
- •1. Предмет, мета і завдання соціальної педагогіки.
- •2. Зв'язок соціальної педагогіки з іншими науками і галузями суспільної практики.
- •3. «Європеїзація» методів соціально-педагогічної роботи.
- •4. Структура соціальної педагогіки.
- •5. Основні категорії соціальної педагогіки. Принципи соціальної педагогіки.
- •6. Архаїчний період. Форми взаємодопомоги у східних слов'ян до X ст.
- •7. Період князівської та церковно-монастирської підтримки за часів Київської Русі. Період церковно-державної допомоги з XIV до 2 пол. XVII ст.
- •8. Період державної опіки з 2 пол. XVII ст. До 2 пол. XIX ст. Період суспільної та приватної опіки з к. XIX ст. До поч. XX ст.
- •9. Період державного забезпечення з 1917 р. До 1991 р. Період соціально-педагогічної практики з поч. 90-х років і до теперішнього часу.
- •10. Соціальне середовище як провідна категорія соціальної педагогіки.
- •12. Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності.
- •13. Технологічна організація соціально-педагогічної діяльності.
- •14. Суть соціалізації, її складники. Стадії соціалізації.
- •15. Сучасні концепції соціалізації особистості.
- •16. Людина як жертва соціалізації.
- •17. Людина як об'єкт і як суб'єкт соціалізації.
- •18. Макро-, мезо, мікро фактори соціалізації.
- •19. Віктимологія як соціально-педагогічна проблема.
- •20. Інтеграція школи з соціальним середовищем (зарубіжний та український досвід).
- •21. Логіко-гносеологічна та науково-змістовна структура соціальної педагогіки.
- •22. Інформаційне забезпечення наукових досліджень у соціальній педагогіці.
- •24. Професійний портрет соціального педагога. Професія і особистість.
- •25. Професійні стандарти соціального педагога.
- •26. Професійна деформація соціального педагога.
- •27. Соціально-педагогічний процес і шляхи його вдосконалення.
- •28.Поняття професійної етики соціального педагога.
- •29. Педагогічна культура соціального працівника, її зміст і структура.
- •30. Саморозвиток трудових ресурсів у соціальній педагогіці.
15. Сучасні концепції соціалізації особистості.
Джерела сучасної концепції соціалізації містяться у працях американського психолога Альберта Бандури (нар. 1925), французького соціолога і юриста Габріеля Тарда, американського соціолога Толкотта Парсонса (1902— 1979). Нині процес соціалізації наука розглядає в широкому і вузькому розумінні цього поняття. Соціалізація у широкому розумінні — це визначення походження і формування родової природи людини (йдеться про філогенез — історичний процес розвитку людства), у вузькому — процес включення людини в соціальне життя шляхом активного засвоєння нею норм, цінностей та ідеалів. З урахуванням цього соціалізацію можна розглядати як типовий та одиничний процеси. Типовий процес визначається соціальними умовами, залежить від класових, етнічних, культурних та інших відмінностей. Пов'язаний він із формуванням типових для певної спільноти стереотипів поведінки. Соціалізація як одиничний процес пов'язана з індивідуалізацією особистості, виробленням нею власної лінії поведінки, набуттям особистого життєвого досвіду, тобто зі становленням індивідуальності.
16. Людина як жертва соціалізації.
У соціально-педагогічній науці прийнято розглядати три види жертв несприятливих умов соціалізації: реальні, потенційні та латентні.
До реальних відносять тих, хто знаходяться під опікою держави та громадських організацій. Значну частину їх складають інваліди та люди з психосоматичними дефектами і відхиленнями.
З-поміж потенційних жертв виділяються особи з акцентуаціями характеру, напруженим психічним станом. Найчастіше вони зустрічаються серед дітей та підлітків, які народилися у неблагополучних сім'ях, з-поміж мігрантів, метисів, представників інонаціональних груп у місцях компактного проживання іншого етносу.
Латентні жертви - високообдаровані люди, які з певних причин не можуть чи не змогли самореалізуватися на основі власних обдарувань та внутрішньоінтенційної спрямованості.
17. Людина як об'єкт і як суб'єкт соціалізації.
Суб'єкти соціально-педагогічної діяльності - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді. Недержавні організації (об'єднання громадян) - добровільні громадянські формування, утворені на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свобод. Сьогодні громадські організації залучають додаткові матеріальні та людські ресурси, створюють інноваційні соціальні проекти з метою вирішення важливих соціальних проблем. Благодійний громадський фонд - різновид некомерційного фонду, метою якого є залучення різних матеріальних ресурсів, які не заборонені законом, для використання на вирішення окремих соціальних проблем. Соціальний педагог - спеціаліст, який організовує соціально-педагогічну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім'я, навчальний заклад, трудовий колектив, дитячі та молодіжні об'єднання, клуби тощо) з метою створення для них сприятливих умов соціалізації. Соціальний працівник - спеціаліст, що працює в державних органах соціального захисту та підтримки. Його діяльність спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї чи групі осіб, що знаходяться у важкій життєвій ситуації шляхом інформування, консультування, організації різних форм підтримки та обслуговування хворих чи одиноких людей. Волонтер - людина, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації. За приналежністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити волонтерів, які працюють при центрах соціальних служб для молоді та волонтерів - членів різних громадських об'єднань. Серед волонтерів найбільш чисельною групою є учні старших класів та середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. В якості волонтерів виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.
Об'єкти соціально-педагогічної діяльності - окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку. Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами можна говорити про те, що всі люди є потенційними об'єктами соціально-педагогічної діяльності. Тому не доцільно характеризувати їх лише за однією ознакою. На сьогодні в теорії та практиці соціально-педагогічної роботи розрізняють об'єкти соціально-педагогічного впливу за кількісними, віковими, статево-рольовими параметрами та змістом проблем, які є найбільш поширеними в практиці соціально-педагогічної діяльності. Разом з поняттям "об'єкт" в теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін "клієнт". Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття. Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами. Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є об'єктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином можна розглядати об'єкти соціально-педагогічної діяльності І як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.