78.Теорія вартості та додаткової вартості к.Маркса.

Вивчаючи теорію трудової вартості К. Маркса слід звернути увагу на її основні поняття та категорії: вартість, закон вартості, додаткова вартість.Види вартості – споживча та мінова.Споживча вартість – це здатність товару задовольняти певні потреби.Мінова вартість – це власність речі обмінюватись на інший товар. Закон вартості – вартість товару визначається величиною суспільно-необхідних витрат праці, що втрачаються на його виробництво при середньому рівні інтенсивності. Додаткова вартість – це вартість продукту неоплаченої праці робітників. Введення цього поняття дозволило К. Марксу довести, як без порушення закону вартості робітник одержує лише частину оплати своєї праці. Реальна заробітна плата, як вважає вчений, ніколи не збільшується пропорційно збільшенню продуктивної сили праці, тобто проявляються ознаки експлуатації. На завершення своїх теоретичних висновків К. Маркс визначає норму експлуатації – як відношення додаткової вартості до розміру змінного капіталу, що відповідає оплаті робочої сили.

 Розглядаючи теорію грошей і капіталу К. Маркса, необхідно зупинитися на таких моментах.

Перш за все треба запам’ятати визначення ним капіталу – як гроші, що приносять додаткову вартість. Потім з’ясувати по К Марксу, суть грошей. Гроші – це товар, що стихійно виділився з усіх видів товару та що грає роль загального еквіваленту, є виразником вартості усіх товарів.

Гроші він розглядає як загальний засіб купівлі та платежу, але підкреслює, що вони перестають існувати при відсутності обміну. К. Маркс вважав гроші першою формою існування капіталу.

Маркс вказував, що в своєму русі капітал поступово проходить три стадії і поступово змінює свої форми.

Перша стадія. Капітал з грошової форми переходить в продуктивну, що являє собою засоби виробництва та робочу силу.Друга стадія. Продуктивний капітал приймає участь в процесі виробництва і переходить у товарну форму.

Треття стадія. Шляхом реалізації продукції товарна форма капіталу перетворюється на грошову.

Маркс дає також визначення промислового капіталу - це капітал, який виступає в кругообігу одночасно у трьох формах.

79.Ортодоксальний марксизм.

Розвиток ортодоксального марксизмув Росії пов’язаний з ім’ям В.І. Леніна (1870 – 1924).

Ленін розробляв: 1)загальні питання теорії капіталізму, 2)застосування її до конкретної дійсності у Росії 3)теорію соціалізму.

 Роботи Леніна і аналіз сучасного йому суспільства.

"Нові господарчі напрями в селянському житті" (1893). - Аналізує соц.-ек. процеси в російському селі, закономірності диференціації та розкладу російської общини, створення класу підприємців.

"До характеристики ек.-го романтизму" (1897). - Визначає предмет політекономії як суспільні відносини людей у виробництві

"Розвиток капіталізму у Росії" (1896–1899). - Визначає ринок як ек.-у категорію. Показує, що розвиток ринку залежить від ступеня розвитку розподілу праці у суспільстві і іде у двох напрямках:

збільшення засобів вир-ва; збільшення попиту на предмети споживання. Аналізує аграрну еволюцію в Росії, показує розвиток дрібних селянських господарств і т. ін Аналізує розвиток капіталістичних відносин в промисловості.

"Аграрне питання та "критики" Маркса" (1901) - Критикує концепцію стійкості дрібного селянського госп-ва. Розглядає основу утворення капіталістичної земельної ренти, два види монополії на землю (як на об’єкт господарювання і монополію приватної власності на землю), в результаті яких утворюється диференціальна рента першого та другого роду, а також абсолютна рента. Розробляє основи націоналізації землі.

"Імперіалізм як вища стадія капіталізму" (1916) - Розкрив особливості і основні тенденції капіталістичної економіки. Імперіалізм  розглядав як особливу стадію в розвитку капіталістичної соціально-ек.-ої формації. Аналізує приреченість капіталізму. Вважав, що сучасна йому епоха – епоха загострень протиріч капіталізму, підготовка соціалістичної революції. Розвиває (ленінську) теорію монополістичної стадії капіталізму

"Загрожуюча катастрофа і як з нею боротись", "Чи втримають більшовики державну владу?" (1917). - Розвив ек.-у програму побудови соціалізму. Обгрунтував необхідність націоналізації банків, націоналізації синдикатів, націоналізації землі.

 В своїй теорії соціалізму Ленін показав , що соціалізм – це державне-монополістична структура, звернена на користь народу. Створюючи вчення про соціалізм, Ленін розробив питання співвідношення економіки та політики, підкреслюючи, що ек.-а є основою, а політика – концентрований вираз ек-ки. В своїх працях Ленін вирішував теоретичні питання застосування в умовах соціалізму товарно-грошових відносин. Не заперечував ринок при соціалізмі, вважав його сумісним з економічною структурою соціалізму.

Леніну належить також розробка: основ вчення про соціалістичне планування ,теорії відтворення.