Методична глибока ковзна пальпація за в.П.Образцовим і м.Д.Стражеско.

Методична глибока ковзна пальпація за В.П.Образцовим й М.Д.Стражеско дозволяє скласти уявлення про розміри, консистенцію, хворобливість і інші властивості органів черевної порожнини. Методична глибока ковзна пальпація передбачає обов'язкове виконання чотирьох основних моментів пальпації.

I момент пальпації: установка рук лікаря: Кисть правої руки встановлюють на передню черевну стінку відповідно до топографії органа, який пальпуємо.

Запам′ятайте:

Руку встановлюють над областю проекції органа так, щоб долоня, яка пальпує, виявилася розташованою перпендикулярно довгої осі пальпуємого органа. Тоді лінія, проведена через кінчики II-V пальців, буде паралельна цій осі.

II момент пальпації: утворення шкірної складки. Під час вдиху хворого злегка зігнутими пальцями утворять шкірну складку, зрушуючи шкіру убік, протилежну напрямку наступного ковзання по кишці (пальпації).

Запам'ятайте:

При пальпації сигмовидної, сліпої кишки, нисходячого і висходячого відділів ободової кишки шкіра зрушується убік пупка, а при пальпації поперечної ободової кишки і великої кривизни шлунка -нагору.

III момент пальпації: занурення руки вглиб живота. Під час видиху хворого, коли м'язи передньої черевної стінки поступово розслаблюються, прагнуть якнайглибше за­нурити кінчики пальців углиб черевної порожнини, по можливості, до її задньої стінки.

IV момент пальпації: ковзання по органу (власне пальпація). Наприкінці видиху ковзним рухом кисті правої руки прощупують орган, придавлюючи його до задньої стінки черевної порожнини. У цей момент визначають тактильне враження про особливості органа, що прощупується.

Пальпація сліпої кишки.

I момент пальпації : праву руку лікар розташовує в правій кульшовій області так, щоб кінчики напівзігнутих пальців перебували на 1/3 відстані від spina iliaca anterior superior до пупка.

II момент пальпації : під час вдиху рухом руки дослідника по напрямку до пупка утворю-ють шкірну складку.

3. момент пальпації: під час видиху, користуючись розслабленням м'язів черевного преса, прагнуть якнайглибше занурити пальці правої руки в черевну порожнину до досягнення її задньої стінки.

4. момент пальпації: наприкінці видиху роблять ковзний рух по напрямку правої spinа iliaca anterior superior і отримують пальпаторні відомості про сліпу кишку.

При напрузі м'язів передньої черевної стінки, що перешкоджає пальпації сліпої кишки, можна використати метод, запропонований В. П. Образцовим: великим пальцем і областю тенара лівої кисті надавлюють в області пупка, чим досягається деяке розслаблення м'язів черевної стінки.

Пальпація поперечної ободової кишки.

Перед тим, як виконувати пальпацію поперечної ободової кишки, необхідно визначити нижню границю шлунка, тому що поперечна ободова кишка звичайно розташовується на 2 - 3 см нижче шлунку.

Існує три методи попереднього визначення нижньої границі шлунка.

1. Метод перкусії: перкуторне визначення нижньої границі шлунка засновано на розходженні відтінків тимпанічного звуку, що виявляється над кишечником і шлунком, що на практиці нерідко викликає великі труднощі. Перкутують нижню границю шлунка, поступово переміщаючи палець-плесиметр знизу нагору до виразної зміни характеру тимпанічного звуку.

2. Метод аускультоперкуссії й аускультоаффрікції:

Стетофонендоскоп встановлюють в області найбільш імовірного розташування шлунка (звичайно в епігастрії дещо ліворуч від передньої серединної лінії), а пальцями правої руки наносять тихі перкуторні удари по черевній стінці, спочатку біля стетофонендоскопа, а потім поступово віддаляючись від нього донизу. Поки перкуторні удари наносяться над проекцією шлунка, вислуховується відносно голосний тон. Коли перкутують поза зоною проекції шлунка, звук різко слабшає або зникає.

Метод аускультоаффрікції заснований на тому ж принципі, але в цьому випадку одним пальцем правої руки роблять легкі рухи по шкірі в окружності стетофонендоскопа, які вислуховуються у вигляді виразного шереху. Рухи пальцем по шкірі усе більше й більше віддаляють від стетоскопа, і як тільки вони будуть проводитися не над шлунком, шерех різко слабшає або зникає.

Незважаючи на свою простоту, ці два методи визначення нижньої границі шлунка відрізняються значною неточністю.

3. Метод виявлення шуму плескоту (перкуторна пальпація). Цей метод, запропонований В.П. Образцовим, - найбільш точний спосіб попереднього визначення нижньої границі шлунка. Хворому пропонують випити склянку води. Після цього напівзігнутими й дещо розсунутими друг від друга пальцями правої руки наносять уривчасті удари в підложеч-ній області, поступово опускаючись униз. При струсі стінок шлунка, у порожнині якого перебувають повітря й рідина, виникає досить голосний шум плескоту, що зникає, як тільки удари будуть заноситися нижче нижньої границі шлунка. Для вивчення цих звукових явищ кисть лівої руки накладають на грудну клітку пацієнта, захоплюючи й область мечоподібного відростка. Легке натиснення цією рукою зміщає повітря з верх-ньої частини шлунка вниз до зіткнення з рідиною.

Після попереднього визначення нижньої границі шлунка проводять пальпацію поперечної ободової кишки.

I момент пальпації: чотири напівзігнутих пальця правої руки встановлюють вертикально на 2 - 3 см нижче знайденої границі шлунка й на 4 - 5 см вправо або вліво від передньої серединної лінії (для промацування відповідно правої або лівої половини поперечної ободової кишки).

II момент пальпації: під час вдиху шкіру зрушують нагору.

III момент пальпації: під час видиху поступово занурюють руку вглиб живота. При цьому далеко не завжди вдається досягти задньої стінки й придавити до неї поперечну ободову кишку.

IV момент пальпації: наприкінці видиху рука, що пальпує, сковзає вниз і перекочується через кишку.

Пальпувати поперечну ободову кишку можна й двома руками (билатерально). Однак цей спосіб не такий зручний, як промацування кишки однією рукою.

Варто також пам'ятати, що положення поперечної ободової кишки у різних пацієнтів може істотно відхилятися від середніх топографічних даних. Тому, якщо кишку не вдається пропальпувати за першим разом, її пошук варто продовжити, проводячи пальпацію на 2 - 3 см нижче.