- •2.Теорія психічного розвитку о.М. Леонтьєва.
- •11. Теорія розвитку спілкуванні м.І.Лісної
- •21. Учбова діяльність як провідна у молодшому шкільному віці.
- •22. Методи вікової психології. Близнюковий метод.
- •23. Комплекс пожвавлення як перша специфічна форма реагування немовляти на людину.
- •24. Довільність, рефлексія, внутрішній план дій як основа новоутворень молодшого шкільного віку.
- •25. Методи вікової психології. Соціометрія.
- •27. Розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра
- •28. Метод аналізу продуктів діяльності
- •29. Сенсорний розвиток немовляти.
- •30. Мислення дитини молодшого шкільного
- •31.Методи вікової психології. Моделювання
- •32. Спілкування немовляти з дорослими
- •33.Розвиток особистості молодшого школяра.
- •34.Методи вікової психології. Методи опитування : бесіда,інтервю.
- •35.Синдром госпіталізму.,його причини,симптони,та наслідки.
- •36.Особливості розвитку самосвідомості в молодшому шкільному віці.
- •37.Методи вікової психології.Тестування.
- •38.Розвиток розуміння мови та мовлення в немовлячому віці
- •39.Молодший шкыльний вік як сензитивний щодо морального розвитку.
- •40.Розвиток.Основні категорії, що характеризуть розвиток: ріст, дозрівання, диференціація...
- •42.Спілкування молодших школярів із однолітками і дорослими
- •1. Ставлення з однолітками.
- •46.Роль спадковості у формуванні особистості.
- •3. Розгляд розвитку і як дозрівання, і як навчання. Це взаємозалежні процеси.
- •4. Висунення положення про провідну роль навчання в психічному розвитку (л.С.Виготський).
- •51.Особливості розвитку пізнавальної сфери підлітків.
- •52.Проблема періодизації психічного розвитку. Класифікація періодизацій л.С.Виготського.
- •53.Розвиток пізнавальної сфери в ранньому віці.Сприймання як провідна психічна функція.
- •54.Розвиток теоретичного мислення та інтелектуалізація пізнавальних процесів в підлітковому віці.
- •55.Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним:теоретичні підстави
- •56.Особливості розвитку пам!яті та мислення в ранньому віці.
- •57. Особливості формування почуття дорослості в підлітковому віці
- •58. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним: характеристика етапів розвитку
- •59.Розвиток знаково-символічної функції в ранньому віці.
- •60.Основні тенденції розвитку самосвідомості в підлітковому віці
- •61. Періодизація розвитку особистості за е.Еріксоном
- •62. Ранній вік – сензитивний період розвитку мови
- •64. Вік як психологічна категорія
- •65. Криза трьох років як криза соціальних відносин
- •67. Індивідуальний розвиток як життєвий шлях індивіда
- •68. Ситуативно -ділове та позаситуативно-пізнавальне спілкування дитини з дорослими у ранньому віці
- •69) Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності
- •74Соціальна ситуація розвитку у дошкільному віці
- •78) Становлення самосвідомості я-концепЦії
- •Форма спілкування
35.Синдром госпіталізму.,його причини,симптони,та наслідки.
Синдром госпитализма визначається як сукупність психічних і соматичних розладів, обумовлених тривалим перебуванням індивіда в лікарняному стаціонарі у відриві від близьких людей і вдома. Цей феномен вперше був описаний у немовлят і дітей, довго перебували в лікарні, у яких він був обумовлений переважно розлукою з матір'ю. Найбільш часто впливу, що ведуть до госпіталізму, об'єднують під назвою психічної депривації. Лангмайер і Матейчек дають таке визначення: це «стан, що розвивається внаслідок такої життєвої ситуації, коли суб'єкту не надані умови для задоволення його вітальних психічних потреб у достатній мірі і протягом досить тривалого часу». Психічна депривація може проявлятися в сенсорній області - бідністю вражень через нестачу різноманітних відчуттів; в емоційній області - при недостатності тепла, любові, турботи, емоційної підтримки, а також в інтелектуальній сфері - у зв'язку із зменшенням стимулів, що сприяють вправі і розвитку розумових здібностей .
До симптомів госпіталізму у дітей відносяться: уповільнення психічного і фізичного розвитку, відставання в оволодінні власним тілом і промовою, знижений рівень адаптації до оточення, ослаблена опірність до інфекцій. Наслідки госпитализма у немовлят і дітей є довготривалими і найчастіше можуть бути незворотними, приводячи до смерті у важких випадках. Госпитализм дорослих людей характеризується соціальною дезадаптацією, втратою інтересу до праці і трудових навичок, зменшенням і погіршенням контактів з оточуючими, тенденцією до затяжного перебігу захворювання. Якщо літня або хронічно хвора людина протягом тривалого часу перебуває в лікарні, його життя там і саме захворювання стають «стилем життя», він відвикає від життя вдома і прикладає значні зусилля, щоб знову повернутися до лікарні. Серед більш молодих пацієнтів виражену тенденцію до госпіталізму виявляють хворі неврозами, особи з психопатією, особливо, хворі психозами, яких лікарня захищає від життєвих потрясінь і проблем.
36.Особливості розвитку самосвідомості в молодшому шкільному віці.
Зі вступом дитини до школи її самосвідомість набуває нового рівня, проявляється як внутрішня позиція. Учень починає самовизначатися як суб'єкт навчальної діяльності, у нього формується Я-образ - результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших людей (такої, яка успішно або не успішно навчається, яку хвалять чи карають, з якою хочуть або не хочуть товаришувати). У молодшому шкільному віці значно розширюється сфера соціальних контактів дитини, що неминуче впливає на її первинну Я концепцію - сукупність настанов щодо себе.
Школа сприяє самостійності учня, його емансипації від впливу батьків, надає йому широкі можливості для вивчення навколишнього (фізичного і соціального) світу. Дії школяра, порівняно з діями дошкільника, набувають набагато важливішого для нього значення, оскільки він уже змушений сам відповідати за себе. У молодшому шкільному віці вже оцінюють інтелектуальні, соціальні й фізичні можливості дитини. Унаслідок цього школа стає джерелом вражень, на основі яких починається розвиток самооцінки дитини. Тут її досягнення та невдачі набувають офіційного характеру, постійно фіксуються і стають публічними. Це ставить перед необхідністю прийняти дух оцінного підходу, який з тієї пори пронизуватиме все життя.
На думку Л. Виготського, саме в молодшому шкільному віці починає складатися самооцінка дитини, яка опосередковує її ставлення до себе, інтегрує досвід її діяльності та спілкування з іншими людьми. Це є найважливішою властивістю особистості, що забезпечує контроль за власною діяльністю з точки зору нормативних критеріїв, організацію своєї поведінки відповідно до соціальних норм. Самооцінка відображає не тільки знання учня про результати навчальних досягнень, його уявлення про власні можливості у навчальній діяльності, а й ставлення до себе як до виконавця вимог учителя, батьків, як до носія нових особистісних якостей (старанність, наполегливість, акуратність, кмітливість та ін.). Учні молодших класів передусім усвідомлюють і оцінюють у собі якості, які характеризують їх як школярів. Самооцінка дітей особливо залежить від оцінки їхньої діяльності й поведінки дорослими (батьками, вчителями). Школяр ніби дивиться на себе очима дорослого, визнає його авторитет, незаперечно приймає його оцінки. Тому часто, характеризуючи себе як особистість, учень початкової школи повторює лише те, що чув про себе від дорослих.
Для самооцінки молодших школярів властива також несамокритичність. Вони швидше помічають помилки та недоліки однолітків, ніж власні. За спостереженнями психологів, самоусвідомлення особистості, без якого неможливі самокритичність і самоконтроль як свідомі вольові процеси, відбувається опосередковано, через пізнання людей, які її оточують. Усвідомлення іншої людини дається порівняно легше, ніж себе. Тому процес самоусвідомлення особистості дещо відстає від здатності усвідомлювати інших. На ранніх етапах психічного розвитку дитини таке відставання досить помітне. Ця закономірність властива різним формам прояву самосвідомості, передусім самокритичності.
Важливою складовою самосвідомості є рівень домагань. У молодшому шкільному віці він залежить від успіху дитини в навчальній діяльності, а також від становища в системі стосунків з однолітками. Для школярів, які добре вчаться, мають авторитет серед однолітків, характерний високий і водночас реалістичний, не завищений рівень домагань. Непоодинокими є випадки значних індивідуальних відхилень у самооцінці та рівні домагань молодших школярів, трапляється й істотна відмінність між самооцінкою учнів різних класів.