
- •Контрольні запитання до змістового модуля №1 «Сучасна українська мова. Морфемологія»
- •1.Морфеміка як підсистема мови
- •2. Морфемологія як розділ морфології. Об*єкт, предмет та завдання морфемології.
- •3. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, лараднгмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).
- •4. Теоретичне і практичне значення морфології.
- •6. Поняття інваріантності / варіантності. Морфема як інваріантна одиниця мови.
- •7. Морфема і слово: спільні та відмінні ознаки.
- •8. Концепції морфеми в сучасному мовознавстві. Морфема за і. О. Бодуеном де Куртене.
- •9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.
- •10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.
- •11. Морфема і морф. Спільні та відмінні ознаки.
- •12. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем
- •13. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів
- •15. Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів
- •16. Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчення
- •17. Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів та інфіксів.
- •18. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови.
- •20. Поняття конфікса. Види та структурно-семантична роль конфіксів в ум.
- •21.Проблема інтерфіксів. Різні погляди на правомірність їх виділення.
- •22. Афіксоїди як морфеми перехідного типу. Види афіксоїдів.
- •23. Явища асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів.
- •24. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології
- •25.Явище морфемного шва. Можливість не єдиної інтерпретації явищ морфемного шва.
- •27.Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми укр. Словотворення.
- •28. Усічення та накладання морфів як характерні явища українського словотворення
- •29. Інтерфіксація як морфонологічне явище. Види інтерфіксів. Умови їх виникнення.
- •Інтерфікси
- •30.Морфемні та інверсійні словники. Принципи укладання.
- •Контрольні запитання до змістового модуля №2 «Сучасна українська мова. Словотвір»
- •1. Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору
- •2. Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3. Діахронний та синхронний аспекти словотворення.
- •4. Похідне слово. Критерій г.О. Винокура для визначення синхронних відношень похідності між словами.
- •5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
- •6.Твірні бази і морфонологічні засоби
- •8. Словотвірна структура похідного слова.
- •9.Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови
- •10.Словотвірна парадигма
- •11. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів: а) за ознакою «синтаксична/лексична деривація»; б) за ознакою «мутаційні/модифікаційні»
- •V →n (віддієсл. Іменники) боро-ти-ø-с’а – борот’-б-а. Adj→n мужн’-ій – мужн’-іст’-ø.
- •12. Словотвірне значення похідного слова; методика його визначення
- •13. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •14. Словотвірна категорія. Типові словотвірні категорії укр. Мови.
- •16. Афіксальні способи творення похідних української мови.
- •17. Безафіксні способи творення похідних української мови.
- •18. Способи творення складних і складених слів
- •19. Способи творення іменників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •20. Словотворення прикметників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •21. Афіксальне словотворення в українському іменнику
- •22.Безафіксні способи творення іменників
- •23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи
- •24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.
- •25. Субстантивація як особливий різновид синхронного словотворення.
- •26.Особливості творення якісних прикметників української мови.
- •27. Особливості творення відносних прикметників української мови.
- •28. Прикметники-композити:способи словотворення,твірні бази,словотвірні бази.
- •30. Словотворення прислівників в українській мові. Загальна характеристика
- •31. Актуальні процеси в українському словотворенні (девербативи, абревіатури, абстрактні іменники та ін.).
- •32.Словотвірні словники. Принципи укладання.
5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
Похідна основа – це така основа, що утворена від іншої основи і тому, як правило, формально складніша на словотвірний формант і/або семантично складніша, оскільки її значення визначається шляхом співвіднесення значення твірної основи. Твірна основа – це може бути як непохідна, так і похідна основа, від якої утворюється нове похідне слово. Словотвірний формант (дериватор) – структурно-семантичний компонент (афікс або комплекс афіксів), за допомогою якого утворюється похідне слово. Це найменша одиниця за формою (не за кількістю морфем) і за змістом, що є в похідній основі і якої немає в твірній основі:
ПС: вивіл'нити ПО: вивіл'ни-
ТС: віл'ний ТО: віл'н-
СФ: ви- … -и-
Словотвірні форманти бувають:
афіксальні (морфема-афікс у словотвірній функції) – префіксальний, суфіксальний і постфіксальний форманти;
конфіксальні (функціональна єдність кількох афіксів) – префіксально-суфіксальний, суфіксально-постфіксальний та префіксально-суфіксально-постфіксальний форманти).
6.Твірні бази і морфонологічні засоби
Термін «ТБ», запропонований Р.Манучаряном та В.Лопатіним, охоплює не лише твірні основи, а й твірні слова та сполуки слів.
Твірна база – слово – функціонально співвідносна з твірною основою при префіксації, коли СФ приєднується не до основи, а до слова в цілому, в усіх інших випадках ТБ – це сполуки слів, від твірних основ (або їх частин) яких утворюються похідні слова:
зал'іков-к-а=зал'іков-а(книжка-#);
ЦК=Ц(ентрал'н-#) К(комітет-#).
Твірними базами (твірними словами і сполуками слів) для похідних української мови є:
вихідні словоформи: гострий гостр-и-ти-, весна=про-весна, будувати-=від-будувати-
похідні словоформи: весел-ий=весел'-іш-ий, розумн-ий=розумн'-іш-ий
прийменниково-відмінкові сполуки: під дахом=під-дашш--а, за озером=за-озер-й-а;
сурядні сполуки слів: білий і чорний=біл-о-чорн-ий, хліб і сіль=хл'іб--с'іл'-.
підрядні словосполучення: сніг падає=с'н'іг-о-пад--
речення: Люби мене не покинь=л'убимененепокин'-.
7.Словотвірна похідність, синхронні відношення мотивації між словами.
Похідні слова мають внутрішню форму, оскільки їхнє значення базується на значенні складових компонентів, якими є твірна основа (основи, іноді слово або слова), від якого вони утворені, та словотвірний формант, за допомогою якого вони творені. Тобто похідне слово завжди мотивоване.
Трав-ин-а «один пагонець трави»
тоав-к-а «демінутив до трава»
трав-о-йід- ᴓ- ᴓ «той, хто їсть траву»
Між синхронно твірним і синхронно похідним словами є певна залежність, що в теорії словотвору дістала назву мотивації. Мотивувальне (твірне) і мотивоване (похідне) є та мінімальна пара слів, між якими встановлюється відношення похідності, а відношення між мотивувальним та мотивованим словом є основним у синхронному словотворі.
8. Словотвірна структура похідного слова.
Будь-яке похідне слово має свою внутрішню будову, яку називають словотвірною структурою слова. Похідне слово можна розглядати як бінарну структуру, яка містить лише два компоненти – твірну основу (основи) і словотвірний формант: ПС = ТО + СФ. Наприклад, писанкар- + -к-(-а). Словотвірне значення – це єдність форми і значення. З формально погляду твірна основа може входити до похідної основи без змін (шахт-а – шахт-ар-Ø) або у зміненому вигляді чергування (вітр'ак-Ø – вітр'ак/ч-ок- Ø), усічення (наказа-ти- Ø – наказ-[а - #]-Ø-Ø), інтерфіксації (чил'і - чил'і/й-с'к-ий). Із семантичного погляду похідне слово – це єдність значення твірної основи, яка перебирає на себе значення твірного слова, і словотвірного форманта.