- •Прокурорський нагляд в україні
- •І. Є. Марочкін, к.Ю.Н., професор – розділ і; ш; розділ у §5; розділ vіі §5; розділ іх §4; розділ х, підрозділ і §1; розділ х, підрозділ і §5 (у співавторстві з к.Ю.Н., ас. Трагнюк р.Р.)
- •§2. Предмет та система курсу “Прокурорський нагляд”.
- •§3. Основні поняття курсу “Прокурорський нагляд в Україні”
- •§4. Завдання та функції прокуратури України.
- •§5. Принципи організації та діяльності прокуратури України.
- •Розділ іі. Система та структура органів прокуратури україни
- •§1. Система органів прокуратури України
- •§2. Структура Генеральної прокуратури України.
- •§3. Колегії органів прокуратури.
- •§4. Міські, районні, міжрайонні прокуратури
- •Розділ ііі. Кадри органів прокуратури україни
- •§ 1. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів прокуратури
- •§ 2. Атестація прокурорських працівників
- •§ 3. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорських працівників
- •Розділ іv. Робота прокурора із зверненнями громадян
- •§ 1. Сутність та завдання роботи із зверненнями в органах прокуратури
- •§ 2. Організація роботи прокуратури з розгляду звернень громадян
- •Розділ V. Нагляд за додержанням і застосуванням законів
- •§ 1. Сутність та завдання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§2. Предмет і межі нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 3. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 4. Методика і тактика нагляду за додержанням і застосуванням законів.
- •§ 5. Акти нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •§ 6 .Нагляд за відповідністю правових актів органів місцевого самоврядування вимогам Конституції України та чинному законодавству
- •Органів місцевого самоврядування
- •В) Особливості реагування прокурора на порушення законів при виданні правових актів органами місцевого самоврядування
- •§ 7. Нагляд за додержанням законів про звернення громадян в органах місцевого самоврядування
- •1. Завдання та організація прокурорського нагляду за виконанням
- •3. Особливості реагування прокурора на виявлені порушення законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування
- •§ 1. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів про захист прав неповнолітніх
- •§ 2. Нагляд за додержанням законів про права неповнолітніх, які потребують підвищеного соціального захисту
- •§ 3. Нагляд за додержанням трудових прав неповнолітніх
- •§ 4. Нагляд за додержанням законодавства про освіту.
- •§5. Захист майнових прав неповнолітніх засобами прокурорського нагляду.
- •§ 6. Нагляд за додержанням законів про попередження правопорушень серед неповнолітніх.
- •§ 7. Особливості нагляду за розслідуванням кримінальних справ про злочини, а також суспільно-небезпечні діяння скоєні неповнолітніми.
- •Розділ vіі. Підтримання державного обвинувачення в суді. § і. Сутність та значення державного обвинувачення.
- •§ 2. Підготовка прокурора до участі в судовому процесі.
- •§ 3. Участь прокурора у судовому слідстві.
- •§ 4. Завдання прокурора при підготовці до судових дебатів.
- •§ 5. Структура та зміст промови прокурора в суді.
- •§ 6. Репліка прокурора.
- •§ 7. Відмова прокурора від обвинувачення.
- •§ 8. Апеляційне подання прокурора.
- •Глава vііі. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді. § і. Сутність і завдання представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді.
- •§ 2. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у цивільному судочинстві.
- •§ 3. Представництво прокуратурою інтересів держави у господарському судочинстві.
- •§4. Підготовка і пред’явлення прокурором позову (заяви).
- •§ 1. Предмет і завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудового слідства
- •§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства.
- •§3. Нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень про злочини.
- •§4. Нагляд прокурора за додержанням законів при порушенні кримінальної справи
- •§5. Нагляд за додержанням законів при притягнення особи як обвинуваченого.
- •§6. Нагляд за додержанням законів при застосування запобіжного заходу – взяття під варту.
- •§7. Нагляд за законністю продовження строків досудового слідства і тримання під вартою
- •§8. Нагляд за законністю зупинення досудового слідства.
- •§9. Нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження по кримінальній справі.
- •§1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.
- •§2. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів в оперативно-розшуковій діяльності.
- •Розділ х. Координація діяльності прокуратури по боротьбі із злочинністю
- •§ 1. Сутність і значення координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю
- •§ 2. Правові та організаційні основи координаційної діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю
- •§ 3. Принципи та форми координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю
- •§4. Взаємодія судових та правоохоронних органів щодо удосконалення системи соціальної профілактики злочинності
- •§ 5. Контроль за виконання узгоджених дій правоохоронних органів
- •§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру.
- •§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення.
- •§ 4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі.
- •§ 5. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •Розділ хіі. Міжнародне співробітництво органів прокуратури україни.
- •§ 1. Сутність міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§2. Правове регулювання міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§3. Форми міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
- •§4. Порядок підготовки та виконання органами прокуратури клопотань про передачу (порушення) кримінального переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
- •§5. Порядок підготовки та виконання органами прокуратури доручень про проведення процесуальних дій відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги.
- •Розділ xііі прокуратура в зарубіжних країнах.
- •§ 1. Моделі прокуратури в сучасному світі
- •§ 2. Мета і функції прокуратур в зарубіжних країнах.
- •§ 3. Система органів прокуратури зарубіжних країн.
- •§ 4. Статус прокурорів зарубіжних країн.
§2. Правове регулювання міжнародного співробітництва органів прокуратури України.
Міжнародне співробітництво органів прокуратури України здійснюється на основі міждержавних договорів і угод, учасницею яких є Україна, законів України, а також нормативних актів і відомчих угод Генеральної прокуратури України.
Нормативно-правові акти, що регламентують міжнародне співробітництво, доцільно класифікувати наступним чином:
- багатосторонні міжнародно-правові договори;
- двохсторонні міжнародно-правові договори;
- міжвідомчі міжнародно-правові угоди.
2.1. Багатосторонні міжнародно-правові договори.
У свою чергу багатосторонні міжнародно-правові договори потрібно поділяти на рекомендаційні багатосторонні міжнародно-правові договори та обов’язкові багатосторонні міжнародно-правові договори.
2.1.1. Рекомендаційні багатосторонні міжнародно-правові договори за своєю правовою природою не є обов’язковими, однак як документи ООН, в яких сформульовані стандарти і принципи міжнародного співробітництва вони повинні застосовуватися державами.
Найбільш важливе значення для забезпечення належного рівня взаємодій прокуратур різних країн є наступні документи ООН та її органів: Керівні принципи в області попередження злочинності та удосконалення кримінального правосуддя у контексті розвитку нового міжнародного порядку (резолюція Генеральної Асамблеї ООН 132, 1985 р.); План дій держав щодо співробітництва у сфері попередження злочинності і кримінального правосуддя (резолюція Генеральної Асамблеї ООН 40/32, 1985 р.); Керівні принципи з попередження організованої злочинності і боротьби з нею (прийняти 8 Конгресом ООН); заходи боротьби з міжнародним тероризмом (прийняти 8 Конгресом ООН).
В цих документах запропоновані шляхи удосконалення міжнародного співробітництва правоохоронних органів, у тому числі й органів прокуратури, зокрема: розробка нових угод про боротьбу з організованою злочинністю; уніфікація законодавства про конфіскацію доходів від злочинній діяльності; проведення міжнародних і регіональних конференцій за участю працівників правоохоронних органів; створення і поширення бази даних, що містять інформацію про дії правоохоронних органів; здійснення екстрадиції осіб; виконання вироків, у тому числі в частини конфіскації майна; участь у створенні банку даних про організовану злочинність, аналіз її причин; орієнтація регіональних і міжрегіональних інститутів ООН, міжурядових і неурядових організацій на дослідження проблем організованої злочинності.
Питання міжнародного співробітництва вирішені також у цілому ряді типових документів ООН, зокрема Типовому договорі про взаємну допомогу у сфері кримінального правосуддя (Резолюція 45/117 Генеральної Асамблеї), Типовому договорі про передачу кримінального провадження (Резолюція 45/118 Генеральної Асамблеї), Типовому договорі про передачу під нагляд правопорушників, які були умовно засуджені або умовно звільнені (Резолюція 45/119 Генеральної Асамблеї) положення яких забезпечують права осіб у сфері правосуддя, а також встановлюють обов’язки органів, які здійснюють кримінальне судочинство.
До важливих документів ООН відносяться: Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права; Конвенція проти катувань і других жорстких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання (Резолюція 39/46 Генеральної Асамблеї); Принципи захисту всіх осіб, що затримані або заарештовані у будь-якої формі (Резолюція 43/173 Генеральної Асамблеї); Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми; Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою (Резолюція 40/34 Генеральної Асамблеї); Основні принципи поводження з ув’язненими (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї); Правила здійснення правосуддя у справах неповнолітніх (Резолюція 40/33 Генеральної Асамблеї); Основні принципи про попередження злочинності серед неповнолітніх (Резолюція 45/112 Генеральної Асамблеї); Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї); Основні принципи про роль юристів (Резолюція 34/170 Генеральної Асамблеї); Основні принципи про роль осіб, які здійснюють кримінальне переслідування (Резолюція 34/172 Генеральної Асамблеї) тощо.
2.1.2. Україна є учасницею низки міжнародних договорів, які встановлюють зобов’язання держав-учасниць щодо здійснення широкого комплексу міжнародних та внутрішніх заходів законодавчого, управлінського, правозастосовного характеру у сфері правової допомоги.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конституція України визнає частиною національного законодавства (ст.9). Причому, норми міжнародних договорів України за їх юридичною силою вище норм внутрішнього законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України). Таким чином, Україна поширює на національне законодавство міжнародно-правовий принцип сумлінного виконання міжнародних договорів, а також вимагає застосування цього принципу на основі взаємності.
Важливість правового значення міжнародних договорів, їх пряма дія обумовлюють покладання на органи прокуратури обов’язків як по нагляду за їх дотриманням, так і по їх точному і неухильному виконанню при взаємодії з компетентними органами інших країн, а також по участі в роботі з удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва.
Особливу актуальність по забезпеченню міжнародного співробітництва органів прокуратури мають наступні багатосторонні договори України:
- Конвенція про захист прав людини і основних свобод, 1950 г. з додатковими протоколами; - Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р. з додатковими протоколами 1975 р. і 1978 р.; - Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1959 р. з додатковим протоколом 2002 р.; -Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 р.; -Європейська конвенція про міжнародну дійсність рішень у кримінальних справах, 1970 р.; -Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р.; -Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.
В порядку правонаступництва в Україні продовжують діяти договори про взаємне надання правової допомоги, яки були раніше укладені СРСР, зокрема, договори з Угорщиною, 1958 р., Фінляндією 1978 р., Кіпром, 1984 р., Алжиром, 1982 р.
У рамках Співдружності Незалежних Держав Україною укладено ряд конвенцій з питань міжнародного співробітництва, які регламентують надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах загалом або стосовно окремих видів, зокрема проведення процесуальних дій, видачі правопорушників, передачі кримінального переслідування тощо (Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 р. та Протоколу 1997 р., Конвенція країн про взаємну допомогу у кримінальних справах, 2002 р.).
У зазначених міжнародно-правових документах передбачені сучасні механізми надання правової допомоги. Так, Другий додатковий протокол 2002 р. до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р., поряд з централізованим порядком відносин, передбачає можливість застосування безпосередніх зв’язків між правоохоронними органами. Тобто органи досудового слідства України у кожному конкретному випадку, з урахуванням терміновості отримання правової допомоги з-за кордону та ряду інших чинників, можуть самі визначати механізми передачі запитів до компетентних органів іноземних держав. У виключній компетенції Генеральної прокуратури України залишається вирішення запитів про тимчасову передачу осіб, які тримаються під вартою, для проведення за їх участю слідчих дій. Між країнами СНД згоди з питань видачі, кримінального переслідування, а також виконання слідчих дій, які зачіпають права осіб і потребують санкції прокурора, надаються Генеральними прокурорами цих країн.
Протоколом передбачена можливість створення спільних слідчих груп, заслуховування свідчень шляхом відео - або телефонної конференції. Обсяг правової допомоги, яка може надаватись сторонами, розширено також за рахунок таких дій, як проведення таємних розслідувань, здійснення транскордонного нагляду та контрольованої передачі. Укладена в Кишиневі Конвенція держав СНД про взаємну допомогу у кримінальних справах, 2002 р. також передбачає проведення оперативно-розшукових заходів за запитом про правову допомогу у кримінальній справі.
2.2. Двохсторонні міжнародно-правові договори (угоди) з питань правової допомоги.
Україна уклала низку міждержавних двосторонніх договорів, які є правовою базою для міжнародного співробітництва з питань правової допомоги. Ряд цих міжнародних договорів, наприклад з Китаєм, 1992 р., Польщею, 1993 р., Литвою, 1993 р.,Молдовою, 1993 р.,Грузією, 1995 р.,Естонією, 1995 р., Латвією, 1995 р., Монголією, 1995 р., В'єтнамом, 2000 р.гарантують та встановлюють процедуру надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах. Врегульовані окремі аспекти співпраці у сфері кримінального судочинства. Зокрема,Договори з Канадою, 1996 р. та США, 1998 р. забезпечують процедуру виконання процесуальних дій. Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, 1996 р. регулює процедуру арешту і конфіскації доходів та знарядь, пов'язаних зі злочинною діяльністю. УДоговорах з Індією, Китаєм, Бразилією врегульовано питання екстрадиції.Процедура передачі осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покараннявпорядковують договори з Грузією, 1997 р., Азербайджаном, 1997 р., Узбекистаном, 1998 р., Казахстаном, 1999 р., Вірменією, 2001 р.
2.3. Міжвідомчі міжнародно-правові угоди.
Міжнародні договорі й угоди не дозволяють у повному обсягу вирішити всі питання, що виникають у держав - учасниць міжнародного співробітництва. В такій ситуації уповноваженні органи державної влади, у тому числі й органи прокуратури, заключають двохсторонні міжвідомчі договорі і угоди, які дозволяють врахувати у максимальної степені особливості кожної країни, кожного відомства, їх реальні потреби й інтереси.
Генеральна прокуратура України заключила угоди (меморандуми) про правову допомогу і співробітництво з прокуратурами фактично всіх країн СНД і прокуратурами інших країн, зокрема, з Департаментом Генерального Аторнея Австралії, 1992 р.; з Міністерством юстиції Канади, 1992 р.,з Міністерством юстиції США, 1993 р.,з Державною службою прокуратури Англії та Уельсу, 1996 р.,з Федеральною прокуратурою Швейцарії, 1999 р., з прокуратурою Німеччини, 1996 р.,з Генеральною прокуратурою Литви, 1992 р.,з Генеральною прокуратурою Латвії, 2000 р.,з прокуратурою Російської Федерації, 1993 р.,з Прокуратурою Молдови, 1993 р.,з Генеральною прокуратурою Киргизії, 1993 р., з Прокуратурою Білорусь, 1993 р., з Прокуратурою Вірменії, 1994 р.),Прокуратурою Республіки Грузія, 1994 р., Генеральною прокуратурою Туркменистану, 1996 р.,Прокуратурою Китаю, 1995 р.,Генеральною прокуратурою Латвії, 2000 р.,Державною прокуратурою Естонії, 2000 р.
На черговому засіданні Координаційної Ради Генеральних прокурорів держав-учасниць СНД (8 квітня 2004 р., м. Київ) були укладені угоди, що стосуються координації спільних дій міждержавних органів країн-учасниць СНД в сфері боротьби з організованою злочинністю, серед них: “Про нормативно-правове регулювання співробітництва правоохоронних органів держав-учасниць СНД в сфері надання правової допомоги при розслідуванні кримінальних справ”, “Про необхідність прокурорського нагляду за дотриманням і виконанням законів в сфері захисту прав та свобод людини і громадянина, інтересів суспільства та держави”, “Про протидію незаконній міграції”.
Угоди між прокуратурами різних країн дозволяють сторонам надавати допомогу одна одної з питань прокурорської діяльності, а також поширити обмін досвідом роботи, статистичною інформацією, методичними розробками, відомостями про діюче законодавство і законопроектних роботах, удосконалювати підвищення кваліфікації робітників прокуратур.