11. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів: а) за ознакою «синтаксична/лексична деривація»; б) за ознакою «мутаційні/модифікаційні»

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації (Є. Клобуков, О.Моїсеєв, М.Плющ), що об’єднує похідні слова однієї частини мови (абстраговано від конкретного лексичного значення), утворенні за однією словотвірною моделлю.

При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи.

Мутаційні СТ об’єднують похідні, значення яких відрізняється від значення твірних лексичною семантикою, тобто значення похідних відмінне від значення твірних. Мутаційні похідні можуть належати як до однієї частини мови з твірними, так і до іншої частини мови:

пек-Ø-ти-Ø – печ-ив-о, планет-а – планет-ар’ій-Ø, волод’і-ти-Ø – волод-ар-Ø

Модифікаційні СТ об’днують похідні, лексичне значення яких відрізняється від значення твірних певними відтінками, найчастіше стилістичними. Модифікаційні похідні належать до однієї частини мови з твірними.

Жовт-ий – жовт-ав-ий, жовт-уват-ий, Слон-Ø – слон-ик-Ø, хвил’уватис’а – за-хвил’уватис’а

Модифікаційними вважають похідні, які належать до таких СТ: іменників за знач. «пестливість», «згрубілість», «одиничність», «збірність», «дитинча», «здрібнілість», прикметників зі знач. «пестливість», «неповний вияв ознаки», дієслів за зі знач. «Початок дії», «інтенсивність дії», «тривалість дії» та інше.

Транспозиційні СТ об’єднують похідні, тотожні за лексичним значенням із твірними, але які набувають іншого категорійного (частиномовного) значення і виконують іншу синтаксичну функцію. Транспозиційними вважають похідні, які належать до таких СТ:

V →n (віддієсл. Іменники) боро-ти-ø-с’а – борот’-б-а. Adj→n мужн’-ій – мужн’-іст’-ø.

Adj→Adv важлив-ий – важлив-о. N→Adj вишн’-а – вишн-ев-ий.

12. Словотвірне значення похідного слова; методика його визначення

Відомі 2 підходи до визначення поняття:

1. вузький - має індивідуальний хар-р, це «мотивоване ЛЗ», кожного окремо взятого похідного слова; генетично первісне ЛЗ слова – це його індивід. СЗ;

2. широкий – словотвірне значення – це узагальнене значення, властиве похідним словам одного словотвірного типу, яке встановлюється на основі семантичного відношення твірних і похідних слів, абстраговано від їхніх конкретних ЛЗ.

Словотвірне значення виражається формантом, який входить до складу похідного слова. У простих словах - це афікси, конфікси, у складних – інтерфікси, операційний формант (усталений порядок слів, закріплений наголосом, вічнозелений). Лексичне значення слова виражається його основою. Лексичне значення індивідуальне. Граматичне значення властиве цілому класу слів. Значення слова з похідною основою завжди визначається за допомогою з’ясування значення відповідної первинної (твірної) основи.

3. Абстрагування на рівні частиномовної семантики: СЗ «предметність» за відношенням до дії: коментува-ти- Ø – комент-ар- Ø.

4. Абстрагування на лексико-семантичному рівні (більш конкретизоване ніж перше): СЗ «особа, яка хар-ся за відношенням до предмета» аптек-ар- Ø, голуб-ар- Ø