Контрольні питання

1. Як здійснюється транспортування ВМ?

2. Як здійснюється доставка ВМ до місця проведення вибухових робіт?

3. Які документи і від кого повинно отримати підприємство, яке здійснює вибухові роботи?

4. За якими документами здійснюється облік ВМ на складах?

Додаткова література

1. Единые правила безопасности при разработке рудных, нерудных и россыпных месторождений подземным способом. – М.: «Недра», 1977.

Підприємство________________________________Дільниця_____________________________ Зміна_______________

НАРЯД – ПУТІВКА № _______

на виконання вибухових робіт «____» _______________ 20 ___р.

підривнику (старшому підривнику) _________________________

(П.І.П)

Місце роботи (найменування виробок, обєктів0	Належить до підривання			Виписано					Видано
	Кількість шпурів (свердловин), шт.	Довжина шпурів (свердловин), м	Маса заряду на 1 шпур (свердловину), м	ВР за типом, кг	Електродетонаторів за ступенем сповільнення, шт..	Капсулів - детонаторів, шт	Вогнепровідного шнура, м	Детонуючого шнура, м	ВР за типом, кг	Електродетонаторів за ступенем сповільнення, шт..	Капсулів - детонаторів, шт	Вогнепровідного шнура, м	Детонуючого шнура, м
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Усього виписано
Усього видано

Начальник дільниці (його помічник) _________________________________

Начальник ВТБ (його помічник) _________________________________

ВМ видав _________________________________

Дата видавання _________________________________

ВМ одержав _________________________________

Вибухові роботи дозволяю (найменування виробки, об’єкту) ______________

Лабораторна робота №3

ВИПРОБУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВИБУХОВИХ

МАТЕРІАЛІВ ТА СПОСОБІВ ЇХ ЗНИЩЕННЯ

Мета роботи – навчитися визначати вибухові характеристики ВМ, використовуючи існуючі способи їх випробування. Засвоїти правила та методи знищення різних ВМ.

Теоретичні відомості

Промислові ВМ піддаються таким випробуванням:

1. Для оцінювання вибухових якостей вибухових речовин (ВР) визначають швидкість детонації, бризантність, працездатність та критичний діаметр. Для нових типів ВР експериментальним чи розрахунковим шляхом визначають теплоту та роботу продуктів вибуху, об’єм, температуру та тиск газів.

2. Для перевірки якості ВР, придатності їх до використання визначають відстань передавання детонації від патрона до патрона.

3. Для оцінювання чутливості до зовнішніх впливів та небезпеки у поводженні з ВР, визначають чутливість до теплового та ініціюючого (вибухового) імпульсу, до удару та тертя, схильність до пилення та електризації.

4. Для визначення технологічності використання ВР оцінюється сипкість, дисперсність, водостійкість, схильність до зволожування та розшарування, хімічна стійкість та фізична стабільність.

Вибухові матеріали, якщо вони визнані непридатними до використання чи у випадку ліквідації підприємства, коли залишки ВМ не можливо передати іншим підприємствам, знищуються.

ВМ дозволяється знищувати: підриванням, спалюванням, потопленням, розчиненням у воді.

Знищення підриванням найбільш зручне і використовується для ліквідації детонаторів, детонуючих шнурів (ДШ) і ВР, але не ближче 500м від населених пунктів. Спалювання дозволяється у суху погоду на спеціальному майданчику, ВР спалюють у багатті не більше 10кг, а порох розсипають доріжками шириною не більше 0,3м і теж спалюють.

Знищення розчиненням та потопленням у воді застосовують для неводостійких аміачно – селітряних ВР та димного пороху. Розчин ВР зливають у спеціальну яму, а нерозчинний залишок збирається та знищується спаленням.

Нерозчинні ВР дозволяється знищувати потопленням тільки у відкритому морі.