Вилучення документів вбитих
Місце знака запитання визначається тим, що вимагає перевірки. Наприклад, відносно командно-спостережного пункту противника це може бути або його місце розташування, або приналежність (на рисунку вимагається перевірка приналежності командно-спостережного пункту). У деяких випадках є необхідність показати рух або розташування противника, колони (райони) якого на даний час знаходяться за межами рамки робочої карти на певній відстані. Це можна зробити одним із способів (рис.3.45).
Рис. 3.45. Нанесення на карту військ противника,
Що знаходяться за межами карти
Зовнішнє коло нанесених ядерних ударів противника наноситься в масштабі по комбінованому ураженню особового складу в залежності від вигляду й положення об’єкта (рис.3.46а). Написи біля знаків пишуться й розташовуються праворуч від умовного знака, а також показані варіанти написів при групових ядерних ударах різної потужності (рис.3.46б,в).
Планований ядерний удар з вказівкою потужності заряду в кілотоннах, вигляду вибуху і часу вибуху наноситься пунктиром (рис.3.46г).
Зони радіоактивного зараження при нанесенні противником ядерних ударів наносяться на карту в масштабі (рис.3.4д). Буква А вказує, що в цій зоні ураження за час повного розпаду радіоактивних речовин помірне; буквою Б показана зона сильного зараження; В - зона небезпечного зараження; Г - зона особливо небезпечного зараження.
Рис. 3.46. Нанесення на карту поодиноких і групових ядерних ударів противника і зон радіоактивного зараження:
А - поодинокій ядерний удар; б, в - групові ядерні удари; г - планований ядерний удар; д - зони радіоактивного зараження
Крім зон радіоактивного зараження, на робочій карті за даними радіаційної й хімічної розвідки можуть наноситися цифрові показники про рівні радіації на кордонах зон або поблизу зовнішнього кордону.
Рис. 3.47. Нанесення на карту метеорологічних даних про швидкість і напрямок середнього вітру на 5.00 6.9 (5 - висота в км; 40 - швидкість вітру в км/год, 340о - напрям вітру)
Зони радіоактивного зараження можуть бути нанесені на робочу карту тільки тоді, коли командири підрозділів будуть мати метеорологічні дані про швидкість і напрямок середнього вітру по висотах з вказівкою часу, для якої він визначений (рис.3.47). Нанесення зон можливого зараження (рис.3.46) починається з позначення на карті центру (епіцентру) вибуху. Потім навколо нього за допомогою командирської лінійки, циркуля або комплекту пристосування для нанесення радіаційної обстановки проводять коло радіусом, відповідним потужності вибуху. Після цього від центру (епіцентру) вибуху у напрямку середнього вітру проводиться вісь зони можливого зараження, а до кола вибуху під кутом 20° до осі проводяться дотичні, які є бічними кордонами зон можливого зараження. Далекі кордони зон зараження позначаються у вигляді сегмента, радіус якого рівний довжині тієї чи іншої зони, відповідній потужності вибуху і швидкостям середнього вітру.
Для того, щоб забезпечити безпеку підрозділів від ядерних ударів, що наносяться по противнику, командири отримують дані або розраховують самостійно межу безпечного віддалення, яка наноситься на робочу карту у вигляді ламаної пунктирної дугоподібної лінії червоного кольору з виступами у бік ядерного вибуху (рис.3.48).
Рис.3.48. Рубіж безпечного віддалення від ядерного удару,