13. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.

Афікс — службова необов’язкова морфема в слові, що займає пре- чи постпозицію щодо кореня чи іншого афікса, виражає словотвірне або граматичне значення і виконує словотвірну, словозмінну або формозмінну функцію.

За роллю у складі слова афікси є факультативними морфемами. На відміну від кореня, без якого слово не існує, афікс у слові може бути, а може й не бути. Він є не обов’язковою морфемою у структурі слова. Афікси не існують поза словом.

Значення

Значення афіксів категорійно-класифікаційне:

• словотвірне — спільне значення ряду похідних слів із різ-ними коренями (з різним лексичним значенням), але з тотожними афіксами (суфіксами і префіксами):

СЗ ‘особа за відношенням до дії’: вихова-тел'-, зас’іда-тел’-,

СЗ ‘загальна відносність’: кийів-с'к-ий, н'іжин-с'к-ий, пари-з’к-ий;

СЗ ‘абстрактна опредметнена ознака’: молод'-іс'т'-, рад’-іс'т'-.

• граматичне — обов’язкове, формально виражене значення афіксів (закінчень, окремих суфіксів), що об’єднує словоформи різ¬них лексем однієї словозмінної парадигми:

ГЗ ‘О. в. одн.’: вітр-ом, сел.-ом, син-ом, тепл-ом

ГЗ ‘Н. в. одн. жін. рід’: блискуч-а, гарн-а, зелен-а,ран'н'-а

ГЗ ‘мин. час’: з-бир-а-в-, на-мовл'-а-в-, прос-и-в-, с-каз-а-в-

ГЗ ‘чол. рід’: з-бир-а-в-, на-мовл'-а-в-,

ГЗ ‘1-ша ос. одн.’: з-бир-а-й-у, на-мовл'-а-й-у, прош---у, с-каж---у.

Афікси як двобічні одиниці мають план значення і план вираження. Більшість афіксів фонемно виражені.

Нульовий афікс — це така морфема, яка не має фонемної репрезентації, однак в мові за нею закріплене певне значення: велич- ‘Н./З. в. одн.’, сестер- ‘Р./З. в. мн.’, спитав- ‘чол. р. одн.’.

Функція

За виконуваною функцією афікси поділяють на словотворні, словозмінні та формозмінні.

Словотвірні афікси слугують для творення нових слів: мармур- ‘різновид каменю’ — мармур-ов-ий ‘відносна ознака за матеріалом’.

Словозмінні афікси забезпечують процеси відмінювання й дієвідмінювання, утворюючи словоформи однієї лексеми. Словозмінні афікси виражають розчленовану граматичну семантику: л'іс-, -у, -ом, -і... (ГЗ відмінка і числа).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. Формозмінними в основному є суфікси (іноді префікси), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: с'мілив-іш-ий, -а, -е, -і (форма вищого ступеня порівняння).

За структурою афікси можуть бути:

1) Простимиє афікси, у складі яких не можна виокремити менші компоненти: Р на-, об-, під-, перед- і под.; S -ак-, -ец'-, -ов-, -іст-, -с'к-, -ств- і под.; Z -у, -е, -і, -а тощо.

2) Складними вважають афікси, що утворилися в процесі істо-ричного розвитку мови шляхом злиття кількох (переважно двох) афіксів — префіксів: по- + над- —> понад- {понад строковий), не- + до- —> недо- (недо-бачати).

14. Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів

В україністику термін ввів П. Залозний у 1906 р.

Префікс – службова необов’язкова морфема в слові, що перебуває в препозиції щодо кореня чи іншого префікса, виражає переважно СЗ або іноді ГЗ і виконує словотвірну або формозмінну фун-ю.

В укр. мові у препозиції щодо кореня може бути від 0 до 4 префіксів (1: без-надʹійний, 2: не-по-вага, 3: по-при-з-бирувати, 4:по-на-з-до-ганʹати- ᴓ).

• приєднуються до слова в цілому (крім випадків, коли префікс є частиною преф-суф. форманта: гор-а –під-гір-й-а);

• не змінюють частиномовної приналежності. Найчастіше приєднуються до дієслів, ніколи – до числівників. Окремі префікси закріплені за частинами мови – іменні: па- (па-горб- ᴓ), прʹі- (прʹі-рва), дієслівні: недо- (недо-чувати-ᴓ), прикметникові: пра- (пра-вічний).

• значеннєво самостійні, бо значна їх частина пов’язана з прикметниками і їх значення більш зумовлене контекстом.

Значення:	Функції:
СЗ (словотвірне)	Словотвірна – утворюють нові слова: милий - пре-милий
Модифікаційне – префікси не змінюють ЛЗ, лише його видозмінюють: сʹпівати- ᴓ - за-сʹпівати	Формозмінна – утворюють форми однієї лексеми: най – утвор. форму вищого ступеня порівняння (най-крашчий) видові префікси – утвор. форму дієслова доконан.виду від недокон.виду (будувати- ᴓ - з-будувати- ᴓ)
	Словотвірна-формозмінна – утворюють нову лексему і вираж.значення докон.виду (варити- ᴓ - пере-варити- ᴓ)

• префіксам властиві всі типи системних відношень: омонімія: за – «ознака перебування за чим-н»: за-гірний, «висока міра чогось»: за-високий; синонімія: «протилежність» анти-кризовий і проти-кризовий; антонімія: відʹі-йти- ᴓ - підʹі-йти- ᴓ;

• завжди фонемно виражені – від 1 до 6 фонем

(з-рʹіст- ᴓ, екстра-клас- ᴓ).

• аглютинативно поєднуються з коренем або іншим префіксом і тому легко виокремлюються.

• аломорфія зумовлена морфонологічними чинниками (позиція перед коренем, який почин.на приголосну зумовлює фіналь префікса на голосну)

• варіоморфія зумовлена стилістичними чинниками (із-, іс-, ізʹі- залежить від автора)

• структура: прості (непохідні) – елементарні, неподільні: в, на, у ,під. складні (похідні) – утвор. внаслідок перерозподілу двох простих: недо, зав (зав-білʹшки).

• система більш стійка, склалася в період спільнослов’янської мовної єдності.

• система – незамкнута, поповнюється за рахунок власних ресурсів (перехід прислівників до морфемної підсистеми: навколо-земний)

• префіксальну підсис-му складають: давні префікси спільнослов. походження (па-вітер- ᴓ, пра-дід- ᴓ, су-тʹінʹ- ᴓ), давні східнослов. префікс,що постали з прийменників (без-надʹійа, від-гомін- ᴓ, до-плата і тд.), нові укр.префікси (недо-чувати- ᴓ, сʹпів-учасник- ᴓ, проти-дʹійа), іншомовного походження: грец. (а-моралʹний, ана-генез- ᴓ, анти-вітаміни), лат. (екстра-клас- ᴓ, ім-моралʹізм- ᴓ), спрефіксовані частки (аби-де, анʹі-трохи, казна-зʹвідки, шчо-най-швидше)

• більшість питомих префіксів

• існує понад 100 префіксів.