При нанесенні розмежувальних ліній

Рис.3.33. Нанесення на карту дужок і розмежувальних ліній

Як видно (рис.3.32), заштрихована смуга місцевості через неправильне нанесення дужки у відм. 237,5 «прихоплена» у сусіда або навпаки, «віддана» йому.

Приклади недотримання розмірів пунктирних ліній і неправильного розташування дужок біля місцевих предметів, які часто зустрічаються, наведені (рис.3.33). Для швидкого і правильного нанесення дужок біля місцевих предметів можна використати наступний прийом: офіцерська лінійка з відповідним діаметром розташовується біля місцевого предмета так, щоб центр кола знаходився в тій точці, по якій повинна пройти межа (в населених пунктах це - найбільш виступаюча в цей бік околиця). Потім проводиться дужка. Щоб вона дорівнювала половині кола, на колах по центру треба зробити діаметрально протилежні мітки (через 180°).

При позначенні розмежувальних ліній в наступі, в обороні пункти перелічувати з тилу до фронту, а при виході з бою і відході - від фронту у бік відходу. Спочатку вказується розмежувальна лінія праворуч, потім - ліворуч. Дуже часто допускаються помилки при позначенні розмежувальних ліній по глибині. Необхідно засвоїти, що в наступі розмежувальні лінії вказуються на всю глибину бойового завдання підрозділу, а в обороні - на дальність дійсного вогню підтримуючих і штатних вогневих засобів підрозділу; при виході з бою і відході до кінцевого рубежу відходу (рис.3.34).

Рис.3.34. Нанесення на карту розмежувальних ліній підрозділів

При виході з бою і відході

При нанесенні обстановки на карту необхідно пам'ятати ще про одну особливість в проведенні розмежувальних ліній: часто буває, що частина місцевих предметів, по яких вони наносяться, не входить у смугу дій. В усній постановці завдань перед такими пунктами вказується «виключно», а в письмових бойових документах скорочено пишеться (див).

Для одноманітності в розумінні, а отже, і у відображенні цього положення на карті прийнято вважати, що для підрозділу, якому ставиться завдання, або для підрозділу, командир якого оголошує бойовий наказ, пункти місцевості, що оголошуються без обмовки, входять у смугу дій, а з обмовкою «виключно» не входять. Наприклад, при постановці завдання 1мб ліва розмежувальна лінія для нього може бути вказана так: Ольгино, відм. 32,7, Мірово (рис.3.35). У даному прикладі відм. 32,7 не входить у смугу дій 1 мб.

Рис.3.35. Нанесення на карту пунктів місцевості,

Що не входять у смугу дій

При нанесенні на карту вогневих засобів противника, відмінних від подібних засобів нашої армії за своїми тактико-технічними даними, знак їх умовно прирівнюється до подібного вогневого засобу нашої армії з обмовкою біля знака або в таблиці умовних позначень, або ж для його позначення використовується новий знак також з відповідною обмовкою.

Бойова обстановка може бути настільки різноманітною, що часто командир застосовує умовні знаки, не передбачені статутами й настановами. Особливо це відноситься до відображення на карті характеру дій або стану підрозділів. У цьому випадку потрібно на вільному місці карти пояснити його значення (рис.3.36).

Рис.3.36. Позначення на карті деяких вогневих засобів противника

Умовні позначення - ядерний фугас (у чисельнику потужність в квт і глибина установки в м, у знаменнику – час виявлення)

Пускова установка тактичних ракет на стартовій позиції незалежно від направлення дій має постійне позначення.

Рис. 3.37. Вказівки по карті району і рубежу, що займає противник

При постановці завдання або прийнятті рішення на знищення противника в певному районі послідовність переліку пунктів повинна відповідати порядку вказівок на їх застосування по району оборони або розташування противника (рис.3.38).

Рис. 3.38. Порядок вказівок по карті районів ураження противника

На рисунку, де показана неправильна вказівка точок по знищенню противника в районі оборони, видно, що у противника при такому способі визначення району велика частина району оборони (на малюнку вона заштрихована) не придушується.

Якщо положення військ противника наноситься не до одного часу, то поруч з умовними знаками показуємо чорним кольором джерела й час отримання відомостей про противника.

Час, до якого відносяться відомості про противника, підписується під позначенням джерела відомості й розташовується з умовним знаком. Якщо відомості про противника неточні, то вказується приблизний його склад або кількість сил й засобів: до тб, до адн, біля 50 машин (рис.3.39а).

Для двох чи трьох й більш умовних знаків при близькому розташуванні один від одного може бути зроблений один напис (рис.3.39 б).

Рис. 3.39. Позначення джерел часу отримання даних про противника

У тому випадку, коли час, що відноситься до захоплення полонених, документів або інших джерел даних про противника, співпадає з часом, на який дається обстановка, або близько до нього (якщо ця різниця не впливає значною мірою на прийняття рішення), то він біля відповідних знаків може зовсім не вказуватись. У порядку виключення можуть вказуватись тільки дані про час виявлення засобів застосування ядерної зброї (рис.3.40).

Рис. 3.40. Дані про противника на один час

У донесеннях розвідувальних підрозділів, а також при інформації підлеглих вищим штабом часто зустрічаються відомості про висування колони противника й розгортання її на визначеному рубежі. Такі відомості показані (рис.3.41) на прикладі висування й розгортання танкового взводу противника.

Дані, отримані з різних джерел, вказуються з переліком всіх джерел (рис.3.42).

Рис. 3.41. Нанесення на карту районів розташування танків, бронетранспортерів і автомобілів противника

Рис. 3.42. Нанесення на карту даних, отриманих з різних джерел

Відомості, що вимагають перевірки, позначаються знаком запитання червоного кольору поруч з умовним знаком (рис.3.43).

Рис.3.43. Нанесення на карту даних про противника, які вимагають перевірки

Невірно

Вірно

Рис.3.44. Позначення на карті місць захоплення полонених,