- •Контрольні запитання до змістового модуля №1 «Сучасна українська мова. Морфемологія»
- •1.Морфеміка як підсистема мови
- •2. Морфемологія як розділ морфології. Об*єкт, предмет та завдання морфемології.
- •3. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, лараднгмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).
- •4. Теоретичне і практичне значення морфології.
- •6. Поняття інваріантності / варіантності. Морфема як інваріантна одиниця мови.
- •7. Морфема і слово: спільні та відмінні ознаки.
- •8. Концепції морфеми в сучасному мовознавстві. Морфема за і. О. Бодуеном де Куртене.
- •9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.
- •10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.
- •11. Морфема і морф. Спільні та відмінні ознаки.
- •12. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем
- •13. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів
- •15. Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів
- •16. Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчення
- •17. Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів та інфіксів.
- •18. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови.
- •20. Поняття конфікса. Види та структурно-семантична роль конфіксів в ум.
- •21.Проблема інтерфіксів. Різні погляди на правомірність їх виділення.
- •22. Афіксоїди як морфеми перехідного типу. Види афіксоїдів.
- •23. Явища асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів.
- •24. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології
- •25.Явище морфемного шва. Можливість не єдиної інтерпретації явищ морфемного шва.
- •27.Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми укр. Словотворення.
- •28. Усічення та накладання морфів як характерні явища українського словотворення
- •29. Інтерфіксація як морфонологічне явище. Види інтерфіксів. Умови їх виникнення.
- •Інтерфікси
- •30.Морфемні та інверсійні словники. Принципи укладання.
- •Контрольні запитання до змістового модуля №2 «Сучасна українська мова. Словотвір»
- •1. Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору
- •2. Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3. Діахронний та синхронний аспекти словотворення.
- •4. Похідне слово. Критерій г.О. Винокура для визначення синхронних відношень похідності між словами.
- •5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
- •6.Твірні бази і морфонологічні засоби
- •8. Словотвірна структура похідного слова.
- •9.Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови
- •10.Словотвірна парадигма
- •11. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів: а) за ознакою «синтаксична/лексична деривація»; б) за ознакою «мутаційні/модифікаційні»
- •V →n (віддієсл. Іменники) боро-ти-ø-с’а – борот’-б-а. Adj→n мужн’-ій – мужн’-іст’-ø.
- •12. Словотвірне значення похідного слова; методика його визначення
- •13. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •14. Словотвірна категорія. Типові словотвірні категорії укр. Мови.
- •16. Афіксальні способи творення похідних української мови.
- •17. Безафіксні способи творення похідних української мови.
- •18. Способи творення складних і складених слів
- •19. Способи творення іменників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •20. Словотворення прикметників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •21. Афіксальне словотворення в українському іменнику
- •22.Безафіксні способи творення іменників
- •23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи
- •24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.
- •25. Субстантивація як особливий різновид синхронного словотворення.
- •26.Особливості творення якісних прикметників української мови.
- •27. Особливості творення відносних прикметників української мови.
- •28. Прикметники-композити:способи словотворення,твірні бази,словотвірні бази.
- •30. Словотворення прислівників в українській мові. Загальна характеристика
- •31. Актуальні процеси в українському словотворенні (девербативи, абревіатури, абстрактні іменники та ін.).
- •32.Словотвірні словники. Принципи укладання.
6. Поняття інваріантності / варіантності. Морфема як інваріантна одиниця мови.
У сучасному мовознавстві загальновизнаною є дихотомія «мова – мовлення», відповідно до якої мовні одиниці існують у двох сутностях – абстрактній (інваріантній) та конкретній (варіантній). Поняття інваріанта й варіанта спочатку було введене на позначення фонеми та її звукових реалізацій, пізніше перенесене на одиниці інших мовних рівнів. Інваріант – це абстрактне позначення ряду однорідних предметів, явищ, сутностей тощо. Характеризує те спільне, що є для ряду однорідних преметів, явищ, сутностей. Варіант – це позначення конкретних предметів, явищ, сутностей. Характеризує особливе, що є в цього окремого предмета, явища сутності. Морфема реально – у мовленні (у словоформах) – не існує. У мовленні функціонують варіанти морфеми, які називавають морфами. Морфема як інваріанта одиниця – це узагальнення морфів, які мають однакове значення, однакове або дещо відмінне фонемне вираження, що зумовленно морфонологічною позицією.
|
Словоформи |
Морфи |
|
на берез'-і |
-берез'- |
|
берег-и |
-берег- |
|
при-береж-н'-і |
-береж- |
|
уз-бережж-Ø-а |
-бережж- |
Отже, морфема -берег- - це інваріант, а морфи -берез'-, -берег-, -береж-, -бережж- - це варіанти цієї морфеми.
7. Морфема і слово: спільні та відмінні ознаки.
|
Спільне |
Відмінне | |
|
Морфема |
Слово | |
|
1. Значеннєві одиниці: обидві мають значення. |
Синтаксично несамостійна частина слова, поза словом не існує. |
Синтаксично самостійна одиниця (є членом речення і може бути самостійним реченням). |
|
2. Двобічні одиниці: обидві мають план значення і план вираження. |
Мінімальна, далі не подільна. |
Не мінімальна, як мінімум двочленна (корінь та закінчення). |
|
Місце у слові чітко фіксоване (за винятком окремих коренів в межах складних слів). |
Відносно вільне у межах речення (можлива інверсія). | |
|
3. Є абстрактно-конкретною сутністю: і слово, і морфему пов’язують інварінатно-варіантні відношення (слово//словоформа, морфема//морф). |
Не має морфологічного оформлення, смислової заверсеності, не є лексико-граматичною єдністю (-син-, -син'-). |
Завжди морфологічно і семантично оформлене, є лексико-граматичною єдністю (син'-ій, син'-і-ти-Ø, син-и-ти-Ø, син'-Ø-Ø, син'-о). |
|
Не виражає поняття. |
Виражає поняття як узагальнене уявлення про предмети, явища. | |
|
4. Вступають у системні зв’язки відповідно до двох типів відношень – парадигматичних і синтагматичних. |
Значення актуалізується в поєднанні з іншими морфемами (уч-и-тел'-к-а – СЗ ‘особа жін статі’, колис-к-а – СЗ ‘предмет’ |
Значення, як правило, не залежить від контексту – інших слів у реченні. |
|
Значення більш узагальненне. |
Більш конкретні назви предметів, ознак, дій. | |
|
5. Мають цілісну структуру: у слово не можна вставити інше слово; в морфему не можна вставити іншу морфему. |
Завжди тільки відтворюється мовцями з інвернтарю морфмем, як «готова» і цілісна одиниця. |
Не тільки відтворюється, а й створюється мовцем – слова-оказіоналізми, потенційні слова |
|
Одиниця нижчого знакового рівня, ієрархічна залежність «входить у слово» |
Одиниця вищого знакового рівня, ієрархічна залежність «складається з морфем» і «входить у речення». | |