- •Прокурорський нагляд в україні
- •І. Є. Марочкін, к.Ю.Н., професор – розділ і; ш; розділ у §5; розділ vіі §5; розділ іх §4; розділ х, підрозділ і §1; розділ х, підрозділ і §5 (у співавторстві з к.Ю.Н., ас. Трагнюк р.Р.)
- •§2. Предмет та система курсу “Прокурорський нагляд”.
- •§3. Основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
- •§4. Завдання та функції прокуратури України.
- •§5. Принципи організації та діяльності прокуратури України.
- •Розділ іі. Система та структура органів прокуратури україни
- •§1. Система органів прокуратури України
- •§2. Структура Генеральної прокуратури України.
- •§3. Колегії органів прокуратури.
- •§4. Міські, районні, міжрайонні прокуратури
- •Розділ ііі. Кадри органів прокуратури україни
- •§ 1. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
- •§ 2. Атестація прокурорських працівників
- •§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників
- •Розділ іv. Робота прокурора із зверненнями громадян
- •§ 1. Сутність та завдання роботи із зверненнями в органах прокуратури
- •§ 2. Організація роботи прокуратури з розгляду звернень громадян
- •Розділ V. Нагляд за додержанням і застосуванням законів
- •§ 1. Сутність та завдання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§2. Предмет і межі нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 3. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 4. Методика і тактика нагляду за додержанням і застосуванням законів.
- •§ 5. Акти нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 6 .Нагляд за відповідністю правових актів органів місцевого самоврядування вимогам Конституції України та чинному законодавству
- •Органів місцевого самоврядування
- •В) Особливості реагування прокурора на порушення законів при виданні правових актів органами місцевого самоврядування
- •§ 7. Нагляд за додержанням законів про звернення громадян в органах місцевого самоврядування
- •1. Завдання та організація прокурорського нагляду за виконанням
- •3. Особливості реагування прокурора на виявлені порушення законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування
- •§ 1. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про захист прав неповнолітніх
- •§ 2. Нагляд за додержанням законів про права неповнолітніх, які потребують підвищеного соціального захисту
- •§ 3. Нагляд за додержанням трудових прав неповнолітніх
- •§ 4. Нагляд за додержанням законодавства про освіту.
- •§5. Захист майнових прав неповнолітніх засобами прокурорського нагляду.
- •§ 6. Нагляд за додержанням законів про попередження правопорушень серед неповнолітніх.
- •§ 7. Особливості нагляду за розслідуванням кримінальних справ про злочини, а також суспільно-небезпечні діяння скоєні неповнолітніми.
- •Розділ vіі. Підтримання державного обвинувачення в суді. § і. Сутність та значення державного обвинувачення.
- •§ 2. Підготовка прокурора до участі в судовому процесі.
- •§ 3. Участь прокурора у судовому слідстві.
- •§ 4. Завдання прокурора при підготовці до судових дебатів.
- •§ 5. Структура та зміст промови прокурора в суді.
- •§ 6. Репліка прокурора.
- •§ 7. Відмова прокурора від обвинувачення.
- •§ 8. Апеляційне подання прокурора.
- •Глава vііі. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді. § і. Сутність і завдання представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.
- •§ 2. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві.
- •§ 3. Представництво прокуратурою інтересів держави у господарському судочинстві.
- •§4. Підготовка і пред’явлення прокурором позову (заяви).
- •§ 1. Предмет і завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудового слідства
- •§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
- •§3. Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини.
- •§4. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи
- •§5. Нагляд за додержанням законів при притягнення особи як обвинуваченого.
- •§6. Нагляд за додержанням законів при застосування запобіжного заходу – взяття під варту.
- •§7. Нагляд за законністю продовження строків досудового слідства і тримання під вартою
- •§8. Нагляд за законністю зупинення досудового слідства.
- •§9. Нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження по кримінальній справі.
- •§1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.
- •§2. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів в оперативно-розшуковій діяльності.
- •Розділ х. Координація діяльності прокуратури по боротьбі із злочинністю
- •§ 1. Сутність і значення координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю
- •§ 2. Правові та організаційні основи координаційної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю
- •§ 3. Принципи та форми координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю
- •§4. Взаємодія судових та правоохоронних органів щодо удосконалення системи соціальної профілактики злочинності
- •§ 5. Контроль за виконання узгоджених дій правоохоронних органів
- •§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру.
- •§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення.
- •§ 4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі.
- •§ 5. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Розділ хіі. Міжнародне співробітництво органів прокуратури україни.
- •§ 1. Сутність міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§2. Правове регулювання міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§3. Форми міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§4. Порядок підготовки та виконання органами прокуратури клопотань про передачу (порушення) кримінального переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
- •§5. Порядок підготовки та виконання органами прокуратури доручень про проведення процесуальних дій відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги.
- •Розділ xііі прокуратура в зарубіжних країнах.
- •§ 1. Моделі прокуратури в сучасному світі
- •§ 2. Мета і функції прокуратур в зарубіжних країнах.
- •§ 3. Система органів прокуратури зарубіжних країн.
- •§ 4. Статус прокурорів зарубіжних країн.
§ 3. Система органів прокуратури зарубіжних країн.
Поряд з розмаїтістю функцій інститут прокуратури (і аналогічні йому) відрізняється багатоваріантністю моделей організації.
У соціалістичних і більшості постсоціалістичних держав прокуратура зазвичай являє собою організаційно відособлену і суворо централізовану систему органів. Ця система визначається адміністративно-територіальним устроєм країни. До системи прокуратури входять також військові й інші спеціалізовані прокуратури. Структурні розходження прокуратур окремих держав пов'язані в основному з особливостями національно-державного й адміністративно-територіального устрою (відсутність обласного поділу, наявність автономій і т.п.). Систему прокуратури очолює генеральний прокурор, який зазвичай призначається законодавчим органом країни. Конкретна структура прокуратур, як правило, закріплена в спеціальних законах про ці органи.1
Характерною ознакою побудови прокуратур колишніх радянських республік є наявність у їх складі колегій — дорадчих органів при голові відповідних прокуратур. Колегії створюються в генеральних, а також територіальних і спеціалізованих прокуратурах. У колегію Генеральної прокуратури входить Генеральний прокурор (голова), його заступники, а також інші керівники, що призначаються Генеральним прокурором. У Туркменістані, Киргизії й Узбекистані склад колегії затверджується Президентом, у Молдові — парламентом за поданням Генерального прокурора.2 Колегії розглядають найбільш важливі питання діяльності органів прокуратури, що вимагають колективного обговорення і вироблення конструктивних рішень. Прийняті рішення проводяться “у життя” наказами Генерального (чи іншого відповідного) прокурора. У Латвії аналогічним колегії органом є Рада Генерального прокурора, яка, крім, виконання дорадчих функцій, складає комісії з атестації і кваліфікації прокурорів.3
Специфіка організації прокуратур в окремих соціалістичних державах полягає у виборності прокурорів і підзвітності (відповідальності) їх представницьким органам влади.
У більшості розвинутих країн континентальної правової системи прокуратура перебуває в адміністративному підпорядкуванні у міністерства юстиції, однак при цьому діє в рамках судової системи. Прокурори значаться при судах і знаходяться в суворій ієрархічній підпорядкованості. На чолі ієрархії, як правило, генеральний прокурор, що діє при вищому суді країни. Іноді посади генерального прокурора і міністра юстиції збігаються. Така організація характерна, зокрема, для прокуратур Австрії, Бельгії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Франції, Японії. Цікаво відзначити відсутність у цій групі країн єдиної моделі керівництва прокуратурою.1 У ряді країн центральне керування прокурорською службою відсутнє зовсім (Австрія, Греція, Італія). У Бельгії за загальне керівництво відповідає Колегія генеральних прокурорів, а в Нідерландах — Рада генеральних прокурорів. У Франції функцію центрального керування здійснює міністерство юстиції. У Данії прокурорську службу офіційно очолює міністр юстиції, у той час як на практиці центральне керівництво здійснює Директор публічних обвинувачень. Це стосується і загальних, і конкретних питань. Деякі питання вирішуються за участю Національного комісара поліції і міністра юстиції. У Фінляндії центральним адміністративним органом у системі прокуратури є Генеральна прокуратура. Генеральний прокурор керує системою в цілому і прокурорами, що входять до неї. Він очолює всіх державних прокурорів у країні, може наказати своїм підлеглим висунути обвинувачення, дає інші вказівки. Генеральний прокурор призначає всіх місцевих прокурорів і застосовує до них дисциплінарні санкції. У Швеції Генеральний прокурор — також центральний адміністративний орган влади в системі прокуратури в цілому. Він може переглянути рішення будь-якого прокурора і покласти на себе його обов'язки.2
У більшості західноєвропейських країн функції практичного і політичного керівництва прокурорською службою розмежовані. В Австрії, Бельгії, Німеччині, Данії, Нідерландах, Франції політичну відповідальність за діяльність прокуратури несе міністр юстиції. Парламент може вимагати від останнього звіту про те, як він виконує свої задачі. У Швеції, незважаючи на те що прокуратура цілком незалежна, міністерство юстиції несе відповідальність за кримінально-правову політику в цілому.3 В Італії політичної відповідальності за дії прокуратури ніхто не несе, оскільки вона не є виборним органом.1
Необхідно відзначити, що в розглянутій групі країн прокурорські органи хоча і значаться при судах, у службовій діяльності від них не залежать, більш того, нерідко контролюють їх діяльність. Так, у Франції прокурори ведуть особисті справи суддів, представляють на них атестації міністру юстиції і т.д.
У країнах Латинської Америки єдиної моделі організації прокуратури не існує, однак майже завжди прокуратура тут користується функціональною й адміністративною автономією.
У Великобританії і більшості її колишніх колоній вищою посадовою особою в сфері кримінального переслідування є Генеральний атторней, який здійснює найвищий контроль за публічним переслідуванням, сприяє забезпеченню єдиної судової політики з цивільних та кримінальних справ і гарантує "публічний інтерес". У його підпорядкуванні знаходиться Директор публічних переслідувань, який очолює службу державних обвинувачів.2
Генеральному атторнею США підлеглі федеральні окружні атторнеї, кожний з яких діє в межах одного з 94 федеральних судових округів. На практиці окружні атторнеї самостійні в прийнятті рішень з конкретних справ. Поряд із системою федеральної атторнейської служби в кожному штаті США діє своя система атторнеїв, що очолюється генеральним атторнеєм штату. Останні не підлеглі Генеральному атторнею США і підконтрольні тільки владі штатів. В країні відсутня характерна для європейських прокуратур централізація і сувора ієрархія підпорядкованості атторнейських служб на місцях, що обумовлено федеративним устроєм держави. Адміністративна самостійність і виборність місцевих обвинувачів пов'язана з американськими демократичними принципами виборності публічних посад і їхньої відповідальності перед виборцями. У 1871 р. атторнейську службу США наділили повноваженням з керівництва федеральними в'язницями; у 1909 р. у її структурі були засновані кримінальний відділ і бюро розслідувань (слідчий підрозділ); а в 1940 р. їй передали служби імміграції і натуралізації, що раніше входили до складу Міністерства праці. У веденні Генерального атторнея (міністра юстиції) знаходиться контррозвідка і політичний розшук, функції яких в інших країнах покладені на відомства, що організаційно не відокремлені від прокуратури.1