Тема 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності.

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо щодо сутності, ролі та значення фінансової діяльності підприємства, а також методичних основ оцінки фінансово-економічного стану підприємства та ефективності виробництва.

1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.

2. Формування та використання прибутку.

3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

4. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства).

Зміст фінансової діяльностіпідприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов‘язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також із приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами тощо.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства: вибір форм фінансування та формування їх оптимального співвідношення; вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання; збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі; забезпечення своєчасності розрахунків; підтримання необхідної ліквідності.

Фінансування за джерелами коштів поділяється:внутрішнє (прибуток, амортизація, виручка від продажу чи здавання в оренду майна) та зовнішнє (внески вкладників в статутний капітал, кредит, зобов‘язання боржників, державні субсидії).

Форми фінансування: за рахунок власних коштів; за рахунок залучених коштів.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Цей план є підсумковим і одним із найважливіших розділів бізнес-плану підприємства. Основна мата складання фінансового плану (бюджету) підприємства – узгодження доходів із витратами у плановому періоді.

Фінансовий план включає: прогнозні дані щодо обсягів реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; таблицю доходів і витрат; баланс активів і пасивів підприємства; визначення точки беззбитковості.

Фінансовий план складається на кожний поточний рік з поквартальним виділенням двох розділів: надходжень і витрат (платежів).

Головним елементом фінансового плану є баланс, тобто деталізована репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний момент часу.

Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу (розділи: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів) відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу. Пасив (розділи: власний капітал, забезпечення подальших витрат та платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів) показує джерела формування і нагромадження капіталу.

В Україні з 1 січня 2000 року введено в дію нову форму балансу підприємства, яка відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб‘єктами господарювання (Національний стандарт №2).

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу має важливе значення для оцінки фінансового стану підприємства.

У ринкових умовах метою функціонування будь-якого підприємства є виготовлення і реалізація продукції для задоволення ринкових потреб та одержання певної суми доходу.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт 3) в Україні:

Дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) – загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг (виручка від реалізації продукції), тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Проте загальний дохід не характеризує ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. Загальна схема формування фінансових результатів діяльності підприємства відповідно до діючих нормативних документів може бути представлена (рис.17.1):

Дохід (виручка) від реалізації продукції
			податок на додану вартість (-)
			акцизний збір (-)
			інші вирахування з доходу (-)
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції
			собівартість реалізованої продукції (-)
Валовий (балансовий) прибуток
			інші операційні доходи (+)
			операційні витрати (-)
Операційний прибуток
			фінансові доходи (+)
			фінансові витрати (-)
Прибуток від звичайної діяльності
			податок на прибуток (-)
Чистий прибуток
Рис. 17.1. Загальна схема формування фінансових результатів діяльності підприємства

Податок на додану вартістьвідображає суму податку на додану вартість, включену до складу доходу (виручки) від реалізації продукції.

Акцизний збір– платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції.

Інші вирахування з доходу відображають надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахування з доходу.

Прибуток– це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов‘язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

Розрізняють такі найважливіші види прибутку:

1. Валовий (балансовий прибуток) – розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів (податок на майно, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, утримання дошкільних закладів тощо).

2. Операційний прибуток– це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.

Інші операційні доходивідображають суми від операційної діяльності підприємства, крім доходу від реалізації продукції, а саме: дохід від оренди майна, від операційних курсових різниць, від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів тощо.

Операційні витративключають: адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов‘язані з управлінням та обслуговуванням підприємства); витрати на збут; інші операційні витрати (сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції та інші витрати, які виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції).

3. Прибуток від звичайної діяльності– це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.

До фінансових та інших доходів належать: дохід від інвестицій в інші підприємства; дивіденди; відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць тощо

До фінансових та інших витрат належать: сплата відсотків за позиковий капітал; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші втрати та витрати, не пов‘язані з операційною діяльністю.

Саме цей скоригований прибуток є прибутком до оподаткування (оподатковуваним прибутком).

В особливих випадках прибуток від звичайної діяльності після оподаткування коригується на суму оподаткованого надзвичайного прибутку, який може мати місце внаслідок надзвичайної події (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо або такі події, які не повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді).

4. Чистий прибуток – прибуток після оподаткування - реально поступає в розпорядження підприємства (оподатковуваний прибуток за мінусом суми податку на прибуток).

Чистий прибуток поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішенням власників. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.

Отже, прибуток будь-якого підприємства формується за рахунок таких джерел:

- прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг); інакше цей прибуток називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності. Прибуток від реалізації – обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю;

• прибуток від продажу майнавключає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, тощо. Розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об‘єкта, який продається;

• прибуток від позареалізаційних операцій– це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов‘язаннями, надходження від економічних санкцій, тощо.

Фінансово-економічний стан підприємствахарактеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов‘язаннями.

Інформаційною базою оцінки фінансово-економічного стану підприємстває звіт про фінансові результати діяльності, рух грошових коштів, власний капітал і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства здійснюється за показниками прибутковості, ділової активності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного загального доходу.

Прибутковість інвестицій у розвиток підприємства (П_і) визначається як відношення прибутку після сплати податків (П_р) до загальної суми інвестицій (І):

П_і=% (17.1)

Коефіцієнт прибутковості власного капітал - рентабельність власного капіталу:

П_к.вл.=, (17.2)

де П_чист – чистий прибуток підприємства за рік, грн.;

К_вл – величина власного капіталу (статутний фонд), грн.;

Коефіцієнт прибутковості активів (П_акт)- рентабельність активів:

П_акт=, (17.3)

де А_заг – середня сума активів за річним балансом, грн.

Якщо цей коефіцієнт менший за процентну ставку по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підприємства є незадовільним.

Рентабельність– відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Виокремлюють:

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут:

Р_п=, (17.4)

де П_{реа л} - прибуток від реалізації продукції за певний період;

С_реал - повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність окремого виробу (Р_і) обчислюється :

Р_і=, (17.5)

де Ц_і, С_і - відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Рентабельність виробництва, яка може бути загальною (Р_в.заг.) і розрахунковою(Р_в.розр.):

(17.6)

(17.7)

де П_{бал –} балансовий прибуток за певний період;

S_сер – середньорічна вартість ОФ;

S_ноз - середньорічний залишок оборотних коштів.

Показниками ділової активності є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Оборотність активів – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік) , який характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення, тобто

ОБ_акт=, (17.8)

де В - виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

А - середня величина активів за той самий період.

Оборотність товарно-матеріальних запасів виражається кількістю оборотів за певний період і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства:

ОБ_мз=, (17.9)

де С - повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

СВ_м.з. - середня величина запасів у грошовому виразі.

Оборотність дебіторської заборгованості (О_дз) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується.

Оборотність кредиторської заборгованості (О_кз )розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується.

Фінансова стійкість підприємстваоцінюється за допомогою показників:

• коефіцієнт автономіїобчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

К_авт=К_вл/В_м, (17.10)

де К_вл - власний капітал підприємства,

В_м - підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Показникдає змогу зробити висновок, на скільки відсотків активи підприємства забезпечені власним капіталом, а скільки фінансується за рахунок боргових зобов‘язань.

• коефіцієнт фінансової стабільностівизначається як співвідношення власного капіталу та позикових коштів. Нормальним вважається стан, коли коефіцієнт більше 1.

- фінансовий важіль (ліверидж) – відношення довгострокових зобов‘язань до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства. Нормативне значення цього коефіцієнту не повинно бути більше 1.

Здатність підприємства вчасно розраховуватись з боргами (платоспроможність) визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності:

• коефіцієнт загальної ліквідності(коефіцієнт покриття) :

К_л.заг = , (17.11)

де А_пот - оборотні (поточні) активи підприємства;

З_пот – короткострокові (поточні) зобов‘язання підприємства.

Якщо К_л.заг<2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. При К_л.заг- 3-4 виникає сумнів в ефективності використання оборотних активів.

• коефіцієнт термінової ліквідності К_л.терм обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто:

К_л.терм=, (17.12)

де А_лікв - оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Коли К_л.терм <1, то платоспроможність підприємства невисока.

• коефіцієнт абсолютної ліквідності К_л.абс - це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

К_л.абс=, (17.13)

де Г, Ц_п - абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною вважається ситуація, коли К_л.абс перевищує 0,2 -0,25.

Ефективність виробництва– це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Ефективність (продуктивність) = Результати/Ресурси (витрати)

Розрізняють:

• кінцевий результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формі;

• кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства, для якого результатом процесу виробництва є чиста продукція, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.

Видова класифікація ефективності виробництва(діяльності) за окремими ознаками:

1. Одержаний результат(економічна; соціальна);

2. Місце одержання ефекту(локальна; народногосподарська);

3. Метод розрахунку(абсолютна; порівняльна);

4. Ступінь збільшення ефекту (первинна; мультиплікаційна; синергічна);

5. Структура організації виробництва (робочого місця; виробничого підрозділу; підприємства в цілому);

6. Тип економічного зростання виробництва(екстенсивного розвитку; інтенсивного розвитку);

7. Напрям інноваційно-інвестиційної діяльності (науки, техніки і технології; організаційно-управлінських інновацій; інвестиційних проектів і програм);

8. Характер витрат (поточних витрат; одноразових (капітальних) витрат);

9. Об‘єкт оцінки(повна; часткова; чинникова);

10. Масштаб міжнародного співробітництва (зовнішньоекономічної діяльності фірми; діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій).

Вимірюється ефективність виробництва за допомогою значної кількості показників, які можна розбити на наступні групи:

• узагальнюючі показники(рівень задоволення потреб ринку, виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, рентабельність виробництва, тощо);

• показники ефективності використання живої праці(персоналу) – темпи зростання продуктивності праці, трудомісткість одиниці продукції, частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці тощо;

• показники ефективності використання виробничих фондів(загальна фондовіддача, фондомісткість одиниці продукції, рентабельність основних фондів тощо);

• показники ефективності використання матеріальних ресурсів(матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія матеріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини);

• показники ефективності використання фінансових коштів(оборотність оборотних коштів, рентабельність оборотних коштів, рентабельність інвестицій тощо);

• показники якості продукції (економічний ефект від поліпшення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам, тощо).

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні чинники підвищення ефективності виробництва– це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Економічна ефективність діяльності підприємства безпосередньо пов‘язана із соціальною ефективністю цієї діяльності, оскільки результати роботи підприємства є базою для вирішення цілого ряду соціальних проблем. Соціальну ефективність слід розглядати як на рівні окремо взятого підприємства, так і на загальнодержавному чи муніципальному рівнях. Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а також ті, які не піддаються прямому кількісному вираженню.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст і форми фінансової діяльності підприємства.

2. Як відбувається формування та використання прибутку.

3. За якими показниками відбувається оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

4 .Розкрийте сутнісну характеристику вимірювання ефективності виробництва.

5. Назвіть чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства).