Операційна діяльність 2015

На практиці розрахунок буде комбінованим, оскільки другий спосіб зручніший, але менш доступний за перший. Треба розуміти, що потенціал, який визначається, маєбутине гіпотетичним, а реально досяжним на даному підприємстві.

За кожним критерієм організаційного рівня виробничої системи розробляють відповідні показники, ступені його реалізації, що дозволяють здійснити кількісну оцінку.

Результативним показником організаційного рівня праці

є коефіцієнт використання робочого часу, який розраховують за формулою:

де Квик.р.ч. — коефіцієнт використання робочого часу; Тф.ч. — фактично відпрацьований робітниками час, людино-год; Тпл. ч. — розрахунковий (плановий) корисний фонд часу робітників, людино-год;

Як базове для коефіцієнта використання робочого часу приймаємо значення Квик.р.ч. = 1. Якщо розрахунковий показник менший, слід провести діагностику.

Узагальнену характеристику рівня організації використання засобів праці

дає коефіцієнт змінності роботи устаткування, який, власне, показує частку часу завантаження устаткування у дійсному фонді часу. Цей коефіцієнт розраховують за формулою:

де Кзм — коефіцієнт змінності роботи устаткування; Зф. — число фактично відпрацьованих верстато-змін; Д — кількість робочих днів у розрахунковому періоді; Gу — загальна кількість встановленого устаткування.

Базове значення цього показника можна встановити двома шляхами: округленням до цілого набутого значення показника або експертною оцінкою. Другий спосіб точніший, про що свідчить такий приклад: якщо розрахунковий коефіцієнт змінності Кзм = 1,8, тоді згідно з першим методом базовий норматив має бути 2. Проте експертна оцінка може виявити, що на даному підприємстві доцільно працювати у три зміни, що відповідає стандартному нормативу 3. За такої ситуації використання першого методу дасть не об’єктивно високу оцінку рівня використання засобів праці, що негативно позначиться на результатах організаційного аудиту.

Рівень організації руху предметів праці визначається двома показниками:

коефіцієнтом вимушених простоїв устаткування внаслідок відсутності предметів праці та коефіцієнтом обіговості запасів. Коефіцієнт вимушених простоїв розраховують за формулою:

де Кв.п. — коефіцієнт вимушених простоїв унаслідок відсутності предметів праці; Σпм — машинний час простоїв встановленого устаткування внаслідок відсутності предметів праці, верст.-год; Σtм — машинний фонд часу роботи встановленого устаткування, верст.-год.

Як базове приймається значення показника Кв.п. = 0. Якщо цей коефіцієнт більший за нуль, слід провести діагностику проблеми.

Коефіцієнт обіговості запасів. Цей коефіцієнт характеризує число обігів, здійснених запасами, тобто швидкість обігу даного виду активів або рівнів виручки від реалізації, що знімаються з кожної гривні даного виду активів. Розрахунок проводять за формулою:

де Qр — обcяги реалізованої продукції (робіт, послуг) (виручка (нетто) від реалізації продукції (робіт, послуг)), грн; Азап — середня вартість запасів за звітний період, грн.

Коефіцієнт можна обчислити на підставі даних бухгалтерської звітності.

За наявності істотних відхилень при зіставленні розрахункового і базового значень показників слід проаналізувати нормативи й фактичні величини запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції.

Рівень організації оперативного управління виробництвом можна оцінити гнучкістю або швидкістю реакції на зміни. Він може вимірюватися як втратами часу, фінансових і матеріальних ресурсів, так і сумою морального збитку репутації підприємства.

Для характеристики цього критерію важливим є показник суми штрафів за зрив постачань. Він відображає здатність підприємства у складній ситуації при несподіваних змінах у зовнішньому або внутрішньому середовищі перегрупуватися, екстрено задіяти резерви, зробити інші дії, але вчасно виконати договірні зобов’язання перед контрагентами.

Щоб урахувати розмір підприємства для характеристики критерію рівня організації оперативного управління виробництвом, використовують показник, розрахований як відношення суми штрафів за зрив постачань до виручки. Тоді базове значення показника дорівнюватиме нулю.

Найважливішим кінцевим етапом усього процесу проведення організаційного аудиту, що формує його результат, є складання плану організаційного розвитку. Утім, урахування великої кількості чинників з високою часткою невизначеності ускладнює його складання.

У плані всебічного (із зазначенням виконавців, відповідальних, термінів, контрольних точок) описуються заходи: щодо усунення виявлених при діагностиці слабких місць; з навчання персоналу; з роз’яснювально-мотиваційної роботи про необхідність, важливість, сутності змін і ролі працівників у них; коригування організаційної культури.

План оформляють як документ, узгоджений і схвалений першими особами підприємства, котрі мають перебрати на себе всю відповідальність за його реалізацію.

План передають у всі підрозділи, із додатковим визначенням ролі, завдань, термінів, відповідальності, що стосуються конкретних служб.

Керівництво зобов’язане постійно доводити до відома співробітників необхідність, суть, важливість і конкретні завдання організаційних змін, демонструючи зацікавлену прихильність до них своєю поведінкою.

Перебіг виконання плану підлягає постійному контролю й коригуванню через певні проміжки часу, що дозволить налагодити зворотний зв’язок та ефективніше проводити зміни.

Залежно від мінливості ситуації організаційний аудит доцільно проводити кожні 2–3 роки, а іноді й щороку. Тоді необхідно дати оцінку минулому періоду, окреслити план на майбутні періоди. Завдяки цьому подальший процес розвитку стає гнучким і чутливим до змін у зовнішньому середовищі та всередині підприємства.

Резюме

Технологічний розвиток зумовлює створення нових або модернізацію наявних виробництв із відповідною формою організації виробничих процесів як умовою підвищення його ефективності через організаційний потенціал виробництва. У зв’язку з цим набуває важливого значення проектування організації виробництва, або організаційне проектування виробничих систем різного рівня.

Під організаційним проектом розуміють сукупність остаточних комплексних проектних рішень щодо організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування підприємства і призначених для впровадження і подальшого вдосконалення.

Системний підхід в організації виробництва на підприємстві та його структурних підрозділах дає можливість здійснити проектування підприємства як виробничої системи у два етапи: зовнішнє і внутрішнє організаційне проектування.

Організаційний проект (оргпроект) як складова комплексного проекту виробничої системи (ВС) розробляється в тісному взаємозв’язку з іншими його частинами: конструкторською, технологічною, інформаційно-управлінською, програмного забезпечення.

Об’єктами організаційного проектування є виробничі системи з повним технологічним циклом і реалізовані в них виробничі процеси, а також їхні детерміновані елементи: технологічні процеси, їх стадії, операції і переходи, включно з допоміжними; адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня: підприємство як сукупність робочих центрів, цех, дільниця (лінія), робоче місце (модуль), а також їхні функціональні підсистеми (служби, господарства).

Предметом оргпроектування є зв’язки та взаємовідносини, що визначають особливості процесу виробництва, його організацію й інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі за умов комплексної автоматизації виробництва.

Терміни і поняття

?Запитання для перевірки знань

1.У чому полягає актуальність організаційного проектування виробничих систем і які його перспективи?

2.Поясніть сутність проектування організації виробництва, схарактери-

зуйте його тенденції.

3.Розкрийтецілі й завдання, вкажітьоб’єктита предмет оргпроектування.

4.Які методичні підходи використовують при оргпроектуванні? Розкрийте їх сутність.

5.Опишіть структурно-логічну схему оргпроекту виробничої системи.

6.Що є причиною системного аналізу, якими є основні етапи діагностуван-

ня організації виробництва?

7.Яким чином оцінюють рівень організаційної побудови цеху, дільниці?

8.Схарактеризуйте узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи.

9.У чому полягають особливості зовнішнього проектування виробничої системи?

10.Наведіть складові етапу робочого проектування виробничої системи.

11.Схарактеризуйте склад основних завдань з організації основного вироб-

ництва.

12.Які особливості враховуються під час розроблення проекту організації допоміжного виробництва?

13.Дайте змістовну характеристику змісту розділу оперативного управ-

ління виробництвом.

14.Які вимоги характерні до розділу «Організація функціонування комплексу технічних засобів»?

15.Назвіть та обґрунтуйте склад і зміст розділу «Організація праці пер-

соналу».

16. Сформуйте технічне завдання на проектування механічного цеху.

17.Опишіть основні етапи проектування виробничої структури цеху.

18.У чому полягає зміст просторового планування виробництва?

19.Сформулюйте основні вимоги до розроблення генерального плану підприємства і наведіть один із варіантів схем.

20.Як обґрунтувати можливість організації потокового виробництва?

21.Дайте визначення різним типам потокових ліній і опишіть умови їх застосування.

22.Опишіть загальний порядок розрахунку параметрів потокових ліній.

23.Якими способами здійснюють інтегральну оцінку діагностики виробни-

чих систем?

24.Дайте поняття і опішить сутність організаційного аудиту.

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1.Большаков A.C., Радин А. А. Экспресс-курс по созданию и организации деятельности фирмы. — СПб.: ПИТЕР, 2000. — 496 с.

2.Стивенсон В. Дж. Управление производством / Пер. с англ. — М.: ООО «Изда-

тельство «Лаборатория Базовых Знаний» ЗАО «Издательство БИНОМ», 1998. — 928 с.

3.Егорова Т. Л., Розмыслов А. В. Диагностика и аудит организационных систем : Учебное пособие. — СПб.: СПбГУ,2003.

4.Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навчаль-

ний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488 с.

5.Кожекин Г.Л., Синица Л.M. Организация производства : Учебное пособие. — Мн.: ИП «Экоперспектива», 1998. — 334 с.

6.Организация производства на предприятии : Учебник для технических и эконо-

мических специальностей / Под ред. О.Г. Туровца, Б.Ю. Сербановского. — Серия «Экономика и управление». — Ростов-на-Дону: Издательский Центр МарТ, 2002. —

464с.

7.Організація виробництва : Навчальний посібник / Васильков В.Г. — К.: КНЕУ,

2003. — 524 с.

8.Основы современной организации производства : Учебник / Антонов А.Н., Морозова Л.С. — Изд. ДИС, 2004. — 428 с.

9.Петрович Й.А., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. — Львів:

Магнолія плюс, 2004. — 400 с.

10. Розмыслов А. В. Показатели организационного аудита. Современные проблемы экономики и управления народным хозяйством // Сб. научн. ст. асп. СПбГИЭУ. — Вып. 9. / Отв. ред. Е.Б. Смирнов. — СПб.: Изд-во СПбГИЭУ, 2003.

Аналіз — розкладання цілого на елементи і подальше встановлення взаємозв’язків між ними з метою підвищення якості прогнозування, оптимізації, обґрунтування, планування й оперативного управління реалізацією управлінського рішення щодо розвитку об’єкта. Завдання аналізу полягає у визначенні тенденцій і показників, що характеризують стан і динаміку об’єкта, його складових; порівняння числових значень показників за періодами даного об’єкта та іншого об’єкта, а також з нормативним рівнем; формулювання висновків, що слугують підґрунтям для прийняття ефективних управлінських рішень.

Аналіз системний — дослідження об’єктів як систем, сукупність взаємопов’язаних елементів із застосуванням системних принципів.

Аналіз ситуацій — вивчення параметрів об’єкта управління, зовнішніх умов і конкретних ситуацій його функціонування при розробленні або реалізації управлінського рішення.

Аналізування — це діяльність, яку розпочинають для визначення придатності, адекватності, результативності того, що розглядають, щоб досягти обраних цілей.

Атестування — процес, який дає змогу продемонструвати здатність виконати встановлені вимоги.

Атестація виробництва — офіційне підтвердження органом із сертифікації наявності необхідних умов виробництва продукції або виконання послуг, що сертифікувалися.

Аудит — систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів аудиту й об’єктивного оцінювання їх з метою визначення міри виконання критеріїв аудиту.

Безвідмовність — властивість виробу, яка характеризує здатність зберігати працездатність упродовж певного періоду.

Бракування — дія, яку виконують з невідповідною продукцією, щоб не допустити її передбаченого використання.

Важкість праці — рівень сукупного впливу всіх чинників умов праці, що реально існують на робочому місці. Біологічно значними є елементи умов праці, що з найбільшою імовірністю впливають на формування основних реакцій організму людини, яка працює (нормальної, патологічноїта інше), за яким визначають різні категоріїважкостіпраці.

Вимірювання — сукупність операцій, які дають змогу визначати значення величини.

Випробування — експериментальне визначення однієї чи кількох кількісних та (або) якісних характеристик продукції за певною методикою.

Випуск— це дозвіл на перехід до наступної стадії процесу.

Виробнича діяльність — створення матеріальної продукції (товарів) шляхом використання технології видобування, переробки сировини, обробки матеріалів і виготовлення товарів.

Виробнича потужність — максимально можливий випуск продукції на одиницю часу.

Виробнича система — штучна, але об’єктивна єдність впорядкованих, взаємопов’язаних і взаємодіючих особистих, речових частин і елементів та їх відносин, що об’єднані для досягнення спільних цілей — виробництва економічних благ і задоволення суспільних потреб.

Виробнича система (ВС) — об’єктивно наявний комплекс матеріальних об’єктів, колективів людей, виробничих, науково-технічних й інформаційних процесів (робоче місце, дільниця, цех, підприємство), які мають на меті випуск промислової продукції певного призначення або надання послуг, кожен з яких є складною ієрархічною системою з підсистеми різних рівнів. У складі ВС є суб’єкти та об’єкти управління.

Виробниче середовище — сукупність фізичних, соціальних, психологічних та екологічних умов, за яких виконують роботу.

Виробничий процес — поєднання у просторі і час предметів, знарядь праці та живої праці, що функціонують для задоволення потреб виробництва.

Виробничий цикл — календарний період від моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції або період від початку до завершення якогось виробничого процесу.

Виробничі осередки — тип розташування устаткування, згрупованого для обробки конструктивно-технологічно однорідних деталей.

Відповідність— виконання вимоги.

Гігієнічні чинники — умови, що задовольняють працівників (якщо вони присутні) і викликають почуття незадоволення у разі їх відсутності.

Гомеостаз — самокорегувальний механізм будь-якої групи, що забезпечує її енергією для відновлення рівноваги у разі виникнення загрози змін.

Групова динаміка — соціальний процес взаємодій індивідів у малих групах. Декомпозиція — метод аналізу, розкладання на частини складних завдань,

процедур, систем, підсистем тощо.

Дефект — невиконання вимоги, пов’язаної з передбаченим або встановленим використанням.

Довговічність — властивість виробу зберігати працездатний стан до початку граничного стану за встановленої системи технічного обслуговування та ремонту.

Документ — інформація та її носій (протокол, технічні умови, задокументована методика, креслення, звіт, стандарт, де носієм може бути папір, магнітний, електронний чи оптичний комп’ютерний диск, фотографія чи еталонний зразок або їх комбінація).

Допоміжний процес — процес, що сприяє нормальному перебігу основного процесу з перетворення предмета праці шляхом безпосереднього забезпечення його працюючим устаткуванням, різальним і вимірювальним інструментом, па- ливно-енергетичними ресурсами тощо.

Ергономіка — дисципліна, що комплексно вивчає трудову діяльність людини в системах «людина — техніка — середовище» з метою забезпечення її безпеки, ефективності та комфорту.

Ефективність — співвідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами.

Життєвий цикл продукції (новини) — період від зародження ідеї, її практичного втілення, виробництва продукції, практичного використання до зняття з експлуатації й заміни новою моделлю.

Забезпечення якості — сукупність запланованих систематично здійснюваних заходів необхідних для впевненості в тому, що продукція та послуги задовольняють певним вимогам.

Задоволеність замовника — сприйняття замовником рівня виконання його вимог.

Задоволення від праці — комплекс сприятливих відчуттів та емоцій, що виникають у працівника в процесі та при оцінюванні результатів роботи.

Закон — відображення об’єктивних і сталих зв’язків між компонентами системи, що мають вияв у природі, суспільстві, людському мисленні.

Закони — необхідне, суттєве, усталене, повторюване відношення між явищами в природі та суспільстві.

Закони теорії організації виробництва — положення теорії організації ви-

робництва базуються на законах політекономії, технічних і природничих наук, а також на специфічних законах. В організації та управління процесами виробництва слід розрізняти закони, що відображають діалектику розвитку функцій і структур частин виробничих систем, та закони розвитку взаємозв’язку техніки, технологічних процесів і людей.

Закономірність — об’єктивний зв’язок між явищами, компонентами, чинниками та причинами їх. Закономірності виявлення в результаті узагальнення фактів у певній сфері.

Закономірності — стала причинно-наслідкова повторюваність і послідовність у явищах. Закономірність відповідає законам, що діють у тій чи тій сфері об’єктивної дійсності. Закономірність відрізняється від закону меншої сталістю зв’язків між явищами, їхніми причинами та наслідками.

Запобіжна дія — це дія, яку виконують для усунення причини потенційної невідповідності або іншої потенційно небажаної ситуацією.

Засіб вимірювальної техніки — засіб вимірювання, програмний засіб, еталон, стандартний зразок або допоміжний пристрій чи їх комбінація, необхідні для виконання вимірювання.

Засіб контролю — правила застосування певних принципів і методів контролю.

Засоби праці — частина засобів виробництва чи основного капіталу, за допомогою якого або безпосередньо яким людина впливає на предмет праці.

Збагачення змісту завдання — політика розширення комплексу чинників, що мотивують співробітників і допомагають досягти більшої привабливості їхньої роботи.

Здібності — задаток, схильності й уміння виконувати певні дії. В основі здібностей лежить обдарованість. Вони розподіляються на загальні (увага, пам’ять, уява тощо), спеціальні (музичні, фізичні (сила, швидкість реакції, витривалість тощо) та інтелектуальні (розум, ерудиція).

Зміст праці — найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій.

Інспектування (огляд) — оцінювання відповідності спостереженням і висловлюванням суджень, супроводжуваних, за потреби, вимірюваннями, випробуваннями чи калібруванням.

Інформація— це важливі дані.

Інфраструктура — сукупність устаткування, обладнання та служб, необхідних для функціонування підприємства, організації.

Карта ескізів — графічний документ, що містить ескізи, схеми та таблиці, призначені для пояснення проведення технологічного процесу, операцій або переходу виготовлення (ремонту виробу), включаючи контроль і переміщення.

Карта технологічного процесу — технологічний документ, що містить операційний опис технологічного процесу виготовлення або ремонту виробу (його складових частин) у технологічній послідовності по всіх операціях одного виду робіт, із вказівкою переходів, технологічних режимів і даних про засоби оснащення, матеріальні та трудові нормативи.

Категорія (від грецьк. кategoria — висловлення, ознака) — узагальнені та фундаментальні поняття, що відображають суттєві загальні властивості й відносини явищ дійсності та пізнання.

Керівництво з якості — основний документ при розробленні й упровадженні системи забезпечення якості.

Командна робота — досягнення стану, за якого кожен член групи чітко розуміє свої завдання та цілі групи, робить свій внесок у їх досягнення, підтримує зусилля колег.

Компетентність— доведена здатність застосовувати знання та вміння. Комплектуюча карта — технологічний документ, що містить дані про деталі, складальні одиниці та матеріали, що входять до комплекту збираємого ви-

робу.

Конкурентоспроможність — властивість об’єкта, що характеризує міру задоволення ним конкретної потреби порівняно з аналогічними об’єктами, представленими на ринку.

Конкурентоспроможність виробництва — здатність організаційно-

економічної системи випускати конкурентоспроможну продукцію завдяки чому мати комерційний успіх, необхідний для подальшого розвитку та функціонування.

Конкурентоспроможність технології — здатність забезпечувати виготов-

лення якісної и економічної продукції відповідно до конструкторсько-техноло- гічної документації.

Контроль виконання — нагляд за поведінкою співробітників, перевірка якості продукції або вивчення наданих документів і матеріалів.

Контроль якості — це складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог щодо якості.

Контроль якості продукції — контроль кількісних та (або) якісних характеристик властивостей продукції.

Концепція — комплекс засадових ідей, принципів, правил, що розкривають сутність і взаємозв’язки даного явища або системи, дозволяють визначити систему показників, чинників та умов, що сприяють розв’язанню проблеми, формуванню стратегії підприємства (організації), встановленню правил особистої поведінки.

Кооперація праці — встановлення взаємозв’язків між окремими виконавцями (або їхніми групами) для скоординованої участі в одному чи різних часткових, але пов’язаних між собою процесах праці.

Коригування — це дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності чи іншої небажаної ситуації.

Ліцензія — 1) спеціальне погодження, яке видається державними органами юридичній або фізичній особі на здійснення певного виду діяльності; 2) патентна ліцензія-погодження на використання винаходу впродовж певного часу.

Ліцензійна угода — юридичний документ, який посвідчує, що акредитованому органу передається право на проведення робіт із сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництва і наступного технічного нагляду.

Логістика — наука про управління процесами руху матеріальних, енергетичних, інформаційних і трудових потоків у просторі та часі від вихідного джерела до кінцевого споживача.

Маркетинг — концепція орієнтації на споживача будь-якої діяльності на будь-якій стадії життєвого циклу об’єктів, якими управляють на підставі прогнозування їхніх потреб та організації просування товарів на ринок.

Маршрутна карта — технологічний документ, що містить маршрутний або маршрутно-операційний опис операцій виготовлення чи ремонту виробу (його елементів), включаючи контроль і переміщення по всіх операціях різних методів у технологічній послідовності, із вказівкою даних про обладнання, технологічну оснастку, матеріальні нормативи та трудові витрати.

Мета — бажаний, можливий і непохідний стан об’єкта (системи).

Метод (науки) — спосіб досягнення певної мети, виконання конкретного завдання; сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного опанування (пізнання) дійсності. Метод науки характеризує систему засобів і прийомів дослідження та узагальнення явищ дійсності в конкурентній царині знань.

Метод організації виробництва — спосіб здійснення виробничого процесу, сукупність засобів і прийомів його реалізації. Основний метод організації виробництва полягає у накладанні просторово-часових і функціональних обмежень на розмаїття елементів і зв’язків виробничої системи.

Метод організаційного моделювання — являє собою розроблення формалі-

зованих (математичних, графічних, машинних, макетно-стендових (органіграм) та інших моделей розподілу повноважень і відповідальності в організаціях, що