III. Окремі види правовідносин

Пропонуємо розглянути деякі правовідносини в медичній сфері та їхнє юридичне регулювання.

Лікарська таємниця

Давно визнано, що медична діяльність має свої особливості, а саме поняття лікарської таємниці — найважливіше поняття медичної деонтології. Специфічність лікарської таємниці полягає в тому, що вона юридично охороняється, а її розголошення тягне за собою певний вид юридичної відповідальності (цивільно-правову, дисциплінарну або кримінальну).

У клятві Гіппократа зазначено: «Я присягаюся Аполлоном-лікарем, Ескулапом, Гігією і Панацеєю… що б я не бачив, що б я не чув при спілкуванні з людьми при виконанні своїх обов'язків, я буду мовчати про те, чого не слід розголошувати, і вважаю мовчання своїм обов'язком». Лікарська таємниця визнана на законодавчому рівні поряд із адвокатською або нотаріальною і є умовою зрозумілою та природною при візиті лікаря. У п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК зазначено: не можуть бути допитані як свідки лікарі з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; а у п. 2 ч. 1 ст. 51 ЦПК зазначено: не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем.

На жаль, законодавець донині не дав чіткого визначення поняття лікарської таємниці.

Аналізуючи національне законодавство (ЦК (ст. 285, 286) та «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (ст. 39, 40)), можна виділити категорії інформації про пацієнта, які складають лікарську таємницю. А саме:

— факт та привід звернення за медичною допомогою;

— стан здоров'я та захворювання пацієнта;

— факт медичного огляду та його результати;

— інтимне та сімейне життя пацієнта;

— інші відомості, які отримані під час обстеження та лікування.

У коментарях до ст. 145 Кримінального кодексу України визначено відповідальність щодо розголошення лікарської таємниці — відповідним чином задокументованої інформації про факт звернення за медичною допомогою, медичний огляд та його результати, інтимне чи сімейне життя пацієнта, — особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, загострення захворювань у зв'язку із психо-емоційним перенапруженням, хвилюванням). І хоча предметом цього злочину є саме лікарська таємниця, суб'єктом є не тільки лікар, а й особи, що представляють правоохоронні органи (наприклад, суддя, прокурор, слідчий), працівники засобів масової інформації (журналісти), особистий психолог та інші.

Хочемо привернути вашу увагу ось до чого: в «Основах законодавства України про охорону здоров'я» та ЦК, як і в самому КК, не визначено, що інформація повинна бути задокументованою. Тобто будь-яка інформація (письмова чи усна), що стосується факту звернення за медичною допомогою, медичного огляду чи його результатів, інтимного чи сімейного життя пацієнта, становить лікарську таємницю.

З іншого боку, дилема криється, наприклад, у ситуації, коли лікар за родом своєї діяльності має дані про тимчасовий психічний розлад викликаного свідка, з причини якої той не може давати адекватні свідчення і не може повідомити про це, або коли лікар дізнається, що його пацієнт, хворий на тяжку генетичну хворобу або з ВІЛ, зібрався укласти шлюб, — як має вчинити він у цьому випадку? У той самий час розголошення таємниці несе в собі загрозу не лише цивільної або адміністративної відповідальності, а й кримінальної.

У той же час розвиток приватного медичного сектору утворює підгрунтя для звернення лікарів до суду у зв'язку з неоплатою пацієнтом наданих йому послуг. Позов передбачає розгляд суддею справи по суті і з'ясування усіх її деталей, у тому числі й обгрунтування матеріальних вимог, задля чого лікарю доведеться порушити таємниці свого пацієнта. У даному випадку медичний працівник звертається за захистом свого порушеного права, а недобросовісний пацієнт має розуміти, що, не сплативши за послугу, він наражається на небезпеку порушення справи в суді. Нзважаючи на це, за законодавством України, лікаря можна притягнути до відповідальності, адже правопорушення однієї особи не дає права нехтувати законом іншій, а порушення лікарської таємниці можливе лише у випадку отримання згоди на це пацієнта.

Дотримання лікарської таємниці є питанням неоднозначним, тому ще раз наголошуємо на необхідності пильнувати за тим, про що, з ким та де ви спілкуєтесь.