3. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, лараднгмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).

Найтісніше морфемологія пов’язана зі с л о в о т в о р о м і п а р а д и г м о л о г і є ю. Цей зв’язок настільки очевидний , що й на сьогодні залишається дискусійним питання, чи є морфемологія самостійним, незалежним від словотвору розділом граматики. Афіксальні морфеми є засобом вираження граматичних і словотвірних значень, однак, на відміну від морфемології, в якій всі афікси розглядаються з погляду їх концептуального статусу,їхньої різнобічної характеристики як морфем, у парадигмології закінчення вивчають лише як один із засобів ираження граматичного значення, у словотворі інші афікси – як словотвірний формант, що виражає словотвірне значення.

Зв’язок морфемології з лексикологією опосередкований – через словотвір. Словниковий фонд будь-якої мови постійно поповнюється новими одиницями – лексемами, що з’являються відповідно до потреб мовного колективу, - з метою назвати, позначити пізнані людиною об’єкти та явища матеріального світу, а також духовного, інтелектуального життя людини. Однак лексикологію цікавлять уже «здійснені», «готові» слова в аспекті їхнього лексичного значення, а не в аспекті їх морфемної, хоч адекватна морфемна подільність і значення слова – явища взаємно пов’язані й зумовлені.

Морфемологія безпосередньо пов’язана з ф о н о л о г і є ю. Варіювання морфем у мовленні зумовлене насамперед чергуванням фонем. Фонема є елементом плану вираження мовних знаків, а отже – і формою вираження морфа.

І з с и н т а к с и с о м морфемологія п о в ‘ язана через реляційну одиницю – закінчення, що, виконуючи роль «узгоджувального» координатора слів // словоформ, реалізує потенційну можливість слова// словоформи бути членом словосполучення і речення.

Морфемологія частково пов’язана з о р ф о г р а ф і є ю, оскільки в основі української орфографії лежить, крім фонетичного й традиційного, морфологічний принцип написання слів, який полягає в тому, щоб, незважаючи на відмінність у звучанні , морфему писати однаково.

4. Теоретичне і практичне значення морфології.

Теоретичне і практичне значення морфології визначається її місцем в системі засобів мовної комунікації. Морфема як одиниця найнижчого знакового рівня бере опосередковану участь у процесі комунікації через слово. Морфема є конститутивною одиницею. Слово складається з морфем. Морфема має велике значення в процесі і мовної дійсності, і мовленнєвої діяльності.

За допомогою морфем утворюються нові слова, а також морфема забезпечує процеси словозміни. Оскільки морфема є тим структурним компонентом, за допомогою якого утворюється слово, відповідно, і саме слово можна зрозуміти лише тоді, коли є певні відомості про морфему.

5. Морфема як знакова одиниця мови. Диференційні ознаки морфеми

Морфема – мінімальна значеннєва двобічна інваріантна парадигматична одиниця мови, яка виокремлюється у слові.

Диференційні ознаки:

1. Мінімальність. Морфему не можна поділити на менші компоненти без втрати значення.

2. Значеннєвість. Виокремлені частини мають значення.

3. Двобічність. Морфема двобічна, тобто для її ідентифікації однаково важливі і форма, і значення.

4. Інфаріантність. Поняття інваріанта і варіанта спочатку було введено на позначення фонеми і її звукових реалізацій, пізніше перенесене на одиниці інших мовних рівнів.

5. Парадигматичність.

6. Виокремлюється у слові. Морфему можна описати тільки через слово.

7. Синтаксично несамостійна. Морфема не може переміщатися у межах слова, а тим більше – в межах речення.

8. Морфема - одиниця мови. Незважаючи на те, що морфема виокремлюється у слові, виокремившись, вона набуває певної самостійності, автономності і у такий спосіб є одиницею мови.