-яку тонну вантажу. Договором також було передбачено загальний обсяг вантажу – 520 т, а загальна ціна договору склала 3 640 000 доларів США. Позивач зазначив, що економічна вигода для ТОВ “Вторметекспорт” не відповідає затратам, а тому суперечить цілям діяльності цього товариства і порушує його, позивача, права як учасника ТОВ “Вторметекспорт”. З часом позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати зазначений договір недійсним на підставі ст. 58 ЦК УРСР як мниму угоду.

Заслухавши пояснення сторін, суддя Приморського районного суду м. Одеси прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України у зв’язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановив відповідну ухвалу від 27.11.2005 р. У мотивувальній частині ухвали було зазначено наступне: “З матеріалів справи вбачається, що договір експедиції, який просив визнати недійсним позивач, укладено між двома юридичними особами: ЗАТ “Транс-порт” і ТОВ “Вторметекспорт”, а позивач не належить до тих суб’єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладення договору. Науменко фактично пред’явлені вимоги в інтересах юридичної особи – ТОВ “Вторметекспорт”, яке було учас-ником спірних правовідносин, однак такий позов не заявляло. ТОВ є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку договір, про який йшлося у позовній заяві. Посилання позивача на те, що приводом для звернення до суду стало порушення його прав як учасника ТОВ “Вторметекспорт”, спростовується встановленими судом обставинами й не відповідає змісту його вимог і чинному цивільному процесуальному законодавству. З огляду на викладене та відповідно до ст. 15 ЦПК України і ст. 12 ГПК України, справа належить до юрисдикції не загальних, а господарських судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, визначених п. 1 ст. 205 ЦПК України”.

Дайте оцінку діям судді.