I. Медичний працівник крізь призму права
Згідно з чинним законодавством медичні працівники мають низку прав та обов'язків.
Права медичних працівників
По-перше, кожний медичний працівник наділений всіма природніми правами, а саме: правом на життя, охорону здоров'я, на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище, на освіту і можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на відпочинок, повагу честі та гідності, ділової репутації.
Ці права закріплені КУ, ширше розкриті в ЦК.
Крім природніх прав медичні працівники наділені низкою спеціальних прав та пільг. Перелік їх викладено в розділі Х «Медична та фармацевтична діяльність» «Основ законодавства України про охорону здоров'я».
Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників (ст. 77).
Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:
а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;
б) належні умови професійної діяльності;
в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п'ять років у відповідних закладах та установах;
г) вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;
д) безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов'язків;
е) обов'язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров'я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків у випадках, передбачених законодавством;
є) соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;
з) скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;
и) пільгові умови пенсійного забезпечення;
ї) безплатне користування квартирою з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює в селах та селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах. Надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту (пункт «ї» частини першої статті 77 у редакції Закону № 2624–IV від 02.06.2005 р.);
й) першочергове одержання лікувально-профілактичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;
к) створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;
л) судовий захист професійної честі та гідності;
м) безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.
Дія пункту «м» не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону (частину першу статті 77 доповнено пунктом «м» згідно із Законом № 1694–IV від 20.04.2004 р.);
н) лікарі дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти, лікарі-педіатри та дільничні медсестри територіальних ділянок міських поліклінік, лікарі загальної практики (сімейні лікарі), завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, лікарі (старші лікарі) та середній медичний персонал виїзних станцій і відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги, станцій санітарної авіації та відділень планової та екстреної консультативної допомоги — за безперервну роботу на зазначених посадах у зазначених закладах (на територіальних ділянках) понад три роки мають право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм (частину першу статті 77 доповнено пунктом «н» згідно із Законом № 2427–IV від 01.03.2005 р.).
Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони подають медико-санітарну допомогу.
До цього переліку ми свідомо не включили кілька прав та пільг, дія яких обмежена Кабміном України, а саме:
ж) встановлення у державних закладах охорони здоров'я середніх ставок і посадових окладів на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;
Дію положень і норм, передбачених пунктом «ж» частини першої статті 77 зупинено у 2007 році; оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Законом № 489–V від 19.12.2006 р.; у 2006 році — визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Законом № 3235–IV від 20.12.2005 р.; у 2005 році — Кабінетом Міністрів України згідно із Законами № 2285-IV від 23.12.2004 р., № 2505–IV від 25.03.2005 р.; у 2004 році згідно із Законом № 1344–IV від 27.11.2003 р.; у 2003 році згідно із Законом № 380–IV від 26.12.2002 р.; з 1 січня 1993 року на підставі Декрету № 23–92 від 31.12.92 р.; відновлено чинність пункту «ж» частини першої статті 77 згідно із Законом № 183/94–ВР від 23.09.94 р.
і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном;
Дію пункту «ї» частини першої статті 77 відновлено в частині безоплатного користування квартирою з опаленням і освітленням згідно із Законом № 1801–IV від 17.06.2004 р.
Дію пункту «ї» частини першої статті 77 зупинено на 2004 рік в частині безоплатного користування квартирою з опаленням і освітленням згідно із Законом № 1344–IV від 27.11.2003 р.; на 2003 рік в частині безоплатного користування квартирою з опаленням і освітленням згідно із Законом № 380–IV від 26.12.2002 р.
Крім цього, лікар особисто наділений правом суб'єктивної оцінки стану здоров'я пацієнта, надавати допомогу пацієнту без його згоди, якщо здоров'ю чи життю пацієнта загрожує небезпека, обмежити надання інформації щодо стану здоров'я пацієнта, якщо повна інформація може погіршити стан здоров'я останнього (ст. 285 п. 3, 4 ЦК; ст. 37, 52 «Основ...»).
Пропонуємо на дозвіллі ознайомитися з міжнародним документом «12 принципів надання медичної допомоги в будь-якій системі охорони здоров'я», де зазначено, що пацієнт може вільно обирати лікаря, а лікар — пацієнта, при цьому права ані пацієнта, ані лікаря не обмежуються. У національному законодавстві таке право вибору дещо обмежене, висвітлене однобоко (ст. 34 «Основ...»).
Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт має право вимагати заміни лікаря.
Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Зважаючи на специфіку роботи лікаря швидкої допомоги, взагалі таке право неможливо реалізувати: бригади швидкої допомоги формуються на початку робочої зміни, а виклики розподіляються по мірі звільнення бригад.
Згідно із ст. 78. «Основ законодавства України про охорону здоров'я» до професійних обов'язків медичних і фармацевтичних працівників належать наступні дії:
а) сприяння охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надання своєчасної та кваліфікованої медичної та лікарської допомоги;
б) безплатне подання першої невідкладної медичної допомоги громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;
в) поширення наукових та медичних знань серед населення, пропаганда, в тому числі власним прикладом, здорового способу життя;
г) дотримання вимог професійної етики і деонтології, зберігання лікарської таємниці;
д) постійне підвищення рівеня професійних знань та майстерності;
е) надання консультативної допомоги своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров'я.
Медичні та фармацевтичні працівники несуть також інші обов'язки, передбачені законодавством.
Згідно з Міжнародним кодексом медичної етики (ВМА, 1949 р., внесені зміни в 1968 р., 1983 р.) до загальних обов'язків лікарів віднесено такі:
— затвердження найвищих стандартів професійної діяльності;
— лікар не повинен дозволяти фінансовим інтересам впливати на вільне і незалежне виконання професійних дій на користь пацієнтів;
— лікар повинен, незважаючи на вид медичної практики, самовіддано надавати компетентну медичну допомогу з повною технічною і моральною незалежністю, із співчуттям і повагою до людської гідності;
— лікар повинен бути чесним із пацієнтами і колегами, повинен боротися з професійними і особистими недоліками інших лікарів, повинен викривати обман і шахрайство.
Неетичними визнаються такі види діяльності:
а) самореклама лікаря, крім тих випадків, коли це дозволено законом даної країни і Кодексом етики Національної медичної асоціації;
б) оплата або отримання будь-якої винагороди лише за передачу чиїх-небудь рекомендацій або лише за видачу пацієнту направлень і рекомендацій будь-якого характеру.
Лікар повинен поважати права пацієнта, колег, іншого медичного персоналу і повинен дотримуватися конфіденційності відносно пацієнта.
Лікар повинен діяти лише на користь пацієнта в тих випадках, коли він застосовує такі види медичної допомоги, які можуть послабити фізичний або психічний стан пацієнта.
Лікар повинен дотримуватися найбільшої обережності, поширюючи інформацію про відкриття, нову техніку або лікувальні методики по непрофесійних каналах.
Лікар повинен засвідчувати лише те, що він сам перевірив.