Операційна діяльність 2015

Транспорт розрізняють за видами технічних засобів: залізничний, водний, автомобільний, повітряний, механічний, пневматичний, електротранспорт, трубопровідний, спеціаль- но-технологічний, підвісні дороги та підйомно-транспортні засоби (конвеєри, ліфти, крани, навантажувачі).

За принципом дії розрізняють транспорт безперервної дії (рольганги, конвеєрні системи) і періодичної дії (залізничний, автомобільний, самохідні візки).

За напрямом перевезень — вертикальні (ліфти, підйомники), горизонтальновертикальні (крани, кран-балки, мостові крани, електронавантажувачі), похилі (канатні і монорельсові дороги, конвеєри).

В останні десятиліття підвищився рівень внутрішньовиробничого використання транспортних засобів із дистанційним управлінням, які мають зв’язок з центральною системою, що забезпечує їх економічність, велику гнучкість і поширеність використання.

На підприємствах масового та великосерійного виробництва транспорт й інші види обслуговування централізовані й відокремлені від діяльності цехів. Ця форма функціонального обслуговування є найперспективнішою.

Склад підрозділів, що здійснюють транспортне обслуговування, залежить від територіального розташування підприємства і взаємозв’язку між підрозділами, а також від системи обслуговування цехів транспортними засо-

бами та взаємозв’язків підприємства із зовнішніми транспортними організаціями.

Зазвичай на великих підприємства для управління та координування перевезень організується транспортний відділ, підпорядкований безпосередньо заступникові директора з маркетингу і збуту або заступникові з транспорту (загальних питань). До його складу входять бюро (групи): планово-економічне, диспетчерське, технічне, обліку тощо.

Планово-економічне бюро розробляє плани виробничо-господарської діяльності транспортного господарства, визначає вантажообіг по заводу й обсяг ван- тажно-розвантажувальних робіт, розраховує потребу в транспортних і вантаж- но-розвантажувальних засобах, кадрах і фонді заробітної плати, складає кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості на окремі види послуг.

Диспетчерське бюро здійснює оперативно-виробниче планування роботи транспорту, що зводиться до складання квартальних, місячних і добових планів перевезень й оперативного регулювання транспортних робіт. Методи побудови планів визначаються рівнем стабільності вантажопотоків на підприємстві.

Технічне бюро здійснює технічну підготовку виробництва: розробляє транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування; формує альбоми креслень на кожен вид підйомно-транспортного устаткування для виготовлення запасних частин і проведення ремонтних робіт; розробляє заходи з комплексної механізації й автоматизації вантажно-розвантажу- вальних і транспортних операцій.

Бюро обліку веде паспортизацію усіх видів транспортних засобів, забезпечує бухгалтерський облік і звітність роботи транспортного господарства.

Раціональна організація перевезень будується на основі вивчення вантажообігу і вантажопотоків у масштабі підприємства та його окремих цехів і складів.

Вантажопотік характеризує кількість вантажу, що переміщується між взаємопов’язаними підрозділами підприємства за одиницю часу. Вантажопотоки розраховуються, як правило, за перебігом технологічного процесу.

Вантажообіг — це кількість вантажу, що переміщується на підприємстві за одиницю часу (добу, місяць, квартал, рік) у тоннах, іншими словами — це сума окремих вантажопотоків.

На підставі даних про потужність вантажопотоків у тоннах і відстані між пунктами визначають обсяг транспортної роботи в тонно-кілометрах. Для виявлення вантажообігу класифікують всі види переміщуваних вантажів (сипкі, штучні, в мірній тарі, рідкі тощо) і на підставі цього визнають потрібні транспортні засоби і тару. Вантажообіг за окремими видами вантажу або в цілому для підприємства подають у вигляді шахової відомості вантажообігу

(табл. 15.1).

Таблиця 15.1

ШАХОВА ВІДОМІСТЬ РОЗРАХУНКУ ВАНТАЖОПОТОКУ НА РІК, тис. т

За даними шахових відомостей, планувань цехів і генеральних планів підприємств складають схеми (діаграми) вантажопотоків, а за вантажообігом і вантажними потоками встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйом- но-транспортних машин, кількість вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів транспортних засобів перервної (циклічної) дії.

Приклад схеми вантажопотоку на підприємстві наведено на рис. 15.4 (цифри позначають кількість вантажу, що перевозиться).

Рис. 15.4. Схема вантажопотоку на підприємстві

Потужність вантажопотоків, рівень їх стабільності за часом і напрямами впливають на організацію перевезень. Перевезення вантажів здійснюють на замовлення (разові) або за розкладом (постійні маршрути). Для скорочення

порожніх пробігів і простоїв устаткування розробляють внутрішньовиробничі маршрути руху транспорту. Побудову маршрутів перевезень здійснюють за такими основними схемами: маятникова, кільцева, збірна та радіальна.

Маятниковий вид перевезень застосовується для транспортування вантажів між двома постійними пунктами обслуговування (рис. 15.5—15.8). За організацією руху він може бути простим (зі зворотним порожнім пробігом), повним (зі зворотним навантаженим пробігом) і змішаним (зі зворотним неповним навантаженим пробігом).

Маятниковий маршрут може бути променевим — при русі транспорту з вантажем з одного пункту в кілька пунктів; зворотним — з низки пунктів в один. Двостороння маятникова система на підприємствах застосовується рідко. Кільцева (збірна) система використовується для обслуговування низки пунктів, що пов’язані послідовним переданням вантажів від одного до іншого (рис. 15.6).

Склад запасних частин

Рис. 15.5 Змішаний маятниковий маршрут

Найекономічнішими є двобічна маятникова і кільцева системи обслуговування за маршрутом.

Рис. 15.7. Розвізний маршрут

Радіальний маршрут — це комбінування різних маятникових маршрутів

(рис. 15.8).

Центральний інструментальний склад

Рис. 15.8. Радіальний маршрут

Рейсом називається процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту.

З усього багатоманіття перевезень у цехах особливу увагу приділяють міжопераційному переміщенню об’єктів виробництва, що має точно відповідати послідовності перебігу і ритму виробничого процесу.

При виборі транспортних засобів необхідно враховувати певні вимоги до них. Вони мають:

відповідати основним параметрам вантажного потоку (потужність, маса вантажного місця, габарити, відстань);

відповідати вимогам організації і технології виробничого процесу, що обслуговується ними;

забезпечувати максимальну продуктивність праці робітників, зайнятих його обслуговуванням;

забезпечувати узгодженість параметрів транспортних засобів на суміжних дільницях при переході з одного транспортного пристрою на інший. Для цього розробляють єдині транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стиковку транспортної мережі й технологічного устаткування.

За наявності стабільних вантажопотоків і вантажообігу, зокрема добових вантажопотоків, необхідно розробити оптимальну схему руху транспортних засобів з мінімізацією їх пробігу порожняком.

Кількість транспортних засобів визначають залежно від системи перевезень і виду транспортних засобів:

а) при маятниковій системі:

б) при кільцевій системі:

де Qдоб. — кількість вантажу за розрахунком вантажопотоків, що транспорту-

ється за добу, т; tрух — час руху транспортного засобу в обидва кінці, хв; tнав — час на одну вантажну операцію, хв; tрозв — часна одну розвантажувальну операцію, хв; t3 — час на непередбачені і випадкові затримки 0,15 від tрvх хв; п — кількість навантажень; т — кількість розвантажень; g — номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т; Квик — коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу (від 0,5 до 0,95 залежно від характеру вантажу, що транспортується); Фкор — корисний фонд часу роботи одного транспортного

засобу, год.

Час руху за маршрутом залежить від транспортних засобів, що використовуються.

Ваговий обсягвантажу, перевезеного за одну зміну, визначають за формулою:

де Qріч — річний вантажообіг на даному маршруті, кг, т; Др — кількість робо-

чих днів у році; Кзм — кількість змін на добу; Кн — коефіцієнт нерівномірності

перевезень (придатний Кн = 0,85).

Час, затрачуваний транспортним засобом на проходження одного рейсу, становить:

Час пробігу транспортного засобу заданим маршрутом розраховують за формулою:

де L — довжина всього кільцевого маршруту, м; Vсер — середня швидкість руху транспортного засобу, м/хв.

Кількість рейсів, здійснених одиницею транспортного засобу за добу, розраховують за формулою:

де Квик.ч — коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу. Продуктивність одного рейсу визначають за формулою:

Рдб

На підставі даних про кількість транспортних засобів, що обслуговують маршрути, про час їх руху і виконання вантажно-розвантажувальних робіт за визначеними пунктами, розробляють графіки роботи транспорту в цілому за маршрутом із зазначенням часу перебування в тих чи інших підрозділах.

Час руху за вантажопотоком і час перебування в підрозділах підприємства залежитьвідзасобівмеханізаціїпереміщеннямасивантажувідоднієїопераціїдоіншої.

Облік засобів механізації переміщення вантажів, окрім конвеєрних систем, що з’єднують дві і більше технологічних операцій, здійснюється за схемою, наведеною на рис. 15.9.

Застосування схеми ґрунтується на тому, що кожна одиниця устаткування і засіб механізації переміщення при одиничних вантажопотоках виконують одну механізовану операцію.

Рис. 15.9. Облік засобів механізації переміщень вантажів

Для кожної дільниці і для цеху в цілому складають перелік засобів механізації переміщення маси вантажу. Оскільки для засобів механізації переміщення поняття операцій і одиничного вантажопотоку збігаються, то сума мас переміщуваного вантажу на річну програму дорівнюватиме сумі одиничних вантажопотоків.

Розрахунок і облік вантажопотоків, переміщуваних уручну, здійснюють за схемою, наведеною на рис. 15.10.

Для кожної дільниці і для цеху загалом складають перелік виробів, що виготовляються, всіх деталей, підвузлів і вузлів, що входять у цей виріб, із зазначенням їхньої маси.

Для кожної деталі, підвузла, вузла визначається абсолютна і npиведена маса. За технологічним процесом виготовлення деталі об’єднують у групи, підвузли і вузли, які в процесі виробництва між технологічними операціями переміщаються вручну.

Розрахунок і облік конвеєрних систем, що поєднують дві і більше технологічних операцій, здійснюється за схемою, приведеною на рис. 15.11.

Рис. 15.11. Розрахунок та облік конвеєрних систем

Для кожного конвеєра складають перелік деталей, які переміщаються ним у перебігу виробничого процесу. Деталі, підвузли і вузли об’єднують у групи за кількістю технологічних операцій, між якими вони переміщаються конвеєром.

Залежно від способів завантаження і розвантаження конвеєрів визначається вид і кількість механізованих і ручних операцій на одиничних вантажопотоках.

Основними напрямами підвищення ефективності транспортного обслуговування виробництва є: вдосконалення технічного обслуговування внутрішньозаводського транспорту; застосування систем централізації перевезень; підвищення рівня механізації та автоматизації НРТСР, вико-

ристання сучасних підйомно-транспортних засобів і устаткування; впровадження єдиних транспортних систем з механізованими і автоматизованими складами; широке застосування стандартної збірно-розбірної і мірної тари наскрізного застосування; проектування та застосування комплексної технології на всі операції виробничого процесу, нормування транспортних робіт; застосування контейнерних і пакетних перевезень; використання транспортних і складських систем з автоматичною адресацією вантажів, автоматизованих контейнерних майданчиків, засобів безперервного транспорту для міжцехових перевезень; організація об’єктивного обліку витрат на транспортно-розвантажувальні роботи і систематичний аналіз їх; поліпшення системи техніко-економічного, оперативного планування і диспетчерського управління на основі використання математичних методів і електронно-обчислювальної техніки.

Основними техніко-економічними показниками, що характеризують роботу транспортного господарства, є: обсяг витрат на внутрішньозаводські й позазаводські перевезення, внутрішньоцехове і міжцехове обслуговування;

втрати, зумовлені невчасним транспортним обслуговуванням і неякісними перевезеннями; собівартість перевезень вантажів усередині підприємства; частка транспортно-складських витрат у собівартості продукції; витрати на машиногодину роботи транспортного засобу.

Специфічні показники: коефіцієнт використання транспортних засобів у часі, який відображає відношення фактичного часу роботи до корисного; коефіцієнт використання пробігу транспортних засобів (відношення пробігу в навантаженому стані до загального шляху, пройденого транспортними засобами).

Скорочення витрат на транспортне обслуговування пов’язане: з комплексною механізацією вантажно-розвантажувальних робіт, застосуванням малогабаритних і маневрених транспортних засобів, стандартної тари і пакетного способу транспортування вантажів у контейнерах; зі збільшенням обігу тари і транспортних засобів; удосконаленням маршрутів його руху; з упроваджуванням сучасних методів організації праці та виробництва, навчанням і закріпленням транспортних робітників за обслуговуванням дільниць і цехів за певними маршрутами, проведенням своєчасного профілактичного експлуатаційного обслуговування транспортних механізмів і їх ремонту.

15.3. ОРГАНІЗОВУВАННЯ ПРОЦЕСІВ СКЛАДУВАННЯ

Важливу роль у здійсненні виробничого процесу відіграє рух матеріальних цінностей. Значні коливання циклів виробництва, транспортувань і споживання сировини, матеріалів і готової продукції вимагають операцій з їх складу-

вання. Таке складування (накопичення) продукції зумовлене характером виробництва і транспорту, воно дає змогу подолати тимчасові, просторові, кількісні та якісні невідповідності між наявністю і потребою в матеріалах у процесі виробництва і споживання.

Для забезпечення зв’язку між матеріально-технічним постачанням, виробничими підрозділами та збутом готової продукції на підприємствах створюється складське господарство як підсистема виробництва. Його діяльність істотно впливає на безперебійність та ефективність роботи основного виробництва, на своєчасність випуску і відвантаження готової продукції відповідно до догово- рів-замовлень.

Основна мета складського господарства полягає в забезпеченні збереження сировинних і матеріальних ресурсів і готової продукції.

Завдання складського господарства полягає у прийманні, зберіганні матеріалів, підготовці продукції до відправки, регулюванні рівня запасів, підготовці матеріалів до видачі у виробництво, в організації заготовчих відділень.

На великому промисловому підприємстві створюється складна мережа складів зі спеціальними пристроями й устаткуванням для переміщення, штабелювання і збереження матеріалів, а також із ваговим і вимірювальним устаткуванням, обчислювальною технікою, протипожежними засобами.

Склади різноманітних типів можуть створюватися на початку, всередині і наприкінці транспортних вантажопотоків або виробничих процесів для тимчасового накопичення вантажів і своєчасного забезпечення виробничих систем матеріалами в потрібних кількостях.

Організація складського господарства залежить від номенклатури і типу складських приміщень, раціонального розташування їх на території підприємства, проектування, будівництва і обладнання складських приміщень, визначення порядку їх роботи.

Склад — це будівля, оснащена різноманітними пристроями, що призначені для приймання і зберігання матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання і безперебійного відпуску споживачам.

Поряд з операціями складування вантажів на складі виконуються внутрішньоскладські транспортні, навантажувальні, розвантажувальні, сортувальні, комплектувальні та проміжні перевантажувальні операції, а також деякі технологічні операції.

Склади є одним із найважливіших елементів системи складського господарства, які сприяють перетворенню вантажопотоків, змінюючи параметри партій вантажів, що приймаються і видаються, за розміром, складом, фізичними характеристиками вхідних вантажів, часом відправлення транспортних партій тощо.

Складське господарство підприємства складається з різних складів і комор, які можна класифікувати за низкою ознак, що наведені у табл. 15.2.

Складська площа поділяється на корисну та оперативну. Корисна (вантажна) призначається для безпосереднього розміщення матеріальних цінностей. Оперативна охоп-

лює простір для приймально-відпускних операцій, сортування, комплектування матеріальних цінностей, а також для проходів і проїздів між штабелями і стелажами, для розміщення вагової і вимірювальної техніки, службових приміщень; конструкційну, що зайнята під перегородки, колони, сходи, підйомники, тамбури тощо.

Площа складських приміщень визначається залежно від: способу розміщення матеріалів (на підлозі, на стелажах); засобів механізації навантажувальнорозвантажувальних і складських операцій; тари для зберігання і передачі матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектувальних виробів; допустимої норми навантаження при прийнятому методі зберігання.

Зазвичай розрахунок площі складських приміщень S за питомим навантаженням здійснюється за формулою:

де Q — кількість матеріалів, напівфабрикатів, виробів, яка проходить через склад у період часу (Т); t — кількість днів зберігання матеріалів (дн.); q — припустима норма навантаження на 1 м2 площі підлоги; Квик — коефіцієнт корисної площі складу.

Труднощі визначення площі складських приміщень полягають в тому, що величина Q змінюється при зміні номенклатури виробів упродовж планованого періоду.