51.Роль „Великої сімки” у світовому господарстві на сучасному етапі.

. Велика Сімка – США, Японія, Велика Британія, Італія, Франція, Канада та ФРН. Ця група країн виділяється високим валовим національним продуктом (ВНП), питома вага якого у світовому господарстві зростає. Так, ВНП тільки США, Канади та Японії у 1999 р. склав 40% світового ВНП, а на 2010 р. прогнозується у розмірі 41%. У розвинених країнах прибуток на душу населення склав 30,5 тис. дол. і прогнозується на рівні 73 тис. дол. до 2010 р. Країни «Великої сімки» зосередили у своїх руках 60% промислового виробництва, 40% торговельного обороту, вони є основними інвесторами та кредиторами, «законодавцями мод» у галузі науково-технічного прогресу, економіки та політики. Вони вирізняються найвищим валовим національним продуктом та його душовим показником.

“Група семи” або “Велика сімка”, “G7”, є організацією самих економічно потужних країн ОЕСР. Вона була заснована у 1975 р. для вирішення глобальних фінансових і валютних питань, але згодом функції групи постійно розширювались, і зараз на щорічних зустрічах глав урядів обговорюється весь спектр глобальних проблем. Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, США, Франція та Японія, що входять до групи, забезпечують зараз близько 60% світового ВВП, і цей факт пояснює і визначає великий вплив “Великої сімки” на розвиток світової економіки. В 1997 р. до “Групи семи” увійшла Росія, і тепер її часто називають “Групою восьми”. Хоча “де-факто” Росія ще не стала повноправним членом цього елітного клубу, і його, скоріш за все, правильніше було б називати “Групою семи з половиною”. Проте на зустрічі 2000 р. на японському острові Окінава Росія показала, що вона вже набуває певного впливу.

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) є автономним органом в рамках ОЕСР. Основними напрямками діяльності МЕА є:

Ш сприяння країнам-членам на основі довгострокового співробітництва у розвитку різноманітних джерел енергії шляхом заохочення ефективного використання вугілля, природного газу, гідроенергії, ядерної енергії, відновлених джерел енергії з урахуванням екологічних факторів;

Ш здійснення заходів з подолання надзвичайних ситуацій шляхом створення резервних запасів; скорочення споживання нафти; можливості швидкого переключення з нафти на інші види палива; збільшення місцевого виробництва енергії; підтримка на постійній основі системи розподілу нафти у надзвичайних ситуаціях;

Ш проведення аналізу політики країн-членів в області енергетики з метою сприяння ефективному використанню та збереженню енергоресурсів, аналізу використання джерел, альтернативних нафті;

Ш проведення досліджень світового ринку нафти; технологій в області енергетики.

Агентство з ядерної енергії (АЯЕ) також діє в рамках ОЕСР. Основними напрямками діяльності агентства є координація політики країн-членів АЯЕ в області ядерної енергетики і здійснення програм з безпеки реакторів і розвитку ядерної енергетики. На долю членів АЯЕ доводиться 80% світового виробництва ядерної енергетики.

52.Тенденції розвитку американської економіки на межі тисячоліть. Становлення та розвиток постіндустріального суспільства та нової (постіндустріальної) економіки.

В кінці 80-х в ек-ки країни стали проявлятися негативні тенденції. Перш за все ек-ка відчувала перегрузку від накопиченої за роки останнього ек. підйому заборгованості. По-друге, як це не парадоксально, але кінець “холодної війни” призвів до скорочення попиту на продукцію ВПК, що призвело до падіння промислового виробництва. Загальний спад тривав 10 місяців – з жовтня 1990 – березень 1991, коли промислове вир-во скоротилося на 2 %. Особливо спад торкнувся автомобільної промисловості (скорочення на 14 % порівняно з 1988), що потяглоза собою спад в металургійній промисловості на 9,7 %. В кращому становищі опинилися експортноорієнтовані гаузі: заганльне, електротехнічне машинобудування, пріборобудівництво. Взагалі кризу початку 90-х можна пояснити перш за все загальною циклічною світовою кризою.

Незважаючи на швидкий вихід з кризової ситуації, гострою економічною проблемою країни залишався дефіцит державного бюджету, який складав на початку 90-х – 290 мільярдів доларів, та зростаючий державний борг – біля 4 мільярдів доларів. США, найбільший світовий кредитор, став і найбільшим в світі боржником.

В 1993 році до влади прийшов новий уряд демократів на чолі з Клінтоном, який оголосив наступні стратегічні напрямки:

1)акцентування уваги на довгострокових проблемах, активне вживання фіскальних заходів замість монетарної політики;

2)державна підтримка НДДКР, розвиток інфраструктури, створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу;

3)активна участь держави у вирішенні соціальних проблем.

Разом з цим була розроблена низка кроків щодо поліпшення соц.-ек. ситуації в країні: створення нових робочих місці, бо криза 1990-91 призвела до росту безробіття (було виділено 30 мільярдів доларів); створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності (виділено 140 мільярдів); ліквідація дефіциту державного бюджету – скоречення долі дефіцити від 5,4 % в обсязі ВНП до 2,7 % в 1997 році.

Така програма принесла позитивні результати, бо зростання ВВП склало в 1992-96 роках 2-2,7 %, обсяги закупівлі населенням товарів тривалого використання зріс порівняно з 1991 на 33,5 %, а обсяг інвестицій в житло – на 42 %. Завдяки підвищунню податків були досягнуті надзвичайні успіхи в ліквідації дефіциту державного бюджету. Вже профіцит бюджету 1999 року дорівнював 60 мільярдам доларів, чого ніколи не знала американська історія. Все це дало привід казати про досягення Америкою найбільшого рівня розвитку.

Що стосується зовнішньоек. політики, то після розпаду СРСР в 1991 Сполученній Штати залишилися єдиною супердержавою, яка в змозі визначати правила світової політики. Постсоціалістичні країни стали для американської адміністрації полем новою діяльності. По-перше це нові ринки для американських товарів, по-друге вони звернулися до США безпосередньо та до МВФ, МБРР за фінансовою допомогою. Але одночасно після зникнення СРСР стали помітні протиріччя між Америкою та іншими центрами сили – Європою, яка в 90-ті роки все більши стала нагадувати єдину ек. зону, та Японією, яка значно випереджає США в багатьох накоємких гаузях економіки. Особливи гострими стали протиріччя з Європейським союзом, які насмперед викликані введенням Євро в 1999 році. Нова грошова одиниця створила серйозну загрозу долару, який став з 70-х років фактично світовою валютою. Кількість доларів в світовому обігу значно перевищує потреби економіки США, але весь цей надлишок використовується іншими країнами світу. Якщо Євро витіснить хоча б частково долар, як світову вілюту, то надмірна кількість доларової маси призведе до краху амер. ек-ки. Саме тому політика США спрямована на дискредитацію Євро та створення на Західній півкулі доларового простіру (офіційне введення долару в Еквадорі, Сальвадорі чи жорстка прив’язка до нього національних валют Аргентини, Бразилії, Мексикі).

Таким чином, незвазаючи на те що США зараз є наймогутнішою державою в світі вона має велику кількість ек. проблем, які потребують термінового вирішення.

"Концепція постіндустріального суспільства".

 Методологічною основою цієї концепції постіндустріального суспільства є еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного детермінізму. При цьому слід додати, що принцип технологічного детермінізму доповнюється іншими принципами.

Термін "постіндустріалізм" був запропонований англійським соціологом А. Пенті ще на початку XX ст. Ним було введено його перше визначення як "стан суспільства, яке наступить за розвалом індустріалізму". Вчений пропонував використати цей термін для роздумів про майбутнє. Ідеологом концепції постіндустріального суспільства вважається професор соціології Гарвардського університету Даніель Белл, який сформулював її основні положення в 70-х роках. В 1973 році з’явилась праця Белла "Настання постіндустріального суспільства", де представлено найбільш розроблений варіант концепції.Белл поставив двоєдине завдання:

1дати соціальний прогноз розвитку суспільства розвиненої ринкової системи;

2утвердити новий концептуальний підхід до цього аналізу.

На думку Белла, перехід "індустріального суспільства" до "постіндустріального" замовлюється більшою мірою соціальними інститутами, ніж матеріальними факторами. Крім того, Белл висуває ідею про те, що розвиток будь-якого суспільства відбувається одночасно уздовж ряду "осьових ліній", які визначають його економічну, політичну та культурну еволюцію. Сам Белл бере за основу схему, яка побудована уздовж "осі виробництва і типів використовуваних знань".Белл характеризує п’ять ознак "постіндустріалізму". Перша – це перехід від виробництва товарів до виробництва послуг. Друга – переважання серед працюючих "класу професійних фахівців і техніків.Третя полягає в тому. що теоретичні знання розглядаються як основи нововведень в економіці, політиці, соціальній структурі суспільства. Четверта риса характеризує орієнтацію в майбутньому на методи контролю і оцінки можливих напрямків розвитку технології.П’ята риса – прийняття рішень на основі нової "інтелектуальної технології". На думку вченого ці процеси вже набувають реальних життєвих форм.

Белл вважав, що зміна соціальної структури суспільства змінює і характер суперечностей та їх направленість. Центральною ознакою "постіндустріального суспільства", за Беллом, є панування науки, наукових знань. При цьому Белл проголошує автономність науки та економіки. Нова структура суспільства не нав’язується економікою, а виводиться із науки з застосуванням теоретичних знань. "Велику науку Белл протиставляє "великому бізнесу".