
- •Правила ведення робочої карти
- •Розділ і призначення робочої карти і вимоги, що ставляться до неї
- •Розділ іі підготовка карти до роботи
- •А – карта підігнута по ширині планшета; б – карта складена гармошкою; в - карта складена для роботи на столі
- •Розділ ііі основні правила ведення робочої карти
- •3.1.Обладнання для роботи
- •3.2. Загальні положення
- •Від напрямків від напрямків дій
- •3.3. Умовні знаки і скорочені позначення
- •Знаків на карті
- •Залежності від фронту оборони і напрямку наступу:
- •А – при наступі в західному напрямку і на марші;
- •Б – при наступі в південному напрямку і при обороні
- •Фронтом на північ
- •3.4. Написи на картах
- •Абвгдеєзіклмнопрстуфхцчшщъиь,юя
- •Абвгдеєжзіклмнопрстуфхцчшщъиьюя
- •3.5. Нанесення обстановки на карту
- •Розташування військ
- •При нанесенні розмежувальних ліній
- •При виході з бою і відході
- •Що не входять у смугу дій
- •Вилучення документів вбитих
- •Що знаходяться за межами карти
- •А - поодинокій ядерний удар; б, в - групові ядерні удари; г - планований ядерний удар; д - зони радіоактивного зараження
- •Нанесеного по противнику в 11.00 5.8
- •Районів розташування і похідної колони протитанкового резерву
- •А – на вогневому рубежі; б – в районі очікування, в – в обороні
- •Його наміри і задач підрозділів
- •Району для наступу: а – прорив здійснюється з ходу на всьому фронті наступу; б – ділянка прориву співпадає з лівою розмежувальною лінією
- •А – нанесення контурів опорних пунктів та позицій; б – нанесення траншей і відсічних позицій
- •Основних зусиль в обороні
- •Рубежу розгортання в ротні колони, побудови похідного порядку при висуванні постів регулювання, комендантських постів
- •Проходження підрозділами: а – пункту регулювання; б – вихідного пункту
- •Виконання завдань: а – заняття рубежу для відбиття контратаки; б – заняття рубежу для забезпечення розгортання головних сил
- •Рп – район посадки особового складу на переправні засоби;
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Додатки
- •Умовні позначення, що застосовуються в бойових документах
- •Марш, розвідка і охорона
- •Розташування і дії підрозділів
- •Зброя масового ураження і захист від неї
- •Стрілецька зброя і артилерія
- •Броньована техніка, автомобілі і вертольоти
- •Інженерні засоби і споруди
- •Підрозділи технічного забезпечення і тилу та їх об'єкти
- •Скорочення, що застосовуються в бойових документах
- •Підрозділи технічного забезпечення і тилу
- •Термінологія загального призначення
- •Умовні позначення, що застосовуються в бойових документах при виконанні миротворчих операцій у складі багатонаціональних коаліційних сил
- •Оперативне підпорядкування та бойове призначення
- •Польові позиції підрозділів, фортифікаційні споруди та озброєння
- •79012, М. Львів, вул. Гвардійська,32
Розділ ііі основні правила ведення робочої карти
3.1.Обладнання для роботи
Умови роботи офіцерів по веденню робочої карти в бойовій обстановці характеризуються обмеженим часом і мінімальними зручностями (стоячи в полі, сидячи в машині, бронетранспортері чи в танку). Це примушує кожного офіцера завчасно потурбуватися про створення елементарних зручностей для роботи на карті в таких умовах.
При нанесенні обстановки як підкладку під карту доцільно використовувати планшет, який не коробиться, легкий і зручний для роботи в польових умовах. Робоча карта ведеться, як правило, кольоровими олівцями.
Якість нанесеної обстановки багато в чому залежить від умілого підбору кольорових олівців і їх якості. Вони вибираються відповідно до стану погоди, вогкості повітря і його температури. При сухій, жаркій погоді краще застосовувати тверді олівці, при вологому повітрі олівці повинні бути більш м'якими.
Олівці для роботи повинні бути добре заточені. Заточуються вони полого, конусоподібно, приблизно на 2см від кінця, віддаленого на більшу відстань від нанесених на олівці написів (маркування). Довжина вільного від дерева графіту після заточення олівця повинна бути не більшою за 0,5 см. Потрібно уникати довгого заточення олівця так само, як і понадміру короткого. Нормальним заточенням олівця забезпечується проведення тонких ліній і більш тривале користування ним (рис.3.1).
Для роботи треба мати мінімум по два олівці основних кольорів (червоного, чорного і синього), щоб не втрачати часу на заточення їх при нанесенні обстановки. Найчастіше вживані олівці можуть бути заточені з обох сторін.
Невірно Вірно
Неправильно Правильно
Рис.3.1. Заточення олівців
Для нанесення обстановки на карту треба мати також звичайну і офіцерську лінійки, циркуль-вимірник, олівцеву гумку, перочинний ніж.
У наш час при нанесенні обстановки на карту є можливість використовувати фломастери і кулькові ручки - цим досягається велика наочність і дещо прискорюється процес нанесення обстановки на карту.
Однак при веденні робочої карти використовувати фломастери і кулькові ручки не рекомендується. Кольорова паста при роботі на карті в польових умовах, особливо в погану погоду, розчиняється, і карта стає не придатною для роботи. Виключається в цьому випадку і використання гумки для виправлення чи уточнення нанесених на карту даних.
Тому застосовувати фломастери і кулькові ручки можна тільки при оформленні звітних карт чи схем, а також при розробці ілюстраційних матеріалів.
3.2. Загальні положення
Робочі карти ведуться всіма офіцерами особисто. При цьому кожний офіцер наносить на карту тільки ті дані обстановки, які йому необхідні для роботи по посаді. Таким чином, робоча карта призначається передусім для особистого користування нею тими посадовими особами, яким вона належить. Однак це не дає права офіцеру вести її тільки для себе і тільки одному йому відомими умовними знаками і правилами, точніше, не дотримуючись ніяких правил.
Кожний офіцер повинен вести свою робочу карту так, щоби в тій обстановці, що відображається на ній, міг вільно розібратися будь-який інший офіцер: будь він старший командир (начальник), сусід чи підлеглий. Крім того, робочі карти деяких офіцерів мають велике значення при вивченні досвіду бойових дій.
Потрібно також враховувати, що в сучасних умовах може виникнути необхідність передавати обстановку старшому командиру (начальнику) безпосередньо з робочої карти за допомогою фототелеграфу, а також знімати з неї копії за допомогою використання розмножувальних апаратів.
Із сказаного виходить, що при веденні робочої карти дані обстановки необхідно наносити акуратно, тонкими лініями і встановленими умовними знаками, причому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною військових одиниць, що наносяться, добре читатися і не забивати топографічну основу карти.
Обстановка на робочу карту може наноситися як одиночними, так і груповими умовними знаками одного кольору (синього) для противника і комбінацією умовних знаків різних кольорів для своїх військ.
Положення, завдання і дії своїх механізованих, танкових, повітряно-десантних і авіаційних підрозділів і їх тили позначаються на карті відповідними знаками червоним кольором.
Положення, завдання і дії своїх артилерійських, зенітних, а також інженерних, хімічних, радіотехнічних підрозділів, підрозділів зв'язку і їх тили позначаються відповідними знаками чорним кольором.
Війська противника, їх положення, дії, пункти управління, позиції вогневих засобів, оборонні споруди, загородження і всі інші дані наносяться на карту синім кольором.
Нумерація і найменування підрозділів і пояснювальні написи, що відносяться до своїх військ, позначаються чорним кольором, а ті, що відносяться до противника, синім.
Умовні знаки, які вказують війська, вогневі засоби і бойову техніку (як свої, так і противника), наносяться на карту відповідно до дійсного положення їх на місцевості, розташовуються у напрямі дій або ведення вогню. Це можна прослідкувати на прикладі нанесення на карту положень підрозділів, протитанкової гармати і танка в окопі при занятті оборони фронтом на північ, міномета і батареї при наступі в західному напрямі (рис.3.2).
Рис. 3.2. Нанесення на карту вогневих засобів у залежності