5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
Похідна основа – це така основа, що утворена від іншої основи і тому, як правило, формально складніша на словотвірний формант і/або семантично складніша, оскільки її значення визначається шляхом співвіднесення значення твірної основи. Твірна основа – це може бути як непохідна, так і похідна основа, від якої утворюється нове похідне слово. Словотвірний формант (дериватор) – структурно-семантичний компонент (афікс або комплекс афіксів), за допомогою якого утворюється похідне слово. Це найменша одиниця за формою (не за кількістю морфем) і за змістом, що є в похідній основі і якої немає в твірній основі:
ПС: вивіл'нити ПО: вивіл'ни-
ТС: віл'ний ТО: віл'н-
СФ: ви- … -и-
Словотвірні форманти бувають:
афіксальні (морфема-афікс у словотвірній функції) – префіксальний, суфіксальний і постфіксальний форманти;
конфіксальні (функціональна єдність кількох афіксів) – префіксально-суфіксальний, суфіксально-постфіксальний та префіксально-суфіксально-постфіксальний форманти).
6.Твірні бази і морфонологічні засоби
Термін «ТБ», запропонований Р.Манучаряном та В.Лопатіним, охоплює не лише твірні основи, а й твірні слова та сполуки слів.
Твірна база – слово – функціонально співвідносна з твірною основою при префіксації, коли СФ приєднується не до основи, а до слова в цілому, в усіх інших випадках ТБ – це сполуки слів, від твірних основ (або їх частин) яких утворюються похідні слова:
зал'іков-к-а=зал'іков-а(книжка-#);
ЦК=Ц(ентрал'н-#) К(комітет-#).
Твірними базами (твірними словами і сполуками слів) для похідних української мови є:
вихідні
словоформи: гострий
гостр-и-ти-,
весна=про-весна, будувати-=від-будувати-похідні словоформи: весел-ий=весел'-іш-ий, розумн-ий=розумн'-іш-ий
прийменниково-відмінкові сполуки: під дахом=під-дашш--а, за озером=за-озер-й-а;
сурядні сполуки слів: білий і чорний=біл-о-чорн-ий, хліб і сіль=хл'іб--с'іл'-.
підрядні словосполучення: сніг падає=с'н'іг-о-пад--
речення: Люби мене не покинь=л'убимененепокин'-.
7.Словотвірна похідність, синхронні відношення мотивації між словами.
Похідні слова мають внутрішню форму, оскільки їхнє значення базується на значенні складових компонентів, якими є твірна основа (основи, іноді слово або слова), від якого вони утворені, та словотвірний формант, за допомогою якого вони творені. Тобто похідне слово завжди мотивоване.
Трав-ин-а «один пагонець трави»
тоав-к-а «демінутив до трава»
трав-о-йід- ᴓ- ᴓ «той, хто їсть траву»
Між синхронно твірним і синхронно похідним словами є певна залежність, що в теорії словотвору дістала назву мотивації. Мотивувальне (твірне) і мотивоване (похідне) є та мінімальна пара слів, між якими встановлюється відношення похідності, а відношення між мотивувальним та мотивованим словом є основним у синхронному словотворі.
8. Словотвірна структура похідного слова.
Будь-яке похідне слово має свою внутрішню будову, яку називають словотвірною структурою слова. Похідне слово можна розглядати як бінарну структуру, яка містить лише два компоненти – твірну основу (основи) і словотвірний формант: ПС = ТО + СФ. Наприклад, писанкар- + -к-(-а). Словотвірне значення – це єдність форми і значення. З формально погляду твірна основа може входити до похідної основи без змін (шахт-а – шахт-ар-Ø) або у зміненому вигляді чергування (вітр'ак-Ø – вітр'ак/ч-ок- Ø), усічення (наказа-ти- Ø – наказ-[а - #]-Ø-Ø), інтерфіксації (чил'і - чил'і/й-с'к-ий). Із семантичного погляду похідне слово – це єдність значення твірної основи, яка перебирає на себе значення твірного слова, і словотвірного форманта.