9.3 Робочі книги. Аркуші. Введення, редагування і зберегання даних. Формати даних

Робоча книга - набір робочих аркушів, кожний з яких має табличну структуру і може містити одну або кілька таблиць. У вікні документа у програмі Excel відображається тільки поточний робочий аркуш, з яким і ведеться робота. Кожен робочий аркуш має назву, що відображена на ярличку листа, який знаходиться в його нижній частині. За допомогою ярличків можна переключатися до інших робочих аркушів, що входять у ту саму робочу книгу. Щоб перейменувати робочий лист, треба двічі клацнути на його ярличку.

Робоча книга складається з пронумерованих аркушів (Лист1, Лист2 і т.д.) і розмічених сіткою ліній. Імена аркушів відображаються на вкладках (ярличках) у нижній частині вікна книги над рядком стану.

Окремий осередок може містити дані, що відносяться до одного з трьох типів: текст, число або формула, а також залишатися пустим. Програма Excel при збереженні робочої книги записує в файл тільки прямокутну область робочих листів, що примикає до лівого верхнього кута (осередок А1) і що містить всі заповнені осередки. Тип даних, які розміщуються в осередку, визначається автоматично при введенні. Якщо ці дані можна інтерпретувати як число, програма Excel так і робить. У іншому випадку дані розглядаються як текст. Введення формули завжди починається зі знаку рівності «=»..

Введення тексту і чисел

Введення даних здійснюють безпосередньо в поточний осередок або в рядок формул, розташований у верхній частині вікна програми безпосередньо під панелями інструментів. Місце введення відмічається текстовим курсором.

Форматування вмісту осередків

Текстові дані за умовчанням вирівнюються по лівому краю осередку, а числа - по правому. Щоб змінити формат відображення даних в

поточному осередку або вибраному діапазоні використовують команду ФОРМАТ

ЯЧЕЙКИ. Вкладки цього діалогового вікна дозволяють вибирати формат запису даних кількість знаків після коми, вказівка грошової одиниці, спосіб запису дати і інше), задавати напрям тексту і метод його вирівнювання, визначати шрифт і зображення символів, управляти відображенням і виглядом рамок, задавати фоновий колір.

9.4 Форматування вмісту комірок. Робота з формулами та функціями

За замовчуванням текст у комірках вирівнюється по лівому, а числа, дати і час по правому краю комірки. Щоб змінити спосіб вирівнювання потрібно виділити необхідну комірку і скористатись кнопками вирівнювання, що знаходяться на панелі інструментів «Форматування». Другий спосіб вирівнювання комірок виконується за допомогою діалогового вікна «Формат комірок». В даному вікні потрібно перейти на вкладку Вирівнювання та вибрати необхідне вирівнювання із випадаючих списків. Також в цій вкладці знаходиться елемент Орієнтація, що дозволяє розташувати текст під довільним кутом.

У вкладці Шрифт вікна «Формат комірок» можна задавати гарнітуру, розмір, колір, накреслення шрифта та інші додаткові опції. Вміст цієї вкладки нагадує однойменний діалог «Шрифт» у процесорі Word.

Для зміни висоти рядка і ширини стовпця існує декілька способів:

–Перетягування роздільника заголовка рядка чи стовпця.

–Навести покажчик миші на роздільник заголовка рядка чи стовпця.

–Одночасна зміна висоти кількох рядків.

Щоб використовувати функцію, потрібно ввести її як частину формули в комірку робочого аркуша. Послідовність, у якій мають розташовуватися використовувані у формулі символи, називається синтаксисом функції. Всі функції використовують однакові основні правила синтаксису. Якщо ви порушите правила синтаксису, Excel видасть повідомлення про те, що у формулі є помилка.

Формула – це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Формулою в Excel називається послідовність символів, що починається зі знака рівності =. У цю послідовність символів можуть входити постійні значення, посилання на комірки, імена чи функції оператора. Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули за вже наявними даними.

У формулах розрізняють арифметичні операції і знаки відношень. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні операції, за ними – операції відношень.

   Якщо значення в комірках, на які є посилання у формулах, міняються, то результат зміниться автоматично.

     Як приклад введемо формули, що обчислюють корені квадратного тричлена: ax² + bx + c = 0. Вони ведені в комірки A2 і A3 та мають такий вигляд:

= (–B1 + КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1

= (–B1 – КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1